Рішення № 43248898, 23.03.2015, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі :

головуючого - судді : Оніпко О.В., суддів : Собіни І.М., Хилевича С.В.,

секретар -Демчук Ю.Ю.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 04 грудня 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Банк" Фінанси та Кредит" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів , -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 04 грудня 2014 р. позов ПАТ "Банк" Фінанси та Кредит" задоволено : стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" 759414 грн. 83 коп. заборгованості за кредитним договором №Ф1-08/62076-68 від 13.06.2008 р. Вирішено питання про судові витрати.

У поданих на рішення апеляційних скаргах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вважають його в частині стягнення з відповідачів пені у розмірі 51801,93 грн. незаконним та необґрунтованим, таким, що порушує принципи добросовісності, розумності та справедливості. Зазначають, що після отримання кредиту 13.06.2008 р., змінилися обставини, які суттєво вплинули на умови і порядок погашення кредиту. На неодноразові звернення ОСОБА_1 до позивача із проханням реструктуризації кредиту, банк не надав аргументованої відповіді чи відмови.

Вказують, що сума основної заборгованості по кредиту становить 54986,56 дол. США., банком зараховано 4752,33 дол. США, в той час як процентів фактично сплачено/зараховано 51930,54 дол. США. Тобто, позивач фактично отримав прибуток (відсотки по кредиту), що становить 86% від суми отриманого кредиту.

Розмір пені є не обґрунтованим як позивачем, так і судом 1-ї інстанції і він значно перевищує розмір збитків, завданих банку неналежним виконанням умов кредитного договору. Судом не враховано, що укладений між сторонами кредитний договір не відповідає ст.ст. 18, 21 Закону України "Про захист прав споживачів" та нормам ЦК України. Просять змінити рішення суду 1-ї інстанції - позов задовольнити частково : стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" 652398,76 грн. основної суми заборгованості по кредиту, 5521,14 грн. заборгованості по відсотках та прострочених відсотках, всього 707612,90 грн. за кредитним договором №Ф1-08/62076-68 від 13.06.2008 р.

___________________

Головуючий суддя 1 інстанції: Незнамова І.М..

Провадження № 22-ц787/332/2015 Суддя-доповідач : Оніпко О.В.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду 1-ї інстанції в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про їх часткове задоволення та про часткову зміну рішення суду 1-ї інстанції , виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та сторонами не оспорюється між ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" (правонаступником якого є ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Північно-Західне регіональне управління" АТ "Банк "Фінанси та Кредит") та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №Ф1-08/62076-68 від 13.06.2008 р за умовами п.2.1 якого банк надав позичальнику ОСОБА_1 кредит у сумі 60227 доларів США, з оплатою 16 процентів річних, на придбання трикімнатної квартири АДРЕСА_1, а позичальник, відповідно до п.3.2 цього договору, зобов'язався до 16.06.2028 р. повернути кредит. Позичальник зобов'язався щомісяця, в термін до 10 числа кожного місяця, здійснювати погашення позичкової заборгованості за виданими кредитними ресурсами у розмірі 849 доларів США (а.с.11-13).

Крім цього, п. 6.1 Договору було передбачено відповідальність позичальника (ОСОБА_1.) за неналежне виконання умов договору. Зокрема, відповідно до змісту вказаного пункту: за прострочення повернення Кредитних ресурсів та/або сплати процентів, Позичальник сплачує Банку пеню з розрахунку 1% від простроченої суми за кожний день прострочення. Зазначена пеня сплачується у випадку порушення Позичальником строків платежів, передбачених п.п.3.2, 3.4, 4.3, 4.4, 4.6 цього договору, а також будь-яких інших строків платежів, передбачених цим договором.

Також, згідно з п. 3.4 договору, банк має право вимагати дострокового повернення кредитних ресурсів, оплати нарахованих процентів за ними, неустойки, відповідно до умов договору, у випадку коли позичальник у період дії договору порушував які-небудь умови цього договору, у тому числі несвоєчасно чи не в повному обсязі здійснював зарахування коштів на погашення заборгованості за Кредитними ресурсами та/або на сплату процентів, відповідно до умов цього договору.

Окрім наведеного, для забезпечення виконання умов вказаного кредитного договору, 13.06.2008 р. між банком, ОСОБА_1 і ОСОБА_3, а також між банком, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були укладені договори поруки №Ф1-08/62076-68П-1 та №Ф1-08/62076-68П-2, відповідно до пунктів 1.1 та 3.1 яких поручителі (ОСОБА_3 та ОСОБА_2.) зобов'язувалась перед позивачем відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання відповідачем ОСОБА_1 умов згаданого кредитного договору. (а.с.17,18).

17.06.2014 р. ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості по вказаному кредитному договору , розмір якої станом на 05.06.2014 р. становив 759 414 грн. 83 коп. та яка складалася з : 54 986, 56 доларів США ( 646 658,44 грн.) суми строкової заборгованості по основному боргу; 488,11 доларів США ( 5740,32 грн.) - суми простроченої заборгованості по основному боргу; 887,60 доларів США (10438,44 грн.) - суми строкової заборгованості по відсотках; 3807,36 доларів США (44775,70 грн.) - суми простроченої заборгованості по відсотках. Крім того, банком нараховано пеню відповідно до п. 6.1 кредитного договору за період з 05.06.2013 р. по 05.06.2014 р. у розмірі 51 801 грн.93 коп.

З наданого позивачем детального розрахунку вказаної заборгованості ( а.с. 3-10) вбачається, що ОСОБА_1, починаючи з 10.07.2008 р. по 01.06.2014 р. свої зобов'язання за договором виконував та сплачував платежі на погашення кредиту, однак, не завжди своєчасно та у встановленому графіком розмірі, що є порушенням умов кредитного договору.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову в частині солідарного стягнення заборгованості по кредиту та відсотках, судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено характер спірних правовідносин і застосовано норми матеріального права, які їх врегульовують .

Не заслуговують на увагу доводи апеляційних скарг про те, що укладений між сторонами кредитний договір не відповідає вимогам Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки визначені у ньому умови кредитування були сторонами погоджені та підписані, договір виконувався позичальником з 2008 р., що свідчить про добровільне волевиявлення сторін і про погодження ними усіх його умов. Жодних претензій до банку з приводу його умов або укладення договору з порушеннями вимог закону, ОСОБА_1 не пред»являв.

Проте, колегія суддів вважає частково підставнимита такими, що підлягають до часткового задоволення доводи апеляційних скарг щодо зміни рішення суду 1-ї інстанції про стягнення з відповідачів пені у розмірі 51 801,93 грн., виходячи з наступного.

Згідно ч.1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Колегією суддів встановлено, що за вказаний період ОСОБА_1 на погашення одержаного ним кредиту у розмірі 60 227 доларів США та сплату процентів за користування ним, фактично сплачено банку 56 682, 87 доларів США.

Як вбачається з наданого банком розрахунку, із матеріалів справи (графіку здійснення платежів а.с.3-6) відповідачем ОСОБА_1 здійснювалось погашення кредиту у порушення строків періодичних платежів, передбачених договором, однак такі здійснювались ним із невеликим простроченням графіку платежів.

Так, станом на 05.06.2014 р., у рахунок погашення ОСОБА_1 тіла кредиту, банком зараховано 4 752,33 долара США (залишок боргу по тілу кредиту - 54 986,56 доларів США), а заборгованість по процентах за користування кредитом ( враховуючи як суму строкової заборгованості по відсотках, так і суму простроченої заборгованості по відсотках) становить 4 694,96 доларів США, оскільки згідно з розрахунком, позичальником сплачено банку 51 930,54 доларів США , із визначених банком 56 625,50 доларів США.

Згідно з ч. 3 ст. 509 ЦК України, зобов'язання між сторонами по загальному правилу мають ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У поданих на позов запереченнях, ОСОБА_1 посилався на вимоги ст. 551 ЦК України та вказував на наявність підстав, що суттєво вплинули на умови і порядок погашення ним кредиту, у зв»язку з чим він неодноразово звертався до банку про проведення реструктуризації заборгованості та намагався добросовісно виконувати умови кредитного договору. Вважав безпідставним нарахування позивачем пені у сумі 51 801,93 грн. ( а.с. 52).

Частиною 3 ст.551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до роз»ясень п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" № 5 від 30.03.2012 року, істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання). Таким чином, зменшення судом розміру неустойки в разі її неспіврозмірності завданим збиткам полягає в оцінці наслідків порушення зобов'язання боржником і застосуванні принципу добросовісності.

Виходячи з наведеного, боржник не ігнорував своїх зобов'язань за договором, а намагався його виконувати і ступінь виконання ним зобов'язання доволі високий. Також позивачем не доведено наявність негативних наслідків для нього через прострочення ОСОБА_1 виконання зобов'язання.

Крім того, відповідно до ч.2 ст. 616 ЦК України, суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

Судом встановлено, що порушення прострочення грошового зобов»язання позичальником ОСОБА_1 мали місце ще у 2010 році ( а.с. 21-23), однак банк не вчиняв дій для вирішення вказаного питання в порядку та на умовах, встановлених кредитним договором.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 неодноразово звертався до позивача із заявами від 05.04.2013р., 10.06.2013р., 10.08.2013 р., 20.09.2013 р. та 03.06.2014 р. провести реструктуризацію кредиту, оскільки змінилися обставини, які суттєво вплинули на умови і порядок погашення кредиту, а саме : фінансова криза в країні, різке зростання курсу долара по відношенню до гривні, народження другої дитини і як наслідок, збільшення витрат на сім"ю, зменшення власних доходів (а.с.54-58)., і позичальником були надані банку всі документи, зазначені останнім у листі-відповіді від 18.03.2013р.( а.с. 59), необхідні для проведення реструктуризації, однак позивач не надав ОСОБА_1 аргументованої відповіді чи відмови на його неодноразові звернення.

Також, ухвалою Кузнецовського міського суду від 13 травня 2013 р. було задоволено заяву представника ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" про залишення без розгляду позову до ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості по кредитному договору №Ф1-08/62076-68 від 13.06.2008 р. у розмірі 554888,71 грн. (а.с. 100).

Враховучи вищезазначені обставини, а також положення ч.3 ст.551 та ч. 2 ст. 616 ЦК України, колегія суддів приходить до висновку про сприяння самим банком збільшенню розміру збитків та невжиття ним заходів щодо їх зменшення та про часткове задоволення апеляційних скарг ОСОБА_1 і ОСОБА_2, оскільки ЦК України не передбачено випадків повного звільнення боржника від сплати неустойки у разі порушення ним зобов'язання, в тому числі, і у разі доведеності причин такого порушення з вини кредитора.

У зв"язку з наведеним, рішення суду 1-ї інстанції підлягає зміні в частині солідарного стягнення з відповідачів пені за прострочення грошового зобов»язання та про зменшення її розміру з 51 801, 93 грн. до 5 000 грн. і, відповідно, про зменшення загальної суми заборгованості за кредитом, що підлягає до солідарного стягнення з відповідачів на користь банку, з 759414,83грн. - до 712 612,90 грн.

Також, підлягає зміні рішення в частині солідарного стягнення з відповідачів на користь банку судового збору в сумі 3654 грн. із зазначенням у резолютивній частині рішення про стягнення вказаної суми із ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з кожного у рівних частках ( по 1218 грн.).

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, ст.ст. 551, 616 ЦК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 04 грудня 2014 року в частині солідарного стягнення із ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" пені за простроченими кредитними коштами змінити, зменшивши суму, що підлягає до солідарного стягнення з відповідачів з 51801 грн. 93 коп. до 5 000 грн., та відповідно зменшивши загальну суму заборгованості, яка підлягає до солідарного стягнення із ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" з 759414,83 грн. до 755414,83 грн.

Також, змінити вказане рішення в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" судового збору в сумі 3654 грн., стягнувши з відповідачів вказану сумуз кожного у рівних частках ( по 1218 грн.).

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.

Головуючий :

Судді :