Ухвала суду № 43250711, 12.03.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

12 березня 2015 рокусправа № 804/2618/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Ясенової Т.І.

суддів: Головко О.В. Суховарова А.В.

за участю секретаря судового засідання: Троянов А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Криворізької південної об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року у справі № 804/2618/14 за позовом Приватного акціонерного товариства „Криворізька будівельна компанія" до Криворізької південної об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю „ВПМ", Приватне підприємство „Агропродопт", Товариство з обмеженою відповідальністю „Компанія „Зевс ЛТД" про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство „Криворізька будівельна компанія" (далі за текстом - ПрАТ „Криворізька будівельна компанія") звернулось до суду з позовом до Криворізької південної об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі за текстом - Криворізька південна ОДПІ), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю „ВПМ", Приватне підприємство „Агропродопт", Товариство з обмеженою відповідальністю „Компанія „Зевс ЛТД", в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.10.2013 року №0000922211.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року позовні вимоги задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 11.10.2013 року №0000922211.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач, ТОВ „Компанія „Зевс ЛТД", ТОВ „ВПМ" посилаючись на її безпідставність, просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, як законну та обґрунтовану.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що ПрАТ „Криворізька будівельна компанія" зареєстроване 25.09.2000р. виконавчим комітетом Криворізької міської ради, номер запису 12271050001002876, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 02.10.2000 р. і перебуває на обліку в Криворізькій південній ОДПІ.

Криворізькою південною ОДПІ на підставі наказу Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 13.09.2013р. за № 351, згідно з п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, абз. 1,3,5 п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст. 78 ПК України, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПрАТ „Криворізька будівельна компанія" з питання здійснення експорту товарів не власного виробництва за період лютий 2012 року, травень 2012 року, липень 2012 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 04.10.2013р. № 218/22.01-31123365, відповідно до висновків якого позивачем порушено вимоги п.п. 14.1.179, п.п. 14.1.181 п.14.1 ст.14, п.188.1 ст. 188, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, у результаті чого занижено ПДВ всього на суму 810577 грн., зокрема:

- у лютому 2012 року витрати на придбання свинини склали 1884000 грн. у т. ч. ПДВ -314000 витрати на транспортування 92 000 грн. (без ПДВ), винагорода Комісіонера 14597,6 грн. у т.ч. ПДВ - 2432,94 грн. - всього 1990597,6 грн. у т. ч. ПДВ - 316 432,94 гривень. Тоді як сума реалізації на експ договору комісії №27-12 від 27.12.2010р. у лютому 2012 року склала 1860 60,0 гривень.

- у травні 2012 року витрати на придбання свинини склали 652000 грн. у т.ч. ПДВ - 108666,67 грн., витрати на транспортування 175 000 грн. (без ПДВ), винагорода Комісіонера 4796 грн. у т. ч. ПДВ 800 грн. - всього 831796,0 грн. у т. ч. ПДВ - 109466,67 гривень. Тоді як сума реалізації на експорт по до комісії №6-02 від 06.02.2012р. у травні 2012 року склала 613176 гривень.

- у лютому 2012 року витрати на придбання яловичини склали 760000 грн. у т. ч. ПДВ - 166666,67 грн., витрати на транспортування 94 000 грн. (без ПДВ), винагорода Комісіонера 5241 грн. у т.ч. ПДВ - 873 грн. - всього 859241 грн. у т. ч. ПДВ - 167539,67 гривень. Тоді як сума реалізації на експорт по договору комісії №20-01 від 20.01.2012р. у лютому 2012 року склала 751631 гривень.

- у травні 2012 року витрати на придбання яловичини склали 811300 грн. у т. ч. ПДВ - 135216,67 грн., витрати на транспортування 161500 грн. (без ПДВ), винагорода Комісіонера становить 5618 грн. у т. ч. ПДВ - 809 грн. - всього 978418 грн. у т. ч. ПДВ 136025,67 гривень. Тоді як сума реалізації на експорт по договору комісії №6-02 від 06.02.2012р. у травні 2012 року склала 744931 гривні.

- у липні 2012 року витрати на придбання яловичини склали 722000 грн. у т. ч. ПДВ - 120333,33 грн., витрати на транспортування 91000 грн. (без ПДВ), винагорода Комісіонера становить 5351 грн. у т. ч. ПДВ - 778 грн. - всього - 818351 грн., у т.ч. ПДВ - 121111,33 гривні. Тоді як сума реалізації на експорт по договору комісії №6-02 від 06.02.2012р. у липні 2012 року склала 689536 гривні.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.10.2013р. № 0000922211., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 810577,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 405288,50 гривень.

Фактичною підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань стали висновки відповідача про те, що реалізація на експорт через договір комісії продукції не власного виробництва без отримання прибутку, з якого необхідно утримати податки, стала для підприємства збитковою, а купівля продукції та її подальша реалізація на експорт, не була зумовлена характером виробничої або іншої господарської діяльності цього підприємства, оскільки не мала на меті отримання доходу від цих операцій, а отже не пов'язана з його господарською діяльністю. Наявність цих ознак може свідчити про спрямованість наміру платника податків на збагачення за рахунок бюджетних коштів, а відсутність економічної доцільності угоди та ділової мети, та угоди укладені без економічної обґрунтованості.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та необхідність його скасування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, зокрема, придбання або виготовлення товарів (у томі числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду зокрема, у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Пунктом 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Положеннями п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом встановлено, що ПрАТ „Криворізька будівельна компанія" є господарським товариством, яке створено з метою отримання прибутку і ця мета стосується як діяльності товариства в цілому, так і по конкретним угодам.

31.10.2011р. між ТОВ „ВМП" (постачальник) та ПрАТ „Криворізька будівельна компанія" був укладений договір поставки, відповідно до якого придбавалося м'ясо свинини в напівтушах ІІ категорії заморожена в шкірі на умовах „склад продавця" (EXW).

02.02.2012 р. було укладено договір купівлі-продажу між ТОВ „Компанія „Зевс ЛТД" (продавець) та ПрАТ „Криворізька будівельна компанія" №64-ПМ, згідно якого придбавалося м'ясо яловичини І категорії.

Прибране м'ясо було передане для реалізації на експорт відповідно до договору комісії від 27.12.2010р. №27-12 та договору від 06.02.2012р. №6-02.

Договори за № 226/1-11 від 31.10.2011р., за №64-ПМ від 02.02.2012 р. та договори комісії 27.12.2010р. №27-12, від 06.02.2012р. №6-02 відповідають вимогам ст. 203 ЦК України, є чинним - жодних відомостей щодо його визнання нечинними у судовому порядку під час судового розгляду справи сторони не надавали.

Факт здійснення зазначеної господарської операції підтверджується копіями первинних фінансово-господарськими документів, зокрема: угодами та додатками до них, специфікаціями, актами прийому-передачі, звітами комісіонера, податковими накладними,ВМД, інвойсами, довідками, якісними посвідченнями, висновками про походження товару, ветеринарними посвідченнями.

У запереченнях на адміністративний позов представник відповідача зазначив, що факт придбання та реалізації м'яса не викликає сумнівів, так само як і факт реалізації його за митний кордон України за допомогою комісіонера відповідно до договорів купівлі-продажу та договору комісії, інших первинних документів.

Окремими нормами Податкового Кодексу визначено, що в разі продажу товарів за договором комісії (агентським договором) платником податку - комітентом датою отримання доходу від такого продажу вважається дата продажу товарів, що належать комітенту, яка зазначена у звіті комісіонера (агента) (п. 137.5).

