Ухвала суду № 43248180, 17.03.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 381/2982/14-ц Головуючий у І інстанції Буймова Л.П.Провадження № 22-ц/780/1085/15 Доповідач у 2 інстанції АнтоненкоКатегорія 47 17.03.2015

УХВАЛА

Іменем України

17 березня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді - Антоненко В.І.,

суддів: Гуля В.В., Касьяненко Л.І,,

за участю секретаря - Ромашини І.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання майна спільним майном подружжя та поділ майна подружжя.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У червні 2014 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання майна спільним майном подружжя та поділ майна, посилаючись на те, що спільними коштами ОСОБА_2 та коштами позивача була придбана земельна ділянка та частина житлового будинку, а договір купівлі-продажу був оформлений на ім'я відповідача. Враховуючи викладене, позивач просив визнати домоволодіння АДРЕСА_1, власником якого є ОСОБА_4, яке складається з 3/10 частин будинку, земельної ділянки та недобудованого будинку, спільним майном подружжя; визнати за ним право власності на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1, власником якого являється ОСОБА_2 та виділити позивачеві 1/2 частину від усього домоволодіння, пропорційно від визначеної експертним шляхом його вартості.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

По справі встановлено, що 23 листопада 2007 року відповідач ОСОБА_2 на підставі укладених договорів купівлі-продажу набув у власність 3/10 частини житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами під АДРЕСА_1 земельну ділянку загальною площею 0,10 га (під забудовою - 0,0038 га, під с/г угіддями - 0,0962 га), надану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, за тією ж адресою.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд виходив з положень ст.ст. 62, 70 СК України, ст.ст. 317, 319, 321 ЦК України та прийшов до правильного висновку про відсутність правових підстави для задоволення позову.

Відповідно до положень ст.ст. 317, 319 ЦК України саме ОСОБА_4, як власникові, належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

По справі встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 11 жовтня 2003 року по 22 серпня 2012 року, але позивачем не надано жодного доказу набуття у спільну власність подружжям нерухомого майна, лише надано два договори позики, які можуть доводити тільки факт отримання коштів в борг, але не доводять, що кошти дійсно були передані та витрачені на потреби родини. Позивач ОСОБА_1 не надав суду першої інстанції також жодного належного та допустимого доказу того, що він є співвласником домоволодіння АДРЕСА_1.

Стосовно об'єкту незавершеного будівництва, який міститься на земельній ділянці, судом першої інстанції встановлено, що 06 червня 2008 року виконавчим комітетом Фастівської міської ради прийняте рішення № 120/7 та дозволено саме відповідачеві побудувати новий індивідуальний житловий будинок розмірами 8,5x11 м з мансардним поверхом на належній йому присадибній земельній ділянці по АДРЕСА_1, переобладнати 3/10 частин старого будинку під літню кухню, обкласти її цеглою і провести капітальний ремонт та присвоїти домоволодінню АДРЕСА_2.

Відповідно до висновку про незалежну експертну оцінку вартості об»єкта нерухомості від 15 листопада 2014 року на даний час будинок перебуває в 100 % готовності, в експлуатацію не введений і оцінений в 167700 грн.

Згідно зі ст. 70 СК України поділу підлягає лише майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Враховуючи норми сімейного законодавства та те, що позивачем не надано жодного доказу того, що спірний будинок, об'єкт незавершеного будівництва та земельна ділянка належать йому чи його колишній дружині ОСОБА_3, то у суду першої інстанції не має жодних законних підстав для визнання спільною сумісною власністю подружжя майна, що належить на праві власності особі, яка не є одним із подружжя та набула у власність майно відповідно до вимог законодавства та на відповідній правовій підставі.

Так доводи позивача про те, що частина будинку та земельна ділянка були придбані частково за кошти, які належали позивачеві, оскільки відповідачем ОСОБА_2 були надані суду договір та квитанція, які свідчать про те, що ОСОБА_5 мала депозитний договір у відділенні Приватбанку і саме для купівлі будинку та землі був закритий депозитний рахунок та отримані кошти в сумі 27 700 доларів США співпадає з датою укладання договору купівлі-продажу будинку, а наданий суду договір позики від 08 листопада 2007 року укладений між позивачем та його рідним дядьком ОСОБА_6, який може бути зацікавленою особою у вирішенні даного спору по суті є не доведеними.

За таких обставин у суду відсутні правові підстави для задоволення позову.

Суд першої інстанції правильно визначився з характером правовідносин та застосував до них відповідні норми права.

Докази та обставини, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: