Постанова № 43246888, 19.03.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2015 р. Справа № 922/5563/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Івакіна В.О. , суддя Камишева Л.М.,

при секретарі Пляс Л.Ф.,

за участю представників сторін:

позивача – не з'явився;

відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1133Х/1-28) на рішення Господарського суду Харківської області від 02 лютого 2015 року у справі № 922/5563/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ФАКТОР КАПІТАЛ", м. Київ;

до Публічного акціонерного товариства "Краснодонвугілля", м. Краснодон Луганської області;

про стягнення заборгованості в розмірі 2 642 699,90 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2014 р. ТОВ "Фінансова компанія "ФАКТОР КАПІТАЛ" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ПАТ "Краснодонвугілля" про стягнення з відповідача 2.642.699,90 грн. по договору від 04.03.2013 р. № 137/13, укладеному між ТОВ "ГАЗУКРАЇНА-2020" та ПАТ "Краснодонвугілля", в сумі, з посиланням на те, що ТОВ "ГАЗУКРАЇНА-2020" на підставі договору факторингу від 21.03.2014 р. № 1/5Ф відступило право вимоги по договору від 04.03.2013 р. № 137/13 ТОВ "Фінансова компанія "ФАКТОР КАПІТАЛ".

Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.02.2015 р. у справі № 922/5563/14 (суддя Буракова А.М.) позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 2.642.699,90 грн.

Відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Посилається на недоведеність приймання-передачі ресурсів. Зазначає, що ТОВ "ГАЗУКРАЇНА-2020" до початку приймання палива не надало документи, передбачені в п. 6.4 договору від 04.03.2013 р. № 137/13, тому акт приймання-передачі ресурсів не складався. Посилається на неможливість виконання відповідачем своїх зобов’язань по договору від 04.03.2013 р. № 137/13, у зв’язку з тим, що відповідач знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.02.2015 р. апеляційну скаргу відповідач прийнято до провадження та призначено до розгляду на 19.03.2015 р.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, свого представника в судове засідання не направив, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення 25.02.2015 р. представнику позивача ухвали суду від 16.02.2015 р. (а.с. 137).

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, 19.03.2015 р. за вх. № 4494 надіслав на електронну пошту суду клопотання про відкладення розгляду справи на інший день, але не раніше, ніж 19.04.2015 р., у зв’язку з неможливістю представника відповідача бути присутнім в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на рішення місцевого господарського суду розглядаються у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Частиною 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу передбачена можливість продовження строку розгляду спору у виняткових випадках за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого представником відповідача клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги, оскільки представник відповідача в своєму клопотанні просить відкласти розгляд справи та призначити судове засідання не раніше 19.04.2015 р., тобто за межами двомісячного строку, передбаченого ч. 1 ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, без клопотання про продовження строку розгляду справи. Продовження строку розгляду справи з власної ініціативи суду нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено.

На підставі зазначеного, та враховуючи, що позивач був повідомлений про час і місце судового засідання, нез’явлення в судове засідання представників сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутності представників позивача та відповідача за наявними у справі матеріалами, як це передбачено ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Як свідчать матеріали справи, 04.03.2013 р. між ТОВ “ГАЗУКРАЇНА-2020” (постачальником) та ПАТ "Краснодонвугілля" (покупцем) укладено Договір № 137/13 (а.с. 10-16), з урахуванням протоколу розбіжностей до цього договору (а.с. 17-24).

Відповідно п. 1.1 зазначеного договору, постачальник зобов'язаний передати, а покупець - прийняти та оплатити матеріали (ресурси) на умовах, передбачених цим договором.

Згідно п. 10.5 договору від 04.03.2013 р. № 137/13, договір діє до 31.12.2013 р.

Додатковою угодою № 1 від 31.12.2013 р. до договору від 04.03.2013 р. № 137/13 сторони продовжили строк дії вказаного договору до 31.12.2014 р. (а.с. 25).

Відповідно до п. 2.1 Договору № 137/13 від 04.03.2013 р., кількість та номенклатура ресурсів визначаються в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно п. 2.3 того ж договору, якість, упакування та маркування ресурсів повинні відповідати нормам, визначеним сертифікатам виробника, діючими стандартами (ТУ, ГОСТ) для даного виду ресурсів, а також спеціальними технічними вимогами, якщо такі встановлено за домовленістю сторін, визначеними в Специфікаціях до цього договору.

Пунктом 3.1 зазначеного договору сторони встановили обов’язок постачальника щодо поставки ресурсів на умовах поставки, визначених в Специфікаціях, у відповідності до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «ІНКОТЕРМС» в редакції 2010 року.

Специфікацією № 6 від 07.02.2014 р. до договору № 137/13 від 04.03.2013 р. сторони узгодили поставку зимового дизельного палива в кількості 300,00 тонн +/- 10 % на загальну суму 3.525.000,00 грн. (а.с. 26).

В п. 2 Специфікації № 6 від 07.02.2014 р. до договору № 137/13 від 04.03.2013 р. сторони встановили, що ресурси поставляються на умовах поставки СРТ станція призначення у відповідності до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «ІНКОТЕРМС» в редакції 2000 року.

Крім того, в п. 3 Специфікації № 6 від 07.02.2014 р. до договору № 137/13 від 04.03.2013 р. сторони визначили вимоги до тари, упакування та маркування ресурсів, а саме: у відповідності до вимог нормативно-технічної документації завода-виробника.

На виконання Специфікації № 6 від 07.02.2014 р. до договору № 137/13 від 04.03.2013 р. постачальником по видатковій накладній № 320 від 14.02.2014 р. на суму 2.642.669,90 грн. було передано відповідачу паливо дизельне підвищеної якості (Євро) марки F вид II (Код УКТ ЗЕД 2710 19 47 10) в кількості 224908 тон на загальну суму 2.642.699,90 грн. (а.с. 27)

Вказана видаткова накладна підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками сторін без зауважень.

Позивач виставив відповідачу рахунок № 154 від 14.02.2014 р. на суму 2.642.699,90 грн. на оплату отриманого дизельного палива по договору № 137/13 від 04.03.2013 р. (а.с 28), який відповідачем не сплачено.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з твердженням апелянта щодо оплати поставлених ресурсів після надання документів, визначених в п. 6.4 договору від 04.03.2013 р. № 137/13, оскільки ресурси були прийняті відповідачем по видатковій накладній на підставі узгодженої сторонами Специфікації.

Документи, зазначені в умовах п. 6.4 договору від 04.03.2013 р. № 137/13, постачальник має надати до початку приймання ресурсів.

Покупець (відповідач по справі) не відмовився від прийняття ресурсів. Підпис представника відповідача та печатка ПАТ "Краснодонвугілля" у видатковій накладній № 320 від 14.02.2014 р. на суму 2.642.669,90 грн., по якій було передано відповідачу паливо дизельне підвищеної якості (Євро) марки F вид II (Код УКТ ЗЕД 2710 19 47 10) в кількості 224908 тон на загальну суму 2.642.699,90 грн., підтверджують прийняття відповідачем вищезазначених ресурсів.

Таким чином, ненадання позивачем визначених документів до початку приймання ресурсів не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати за отримані ресурси.

Відповідно до п. 5.1, 5.2 договору від 04.03.2013 р. № 137/13, оплата за отриманий товар здійснюється покупцем у національній валюті шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом строку, вказаного в Специфікації, який рахується з моменту поставки товару.

Пунктом 5 Специфікації № 6 від 07.02.2014 р. до договору від 04.03.2013 р. № 137/13 сторони встановили, що оплата отриманого палива здійснюється покупцем протягом 20 банківських днів по факту поставки палива.

Відповідач не оплатив отримані ресурси на загальну суму 2.642.699,90 грн. протягом встановленого в п. 5 Специфікації № 6 від 07.02.2014 р. до договору від 04.03.2013 р. № 137/13 двадцятиденного строку.

З матеріалів справи вбачається, що 21.03.2013 р. між ТОВ “ГАЗУКРАЇНА-2020” (клієнтом) та ТОВ "Фінансова компанія "ФАКТОР КАПІТАЛ" (фактором) укладено Договір факторингу № 1/5Ф (а.с. 32-34).

Відповідно до п.1.1-1.2 Договору факторингу № 1/5Ф від 21.03.2013 р., клієнт передав фактору, а фактор прийняв усі права вимоги за грошовими зобов'язаннями, вказаними в п. 1.2. даного Договору. Клієнт відступив Фактору право вимагати виконання від боржника зобов'язання по сплаті заборгованості за поставлені ресурси, які виникли за Договором № 137/13 від 04.03.2013 р., що укладено між ТОВ “ГАЗУКРАЇНА-2020” та ПАТ "Краснодонвугілля", та не оплачені боржником на момент укладення цього договору. За це Фактор зобов'язаний оплатити клієнтові суму в розмірі та в порядку, зазначеному у розділі 4 цього Договору.

Відповідно до п. 1.3 Договору факторингу № 1/5Ф від 21.03.2013 р., Фактор займає місце Клієнта (як Кредитора) в зобов'язаннях, що виникли із договору № 137/13 від 04.03.2013 р., укладеним між ТОВ “ГАЗУКРАЇНА-2020” та ПАТ "Краснодонвугілля", відносно усіх прав Клієнта, у тому числі права одержання від боржника сум основного боргу у повному обсязі.

В п. 2.2 Договору факторингу № 1/5Ф від 21.03.2013 р. сторони передбачили, що не пізніше 7 (семи) робочих днів після набуття чинності цим договором, Клієнт зобов'язаний сповістити Боржника про укладення цього Договору і повідомити, що платіж на користь Фактора є належним.

На виконання п. 2.2 Договору факторингу № 1/5Ф від 21.03.2013 р., позивачем пред’явлено відповідачеві вимогу-повідомлення про відступлення права вимоги щодо сплати заборгованості в сумі 2.642.699,90 грн. (а.с. 31).

Проте відповідач не сплатив позивачу заборгованість в сумі 2.642.699,90 грн.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Ст. 1078 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Частиною 1. ст. 1082 Цивільного кодексу України встановлений обов'язок боржника здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Відповідно до ст. 1080 Цивільного кодексу України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов'язань або відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи, що відповідач не оплатив вартість отриманого по видатковій накладній № 320 від 14.02.2014 р. паливо дизельне підвищеної якості (Євро) марки F вид II (Код УКТ ЗЕД 2710 19 47 10) в кількості 224908 тон на загальну суму 2.642.699,90 грн., колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 2.642.699,90 грн.

Посилання апелянта на те, що ПАТ "Краснодонвугілля" знаходиться у зоні проведення антитерористичної операції є безпідставним, оскільки вказана обставина не може бути підставою для звільнення відповідача від виконання взятих на себе зобов’язань по договору поставки від 04.03.2013 р. № 137/13.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до п. 5 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, позивач зобов’язаний викласти в позовній заяві обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, надати докази, що підтверджують позов.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає рішення Господарського суду Харківської області від 02.02.2015 р. у справі № 922/5563/14 прийняте у відповідності до матеріалів справи та норм чинного законодавства, тому підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відповідача відсутні.

На підставі зазщначеного та керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 02.02.2015 р. у справі № 922/5563/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого Господарського Суду України через Харківський апеляційний господарський суд.

Повний текст постанови складений та підписаний 24.03.2015 року.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Камишева Л.М.