Рішення № 43246537, 19.03.2015, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "19" березня 2015 р. Справа № 906/16/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представника позивача: Горай І.С.- дов. № 09-32/83 від 28.01.2015р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі Обласного відділення ПАТ "Промінвестбанк" в м. Хмельницький

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення 22748,58 грн.

Позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача заборгованості по договору оренди нежитлового приміщення №41-12/16 від 05.06.2012р. в розмірі 22748,58 грн., з яких основний борг - 19114,63 грн., пеня - 935,85 грн., інфляційні нарахування - 2698,10грн.

Ухвалою господарського суду від 05.01.2015р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 20.01.2015р.

Ухвалою господарського суду від 20.01.2015р. відкладено розгляд справи на 02.03.2015р.

Ухвалою суду від 02.03.2015р. розгляд справи відкладено на 19.03.2015р.

В судовому засіданні представник позивача подала заяву про зменшення розміру позовних вимог. Згідно вказаної заяви позивач просить стягнути з відповідача 19114,63грн. основного боргу, 653,22грн. пені та 2698,10 грн. інфляційних.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Заяву про зменшення розміру позовних вимог суд прийняв до розгляду та вирішує спір в межах зменшених позовних вимог.

Представник позивача підтримала позовні вимоги. Надала письмові пояснення щодо розрахунку інфляційних та розрахунок пені, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідач в судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду від 02.03.2015р. не виконав, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.105).

В порядку ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

05.06.2012р. між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (орендодавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендар, відповідач) укладено договір № 41-12/16 оренди нежитлового приміщення (а.с. 10-13).

Відповідно до п. 1.1. Договору, орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування частину житлового приміщення на першому поверсі площею 89.65кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (надалі Приміщення).

За умовами п. п. 2.1, 2.2 Договору, передача Приміщення здійснюється за Актом прийому передачі, що підписустьється уповноваженими представниками Сторін і є невід'ємною частиною цього Договору.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв вищезазначене приміщення, що підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі від 24.10.2013р. (а.с. 17).

Згідно п. 4.1 Договору, орендна плата за користування приміщенням в місяць з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі Приміщення складає 2545,70грн. за кожений місяць оренди і перераховується відповідачем позивачу відповідно до п. 4.2 розділу 4 цього Договору , з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Відповідно до п. 4.2 Договору, щомісячно, не пізніше 10 числа поточного місяця орендодавець нараховує, а орендар сплачує орендну плату в розмірі, передбаченому п. 4.1 Договору, на підставі виставлених орендодавцем рахунків та відшкодовує фактичні витрати орендодавця на утримання орендованого приміщення пропорційно займаній площі: опалення, використання води, оплату за приміщення, окрім послуг, що оплачуються орендарем на підставі самостійно укладених договорів з постачальниками відповідних послуг. Нарахування орендної плати проводиться в звітному місяці за звітний місяць.

За умовами п. 4.4 договору, витрати орендодавця на утримання приміщення: податки або рахунки на землю, опалення, використання води, оплату за електроенергію та інші послуги, пов'язані з утриманням орендованого приміщення, орендар починає відшкодовувати з моменту підписання акту приймання-передачі приміщення уповноваженими представниками стоін.

21.10.2013р. сторонами було укладено Додатковий договір № 09-1938/7 до договору оренди нежитлового приміщення від 05.06.2012р. № 41-12/16, згідно п. 1 якого сторони дійшли згоди про зміну умов договору.

За умовами п. 1.1 додаткового договору, позивач зобов'язався передати, а відповідач прийняти у строкове платне користування частину (площею 71,4 кв.м) нежитлового приміщення на першому поверсі, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Сторони домовились укласти в день підписання цього додаткового договору акт приймання-передавання Приміщення та акт приймання-передавання частини (площею 89,65кв.м.) нежитлового приміщення за адресою, зазначеною в п.1.1 Договору (п.3 Додаткової угоди).

За умовами п.4 Додаткової угоди, сторони домовились, що з моменту виконання сторонами п.3 цього договору орендна плата за користування примішенням в місяць складатиме 1689,80 грн. за кожний місяць оренди і перераховується орендарем орендодавцеві відповідно до п. 4.2 розділу 4 Договору, з урахувванням щомісячного індексу інфляції.

Пунктом 5 Додаткового договору визначено, що всі інші умови Договору залишаються без змін і сторони підтверджують по них свої зобов'язання.

На виконання умов договору позивач згідно акту примання-передачі від 24.10.2013р. передав, а відповідач прийняв частину нежитлового приміщення, площею 71,4 кв.м., на першому поверсі, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 18).

Зобов'язання щодо своєчасної сплати орендних платежів відповідач виконував неналежним чином.

16.06.2014р. сторони підписали протокол зустрічі, в якому зафіксована заборгованість відповідача та домовленість про сплату відповідачем до 01.07.2014р. 16000,00грн., з яких 10000,00 грн. - заборгованість за оренду примішення та 6000,00грн. - заборгованості по комунальним платежам. Залишок боргу в сумі 12730,00 грн. відповідач зобов'язався погашати щомісячно до 31.12.2014р. рівними частинами по 2130,00грн. (а.с. 47).

Згідно матеріалів справи, кошти в сумі 16000,00 грн. відповідач перерахував позивачу 01.07.2014 р. Решту платежів відповідач не здійснював, при цьому продовжував користуватись приміщенням.

15.09.2014р. позивач надіслав відповідачу лист про розірвання договору оренди з 17.09.2014р. у зв'язку із затримкою сплати орендної плати більш як на 6 місяців (а.с. 19).

16.09.2014р. згідно акту приймання-передачі відповідач повернув позивачу орендоване приміщення (а.с. 20).

За період дії договору позивач виставив відповідачу для оплати рахунки на загальну суму 80204,14грн., з яких 65180,57грн. - орендна плата, 15023,57грн. - відшкодування комунальних послуг.

Свої зобов'язання відповідач виконав частково, сплативши позивачу 61089,51грн., що підтверджується Випискою по рахунках по оплаті орендної плати та відшкодуванню комунальних послуг (а.с.65). Останній платіж в сумі 16000,00 грн. було здійснено 01.07.2014 р.

Внаслідок неналежного виконання зобов'язань у відповідача утворилась заборгованість в сумі 19114,63 грн., з яких: 18514,80грн.- заборгованість за оренду приміщення; 599,83грн. - заборгованість по сплаті витрат на утримання орендованого приміщення.

Відповідно до п. 9.1 Договору оренди, у випадку прострочення сплати орендних платежів орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі 0,1% від суми боргу за кожний день прострочення.

На підставі вищезазначеного пункту договору, виходячи з приписів діючого законодавства, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на суму 653,22грн.

На підставі ч.2 ст. 625 ЦК України за несвоєчасно проведені розрахунки, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2698,10грн. інфляціних.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, пояснення представника позивача, господарський суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Нормою ст.525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, зобов'язання між сторонами виникли на підставі договору оренди.

Згідно приписів статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму(оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Дана норма кореспондується з приписами статті 283 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо ішне не встановлено договором.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем для оплати орендних платежів відповідачем, були виставлені рахунки-фактури. Відповідач, в порушення умов договору, розрахунки у повному обсязі не провів.

За розрахунком позивача (а.с. 21-24) оплата не проведена за рахункамии: № 23328 від 10.01.2014р. на суму 2017,31грн., № 24308 від 07.02.2014р. на суму 2054,24 грн, № 25279 від 07.03.2014р. на суму 2066,57грн., № 26368 від 08.04.2014р. на суму 2112,04грн., № 27347 від 08.05.2014р. на суму 2181,73грн.№ 28081 ві 31.05.2014р. на суму 10,42грн., № 28386 від 10.06.2014р. на суму 2264,64грн., № 28980 від 27.06.2014р. на суму 101,51грн., № 29274 від 07.07.2014р. на суму 2287,28грн.,№ 29398 від 14.07.2014р. на суму 25,16грн., № 29409 від 14.07.2014р. на суму 27,00грн., № 31074 від 07.08.2014р. на суму 2296,43грн.,№ 30319 від 14.08.2014р. на суму 21,60грн., № 30371 від 20.08.2014р. на суму 110,99грн., №30820 від 05.09.2014р. на суму 170,68грн., №31042 від 05.09.2014р. на суму 1234,56грн., № 31497 від 30.09.2014р. на суму 55,80грн., № 31695 від 03.10.2014р. на суму 41,47 грн., № 32126 від 21.10.2014р. на суму 35,20грн.

Судом встановлено, що загальна сума неоплачених рахунків становить 19114,63грн., з яких: 18514,80 грн. - заборгованість по орендній платі, 599,83 грн. - заборгованість по відшкодуванню витрат на водопостачання, водовідведення та електропостачання.

Судом перевірено обгрунтованість та правомірність виставлених до оплати рахунків, зокрема рахунків на відшкодування вартості витрат на водопостачання, водовідведення та електропостачання.

При цьому, встановлено, що суми, виставлені до оплати, нараховані пропорційно орендованій відповідачем площі, виходячи з виставлених позивачу та оплачених позивачем рахунків ПАТ "Хмельницькобленерго" та Шепетівського КП водопровідно-каналізаційного господарства.

На день вирішення спору заборгованість не змінилася, доказів її погашення відповідачем не надано.

З огляду на викладене, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 19114,63 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення пені в сумі 653,22грн., суд зазначає наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст 549 ЦК України).

