Постанова № 43249566, 26.01.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2015 року 11 год. 51 хв.Справа № 808/4463/14 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Сіпаки А.В.

при секретарі Горбовій І.С.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Сонгулія В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області

про скасування податкового повідомлення-рішення, скасування вимоги та рішення

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області, у якій позивач просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем від 27.06.2014 № 0003991700, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 4615,82 грн., та за штрафними санкціями у сумі 2307,91 грн. Крім того, просить скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № ф-0003631700 від 16.06.2014 та рішення № 0004001700 від 27.06.2014.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, суду пояснив, що згідно перевірки були виявлені порушення в частині заниження суми задекларованого чистого оподатковуваного доходу за 2012 рік за рахунок завищення донесених витрат на оплату електроенергії.

За даними платника податків по декларації про майновий стан і доходи сума витрат за 2012 рік складає 2362684 грн., за даними податкової 2301856 грн.

Перевіряючими не враховано в акті перевірки суму витрат на споживання електричної енергії в сумі 70343,91 гривень, яка сплачена позивачем.

Приміщення орендується у фізичної особи ОСОБА_4 на підставі договору оренди №1 від 28.12.2008, загальна площа торгового приміщення становить 189,4 м2. Площа орендованого приміщення становить 61 м2. (торгова площа 50 кв.м., підсобні приміщення 11 кв.м.), розташоване за адресою:АДРЕСА_1, дня використання під відділи в якості роздрібної торгівлі продовольчими і непродовольчими товарами. Крім ФОП ОСОБА_3, торгівельні приміщення орендує також і ФОП ОСОБА_5 Договір на споживання електроенергії №4666 від 06.03.2006г укладений між ВАТ «Запоріжобленерго» та ФОП ОСОБА_3, виставляє рахунки ВАТ «Запоріжобленерго» безпосередньо ФОП ОСОБА_3, яка оплачує за безготівковим розрахунком в повному обсязі. Загальні витрати на електроенергію склали 89730,60 гривень за перевіряємий період.

Витрати перевіряючі розраховували у відсотках відповідно до орендованої площі. За розрахунками перевіряючих виходячи із площі зайнятій ФОП ОСОБА_3 31% від загальної, відповідно перевіряючими прийнято до розрахунку 28902,22 грн. Такий підхід неприйнятний для розрахунку е/енергії. Вартість електроенергії необхідно розраховувати з потужності електроприладів і фактичного часу роботи електроустановок.

Зазначив також, що не згодний із відповідачем щодо використання одного кондиціонера, оскільки обидва кондиціонери належать позивачу згідно видаткової накладної № 8 від 21.03.2006, в оренду іншим особам не передавалась. Факт наявності у власності позивача обладнання, що споживає електроенергію, договір на споживання електроенергії та оплата рахунків по цьому договору за спожиту електроенергію є достатніми доказами прямих понесених витрат операційної діяльності. Просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, із підстав, викладених у письмових запереченнях.

Суд, заслухавши думку представника позивача, представника відповідача, проаналізувавши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, вважає, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

На підставі наказу від 07.05.2014 №141 ДПІ у Заводському районі м.Запоріжжя, на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст. 75, відповідно до ст.. 77 Податкового кодексу України, проведено документальну планову невиїзну перевірку діяльності ФОП ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2013, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.11.2011 по 31.12.2013 відповідно до затвердженого плану перевірки.

16.06.2014 за результатами перевірки працівниками ДПІ було складено акт № 494/08-25-17-020/НОМЕР_3 в якому відображені наступні порушення:

- пункту 138.2 ст. 138, п. 164.1 ст. 164, п. 177.2, 177.4 ст. 177, п.п. 177.5.1 п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України, а саме в частині завищення сум понесених витрат, що призвело до перекручення даних податкової декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік та визначення сум чистого оподатковуваного доходу, в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб у сумі 9124,25 грн.;

- п.1 ч. 1 ст. 4, п.1-2 ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 7, ч. 2 та абз. 1 ч. 5 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині не повного нарахування сум єдиного внеску з сум чистого оподатковуваного доходу за результатом діяльності 2012 року, в результаті чого донараховано суму єдиного внеску з сум задекларованого чистого оподатковуваного доходу у розмірі 21107,45 грн.

На підставі акту № 494/08-25-17-020/НОМЕР_3 від 16.06.2014 податкова інспекція винесла податкове повідомлення-рішення від 27.06.2014 № 0003991700, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 4615,82 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2307,91 грн.

Крім того, відповідачем було також складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 21107,45 грн. та винесено рішення № 0004001700 від 27.06.2014 про застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 21107,45 грн.

В судовому засіданні встановлено, що 28.12.2008 між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено договір оренди приміщення № 1.

Згідно умов договору оренди приміщення №1 від 28.12.2008 року, укладеного фізичною особою ОСОБА_4 (Орендодавець) та фізичною особа підприємцем ОСОБА_3 (Орендар), «...Арендодатель обязуется предоставить по настоящему договору Арендатору в аренду помещение общей площадью 61 м/кв (торговая площадь 40 м/кВ, подсобные помещения 21 м/кв) расположенное по адресу АДРЕСА_1, для использования под отделы в качестве розничной торговли продовольственными и непродовольственными товарами...» (пункт 1.1 Розділу І договору оренди приміщення).

Пунктом 4.3 Розділу IV Договору оренди приміщення передбачено, що «...помимо арендной платы Арендатор участвует в оплате коммунальных услуг (електроенергия, горячая и холодная вода, другие услуги) соразмерно с занимаемой площадью путем оплати счетов, выставляемых Арендодателем по государственным тарифам, исходя из счетов, выставляемых органами предоставляющими соответствующие услуги...».

Крім фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, торгове приміщення за адресою АДРЕСА_1 (магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1») також орендує фізична особа підприємець ОСОБА_5, що в судовому засіданні не заперечувалось представником позивача.

При здійсненні підприємницької діяльності, фізична особа - підприємець ОСОБА_3 уклала договір з ВАТ «Запоріжжяобленерго» на постачання електроенергії за місцем здійснення своєї діяльності. На підставі договору від 06.03.2006 № 4666 укладеного між ВАТ «Запоріжжяобленерго» та ФОП ОСОБА_3, рахунки за споживчу електроенергію підприємство щомісячно складає та виписує на магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1» розташований за адресою: АДРЕСА_1, які ФОП ОСОБА_3 в свою чергу сплачує в повному обсязі (згідно первинних банківських документів, які були надані до планової перевірки). у

Позивачем було надано самостійно здійснений розрахунок споживання електроенергії, яка була використана орендованими холодильниками та морозильними ларями, морозильними вітринами, кондиціонерами, лампами освітлювання, комп'ютерами, касовим апаратом, які безпосередньо були використані фізичною особою - підприємцем при здійсненні господарської діяльності.

При дослідженні акту перевірки було встановлено, що серед наданого переліку обладнання, яке безпосередньо використовувалось фізичною особою - підприємцем при здійсненні господарської діяльності значаться 2 (два) кондиціонери Kelon АS24 (видаткова накладна па придбання № 8 від 21.03.2006). Згідно розрахунку, кондиціонери використовувались з квітня по вересень 2012 року включно.

Згідно наданої до матеріалів справи схеми орендованого приміщення, загальна площа одного з торгового залу магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» складає 56,1кв.м., який орендують два суб'єкти господарювання, а саме: 40кв.м. орендує та безпосередньо здійснює діяльність ФОП ОСОБА_3, решту - ФОП ОСОБА_5

В приміщенні цього торгового залу розташовано 2 (два) кондиціонери Кеlоn АS24, що не заперечувалось представником позивача. Один з них знаходиться та використовується безпосередньо на торговій площі орендованій ФОП ОСОБА_3 Другий кондиціонер знаходиться па торговій площі, яку орендує та на якій також здійснює свою діяльність ФОП ОСОБА_5

Таким чином суд приходить до висновку, що фактично па торговій площі ФОП ОСОБА_3 використовується лише один кондиціонер. До суду та до матеріалів справи договору на підтвердження того, що один із кондиціонерів переданий в оренду ФОП ОСОБА_5 надано не було.

За даними колонки 6 Розрахунку податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження підприємницької діяльності (додаток 5) до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік, загальна сума інших витрат складає 149536 грн., у т.ч. за спожиту електроенергію у розмірі 89730,60 грн.

За даними розрахунку споживання електроенергії, самостійно здійсненого платником податків, загальна сума витрат за спожиту електроенергію складає 70343,91грн., за результатами якого сума перевищення між сумою, відображеною ФОП ОСОБА_3 у Розрахунку податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження підприємницької діяльності (додаток 5) до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік та сумою, самостійно здійсненого розрахунку, складає 19386,69грн.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно із п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Фізична особа-підприємець не є юридичною особою і платником податку на прибуток, не має обов'язку вести бухгалтерський облік, тому формує витрати відповідно до п. 138.2 ст. 138 та п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України.

Як було встановлено вище, 28.12.2008 між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено договір оренди приміщення № 1.

Згідно умов договору оренди приміщення №1 від 28.12.2008 року, укладеного фізичною особою ОСОБА_4 (Орендодавець) та фізичною особа підприємцем ОСОБА_3 (Орендар), «...Арендодатель обязуется предоставить по настоящему договору Арендатору в аренду помещение общей площадью 61 м/кв (торговая площадь 40 м/кВ, подсобные помещения 21 м/кв) расположенное по адресу АДРЕСА_1, для использования под отделы в качестве розничной торговли продовольственными и непродовольственными товарами...» (пункт 1.1 Розділу І договору оренди приміщення).

Пунктом 4.3 Розділу IV Договору оренди приміщення передбачено, що «...помимо арендной платы Арендатор участвует в оплате коммунальных услуг (електроенергия, горячая и холодная вода, другие услуги) соразмерно с занимаемой площадью путем оплати счетов, выставляемых Арендодателем по государственным тарифам, исходя из счетов, выставляемых органами предоставляющими соответствующие услуги...».

Крім фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, торгове приміщення за адресою АДРЕСА_1 (магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1») також орендує фізична особа підприємець ОСОБА_5

Позивачем не надано до суду документи, як б свідчили про наявність договору оренди об'єкта торгівлі між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, яка, що і не заперечується представником позивача, займає частині орендованої ОСОБА_3 площі об'єкта торгівлі.

Позивач же, як вбачається зі змісту договору оренди, «...помимо арендной платы Арендатор участвует в оплате коммунальных услуг (електроенергия, горячая и холодная вода, другие услуги) соразмерно с занимаемой площадью путем оплати счетов, выставляемых Арендодателем по государственным тарифам, исходя из счетов, выставляемых органами предоставляющими соответствующие услуги...».

Таким чином враховуючи матеріали справи та надані пояснення в судовому засіданні представниками сторін суд погоджується з представником відповідача, що сума перевищення складає 30772,20 грн., що призвело до перекручення даних декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік при визначенні сум чистого оподатковуваного доходу, а тому в частині позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 27.06.2014 № 0003991700 слід відмовити.

Щодо скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № ф-0003631700 від 16.06.2014 та рішення № 0004001700 від 27.06.2014 суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон України про ЄСВ), єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за жу сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Згідно абзацу 3 пункту 1, пункту 4 частини 1 статті 4 Закон України про ЄСВ, платниками єдиного внеску є: - фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); - фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 2 статті 6 Закон України про ЄСВ, платники єдиного внеску зобов'язані:

- своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок;

- вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.

Базою нарахування єдиного внеску відповідно до частини 2 статті 7 Закон України про ЄСВ (для платників зазначених у пункті 4 частини 1 статті 4) є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на сума доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Відповідно до частини 4 статті 7 Закон України про ЄСВ, єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов'язкових платежів, що відповідно до закону сплачуються із зазначених сум, та на суми утримань, що здійснюються відповідно до закону або за договорами позики, придбання товарів та виплат на інші цілі за дорученням отримувача.

Розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування визначено частиною 1 статті 8 Закон України про ЄСВ.

Згідно частини 5 статті 8 Закон України про ЄСВ єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у відсотках до визначеної абзацом першим пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (за винятком винагороди за цивільно-правовими договорами) відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності.

Для платників, зазначених у пункті 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється єдиний внесок у розмірі 34,7 відсотка винагороди за цивільно- правовими договорами.

Єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 2, 6 - 8 частини першої статті 4 Закон України про ЄСВ, встановлюється у розмірі 3,6 відсотка визначеної пунктом 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до вимог статті 9 Закон України про ЄСВ, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (частина 2 статті 9).

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (частина 3 статті 9).

Сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування ( абзац 1 частини 5 статті 9).

Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей таких осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок абзац 2 частини 8 статті 9).

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів і звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік (абзац 3 частини 8 статті 9).

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина 12 статті 9).

Обчислення єдиного внеску у розмірі 34,7 % здійснилось із розрахунку сум чистого одатковуваного доходу (прибутку), отриманого від своєї діяльності, що підлягає обкладенню датком на доходи фізичних осіб.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 обчислення єдиного внеску у розмірі 34,7% здійснювала із сум чистого оподатковуваного доходу (прибутку), отриманого від здійснення своєї діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, відповідно до тини 5 статті 8 Закону України про ЄСВ.

Відповідно до пункту 4 статті 1 Закон України про ЄСВ, максимальна величина бази рахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Перевіркою повноти визначення сум чистого оподатковуваного доходу встановлено його заниження на суму 60828,38 грн., що підтверджується правомірністю винесеного оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

За результатом перевірки сума чистого оподатковуваного доходу складає 84311,38 грн.

Розмір єдиного внеску нарахований на суму чистого оподатковуваного доходу повинен складати 29256,05 грн.

Таким чином суд вважає, що відповідачем правомірно донараховано суму єдиного внеску з сум задекларованого чистого оподатковуваного доходу у розмірі 21107,45 грн., а тому в задоволенні позовних вимог щодо скасування рішення № 0004001700 від 27.06.2014 слід відмовити.

З урахуванням правомірності винесення оскаржуваного рішення № 0004001700 від 27.06.2014, яким донараховано суму єдиного внеску з сум задекларованого чистого оподатковуваного доходу у розмірі 21107,45 грн. суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог щодо скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № ф-0003631700 від 16.06.2014 слід також відмовити.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, позовні вимоги ФОП ОСОБА_3 не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, 186 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.В. Сіпака