Постанова № 43251969, 11.03.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2015 р. Справа № 649/969/14-а

Категорія: 10.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Соловйов В.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Великолепетинському районі Херсонської області на постанову Великолепетинського районного суду Херсонської області від 30 жовтня 2014 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Великолепетинському районі Херсонської області про здійснення перерахунку пенсії, -

В С Т А Н О В И В:

22.10.2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до УПФУ у Великолепетинському районі Херсонської області про визнання протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язання провести перерахунок пенсії з 01.06.2006р. по 22.10.2014р.

Постановою Великолепетинського районного суду Херсонської області від 30 жовтня 2014 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано бездіяльність відповідача щодо невиконання Закону України «Про соціальний захист дітей війни від 18.11.2004 року №2195-IV та від 22.05.2008 року №10-рп/08 та відмови ОСОБА_1 в виплаті щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком неправомірною. Зобов'язано УПФУ у Великолепетиському районі Херсонської області негайно з дня набрання судовим рішенням чинності здійснити перерахунок пенсії, підвищивши її на 30% надбавку, як дитині війни, що передбачена ст.6 Закону України №2195-ІV «Про соціальний захист дітей війни», з 01.06.2006 року по 22.10.2014 року, виплатити у повному обсязі заборговані кошти (пенсію) з урахуванням проведених виплат, а також, нараховувати і виплачувати підвищену на 30% надбавку пенсію як дитині війни у повному розмірі в подальшому (довічно). Відповідні виплати провести за рахунок коштів Державного бюджету України.

Не погодившись з вказаною вище постановою суду першої інстанції, представник УПФУ у Великолепетинському районі 07.11.2014р. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду від 30.10.2014р. та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та /або неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, сповіщених належним чином про дату, час і місце судового розгляду.

Заслухавши суддю - доповідача, та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність усіх законних підстав для її часткового задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1) перебуває на обліку УПФУ у Великолепетиському районі Херсонської області та, згідно ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має статус «дитини війни».

08.08.2014 року позивачка звернулася до УПФУ у Великолепетиському районі Херсонської області про проведення їй за період 2006 - 2014р.р. перерахунку пенсії шляхом її підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», однак відповідач своїм листом від 15.08.2014р. (вих.№3550/05) відмовив їй в проведенні такого перерахунку.

Вирішуючи справу та повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з наявності у позивача права на щомісячне підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.

Однак, разом з тим, колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи, не може повністю погодитися з такими висновками суду 1-ї інстанції, з огляду на наступне.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на принципах, згідно яких ніхто не може бути вимушений робити те, що не передбачено законодавством. Одночасно дана норма встановлює, що органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадовці зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень і способом, передбаченим законодавством України.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які мають статус «дитини війни», на їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни».

На підставі ст.6 зазначеного вище Закону, «дітям війни» пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення даного спору. Крім того, це право гарантується ч.2 ст.46 Конституції України, а також ч.2 ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до якої, державні соціальні гарантії «дітям війни», встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно - правовими актами.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, до яких відносяться і пенсії, визначаються Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».

Відповідно до ст.17 зазначеного Закону, мінімальний розмір пенсії за віком, як основна державна соціальна гарантія, встановлюється законами.

Встановлення розміру мінімальної пенсії за віком Кабінетом Міністрів України суперечить наведеним нормам закону.

На підставі ч.3 ст.46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Із врахуванням наведеної конституційної норми, розмір мінімальної пенсії за віком, з якого має обраховуватися підвищення до пенсії позивача не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Аналогічне положення щодо визначення розміру мінімальної пенсії за віком міститься в ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Будь-якими іншими діючими нормативно-правовими актами розмір мінімальної пенсії за віком не визначається.

На підставі викладеного, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку щодо не взяття до уваги положень ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячного підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ч.1 ст.44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заява про призначення (перерахунок) пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно ч.4 ст.45 названого Закону, перерахунок призначеної пенсії у разі виникнення права на її підвищення проводиться з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Як слідує з положень ч.4 ст.9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії позивачу підлягають застосуванню ч.3 ст.46 Конституції України, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» і ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не постанова КМУ №530 від 28.05.2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Як слідує з вимог ст.110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005р. (із змінами, внесеними 19.01.2006р.), зазначене вище підвищення пенсій в 2006 році повинно було запроваджуватись поетапно за результатами виконання бюджету у 1-му півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Оскільки Кабінет Міністрів України в 2006 році так і не визначив порядку виплати 30% надбавки до пенсії «дітям війни», то відповідно, вимоги позивача, які стосуються 2006 року, задоволенню взагалі не підлягають.

Далі, судом встановлено, що п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» зупинено на 2007 рік дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Рішенням же Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007, зупинення дії ст.6 зазначеного Закону на 2007 рік, передбачене п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним). При цьому, визнані неконституційними положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 09 липня 2007 року.

Окрім того, рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 року від 22.05.2008 року, положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», що стосується виплати доплати «дітям війни» також визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним). Визнані неконституційними положення п.п.2 п.41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 22 травня 2008 року.

Таким чином, право позивача на отримання підвищення до пенсії у 2007 році виникло після винесення рішення Конституційним Судом України від 09.07.2007 року №06-рп/2007, а у 2008 році - після винесення рішення Конституційним Судом України від №10-рп/2008 року від 22.05.2008 року, якими зупинення дії ст.6 вищевказаного Закону на 2007 рік та 2008 рік визнано таким, що не відповідає Конституції України.