Згідно ч. 1 ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Співробітниками податкового органу під час перевірки ПрАТ „КБК" було оглянуто та вивчено зміст договорів купівлі-продажу, договорів комісії та договору транспортного експедитування. Зауважень щодо змісту, наявності реквізитів, форми первинних бухгалтерських документів щодо відображення у бухгалтерському та податковому обліку фактів здійснення зазначених операції з придбання туш та полутуш свинини та реалізації за митний кордон України та надходження коштів за товар, з боку працівників контролюючого органу зроблено не було, що було підтверджено представником відповідача.

Таким чином,факт придбання та реалізації м'яса не викликає сумнівів так само, як і факт реалізації його за митний кордон України за допомогою комісіонера відповідно до Договорів купівлі-продажу та Договору комісії та інше.

Судом першої інстанції було досліджено первинні документи, встановлено використання у господарській діяльності товариства придбаних товарів та послуг, що призвело до змін в активах підприємства та його зобов'язаннях і реально спричинило зміни майнового стану платника податків, встановлено дотримання позивачем вимог законодавства щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та валових витрат, перевірено доводи податкового органу.

Судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок, що надані позивачем первинні документи, підтверджують виконання господарських операцій та мають всі необхідні реквізити первинного документу бухгалтерського обліку, обов'язковість яких встановлена ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку №88 від 24.05.1995р.

Крім того, переміщення товару за митний кордон України є доказом того, що угода мала товарне наповнення, встановила за собою правові наслідки, які нею було передбачено передачу права власності та переміщення товару з метою його подальшого використання та здійснення оплати за товар, та сплату податків відповідно до вимог чинного законодавства, є доказом того, що угоди , про які йдеться в акті перевірки, не вчинялась без мети створення юридичних наслідків, їх укладено відповідно до вимог ст. 203,207,208 ЦК України, вони, навпаки, мали намір створення юридичних наслідків та створили їх, що підтверджено документально. Угода, що її укладено без мети створення юридичних наслідків є фіктивною, удаваною.

Відповідно до п. 1.4 Методичних рекомендацій щодо здійснення державного контролю за експортними операціями, затверджених наказом ДПА України № 433 від 16.07.2007, „нетиповий екпорт - експортна операція з товарами (послугами), які не є характерними для основного виду діяльності експортера (комітента) ".

Акт перевірки не містить посилання на зазначену норму, проте Податковий кодекс України не містить норм, які забороняють включення до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування та податкового кредиту вартості придбаних товарів, щодо яких здійснено „нетиповий експорт".

У відповідності до абз. „а" пп. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України, „за нульовою ставкою оподатковуються операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту".

Таким чином, висновок податкового органу про здійснення позивачем спірної господарської операції з метою отримання податкової вигоди у вигляді мінімізації сплати податкових зобов'язань зроблений без врахування вищезазначеної норми Податкового кодексу України.

Згідно до ст. 1 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність" № 959-XII від 16.04.1991 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), „експорт (експорт товарів) - продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів. При цьому термін реекспорт (реекспорт товарів) означає продаж іноземним суб'єктам господарської діяльності та вивезення за межі України товарів, що були раніше імпортовані на територію України".

Відповідно до ст. 82 Митного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), „експорт (остаточне вивезення) - це митний режим, відповідно до якого українські товари випускаються для вільного обігу за межами митної території України без зобов'язань щодо їх зворотного ввезення".

Згідно пп. „г" п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, „об'єктом оподаткування є операції платників податку з вивезення товарів за межі митної території України".

Враховуючи, що експортні операції є об'єктом обкладання податком на додану вартість, експортер має законодавчо гарантоване право на бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість, сплачених постачальникам, в порядку та строки, визначені ст. 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі „Інтерсплав проти України").

Враховуючи наведене, оцінивши всі докази у справі в їх сукупності, судом першої інстанції було досліджено співвідношення між документальним підтвердженням права позивача на податковий кредит та формування валових витрат та обставинами реального здійснення господарських операцій, за наслідками аналізу якого суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про реальність господарських операцій та протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Криворізької південної об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року у справі № 804/2618/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Т.І. Ясенова

Суддя: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров