Ухвала суду № 43251972, 24.03.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2015 р.м.ОдесаСправа № 484/4357/14-а

Категорія: 6.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Закревський В.І.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Ступакової І.Г.

суддів - Бітова А.І.

- Милосердного М.М.

при секретарі - Римар Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційними скаргами Первомайської міської ради Миколаївської області, ОСОБА_2 на постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 січня 2015 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Первомайської міської ради Миколаївської області, третя особа - управління Держземагенства у Первомайському районі Миколаївської області, про визнання неправомірним рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Первомайської міської ради Миколаївської області, третя особа - управління Держземагенства у Первомайському районі Миколаївської області про визнання неправомірним рішення №4 від 26 вересня 2014 року в частині скасування п.1.16 рішення №5 від 03 вересня 2014 року "Про надання дозволів на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок".

Постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 січня 2015 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано п.4 рішення Первомайської міської ради Миколаївської області №4 від 26 вересня 2014 року "Про надання дозволів на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок".

В апеляційних скаргах Первомайської міської ради Миколаївської області, ОСОБА_2 ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг Первомайської міської ради Миколаївської області, ОСОБА_2, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі рішення Первомайської міської ради Миколаївської області 63 сесії 6 скликання від 03 вересня 2014 року №5 "Про надання дозволів на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" ОСОБА_3 надано дозвіл на відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,0798 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 із земель, не наданих у власність чи користування. Зазначений дозвіл було надано позивачу на підставі його заяви від 07 липня 2014 року.

Рішенням Первомайської міської ради Миколаївської області 64 сесії 6 скликання від 26 вересня 2014 року №4 "Про надання дозволів на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок", п.4 даного рішення п.1.16, затверджений рішенням Первомайської міської ради від 03 вересня 2014 року №5 "Про надання дозволів на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок", в частині надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах власності фізичній особі ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 визнано таким, що втратив чинність.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що в оскаржуваному рішенні №4 від 26 вересня 2014 року, яким був скасований дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не було зазначено будь-яких підстав, якими керувалася Первомайська міська рада Миколаївської області, скасувавши п.1.16 рішення №5 від 03 вересня 2014 року, у зв'язку з чим вимоги щодо його скасування є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з цими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.6 ст. 118 Земельного Кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно ч.7 ст. 118 Земельного Кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що перелік підстав для відмови у наданні дозволу на приватизацію земельної ділянки є вичерпний та закріплений в ч.7 ст. 118 Земельного Кодексу України.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, мотиви, за яких відповідачем прийнято рішення №4 від 26 вересня 2014 року, яким визнано нечинним п.1.16 рішення №5 від 03 вересня 2014 року "Про надання дозволів на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок", не узгоджуються з приписами ч.7 ст. 118 Земельного Кодексу України, оскільки відповідачем не наведено жодних підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою.

Окрім цього, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що приймаючи рішення №5 від 03 вересня 2014 року позивачу було надано дозвіл на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, що дає підстави вважати, що подані останнім документи відповідали вимогам ч.6 ст. 118 ЗК України, а отже підстави для відмови у наданні дозволу на той час були відсутні.

Таким чином, рішення №4 від 26 вересня 2014 року в частині скасування п.1.16 рішення №5 від 03 вересня 2014 року "Про надання дозволів на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" винесене з порушенням норм чинного законодавства, адже ч.7 ст. 118 ЗК України передбачено, що відмова у наданні дозволу на приватизацію земельної ділянки повинна бути вмотивованою та із зазначенням передбаченої у ч.7 ст. 118 ЗК України підстави такої відмови, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Відповідно до ч.10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" - акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

В резолютивній частині рішення Конституційного Суду України №7-рп/2009 від 16 квітня 2009 року зазначено, що в аспекті конституційного подання положення ч.2 ст. 19, ст. 144 Конституції України, ст. 25, ч.1, ч.10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" стосовно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті чинення та вносити до них зміни необхідно розуміти так, що орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У вказаному рішенні Конституційний Суд України зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (ст.3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (ст. 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому п.5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року №1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що на підставі рішення Первомайської міської ради Миколаївської області №5 від 03 вересня 2014 року "Про надання дозволів на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок", яким ОСОБА_3 надано дозвіл на відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,0798 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 із земель, не наданих у власність чи користування вже виникли правовідносини щодо права власності, тобто воно вже породило певні правові наслідки, у зв'язку з чим п.4 рішення №4 від 26 вересня 2014 року, яким визнано таким, що втратив чинність п.1.16 рішення №5 від 03 вересня 2014 року в частині надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах власності фізичній особі ОСОБА_3 не відповідає вищенаведеним критеріям правомірності, як законність, обґрунтованість, добросовісність та розсудливість, і тому доводи апеляційних скарг щодо його правомірності є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Інші доводи апеляційних скарг колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні спірного питання.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги Первомайської міської ради Миколаївської області, ОСОБА_2 залишити без задоволення, постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 25 березня 2015 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

М.М. Милосердний