Постанова № 43250669, 24.02.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 лютого 2015 року

справа № 804/1480/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Дадим Ю.М. Кругового О.О.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційні скарги публічного акціонерного товариства "ЄВРАЗ БАГЛІЙКОКС", Дніпропетровської митниці Міндоходів на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 р. по справі за позовом публічного акціонерного товариства "ЄВРАЗ БАГЛІЙКОКС" до Дніпропетровської митниці Міндоходів, третя особа: головне управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування карток відмови, скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2014 року позивач звернувся з позовом до суду, в якому просив визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 17.12.2013 року №110010000/2013/00530, від 20.12.2013 року №110010000/2013/00535 та від 23.12.2013 року № 110010000/2013/00536; визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 17.12.2013 року №110010000/2013/600540/1, від 20.12.2013 року № 110010000/2013/600545/1, від 23.12.2013 року №110010000/2013/600546/1; зобов'язати Дніпропетровську митницю Міндоходів надати висновок до Головного управління Державної казначейської служби в Дніпропетровській області про повернення ПАТ “ЄВРАЗ БАГЛІЙКОКС” надмірно сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 164 200,77 грн., шляхом її зарахування на поточний рахунок позивача; зобов'язати Дніпропетровську митницю Міндоходів здійснити митне оформлення вантажу за ціною контракту.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 р. адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 17.12.2013 року №110010000/2013/00530. Визнати протиправним та скасовано рішення Дніпропетровської митниці Міндоходів, яке винесене відносно публічного акціонерного товариства "ЄВРАЗ БАГЛІЙКОКС" (код ЄДРПОУ 05393079) про коригування митної вартості товарів від 17.12.2013 року № 110010000/2013/600540/1. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, позивач та відповідач подали апеляційні скарги, в яких, позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі; відповідач, посилаючись на неповне з’ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 року №311 «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України» утворено Дніпропетровську митницю Державної фіскальної служби, яка є правонаступником Дніпропетровської митниці Міндоходів, у зв’язку з чим судом апеляційної інстанції допущено процесуальне правонаступництво Дніпропетровської митниці Міндоходів на Дніпропетровську митницю Державної фіскальної служби.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд вважає, що апеляційна скарга публічного акціонерного товариства "ЄВРАЗ БАГЛІЙКОКС" не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім ЄвразРесурс” Україна” та Компанією “Carbo Chemicals Group GmbH” 16.06.2008 року було укладено Контракт № 83/08 на купівлю - продаж вугілля. Відповідно до умов п. 2.1 Контракту № 83/08 від 16.06.2008 року ціна на товар приймається на умовах DAF Польсько - Український кордон прикордонного переходу Хрубещев/Ізов, відповідно до правил тлумачення міжнародних комерційних термінів - Інкотермс 2000 та зазначається в додатках до даного Контракту в Євро за одну метричну тону Товару.

19.12.2012 між Компанією “Carbo Chemicals Group GmbH” (Німеччина) та ПАТ “ЄВРАЗ БАГЛІЙКОКС” укладено контракт № 12-24/12 на поставку коксівного вугілля.

Відповідно до пункту 1.1 контракту від 19.12.2012 № 12-24/12 найменування, кількість, реквізити вантажовідправників та вантажоотримувачів, строки поставки вказуються у додатках, які є складовою та невід'ємною частиною даного контракту.

Згідно пункту 2.1 контракту від 19.12.2012 № 12-24/12 ціна товару встановлюється згідно із правилами інтерпретації міжнародних комерційних термінів “Інкотермс-2010” і зазначається в додатках до даного контракту в євро за одну метричну тону товару.

Відповідно до пункту 1.1 доповнення від 27.08.2013 № 14 поставка товару (вугілля коксівне (hard coal) фр. 0 - 50 мм) здійснювалась за ціною 146,00 євро за одну метричну тону на умовах поставки DAP ст. Ізов згідно правилам інтерпретації міжнародних комерційних термінів “Інкотермс-2010”.

