Постанова № 43249985, 24.03.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

24 березня 2015 р. № 820/2720/15

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Лук'яненко М.О., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьк Луганської області до відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьк Луганської області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд: визнати незаконною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 24.11.2014 року за ВП №42732414.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що управлінням Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьк Луганської області передано на виконання до відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції виконавчий лист №812/10775/13-а, виданий Луганським окружним адміністративним судом 26.02.2014 року 25.06.2014 року про стягнення з ВАТ "Трест "Сєвєродонецькхімбуд" боргу у розмірі 6966,05 грн. Однак, 05.03.2015 року позивачем отримано постанову від 24.11.2014 року про закінчення виконавчого провадження ВП №42732414 на підставі того, що боржника ліквідовано. Проте, це не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки у Єдиному державному реєстрі відсутній запис про ліквідацію підприємства, а значиться лише про те, що воно перебуває у стані припинення. Таким чином, позивач вважає дії відповідача по закінченню виконавчого провадження протиправними. У зв'язку із чим просив позов задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не прибув, надав суду клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьк Луганської області, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не прибув, надав до суду письмові заперечення, в яких вказав, що в ході виконавчого провадження відповідачем встановлено, що ВАТ "Трест "Сєвєродонецькхімбуд" перебуває в процесі припинення за рішенням засновників. Так, державним виконавцем 24.11.2014 року керуючись п. 3 ч. 1 ст. 49, ч.2 ст.67 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про закінчення виконавчого провадження та направлено ліквідатору для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення. У зв'язку із чим, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Згідно з ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 24.11.2014 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції на підставі п.3 ч.1 ст.49, ч. 2 ст. 67 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №42732414 з тих підстав, що на адресу відділу надійшов лист голови ліквідаційної комісії ВАТ "Трест "Севердонецькхімбуд" з проханням закінчити виконавче провадження та передати виконавчі документи ліквідаційній комісії (ліквідатору), у зв'язку із тим, що ВАТ "Трест "Севердонецькхімбуд" перебуває у процесі припинення відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців (а.с. 5).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентується Законом України "Про виконавче провадження".

Виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у Законі України "Про виконавче провадження", спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV "Про виконавче провадження").

Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження та їх клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їх права і обов'язки; проводить оцінку (переоцінку) майна в порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.

Перелік підстав до закінчення виконавчого провадження наведено у статті 49 Закону України "Про виконавче провадження".

За вимогами п. 3 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва.

Пунктом 1 частини 1 ст. 110 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом. Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Згідно п. 5 ст. 111 Цивільного кодексу України юридична особа є ліквідованою з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Однак, на день прийняття оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців внесено запис про прийняття рішення засновників про ліквідацію юридичної особи.

Внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відомостей про припинення юридичної особи за рішенням її засновників є одним з етапів процесу ліквідації юридичної особи.

Оскільки, запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відсутній, тому підстави, визначеній у п.3 ч.1 ст.49 Закону України "Про виконавче провадження", для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження немає.

Слід зазначити, що ст.ст. 110-112 Цивільного кодексу України, які регулюють порядок здійснення ліквідації юридичної особи за рішенням власника, не передбачають мораторію на виконання судових рішень чи задоволення вимог кредиторів.

Норми Господарського кодексу України не передбачають закінчення виконання судового рішення під час процедури припинення юридичної особи та у процедурі добровільної ліквідації зокрема.

Через це виконавче провадження закінченню не підлягає й виконавчі дії повинні здійснюватися до настання обставини, передбаченої в п. 3 ч. 1 ст. 49 Закону, а саме ліквідації юридичної особи з внесенням до єдиного державного реєстру запису про її припинення за п. 5 ч. 1 ст. 111 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади і їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вище наведене, суд дійшов висновку задовольнити позов в частині позовних вимог про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 24.11.2014 року за ВП №42732414.

Щодо позовних вимог в частині визнання незаконною постанови про закінчення виконавчого провадження від 24.11.2014 року за ВП №42732414, суд зазначає, що вказана позовна вимога не підлягає задоволенню, оскільки поглинається вимогою про скасування оскаржуваної постанови, крім того, з урахуванням приписів ч.3 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України саме скасування оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження від 24.11.2014 року за ВП №42732414 є тим засобом захисту, який гарантуватиме захист прав позивача.

Поряд із тим, суд вважає за за необхідне зазначити, що положеннями ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження" закріплено, що у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

Отже, чинним законодавством передбачено обов'язок державного виконавця в разі скасування постанови про закінчення виконавчого провадження прийняти постанову про відновлення виконавчого провадження.

Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку, що позов управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьк Луганської області підлягає задоволенню в частині позовних вимог про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 24.11.2014 року за ВП №42732414. Решта позовних вимог задоволенню не підялагє.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьк Луганської області до відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 24.11.2014 року за ВП №42732414.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити. .

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Суддя М.О. Лук'яненко