Постанова № 43249332, 17.02.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2015 р. Справа № 804/20859/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Горбалінського В.В.

при секретарі судового засідання - Решетнік А.М.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Горобець К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

05.01.2015 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом відкрито провадження в адміністративній справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.07.2014 року № 0007991703.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що Нікопольською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області за результатами документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 складено акт від 27.05.2014 року № 1666/04-07-17.03.НОМЕР_2, на підставі якого 14.07.2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007991703, яким збільшено позивачеві суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 31 186,64 грн. Позивач з вказаним рішеннями не погоджується, оскільки наведені в акті перевірки обставини, які стали підставою для винесення вказаного рішення, є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності, у зв'язку з чим просить скасувати вищевказане рішення .

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та виклав обставини, викладені у адміністративному позові.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та зазначив, що за результатами проведеної перевірки встановлено завищення позивачем витрат в розмірі 138 607,36 грн., зокрема, внаслідок безпідставного включення до їх складу, витрат згідно книги обліку, сум з придбання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та процентів за користування кредитним договором, що призвело до заниження оподатковуваного доходу, та як наслідок заниженню податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності на суму 20 791,09 грн. Оскільки факт порушення вимог податкового законодавства зафіксовано в акті перевірки, податковий орган діяв в межах чинного законодавства тому відсутні підстави для задоволення позову.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справі, встановив.

ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа-підприємець 16.01.2001 року та перебуває на податковому обліку в Нікопольській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

27.05.2014 року працівниками Нікопольської ОДПІ складено акт № 1666/04-07-17.03.НОМЕР_2 «Про результати документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 по 31.12.2013 дотримання законодавства щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2013».

Згідно висновків вказаного акту перевіркою встановлено, зокрема, наступне порушення:

- п.177.1 ст. 177, п.177.2 ст. 177, п.177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2012-2013 роки на загальну суму 20 791,09 грн., а саме за 2012 на суму 17 239,90 грн., за 2013 на суму 3 551,19 грн.

На підставі вищевказаного висновку податковим органом 14.07.2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007991703, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами в розмірі 31 186,64 грн., в т.ч. за основним платежем в розмірі 20 791,09 грн. та за штрафними санкціями - 10 395,55 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення скарги позивача залишені без задоволення, а рішення без змін.

Як вбачається з матеріалів справи та представником відповідача в судовому засіданні підтверджено підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали наступні обставини.

В ході проведення перевірки податковим органом зроблено висновок про те, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 в порушення вимог п.177.1 ст. 177, п.177.2 ст. 177, п.177.4 ст. 177 Податкового кодексу України завищено документально підтверджені витрати, пов'язані з господарською діяльністю за 2012-2013 роки на загальну суму 138 607, 36 грн., а саме за 2012 рік на суму 114 932,76 грн., за 2013 рік на суму 23 674,60 грн. у зв'язку з:

- включенням до документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю згідно додатку 5 до декларації «Розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності» за 2012 рік у колонці 6 інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг 189 793,57 грн. при фактичних витратах у розмірі 113 471,16 грн., що підтверджується даними книг доходів та витрат № 27, № 28 та поясненням фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 від 14.05.2014 р. № 10549/10, що призвело до завищення документально підтверджених витрат за 2012 рік на 76 322,41 грн.;

- включення до документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю у 2012-2013 роках (згідно додатку 5 до декларації «Розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності» у колонці 6 інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг) витрати на придбання ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, які не відносяться до витрат операційної діяльності у відповідності з п. 138.4, п.138.6-138.9, пп. 138.10.4 п.138.10, п.138.11 ст. 138 ПКУ на загальну суму 17500,00 грн., у т.ч. за 2012 рік - 10000,00 грн., за 2013 рік - 7500,00 грн.

- включення до документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю у 2012-2013 роках (згідно додатку 5 до декларації «Розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності» у колонці 6 інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг) процентів за користування кредитами згідно договорів № 110/4-065 та № 110066144MOVERORAF1, які не відносяться до витрат операційної у відповідності з 138.4, п.138.6-138.9, пп.138.10.4 п.138.10, п.138.11 ст. 138 ПКУ на загальну суму 44 784,95 грн., у т.ч. за 2012 рік - 28 610,35 грн., за 2013 рік - 16 174,60 грн.

Вирішуючи правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема, дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами, забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій, не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Порядок проведення податковим органом перевірок та оформлення результатів її проведення визначені главою 8 Податкового кодексу України (статті 75 - 86) та Порядком оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 395 від 14.03.2013 року (далі - Порядок № 395).

Відповідно до статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно ст. 86 цього Кодексу результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Відповідно до Порядку № 395 акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (пункт 1.5.).

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (пункт 1.6.).

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів (пункт 1.7.).

Результати документальної перевірки діяльності платника податків складаються таким чином - у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення (пункт 2.3.2.2.).