ПАТ “ЄВРАЗ БАГЛІЙКОКС” 17.12.2013, 20.12.2013, 23.12.2013 звернувся до Дніпропетровської митниці для митного оформлення товару – “вугілля кам’яне (вугільний концентрат) бітумінозне, коксівне, фракція – 0-50 мм”, який надійшов на адресу ПАТ “ЄВРАЗ БАГЛІЙКОКС” на підставі зовнішньоекноміного контракту від 19.12.2012 № 12-24/12. Для митного оформлення товару до Дніпропетровської митниці Міндоходів були подані митні декларації: №110010000/2013/008897, № 11001000/2013/008996, № 110010000/2013/009019.

Митна вартість товару була заявлена позивачем шляхом подання декларації митної вартості ДМВ -1 за ціною договору (основний метод) відповідно до статті 58 Митного кодексу України.

Проте, митним органом, у зв’язку з відсутністю у митниці всіх документів необхідних для перевірки числового значення митної вартості товару, було скориговано митну вартість із застосуванням другорядних методів визначення митної вартості – 2-б – за ціною договору щодо подібних товарів шляхом винесення рішення про коригування митної вартості товарів від 17.12.2013 року № 0010000/2013/600540/1 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 17.12.2013 року № 110010000/2013/00530, та 2- ґ – резервного методу із застосуванням вартостей, визначених митним органом шляхом винесення рішень про коригування митної вартості товарів від 20.12.2013 року №110010000/2013/00535 та від 23.12.2013 року № 110010000/2013/00536 та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 20.12.2013 року № 110010000/2013/600545/1, від 23.12.2013 року №110010000/2013/600546/1. В результаті прийнятих рішень вартість митну вартість товару було скориговано за ціною 197,00 євро за 1 метричну тону.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не підтверджено заявлені відомості про митну вартість товарів, при цьому скасовуючи рішення про коригування митної вартості товарів від 17.12.2013 року № 0010000/2013/600540/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 17.12.2013 року № 110010000/2013/00530 суд першої інстанції дійшов висновку щодо не вірного обрання митним органом методу визначення митної вартості.

Суд апеляційної інстанції частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції, крім висновку щодо скасування картки відмови, з огляду на наступне.

Так, в підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару позивачем були надані наступні документи:

до МД від 17.12.2013 № 110010000/2013/008897:

- зовнішньоекономічний контракт від 19.12.2012 № 12-24/12;

- додаткові угоди № 1 від 30.12.2012 року, № 3 від 01.07.2013 року, № 4 від 27.08.2013 року та доповнення № 14 від 27.08.2013 року до контракту від 19.12.2012 року № 12-24/12; ;

- інвойс від 12.12.2013 № RЕ-К/2013/088;

- накладні ЦІМ/УМВС від 12.12.2013 №54710, 54711, 54712, 54713, 54714, 54715,54716,54717;

- договір про надання послуг митного брокера 04-73/11 від 01.04.2011;

- ліцензія на імпорт товарів від 14.11.2013 № 006133300000964:

- інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю від 12.12.2013 № 2720;

- сертифікат про походження товару (загальної форми) від 12.12.2013 № РL/МF/АК0256767,

- сертифікат якості №0388/2013/2/LUA від 16.12.2013.

до МД від 20.12.2013 № 11001000/2013/008996:

- зовнішньоекономічний контракт від 19.12.2012 № 12-24/12;

- додаткові угоди № 1 від 30.12.2012 року, № 3 від 01.07.2013 року, № 4 від 27.08.2013 року та доповнення № 14 від 27.08.2013 року до контракту від 19.12.2012 року № 12-24/12; ;

- інвойс від 14.12.2013 № RЕ-К/2013/089;

- накладні ЦІМ/УМВС від 14.12.2013 №56242, 56243, 56244, 56245, 56247, 56248, 56250, 56251, 56252, 56253, 56254, 56255, 56257, 56258.

- договір про надання послуг митного брокера 04-73/11 від 01.04.2011;

- ліцензія на імпорт товарів від 14.11.2013 № 006133300000964:

- інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю від 14.12.2013 № 2720;

- сертифікат про походження товару (загальної форми) від 14.12.2013 № 2720,

- сертифікат якості №03910/2013/1/LUA від 18.12.2013.

