Постанова № 43250815, 11.03.2015, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/20266/14-а

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2015 р. м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

Головуючого судді САВЛУК Т.В.,

при секретарі Гноілек М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язати вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

30 липня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва, як місцевого адміністративного суду, з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва, відповідно до заявлених позовних вимог просив суд:

"Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 пенсії згідно ст.56 ч.2 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва вчинити дії щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії згідно ст.56 ч.2 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 15 липня 2014 року.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва щодо зупинення виконання Київського апеляційного адміністративного суду України у справі №755/10410/14-ц від 08 липня 2014 року".

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, пояснив, що позивач має статус особи, яка постійно працювала та (або) постійно проживала на території зони посиленого радіологічного контролю (категорії 4), що підтверджується відповідним посвідченням. 26 березня 2014 року Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва відмовило позивачу у призначені додаткової пенсії як чорнобильцю 4 категорії, що стало підставою для звернення з позовом до суду. На підставі постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2014 року, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва вчинити дії щодо виплати позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 19.03.2014 року, однак незважаючи на наявність рішення суду відповідач відмовляється виконати рішення суду та повідомив про зупинення виконання постанови суду. Разом з тим, 15 липня 2014 року позивач звернувся до відповідача з заявою про переведення з одного виду пенсії на інший згідно рекомендацій викладених у постанові суду, однак відповідач безпідставно відмовив позивачу у задоволенні його заяви, чим порушив його право на отримання пенсії відповідно до ч.2 ст.56 ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва Чорна С.В., в судовому засіданні проти позову заперечувала, просила в позові відмовити, пояснила, що з 14 травня 2007 року позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва та отримує пенсію за віком за Списком №2 відповідно до Закону України "Про обов'язкове державне пенсійне страхування", зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". 15 липня 2014 року позивач подав до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва заяву про переведення на пенсію згідно норм Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з дотриманням вимог ст.ст.49, 51, п.2 ст.56 Закону, однак подана позивачем заява за формою та змістом не відповідала вимогам п.4.1 Постанови Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 22 листопада 2005 року "Про затвердження Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( у редакції Постанови Правління Пенсійного фонду України №13-1 від 07 липня 2014 року), тому за відсутності належним чином оформленої заяви підстав для вирішення питання для переведення позивача на інший вид пенсії у відповідача не було, тому на подану заяву відповідачем надана позивачу відповідь від 25 липня 2014 року вих. №373/09/С-354, в порядку Закону України "Про звернення громадян". Також, у наданій позивачу відповіді містилась інформація, що на підставі постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2014 року №755/10410/14-А зобов'язано Управління виплатити позивачу додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю відповідно до ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 19 березня 2014 року, але у зв'язку з поданням касаційної скарги на постанову суду Управлінням призупинено виконання постанови суду, тому у такий спосіб позивача повідомлено, що питання проведення перерахунку пенсії на підставі рішення суду буде виконано відповідачем після прийняття рішення судом касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно ст.46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 має статус особи, яка постійно працювала та (або) постійно проживала на території зони посиленого радіологічного контролю категорії 4 (посвідчення серії НОМЕР_1 видане 04 червня 1994 року).

З 14 травня 2007 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва та отримує пенсію за віком за Списком №2 відповідно до Закону України "Про обов'язкове державне пенсійне страхування", зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", загальний страховий стаж роботи - 37 років 4 місяці 9 днів, в тому числі стаж за Списком №2 - 15 років 5 місяців 29 днів. (а.с.7-9)

15 липня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва з заявою про переведення на пенсію згідно норм Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а саме з дотриманням вимог статей 49, 51, 56 п.2 Закону. (а.с.6)

Як передбачено у п.4.1 Постанови Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 22 листопада 2005 року "Про затвердження Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( у редакції Постанови Правління Пенсійного фонду України №13-1 від 07 липня 2014 року), орган, що призначає пенсію, розглядає питання про переведення з одного виду пенсії на інший при звернені особи з відповідною заявою.

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати приймання заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви.

Як з'ясовано судом, підтверджується наявними у справі доказами, позивач ОСОБА_1, маючи намір перейти з одного виду пенсії на інший, не дотримався встановленого законодавством порядку, а саме: не звернувся до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва з заявою про переведення з одного виду пенсії на інший, як і не надав необхідний обсяг документів, які підтверджують право на такий вид пенсії.

В той же час, заява ОСОБА_1, яка датована 15 липня 2014 року, подана до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва, за формою та змістом не може бути розцінена судом як належний доказ звернення позивача із заявою про переведення на інший вид пенсії, оскільки не містить всіх необхідних реквізитів такого виду заяви, який встановлено Постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 22 листопада 2005 року "Про затвердження Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до частини першої статі 72 Кодексу адміністративного судочинства, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

На підставі постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2014 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково. Постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 22 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - скасовано та прийнято нову, якою позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва вчинити дії щодо виплати ОСОБА_1 додаткову пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 19.03.2014 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю. (а.с.4-5)

Як встановлено судом у мотивувальній частині постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2014 року: "Оцінюючи доводи суду першої інстанції щодо неможливості оплати понаднормового страхового стажу ОСОБА_1 через те, що останній не є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, необхідно зазначити наступне.

Згідно ч. 2 ст. 56 Закону право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком N 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку.

Отже, зі змісту положень даної норми вбачається, що збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи здійснюється всім особам, які віднесені до категорії 1, 2, 3 та 4 за дотримання умов щодо стажу роботи та граничного розміру збільшення заробітку. Тобто, Законом не обмежується відповідне право на збільшення пенсії лише особам, які є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що не було враховано Дніпровським районним судом м. Києва.

Однак, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо неможливості оплати Позивачу понаднормового стажу, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 пенсія була призначена відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону. Із заявою про переведення на пенсію, передбачену Законом, до Управління не звертався. Дані обставини сторонами не оспорююється.

Відповідно до пункту 13 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у разі, якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором.

Оскільки Позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", то розмір та порядок обчислення його державної пенсії визначається статтею 28 даного Закону.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.

Таким чином, Відповідач, здійснюючи виплату Позивачу понаднормової пенсії відповідно до ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", діє у межах, спосіб та на підставі чинного законодавства".

Виходячи з предмету позову, позивач ОСОБА_1 просить визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 пенсії згідно ст.56 ч.2 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва вчинити дії щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії згідно ст.56 ч.2 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 15 липня 2014 року.

Відповідно до частини другої статті 11 Кодексу Адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Виходячи із способів захисту порушеного права, визначених ч.3 ст.105 КАС України, суд, встановивши наявність протиправної поведінки відповідачів, як суб'єктів владних повноважень, має зобов'язати їх до правової поведінки, шляхом покладення певного обов'язку - здійснити нарахування та виплатити недоплачених сум допомоги, встановлених базовим законом, з урахуванням здійснених виплат.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи із способів захисту порушеного права, визначених ч.3 ст.105 КАС України, суд, встановивши наявність протиправної поведінки відповідача, як суб'єкта владних повноважень, має зобов'язати їх до правової поведінки, шляхом покладення певного обов'язку - здійснити нарахування та виплатити недоплачених сум додаткової пенсії, заподіяну здоров'ю, встановлених базовим законом, з урахуванням здійснених виплат.

Виходячи з суб'єктивного складу сторін та предмету спору, суд вважає, що в межах даного спору позивачем не доведено факт порушення його прав на проведення перерахунку раніше призначеної пенсії, в той же час відновлення порушених прав позивача шляхом проведення перерахунку пенсії має відбуватись з дати звернення позивача з відповідною заявою до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва, однак з такою заявою позивач до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва не звертався.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані, зокрема, на примусове виконання рішень судів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших Законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу. Інші органи, установи, організації і посадові особи провадять окремі виконавчі дії у випадках, передбачених законом, у тому числі відповідно до статті 5 цього Закону, на вимогу чи за дорученням державного виконавця. При цьому, вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Зважаючи на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині визнання протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва щодо зупинення виконання Київського апеляційного адміністративного суду України у справі №755/10410/14-ц від 08 липня 2014 року, оскільки сам факт невиконання боржником рішення суду в добровільному порядку є підставою для пред'явлення стягувачем виконавчого документа до примусового виконання, в той же час застосування до боржника заходів впливи внаслідок невиконання рішення суду відноситься до компетенції державного виконавця, який діє в межах та спосіб передбачений Законом України "Про виконавче провадження".

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язати вчинити певні дії є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки всупереч вимог чинного законодавства позивач не зверталась до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі міста Києва із заявою про переведення на інший вид пенсії та/або проведення перерахунку раніше призначеної пенсії, яка подається органу, який призначає пенсію, у встановленій формі з переліком документів, які необхідно для оформлення певного виду пенсії (проведення перерахунку), що слугувало б підставою для прийняття суб'єктом владних повноважень рішень про призначення (або відмову у призначенні) позивачу пенсії, у порядку визначеному чинним законодавством, та в залежності від поведінки суб'єкта владних повноважень його рішення, дії чи бездіяльність можуть бути предметом публічно-правового спору.

На підставі вищевикладеного, керуючись положеннями статей 19, 46 Конституції України, ст.ст. 46, 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст.ст. 1, 2 Закону України "Про виконавче провадження", Постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 22 листопада 2005 року "Про затвердження Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (зі змінами та доповненнями), ст.ст. 1, 2, 5, 71, 90, 94, 105, 122, 159-163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язати вчинити певні дії.

Постанова суду може бути оскаржена сторонами до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпровський районний суд міста Києва протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

С у д д я: