Ухвала суду № 43250671, 24.03.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/6861/14 Головуючий у 1-й інстанції: Лисенко В.І. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

24 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Чаку Є.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял Кейтерінг" до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял Кейтерінг" до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Бориспільської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Київській області від 13 серпня 2014 року №0000671740; стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Роял Кейтерінг» (код ЄДРПОУ 33283936) сплачений судовий збір у розмірі 233 (двісті тридцять три) гривні 22 копійки.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Роял Кейтерінг» є юридичною особою, що перебуває на обліку у Бориспільській ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області та є платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 02 лютого 2005 року № 13585583. Взято на податковий облік в органах ДПС 28 січня 2005 року за № 2525-04.

У липні 2014 року на підставі наказу Бориспільської ОДПІ від 24 липня 2014 року №528 посадовими особами відповідача було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ «ВУГЛЕСТІЛ НЬЮ» та ТОВ «МЕРКУРІЙ ТРЕЙД НЬЮ» за період з 01 січня 2014 року по 31 січня 2014 року.

За результатами перевірки податковим органом було складено Акт від 28 липня 2014 року № 396/10-04-22-20/33283936, яким встановлено порушення позивачем положень пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 77 736,15 грн.

13 серпня 2014 року Бориспільською ОДПІ, на підставі Акта перевірки № 396/10-04-22-20/33283936, прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000671740, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 116 604,00 грн. (основне зобов'язання - 77 736,00 грн., штрафні санкції - 38 868,00 грн.)

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що в періоді, який перевірявся податковим органом, зокрема, 28 листопада 2012 року між позивачем та ТОВ «МЕРКУРІЙ ТРЕЙД НЬЮ» було укладено договір поставки № 28/11-1, відповідно до умов якого постачальник (ТОВ «МЕРКУРІЙ ТРЕЙД НЬЮ») брав на себе зобов'язання постачати товар (харчову продукцію та матеріали для її зберігання, транспортування і реалізації) в асортименті та кількості визначених у замовленнях покупця з необхідними супроводжувальними документами та передавати товар у власність покупця, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.

На підтвердження факту придбання товару у ТОВ «МЕРКУРІЙ ТРЕЙД НЬЮ» позивачем було надано рахунки - фактури; видаткові накладні; товарно-транспортні накладні; подорожні листи; журнал реєстрації довіреностей; податкові накладні та банківську виписку.

За здійсненими господарськими операціями, позивачем сформовано податковий кредит на підставі виписаних ТОВ «МЕРКУРІЙ ТРЕЙД НЬЮ» податкових накладних у розмірі 38476,12 грн.

Крім того, 28 лютого 2013 року між позивачем та ТОВ «ВУГЛЕСТІЛ НЬЮ» було укладено договір поставки № 28/02-1, відповідно до умов якого постачальник (ТОВ «ВУГЛЕСТІЛ НЬЮ») брав на себе зобов'язання постачати товар (матеріали для зберігання, транспортування та реалізації харчової продукції) в асортименті та кількості визначених у замовленнях покупця з необхідними супроводжувальними документами та передавати товар у власність покупця, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.

На підтвердження факту придбання товару у ТОВ «ВУГЛЕСТІЛ НЬЮ» позивачем було надано рахунки - фактури; видаткові накладні; товарно-транспортні накладні; подорожні листи; журнал реєстрації довіреностей; податкові накладні та банківську виписку.

Суми податку на додану вартість, сплачені позивачем по взаємовідносинах з зазначеними контрагентами, були включені ним до сум податкового кредиту за відповідні звітні періоди.

Згідно зі статтею 200 ПК України - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 статті 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

В п. 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За правилами п. 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

ПК України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

У відповідності до п. 198.6 статті 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Відповідно до п. 201.4 статті 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно п. 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 статті 9 зазначеного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути сформований за наявності фактично здійснених і підтверджених належним чином господарських операцій разом із складеними при їх проведенні первинними документами, які відображають реальність тієї операції, яка є підставою для обліку платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сформував податковий кредит на підставі документів: договорів, рахунків - фактур; видаткових накладних; товарно-транспортних накладних; подорожних листів; журналу реєстрації довіреностей; податкових накладних та банківської виписки.

Крім первинних документів по взаємовідносинам позивача та ТОВ «ВУГЛЕСТІЛ НЬЮ» та ТОВ «МЕРКУРІЙ ТРЕЙД НЬЮ» з метою підтвердження реальності здійснення господарських операцій, позивачем також надані технологічні картки виробленої харчової продукції, акти списання сировини та матеріалів у виробництво, накладні на внутрішнє переміщення товару, акти введення в експлуатацію малоцінних та швидкозношувальних предметів, договори на поставку виробленої готової харчової продукції іншим контрагентам, банківськими виписками.

Під час огляду та дослідження первинних документів, поданих позивачем на підтвердження його взаємовідносин з контрагентами, судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного податкового законодавства.

Отже позивачем правомірно було сформовано податковий кредит, оскільки наведена вище первинна документація чітко відображає операції які були здійсненні між позивачем та його контрагентами.

Також, згідно Акта перевірки позивача, податковим органом взято до уваги дані Акта ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 30 квітня 2014 року № 449/26-54-22-02/38483761 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «МЕРКУРІЙ ТРЕЙД НЬЮ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із постачальниками та покупцями за січень 2014 року» та Акта ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 09 квітня 2014 року № 222/26-51-22-03/38473748 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ВУГЛЕСТІЛ НЬЮ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із постачальниками та покупцями за період з 01 січня 2014 року по 28 лютого 2014 року», якими встановлено відсутність факту реальності господарських операцій підприємства з контрагентом та порушення підприємством податкової дисципліни.

Проте, з аналізу норм цивільного законодавства, зокрема, статей 219, 220, 221, 224, 228, 234 ЦК України, можна дійти висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення. В матеріалах справи жодних допустимих доказів на підтвердження недійсності право чинів не міститься.

В матеріалах справи не міститься жодних вироків щодо посадових осіб позивача чи його контрагентів щодо ухиляння від сплати податків та зборів бо будь-яких інших відомостей, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Також необхідно зазначити, що невиконання контрагентом зобов'язання по сплаті податку до бюджету не являється підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість.

Крім цього, невиконання контрагентом позивача власних податкових зобов'язань перед бюджетом, тягне відповідну відповідальність саме для нього, і не може вважатися підставою для відповідальності позивача.

Відтак, збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість (основний платіж 77 736,00 грн.) та 38 868,00 грн. нарахування штрафних (фінансових) санкцій, загалом 116 604,00 грн. було здійснено відповідачем неправомірно, що свідчить про протиправність та необґрунтованість прийнятого ним податкового повідомлення-рішення № 0000671740, у зв'язку із чим воно підлягає скасуванню.

Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.

Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.