В судовому засіданні судом було зобов'язано податковий орган надати суду обґрунтування та докази, на підставі яких податковий орган дійшов висновку про завищення позивачем документальних витрат за 2012 рік на суму 76 322,41 грн., проте таких обґрунтувань та доказів відповідачем не надано не було. Також судом було досліджено книг доходів та витрат позивача № 27, № 28 та підраховано зазначені у книгах витрати і фактів завищення фактичних витратах встановлено не було.

При цьому суд звертає увагу, що податковим органом не було зазначено ані в актах перевірки ані в запереченнях на позовну заяву у зв'язку із чим податковий орган дійшов висновку про завищення валових витрат позивача на суму 76 322,41 грн., по яким операціям вказані порушення допущенні, які документи були дослідженні під час перевірки, за результатами аналізу яких були зроблені відповідні висновки.

Тобто з акту перевірки неможливо дійти висновку про будь-яке порушення позивачем вимог податкового законодавств при формуванні податкового обліку.

У зв'язку з цим, суд вважає висновки податкового органу в цій частині необґрунтовані.

Щодо висновків податкового органу та їх документального підтвердження про безпідставне включення до документально підтверджених витрат понесених позивачем витрат на придбання ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами за 2012 рік в розмірі 10 000, 00 грн. та за 2013 рік в розмірі 7500,00 грн., суд зазначає наступне.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку (п. 138.5 ст. 138 ПК України).

Витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, у відповідності до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат.

Згідно статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ Податкового кодексу (пункт 177.4 статті 177 Податкового кодексу України).

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що до витрат операційної діяльності включаються витрати, які визначаються пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї статті.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Собівартість виготовлених і реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (пункт 138.8 статті 138 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 138.10.6. «ж» ст. 138 Податкового кодексу України до складу витрат відносяться витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів (крім тих, вартість та строк використання яких відповідають ознакам, встановленим для основних засобів розділом I цього Кодексу, та підлягають амортизації у складі нематеріальних активів), виданих державними органами для провадження господарської діяльності, в тому числі витрати на плату за реєстрацію підприємства в органах державної реєстрації, витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів на право здійснення за межами України вилову риби та морепродуктів, а також надання транспортних послуг.

Статтею 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР передбачено, що оптова та роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності за наявності у них ліцензій.

Ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб'єкта господарювання терміном на один рік і підлягають обов'язковій реєстрації в органі доходів і зборів, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб'єкта господарювання.

Таким чином, витрати на придбання такої ліцензії включаються до складу інших витрат звичайної діяльності.

На підставі вищевикладеного, суд зазначає, що позивачем правомірно задекларовано його витрати на придбання ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами у 2012 та 2013 роках, які підтверджені відповідними бухгалтерськими документами, що складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Щодо висновків податкового органу про безпідставне включення до документально підтверджених витрат процентів за користування кредитами згідно договорів № 110/4-065 та № 110066144MOVERORAF1, суд зазначає наступне.

22.08.2008 року між позивачем (позичальник) та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» (кредитор) укладено генеральний договір № 110/4-965 про надання кредитних послуг. За умовами якого кредитор зобов'язується надавати позичальнику грошові кошти у гривні, в межах загального ліміту, що встановлюється в базовій валюті в сумі 400 000,00 грн.

30.09.2013 року між позивачем (позичальник) та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» (кредитор) укладено договір про надання овердрафту № 110066144MOVERDRAF1. За умовами вказаного договору овердрафт надається позичальнику для проведення розрахунків, які виникають в процесі його господарської діяльності.

Відповідно до п.п. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Згідно із підпунктом 14.1.206 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України проценти - це дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна.

Особливості визначення складу витрат платника податку в разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями визначені пунктом 141.1 статті 141 Податкового кодексу України. До складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно по положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

В судовому засіданні встановлено, та не заперечується відповідачем, що отримані позивачем кошти, використовувались у власній господарській діяльності.

На виконання умов укладених договорів позивач в 2012 та 2013 роках сплачував проценти за користування кредитом та відображав їх в складі валових витрат.

Отже, відповідач прийшов до помилкового висновку про безпідставне віднесення позивачем до складу витрат витрат по сплачених відсотках за користування кредитом

Таким чином, враховуючи ті обставини, що документальна перевірки позивача проведена не на підставі первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, акт перевірки не містить систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового законодавства, в ньому не викладені всі суттєві обставини діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового законодавства, а факти виявлених порушень викладені не чітко та не повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, суд доходить висновку, що висновки податкового органу за результатами такого акту перевірки є необґрунтованими, а податкове повідомлення - рішення від 14.07.2014 року № 0007991703 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що поданих доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У зв'язку з викладеним суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень.

Так як, в матеріалах справи містяться докази понесених позивачем судових витрат у розмірі 182,70 грн. сплаченого судового збору, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 182,70 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.07.2014 року № 0007991703

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 182,70 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Текст постанови у повному обсязі складено 23.02.2015 року.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 23.02.2015 року Суддя З оригіналом згідно Помічник судді В.В. Горбалінський В.В. Горбалінський А.О. Кошля