Постанова № 43248208, 17.03.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/12861/14-п Головуючий у І інстанції Мельник О.О.Провадження № 33/780/60/15 Доповідач у 2 інстанції ДимарецькийКатегорія 429 17.03.2015

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 березня 2015 року м. Київ

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області Димарецький В.М., за участю: представника Київської митниці ДФС Захарова А.О., особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності - ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 грудня 2014 року щодо ОСОБА_3,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 грудня 2014 року

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку Ізраїлю, проживаючу за адресою: АДРЕСА_1

притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 471 МК України та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 гривень з конфіскацією 905 доларів США в доход держави. Крім того, в доход держави стягнуто з ОСОБА_3 36 грн. 54 коп. судового збору та на користь Київської митниці ДФС понесені витрати у справі про порушення митних правил на транспортування предметів правопорушення в розмірі 19 грн. 56 коп.

Вказане вище правопорушення ОСОБА_3 вчинено за таких обставин.

30 листопада 2014 року, о 22 год. 30 хв., в залі ,,Відліт" терміналу ,,D" ДП ДМА ,,Бориспіль", під час проведення митного контролю пасажирів, які відлітали з України до Ізраїлю, м. Тель-Авів, рейсом № 2654, у громадянки Ізраїлю ОСОБА_3, яка обрала проходження митного контролю по каналу, позначеному символами зеленого коридору - ,,зелений коридор", тим самим заявивши, що переміщувані нею через митний кордон товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо вивезення за межі території України та засвідчила про факти, що мають юридичне значення. Після перетину нею ,,білої лінії", яка позначає закінчення зони спрощеного митного контролю ,,зелений коридор" пасажирці було поставлено запитання щодо наявності в неї готівки, на що вона відповіла, що має при собі до 10 000 доларів США. Після цього пасажирку було запрошено до службового приміщення, де нею було видано готівку в розмірі 10905 доларів США та 1985 євро. З виявленої суми громадянці ОСОБА_3 було пропущено 10 000 доларів США та 1985 євро. За протоколом про порушення митних правил затримано 905 доларів США.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що нею не оскаржується висновок суду про наявність в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України. Апелянт не згоден з постановою суду, в частині призначення виду стягнення за порушення митних правил в межах санкції статті та вважає, що виходячи із ч. 3 ст. 462 МК України правильним є призначення їй за скоєне правопорушення основного стягнення - штраф без призначення при цьому додаткового стягнення - конфіскації, а тому просить постанову щодо неї змінити, накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 гривень без конфіскації вилученої валюти, а вилучену згідно протоколу валюту в розмірі 905 доларів США повернути їй.

Заслухавши пояснення: ОСОБА_3, яка підтримала апеляційну скаргу; представника митниці, який заперечував проти апеляційної скарги, допитавши свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до наступного.

Згідно ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно ст. 17 (Застосування судами Конвенції та практики Суду) Закону України ,,Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 1 Протоколу 1 до Конвенції з захисту прав людини, кожна фізична чи юридична особа має право на повагу до свої власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Перша і найбільш важлива вимога зазначеної норми полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на повагу до власності має бути законним. Також передбачається, що держава уповноважена здійснювати контроль за використанням власності шляхом забезпечення виконання законів. Питання про те, чи буде досягнута справедлива рівновага між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав особи, має значення лише при умові, що таке втручання відповідає вимогам закону і не є безпідставним. Суд також вказав, що органи влади повинні дотримувати розумний баланс між заходами, вжитими для забезпечення загальних інтересів суспільства та потребою захищати право заявника на мирне володіння своїм майном, тобто чи не стали вжиті заходи особистим та надмірним тягарем для заявника. Крім того, суд зауважив, що для того, щоб втручання вважалось пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення.

Апеляційним судом, як і судом першої інстанції було встановлено, що правопорушення, яке вчинила ОСОБА_3 полягало у переміщенні через митний кордон України - ,,зелений коридор" не задекларованих митному органу коштів, які перевищують 10 000 євро, що підлягає обов'язковому декларуванню.

За вказаних вище даних слід погодитись з висновком суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_3 правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України.

Що ж до призначеного судом першої інстанції стягнення ОСОБА_3, то апеляційний суд приходить до такого.

Так, під час апеляційного розгляду даної справи встановлено, що кошти, які знаходились у ОСОБА_3 під час проходження митного контролю не мали ознак приховування, про їх наявність та бажання задекларувати, тобто діяти відповідно до законів України при проходженні митного контролю вона одразу повідомила працівників митниці. Дані, які б свідчили про незаконність походження згаданих коштів, в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_3 раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувалась. Жодних даних, які б давали суду підстави вважати, що шляхом застосування конфіскації буде попереджена інша незаконна діяльність - легалізація злочинних доходів, торгівля наркотиками, фінансування тероризму, ухилення від сплати податків, тощо - відсутні.

З огляду на наведене, враховуючи обставини справи, приходжу до висновку, що застосування конфіскації предметів порушення митних правил, в даному випадку не відповідає вимогам положень ст. 1 Протоколу №1 до Європейської Конвенції ,,З захисту прав і основних свобод людини", практиці Європейського Суду з прав людини, тобто є не пропорційним вчиненому ОСОБА_3 правопорушенню.

За вказаних обставин постанову судді суду першої інстанції слід змінити та звільнити ОСОБА_3 від стягнення у виді конфіскації валютних цінностей, повернувши їх останній.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу особи ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 грудня 2014 року щодо ОСОБА_3, в частині накладання на неї стягнення у вигляді конфіскації 905 доларів США, змінити.

Грошові кошти в сумі 905 доларів США, вилучені згідно протоколу № 0668/125120103/14 від 30 листопада 2014 року, повернути ОСОБА_3.

В решті постанову залишити без зміни.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Київської області підпис В. Димарецький

Згідно з оригіналом. Суддя В. Димарецький