до МД від 23.12.2013 № 110010000/2013/009019.

- зовнішньоекономічний контракт від 19.12.2012 № 12-24/12;

- додаткові угоди № 1 від 30.12.2012 року, № 3 від 01.07.2013 року, № 4 від 27.08.2013 року та доповнення № 14 від 27.08.2013 року до контракту від 19.12.2012 року № 12-24/12; ;

- інвойс від 14.12.2013 № RЕ-К/2013/089;

- накладна ЦІМ/УМВС від 14.12.2013 №56256;

- договір про надання послуг митного брокера 04-73/11 від 01.04.2011;

- ліцензія на імпорт товарів від 14.11.2013 № 006133300000964:

- інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю від 14.12.2013 № 2720;

- сертифікат про походження товару (загальної форми) від 14.12.2013 серт.пох.PL/MF/AK 0256770,

- сертифікат якості №03910/2013/1/LUA від 18.12.2013.

Всі три декларації митної вартості заявлені щодо ідентичного товару отриманого позивачем за одним контрактом.

Під час проведення перевірки документів, наданих для митного оформлення було встановлено, що надані декларантом документи не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості та містять розбіжності, у зв’язку з чим митним органом було запропоновано надати додаткові документи, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; копію декларації країни відправлення.

Із наведеними вимогами декларант ознайомився 17.12.2013 року, щодо витребуваних митницею документів, повідомив, що платежі третім особам на користь продавця за умовами контракту від 19.12.2012 року №12-24/12 не здійснювались та зазначив про надання наявних додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару протягом терміну дії гарантійних зобов’язань.

Крім того, відповідачем було проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товарів, за результатами якого встановлено, що заявлена митна вартість значно нижча рівня митної вартості товарів, інформація про яку була наявна у митному органі.

Додаткові документи, що були запитані митним органом, у встановлений строк декларантом не надані, що стало підставою для відмови в прийнятті митних декларацій та прийняття рішень про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до положень статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. До документів, які підтверджують митну вартість належить, в тому числі і рахунок-фактура (інвойс).

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов’язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов’язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов’язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також, під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України митний орган, у відповідності до Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служба України № 362 від 13.07.2012 року в якості джерела інформації може використовуватися спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України.

Таким чином, наявність у митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості надає їй можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

За таких обставин, саме наявність у митного органу сумніву щодо правильності визначення позивачем митної вартості товарів та відсутність, в наданих документах, відповідних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, на підставі яких можливо було спростувати виниклі сумніви, стало підставою для витребування у декларанта додаткових документів.

Тому доводи позивача про відсутність правових підстав у відповідача для витребування додаткових документів, оскільки останнім не зазначено про визначені ч.3 ст.53 Митного кодексу України недоліки поданих позивачем документів є безпідставними та не приймаються судом апеляційної інстанції.

Так, згідно матеріалів справи, що не заперечується позивачем та встановлено митницею за результатами контролю правильності визначення митної вартості товарів, підприємством позивача укладено контракт на поставку товару з Компанією “Carbo Chemicals Group GmbH” (Німеччина), за інформацією митної декларації виробник товару невідомий, за сертифікатом походження – країна походження товару Європейське співтовариство.

Відповідно до інформації мережі Інтернет Компанія “Carbo Chemicals Group GmbH” (Німеччина) спеціалізується на експорті, імпорті і торгівлі сировиною, такою як вугілля, кокс, антрацит та інші подібні речовини, не є безпосереднім виробником чи власником зазначених вугледобувних центрів. Поставка вугілля здійснюється компанією за рахунок налагоджених зв’язків з компаніями, що спеціалізуються на видобутку вугілля, сортуванні та переробці. Крім того, відповідно до гр. 2 митної декларації відправником товару є “МСТ Міжнародна товарна експедиція Сп.з.о.о., що знаходиться на території Польщі.