Вказані вище рішення Конституційного Суду України були у встановленому порядку опубліковані відповідно у липні 2007р. та у травні 2008р., а тому, позивач повинен був дізнатись про порушення свого права саме у липні 2007р. та у травні 2008р.

Також, судом першої інстанції правильно встановлено, що у 2009-2010р.р. дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не призупинялась, а положення Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530, які суперечать цьому Закону, не можуть бути застосовані, оскільки мають меншу юридичну силу ніж норми Закону, в зв'язку із чим, позивач в цей період мав право на підвищення до своєї пенсії.

Разом з тим, судовою колегією встановлено, що п.7 ч.1 Закону України №3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 08 червня 2011 року Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пунктом 4, яким установлено, що у 2011 році норми і положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

З аналізу наведеної норми випливає, що визначення порядку та розмірів виплат указаній категорії громадян делеговано Кабінету Міністрів України.

На виконання вимог вказаного Закону від 08.06.2011 року №3491-VI, 06 липня 2011 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №745 «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23.07.2011 року.

З огляду на викладене, саме з 23 липня 2011 року органи пенсійного фонду повинні нараховувати та виплачувати підвищення до пенсії дітям війни у відповідності до Закону України від 08.06.2011 року №3491-VI та Постанови КМУ від 06.07.2011 року №745.

Таким чином, з врахуванням вищезазначеного, судова колегія приходить до висновку про те, що позивач, згідно із ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дійсно мала право на перерахунок пенсії з урахуванням 30% підвищення, але тільки з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 31.12.2008р., з 01.01.2009р. по 22.07.2011р., що, в свою чергу, було частково правильно встановлено судом 1-ї інстанції.

Однак, разом з тим, суд першої інстанції помилково не врахував, що позивачем в даному випадку пропущено 6-ти місячний строк звернення до адміністративного суду із даним позовом, передбачений ч.1 ст.99 КАС України, який був фактично необґрунтовано поновлений, у зв'язку з чим, позовні вимоги заявлені поза межами цього строку належало залишити без розгляду.

До того ж, представник відповідача в своїх письмових запереченнях на позов та апеляційній скарзі неодноразово наполягав на цій обставині.

Так, судовою колегією встановлено, що позивачка звернулася до суду із даним позовом про перерахунок пенсії за період 01.01.2006р. по 22.10.2014р. лише тільки 22 жовтня 2014 року і жодних доказів на підтвердження поважності пропуску ним строку на звернення до суду із цими вимогами не надав.

Відповідно до ч.1 ст.99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів

А згідно із ст.100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Отже, за таких підстав, судова колегія, враховуючи вимоги ст.ст.5,100 КАС України, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо перерахунку пенсії за період з 01.01.2006 року по 22.04.2014 року належить залишити без розгляду.

Що ж стосується позовних вимог за період з 23.04.2014 року по 22.10.2014 року, то колегія суддів з цього приводу зазначає наступне.

Так, згідно із ст.3 Бюджетного кодексу України, бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджету систему України становить один календарний рік, який починається 01 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 01 січня до 31 грудня, а за особливих обставин - на інший період (ст.96 Конституції України).

До 01 січня 2014 року "Прикінцевими положеннями" Законів України від 23.12.2010 року №2857-VI "Про державний бюджет України на 2011 рік", від 22.12.2011 року №4282-VI "Про державний бюджет України на 2012 рік", від 06.12.2012 року №5515-VI "Про державний бюджет України на 2013 рік" було визначено, що норми і положення ст.ст.5,6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України.

Так, починаючи з 01.01.2014 року Закон України «Про державний бюджет України на 2014 рік» від 16.01.2014р. в редакції Закону України від 06.07.2014р. №1534-18 не містить жодної норми, яка б обмежувала виплати щомісячної держаної соціальної допомоги «дітям війни» у 2014 році.

Проте, Законом України «Про державний бюджет України на 2014 рік» від 16.01.2014р. в редакції Закону України від 03.08.2014р. №1622-18 встановлено, що норми і положення ст.ст.5,6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.

Тобто, колегія суддів зазначає, що вказана норма діє з 16.08.2014 року.

Крім того, з моменту дії Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» в зазначеній вище редакції, щомісячна держана соціальна допомога «дітям війни» обмежується, тобто позовні вимоги позивача підлягають задоволенню лише з 23.04.2014 року по 15.08.2014 року.

До того ж, судова колегія звертає увагу ще й на те, що відповідно до приписів ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи грубо порушив норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, до того ж, висновки суду не відповідають обставинам справи та ґрунтуються на невірному тлумаченні норм діючого у цій сфері законодавства.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Таким чином, за вказаних обставин та враховуючи, що судом 1-ї інстанції було порушено норми матеріального і процесуального права, судова колегія, діючи в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.ст.11,202,203 КАС України, вважає за необхідне, скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про часткове задоволення вимог позивача та залишення частини позовних вимог без розгляду.

Керуючись ст.ст.195,197,198,202,203,205,207,254 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Великолепетинському районі Херсонської області - задовольнити частково.

Постанову Великолепетинського районного суду Херсонської області від 30 жовтня 2014 року - скасувати.

Адміністративний позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог щодо перерахунку пенсії за період з 01.01.2006 року по 22.04.2014 року - залишити без розгляду.

В іншій частині прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Великолепетинському районі Херсонської області провести ОСОБА_1, як дитині війни, перерахунок та виплату пенсії з урахуванням підвищення її на 30%, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-IV, за період з 23.04.2014 року по 15.08.2014 року, з урахуванням вже виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко