Постанова № 43246388, 19.03.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2015 р. Справа№ 911/4681/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Отрюха Б.В.

Михальської Ю.Б.

за участю представників сторін:

від позивача: Спасибко А.В. - представник;

від відповідача: Яценко О.В. - представник;

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «СЕ-Фора»

на рішення Господарського суду Київської області від 21.01.2015р.

у справі № 911/4681/14 (суддя Лопатін А.В.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Магаляса Олега Леонідовача

до Приватного підприємства «СЕ-Фора»

про стягнення 22 551, 82 грн.

та за зустрічним позовом Приватного підприємства «СЕ-Фора»

до Фізичної особи-підприємця Магаляса Олега Леонідовача

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємць Магаляса Олега Леонідовача звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства «СЕ-Фора» про стягнення 22 551, 82 грн.

Приватне підприємство «СЕ-Фора» звернулось до Господарського суду Київської області з зустрічним позовом до Фізичної особи-підприємця Магаляса Олега Леонідовача про визнання договору недійсним

Рішенням Господарського суду Київської області первісний позов задоволено, стягнуто: з Приватного підприємства "СЕ-Фора" на користь Фізичної особи-підприємця Магаляса Олега Леонідовича - 20399 гривень 55 коп. основного боргу, 1243 гривні 53 коп. пені, 149 гривень 22 коп. 3% річних, 759 гривень 52 коп. інфляційних втрат та 1827 гривень 00 коп судового збору. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що під час підписання договору між ПП «СЕ - ФОРА» та Фізичною особою - підприємцем Магалясом Олегом Леонідовичем договору суборенди за № 165 - К від 04.03.2014 року сторонами не було досягнуто згоди з усіх його істотних умов.

Відповідач не мав безперешкодного доступу до приміщення, яке розташоване в оточенні з одного боку ТЦ «Променада» з іншого супермаркету «Фуршет». Завезти товар, обладнання неможливо, через заборону супермаркету «Фуршет» проходити через його торгову зону. Комунальні, експлуатаційно-сервісні, рекламні послуг ФОП Магаляс Л.О. не надав, так як відповідних систем забезпечення не мав. Таким чином, ФОП Магаляс Л.О. ввів в оману ПП «СЕ-ФОРА».

Скаржник зазначає, що не лише не міг почати здійснювати торгівлю, а навіть доступу до приміщення не мав, у нього виникли проблеми із контрагентами ПП «СЕ-ФОРА», які листами від 18,19,21,25,26 березня 2014 року, ПП «СЕ-ФОРА» повідомили про неможливість поставити товар і обладнання, так як охорона ТЦ «Променада» та супермаркету «Фуршет» не пропускає експедиторів до приміщення, обґрунтовуючи це тим, що прохід через їхню територію заборонено, і приміщення, яке ФОП Магаляс Л.О. надає в оренду, не має жодного відношення ні до ТЦ «Променада», ні до супермаркету «Фуршет».

На думку апелянта ФОП Магаляс Л.О. розуміючи, що істотні умови договору суборенди від 04.03.2014 року № 165 - К ним не виконуються, не виставляє рахунки- фактури, тим самим не фіксує факт проведення операції, надання послуг, та ідентифікування осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції. Відповідно і акти про виконання послуг з оренди приміщення між ФОП Магаляс О.Л. та ПП «СЕ-ФОРА» не складались.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2015р. порушено апеляційне провадження у справі № 911/4681/14 та визнано явку повноважних представників сторін в судове засідання обов'язковою.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи, колегія встановила наступне:

04.03.2014 року між Фізичною особою-підприємцем Магалясом Олегом Леонідовичем та Приватним підприємством "СЕ-Фора" було укладено договір суборенди № 165-К.

Відповідно до п. 1.1. договору орендар передає, а суборендар приймає у тимчасове платне користування на строк, визначений у даному договорі, на умовах оренди, без права викупу, частину нежилого приміщення загальною 31,00 кв.м., яке розташоване на першому поверсі у будівлі за адресою: м. Київ, вул. Багговутівська, 17-21.

План приміщення та його місцезнаходження на плані, зазначено у додатку № 1 до даного договору.

Відповідно до п. 3.1. сторони погодились, що у відповідності з умовами даного договору суборендар виплачує орендарю наступні платежі: орендна плата; експлуатаційно-сервісні послуги; комунальні послуги; гарантійний платіж.

Згідно з п. 3.8. договору орендна ставка за 1 кв.м. приміщення в місяць по даному договору становить:- 152,35 грн. (сто п'ятдесят дві гривні 35 коп.), без ПДВ.

Пунктом 3.9.1. договору зазначено, що орендна плата сплачується щомісячно, протягом 5 (п'яти) банківських днів поточного місяця в національній валюті України - гривні на підставі договору. Орендна плата за перший місяць оренди нараховується з моменту, вказаному у п. 1.4. даного договору, якщо сторони не домовляться про інше шляхом укладення додаткової угоди.

Відповідно до п. 4.1. договору передача приміщення в суборенду відповідно до даного договору здійснюється шляхом підписання акту приймання-передавання приміщення в суборенду протягом 10-ти днів з моменту підписання даного договору, перед підписанням якого представники сторін проводять огляд приміщення і відображають його стан в акті.

Будь-які недоліки у приміщені не є встановленими, якщо вони не зафіксовані в акті прийманя-передавання приміщення в суборенду.

Згідно з п. 8.1. договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання і дійсний до: " 31" грудня 2014 р. включно.

Даний договір підписаний уповноваженими представниками та скріплений відтисками печаток сторін.

Пунктом 1.4. договору зазначено, що сторони прийшли до взаємної згоди, строку оренди приміщення, який встановлюється з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення у суборенду, і до кінця строку дії даного договору.

Орендна плата сплачується щомісячно протягом 5 (п'яти) банківських днів поточного місяця в національній валюті України - гривні на підставі договору ( п. 3.9.1. договору).

Орендна плата за перший місяць оренди нараховується з моменту, вказаному у п. 1.4. даного договору, якщо сторони не домовляться про інше шляхом укладення додаткової угоди.

Відповідно до частини першої ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, як зазначає позивач, в порушення своїх договірних зобов'язань відповідач не здійснив розрахунки з Фізичною особою-підприємцем Магалясом Олегом Леонідовичем по орендній платі за користування об'єктом оренди, у зв'язку з чим за відповідачем станом на дату подання позову рахувалася заборгованість у розмірі 20399,55 грн.

Відповідач зазначає, що договір суборенди № 165-К від 04.03.2014 року не укладався, так як ПП "СЕ-ФОРА" не досягло згоди по його умовам. Даний договір та акт прийому-передачі підписаний від імені керівника іншою особою, яка не була уповноважена підписувати вказані документи від імені ПП "СЕ-ФОРА". Також відповідач вказує, що не мав безперешкодного доступу у приміщення та контрагенти ПП "СЕ-Фора" не мали змоги поставити необхідне обладнання та товар у вказане приміщення.

Відповідач у судовому засіданні стверджував, що не мав безперешкодного доступу у приміщення та контрагенти ПП "СЕ-Фора", не мав змоги поставити необхідне обладнання та товар у вказане приміщення, але позивач зазначив, що не отримував жодного листа про неможливість поставити необхідне обладнання та товар в орендоване приміщення або про незабезпечення безперешкодного доступу до орендованого приміщення (відсутні будь-які докази).

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, відповідач здійснив часткову оплату оренди за квітень, чим визнав наявність господарських відносин за договором суборенди № 165-К від 04.03.2014 р.

Разом з тим, представник відповідача стверджує, що жодної оплати на користь позивача не проводив.

Як факт отриманих позивачем коштів, так і заперечення вказаної оплати відповідачем судом взяті до уваги і вказаним фактам надана оцінка при винесені рішення.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно з ч. 1 та ч. 7 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з приписами частини першої ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частини першої та п'ятої статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

В ході розгляду справи позивачем належними та допустимими доказами доведено той факт, що заборгованість відповідача перед Фізичною особою-підприємцем Магалясом Олегом Леонідовичем по орендній платі за користування об'єктами оренди складає 20399,55 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача 1243,53 грн. пені, 149,22 грн. 3% річних та 759,52 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3% річних по заборгованості по орендній платі за період з 01.08.2014 р. по 28.10.2014 р. (вказаний у розрахунку позивача) щодо заборгованості по орендній платі за кожний місяць окремо, суд вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 149,22 грн. задовольняє повністю, оскільки відповідний розрахунок виконано позивачем арифметично вірно.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат по заборгованості по орендній платі за період з 01.08.2014 р. по 28.10.2014 р. (вказаний у розрахунку позивача) щодо заборгованості по орендній платі за кожний місяць окремо, суд вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 759,52 грн. задовольняє повністю, оскільки результат перерахунку здійсненого судом, є більшим заявленої позивачем до стягнення суми.

Згідно з частиною першою ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною першою ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.2. договору суборенди у випадку несвоєчасного та/або не в повному обсязі здійснення платежів суборендар зобов'язаний оплатити орендарю неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки та за весь час прострочення.

Судом першої інстанції здійснено перерахунок пені по заборгованості по орендній платі за період з травня по липень 2014 р. щодо заборгованості по орендній платі за кожний місяць окремо, суд вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 1243,53 грн. задовольнив повністю, оскільки результат перерахунку здійсненого судом, є більшим заявленої позивачем до стягнення суми.

За таких обставин суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 20399,55 грн. основного боргу, 1243,53 грн. пені, 149,22 грн. 3% річних та 759,52 грн. інфляційних втрат, а загалом 22551,82 грн. Проаналізувавши зазначене, колегія вважає рішення у данній частині обгрунтованим.

Приватним підприємством "СЕ-Фора" заявлено зустрічний позов до Фізичної особи-підприємця Магаляса Олега Леонідовича про визнання договору недійсним.

Позовні вимоги за зустрічним позовом мотивовані тим, що договір суборенди № 165-К від 04.03.2014 р. між Фізичною особою-підприємцем Магалясом Олегом Леонідовичем (орендар, зустрічний відповідач у справі) та Приватним підприємством "СЕ-Фора" (суборендар, зустрічний позивач у справі) не укладався та є недійсним, оскільки підписаний особою, яка не була уповноважена підписувати даний документ від імені ПП "СЕ-Фора". Також відсутні первинні документи, які фіксують факт проведення господарських операцій заданим договором.

У відзиві на зустрічну позовну заяву відповідач за зустрічним позовом зазначає, що вищезазначений договір підписаний сторонами та скріплений відтисками печаток юридичних осіб як ФОП Магалясом О.Л., так і ПП "СЕ-Фора". Також зустрічним відповідачем надано копію виписки банківської установи, що підтверджує оплату орендної плати за період з 05.04.2014 р. по 30.04.2014 р. за договором № 165-К та копії рахунків-фактур № 97 від 04.04.2014 р., № 140 від 30.05.2014 р., № 118 від 30.04.2014 р., № 164 від 26.06.2014 р.

Відповідно до ст. 62 Господарського кодексу України підприємство - це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органами місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Згідно з п. 64 Постанови Кабінету Міністрів України № 1893 від 27.11.1998 р. "Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію", яка є обов'язковою для усіх підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, порядок обліку, зберігання і використання печаток, штампів і бланків суворої звітності визначається відповідними відомчими інструкціями. Контроль за їх виготовленням, зберіганням та використанням покладається на канцелярії організацій та осіб, відповідальних за діловодство.

Відповідно до п. 65 зазначеної постанови, особи, які персонально відповідають за облік і зберігання печаток, штампів і бланків, призначаються наказами керівників організацій.

Виходячи з зазначене вище, особи, які мають право зберігати та використовувати печатки підприємства призначаються наказом керівника організації та несуть відповідальність за неналежне зберігання та використання печатки.

Разом з тим, відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відтиски печатки підприємства, наявні в договорах та актах, є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції.

Відповідно до частини першої та другої ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1. частини другої ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Приписами частини першої ст. 179 ГК України встановлено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до частини першої ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Згідно з частиною другою ст. 180 ГК України Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідачем за зустрічним позовом надано докази фактичного користування приміщенням зустрічним позивачем та подальшого схвалення договору оренди.

В ході розгляду справи, зустрічним позивачем належними та допустимими доказами не доведено факту наявності підстав для визнання недійним договору суборенди № 165-К від 04.03.2014 р.

Викладені в апеляційній скарзі доводи не підтверджені відповідними доказами, не спростовують правильності висновків місцевого суду та не можуть бути підставами для скасування рішення суду, висновками проведеної судової експертизи, а також змістом спірного договору, який укладався між сторонами.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вище перелічене встановлено, що між позивачем та відповідачем досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору оренди майна і вони визначені у вищезазначеному договорі, відбулося часткове виконання договору, що підтверджується підписаним представниками сторін та скріпленим відтисками печаток юридичних осіб актом приймання-передачі приміщення в суборенду до договору суборенди № 165-К від 04.03.2014 р., а відтак, зустрічні позовні вимоги щодо визнання договору суборенди № 165-К від 04.03.2014 р. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Київської області обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не

Керуючись 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «СЕ-Фора» на рішення Господарського суду Київської області від 21.01.2015р. у справі № 911/4681/14 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 21.01.2015р. у справі № 911/4681/14 залишити без змін.

Матеріали справи № 911/4681/14 повернути до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Б.В. Отрюх

Ю.Б. Михальська