Відповідно до документів, наданих для митного оформлення, відправлення вугільного концентрату здійснюється зі складу в Польщі за контрактом з німецькою компанією. Це підтверджується тим, що товар надійшов з “Євротерміналу Славков” (Польща), що являє собою контейнерне депо для зберігання товарів.

Таким чином, у зв’язку з укладенням позивачем непрямого контракту та наявністю посередників у зовнішньоекономічній операції, відсутність інформації про виробника товару, висновок суду першої інстанції, що віднесення Дніпропетровською митницею зазначеної операції до ризикованої з урахуванням положень Митного кодексу України є обґрунтованим.

Тому вимога митного органу про надання додаткових документів є обґрунтованою.

Крім того, як вбачається з листа Дніпропетровської митниці Міндоходів за № 17-11-2/394 від 21.01.2014 року, адресованого директору ПАТ “Євраз Баглійкокс”, протягом строку дії гарантійних зобов’язань Позивачем надано додаткові документи (лист від 14.01.2013 № 60).

Зокрема, Позивачем в обґрунтування заявленої митної вартості було надано інформаційний лист Компанії “Carbo Chemicals Group GmbH” (Німеччина) від 27.08.2013 щодо якісних характеристик, ціни та умов оплати коксівного вугілля, що поставляється для ПАТ “ЄВРАЗ Баглійкокс”.

Митним органом зазначено, що відповідно до вказаного листа продавцем Компанією “Carbo Chemicals Group GmbH” (Німеччина) здійснюється поставка вугілля коксівного походженням Сілезького вугільного басейну. При цьому, відповідно до інформації мережі Інтернет Сілезький вугільний басейн розташований на територій Польщі та Чехії. Основні центри видобутку Катовице (Польща) та Острава (Чехія). Відповідно до інформації мережі Інтернет (www.lhs.com.pl) відстань за маршрутом Славков ЛХС (Рl) – Хрубешув ЛХС складає 399 км.

Так, митницею встановлено, що лише вартість перевезення вугілля, випущеного у вільний обіг під гарантійні зобов’язання за вказаними у цьому листі ЕМД, за результатами проведених митницею розрахунків згідно інформації посольства України в республіці Польща про базові тарифи на перевезення залізничним транспортом (згідно даних РКР САRGО), розраховується на рівні 38,06 Євро/т.

Також, відповідачем було вказано, що про викладені обставини наголошувалось у листі митниці від 24.12.2013 № 17-11-2/6057.

Таким чином, наданий позивачем лист не дає можливості встановити правильність визначення митної вартості товару.

При цьому, будь-яких інших документів, та документів, які витребовувались митним органом декларантом не надано.

Таким чином, враховуючи викладене Дніпропетровська митниця прийшла до вірного висновку, що позивачем не надано документів для проведення перевірки правильності визначення митної вартості товару з урахуванням відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості з урахуванням характеру зовнішньоекономічного контракту та умов поставки.

Щодо обраних митним органом методів визначення митної вартості товарів заявлених декларантом позивача, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов’язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Як зазначалося вище, митницею було скориговано митну вартість із застосуванням другорядних методів визначення митної вартості: до МД №110010000/2013/008897 був застосований метод – 2-6 – за ціною договору щодо подібних товарів, до МД № 11001000/2013/008996, № 110010000/2013/009019 - 2-r – резервний метод, з урахуванням наявної у митного органу інформації щодо вартості оцінюваних товарів на рівні: за МД від 29.09.2013 №110010000/2013/006578, МД від 30.09.2013 №110010000/2013/006593, відповідно до яких ціна на подібний товар становить - 0,197 ЄВРО/кг.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності застосування митним органом методу 2-б, оскільки зазначені в Рішенні від 17.12.2013 року №110010000/2013/600540/1 – МД від 29.09.2013 року №110010000/2013/006578 та від 30.09.2013 року №110010000/2013/006593 є повторно оформленими із митною вартістю визначеною митним органом. Поданими до митного оформлення вони були тим же позивачем, також на підставі таких же раніш прийнятих рішень про коригування митної вартості, на той же товар. Фактична ж ціна за контрактом та митна вартість яку декларант визначав первісно на цей ж товар була інша, ніж митна вартість визначена за повторними ВМД від 29.09.2013 року №110010000/2013/006578 та від 30.09.2013 року №110010000/2013/006593.