Як зазначалось вище, п.9.2 Договору № 41-12/16 від 05.05.2012р., сторони визначили, що у випадку прострочення сплати орендних платежів орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі 0,1% від суми боргу за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з розрахунку (а.с. 108), пеню за несвоєчасно проведені розрахунки позивачем заявлено на підставі п. 9.2 Договору, але з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ періодами:

з 27.06.2014р. по 27.12.2014р. на суму заборгованості 101,51грн. (рахунок № 28980 від 27.06.2014 р.);

з 07.07.2014р. по 27.12.2014р. на суму заборгованості 2287,28грн. (рахунок № 29274 від 07.07.2014 р.);

з 14.07.2014р. по 27.12.2014р. на суму заборгованості 25,16грн.(рахунок № 29398 від 14.07.2014 р.);

з 14.07.2014р. по 27.12.2014р. на суму заборгованості 27,00грн. (рахунок № 29409 від 14.07.2014 р.);

з 07.08.2014р. по 27.12.2014р. на суму заборгованості 2296,43грн. (№ 30174 від 07.08.2014р.);

з 14.08.2014р. по 27.12.2014р. на суму заборгованості 21,60грн. (рахунок № 30319 від 14.08.2014 р.);

з 20.08.2014р. по 27.12.2014р. на суму заборгованості 110,99грн .(рахунок №30371 від 20.08.2014 р.);

з 05.09.2014р. по 27.12.2014р. на суму заборгованості 170,68грн. (рахунок № 30820 від 05.09.2014 р.);

з 05.09.2014р. по 27.12.2014р. на суму заборгованості 1234,56грн. (№31042 від 05.09.2014р.);

з 30.09.2014р. по 27.12.2014р. на суму заборгованості 55,80грн. (рахунок № 31497 від 30.09.2014 р.);

з 03.10.2014р. по 27.12.2014р. на суму заборгованості 41,47грн. (рахунок № 31695 від 03.10.2014 р.);

з 21.10.2014р. по 27.12.2014р. на суму заборгованості 35,20грн. (рахунок № 32126 від 21.10.2014 р.).

Загальна сума, заявленої до стягнення пені, становить 653,22грн.

Перевіривши вищевказаний розрахунок, суд встановив, що він є невірним, оскільки початковою датою нарахування пені за несвоєчасну сплату вартості оренди приміщення згідно рахунків № 29274 від 07.07.2014р., № 30174 від 07.08.2014р., №31042 від 05.09.2014р. позивач вказав дату виготовлення рахунку, в той час, як умовами договору передбачено, що відповідач має здійснити оплату до 10 числа відповідного місяця. Таким чином, заборгованість по вищезазначеним рахункам є простроченою відповідно з 10.07.2014р., 10.08.2014р. та з 10.09.2014р.

Крім того, проаналізувавши умови п. 4.2, суд дійшов висновку, що витрати на утримання орендованого приміщення (водопостачання, водовідведення, електропостачання), відповідач також мав проводити на підставі рахунків позивача.

При дослідженні Журналу реєстрації поштових відправлень рахунків (а.с. 112-115) судом встановлено, що:

рахунок № 29398 на суму 25,16грн. від 14.07.2014р. направлено відповідачу 16.07.2014;

рахунок № 30319 на суму 21.60грн. від 14.08.2014р. та рахунок № 30371 на суму 110,99грн. від 20.08.2014р. - 21.08.2014р.;

рахунок № 30820 на суму 170,68грн. від 05.09.02014р.- 10.09.2014р.;

рахунок № 31497 на суму 55,80грн. від 30.09.2014 р. - 30.09.2014р.;

рахунок № 31695 на суму 41,47грн. від 03.10.2014р. - 06.10.2014р.;

рахунок № 31695 на суму 35,20 від 21.10.2014р. - 23.10.2014р.

Таким чином, виходячи з приписів наказу Міністерства інфраструктури України "Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень" № 958 від 28.11.2013р. та № 449 від 19.09.2014р. заборгованість по вищевказаним рахункам є простроченою відповідно з урахуванням дат відправлення та строків пересилки.

З огляду на вищевикладене, суд здійснив власний розрахунок, за яким сума пені складає 642,38 грн.

Таким чином, вимога про стягнення пені підлягає задоволенню в сумі 642,38 грн.

В частині стягнення 10,84 грн. пені (653,22грн. - 642,38грн.) суд відмовляє.

Щодо стягнення 2698,10грн. інфляційних, то суд враховує наступне.

Частиною другою ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні нарахування в сумі 2698,10грн.

Перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов до висновку, що він є вірним, здійснений відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, а тому вимога про стягнення 2698,10грн.інфляційних підлягає задоволенню.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач позов не оспорив, доказів погашення заборгованості не надав, своїм процесуальним правом на участь в судовому засідання не скористався.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають частковому задоволенню на загальну суму 22455,11грн., з яких: 19114,63грн. - основний борг; 642,38грн.- пеня; 2698,10грн. - інфляційні нарахування.

В решті позову суд відмовляє.

В порядку ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" ( 01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12, код 00039002)

- 19114,63 грн. основного боргу;

- 642,38 грн. пені;

- 2698,10 грн. інфляційних нарахувань;

- 1826,12 грн. судового збору

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 24.03.15

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- в справу

2- позивачу (згідно заяви)

3- відповідачу (рек.. з повід.)