Тому, суд першої інстанції вірно зазначив, що при коригуванні митної вартості товару митницею протиправно був застосований метод 2–б, оскільки в даному випадку митна вартість 0,197 євро/кг є вартістю уже скоригованою митним органом за методом 2-б, а не вартістю визначеною за ціною договору щодо подібних товарів.

Водночас, щодо інших оскаржуваних рішень про коригування митної вартості відповідачем обґрунтовано застосовано резервний метод визначення митної вартості на підставі раніше визначених митним органом митних вартостях, у зв’язку з неможливістю визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статях 58-63 Митного кодексу України.

Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо скасування картки відмови картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 17.12.2013 року №110010000/2013/00530, оскільки як зазначалося вище, всі три подані позивачем декларації митної вартості заявлені щодо ідентичного товару отриманого за одним контрактом, які були неприйняті митним органом з однакових підстав, обґрунтованість яких визнана судом. А скасування рішення про коригування митної вартості товарів за декларацією митної вартості щодо якої видано картку відмови, не тягне за собою скасування зазначеної картки відмови, оскільки як вказувалось вище, рішення про коригування митної вартості є неправомірним у зв’язку з не вірно обраним відповідачем методом визначення митної вартості.

Щодо позовних вимог про зобов’язання відповідача надати висновок до Головного управління Державної казначейської служби в Дніпропетровській області про повернення надмірно сплачених митних платежів суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Порядок, умови та процедура повернення помилково та/або надміру сплачених платежів законодавчо врегульовані.

Так, відповідно до норм чинного законодавства у разі незгоди з рішенням чи дією митних органів з питань: перевірки достовірності документів, що підтверджують країну походження товару, який переміщується на митну територію України; визначення, призначення, заявлення, з'ясування достовірності, коригування та/чи інших дій щодо митної вартості; митного контролю і митного оформлення, декларант (суб'єкт господарювання, підприємство) може піддати ці дії чи рішення судовому контролю.

Якщо суд визнає рішення і дії митних органів із зазначених питань протиправними, зобов'яже вчинити певні дії відповідно до вимог митного законодавства і коли у рішенні суду буде констатована неправильність чи хибність рішень чи дій митних органів, які зумовили (призвели, потягли) помилкову та/або надмірну сплату сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених у статті 301 МК, статті 43 ПК і статті 45 БК, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України N 882/1188, 30.12.2013, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митним органом, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

При цьому, цей порядок не передбачає повернення помилково та/або надміру сплачених обов'язкових платежів у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) і з здійсненням судового контролю над рішеннями, діями чи бездіяльністю митних органів з питань, пов'язаних з розмитненням і справлянням митних платежів.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що з урахуванням наведеного розв'язання судом питання про стягнення надмірно сплаченої суми ввізного мита, фактично буде визначенням митної вартості ввезеного товару, а у відповідності до діючого законодавства України, судові органи своїми рішеннями не можуть підміняти інші державні органи, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відмови в задоволенні даних позовних вимог.

Також, з огляду на встановлену правомірність неприйняття митним органом декларацій митної вартості в яких митна вартість була заявлена за ціною договору (основний метод) відповідно до статті 58 Митного кодексу України, судом першої інстанції було вірно відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо зобов’язання відповідача здійснити митне оформлення вантажу за ціною контракту.

Таким чином, враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково,скасувавши оскаржувану постанову в частині визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 17.12.2013 року №110010000/2013/00530 та відмовити в задоволенні цих позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "ЄВРАЗ БАГЛІЙКОКС" – залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби – задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 р. – скасувати в частині визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 17.12.2013 року №110010000/2013/00530 та відмовити в задоволенні цих позовних вимог.

В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту її виготовлення в повному обсязі.

В повному обсязі постанова виготовлена 13.03.2015 року.

Головуючий: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.М. Дадим

Суддя: О.О. Круговий