Постанова № 43246208, 24.03.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2015 р.

Справа № 923/420/14

Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді Ліпчанської Н.В.

Суддів Лисенко В.А., Ярош А.І.

При секретарі судового засідання Молодові В.С.

Представники сторін в судове засідання не з’явились. Про час, дату та місце його проведення повідомлені належним чином.

Розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Каховський завод електрозварювального устаткування”

на ухвалу господарського суду Херсонської області від 26.02.2015 р.

за заявою Публічного акціонерного товариства „Каховський завод електрозварювального устаткування”

про відстрочку виконання рішення господарського суду Херсонської області від 18.04.2014р.

по справі № 923/420/14

за позовом Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”

до Публічного акціонерного товариства „Каховський завод електрозварювального устаткування”

про стягнення 3 890 827,86 грн.,

Встановив:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 18.04.2014 р. у даній справі суд стягнув з Публічного акціонерного товариства "Каховський завод електрозварювального устаткування" (Далі - Завод) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (Далі – Банк) 3 536 257,61 грн. - заборгованості за кредитом, 316 664,61 грн. - заборгованості по процентах за користування кредитом, 17 535,96 грн. - заборгованості по комісії за управління кредитом, 19366,05 грн. - пені за користування кредитом та 1 003,64 грн. пені за порушення строків сплати комісійної винагороди, а також судові витрати пов'язані з розглядом даної справи у сумі – 68 820,00 грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.06.2014 р. рішення місцевого господарського суду залишено без змін, а апеляційну скаргу Заводу – без задоволення.

02.07.2014 р. видано відповідний наказ про примусове виконання рішення по даній справі.

03.02.2015 р. до господарського суду Херсонської області надійшла заява Заводу про надання відстрочки виконання рішення суду від 18.04.2014р. у даній справі до 01.05.2015 р.

В обґрунтування заяви, Завод вказує на те, що на сьогоднішній день між сторонами по справі досягнуті домовленості реструктуризації кредитної заборгованості за Кредитними договорами. Крім того, відповідач надав договори від 12.09.2014 р. та від 06.01.2015 р., укладені між ним та іноземними компаніями, та вказав, що має отримати кошти у строк до середини травня 2015 року, проте перешкодою у цьому є арешт усіх рахунків Заводу.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 26.02.2015 р. (Суддя – Немченко Л.М.) в задоволенні заяви ПАТ "Каховський завод електрозварювального устаткування" про відстрочку виконання рішення було відмовлено.

Мотивуючи дану ухвалу, місцевий господарський суд, посилаючись на приписи ст. 124 Конституції України, ст.ст. 617, 625 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 218, 229 Господарського Кодексу України, ст.ст. 34, 86, 115, 121 Господарського процесуального кодексу України, п. 10 постанови Пленуму Верховного суду України від 26 грудня 2003 року № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", дійшов до висновку про те, що заява Заводу не підлягає задоволенню, вказавши, що обставини, які склалися у відповідача не є винятковими у розумінні ч. 1 ст. 121 ГПК України.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що надані договори від 12.09.2014 р. та від 06.01.2015 р. не доводять, що після 01.05.2015 р. Завод буде мати можливість провести розрахунки за рішенням суду у повному обсязі, оскільки ці договори свідчать про прийняття відповідачем поставки певного обладнання, однак, невідомо яку суму прибутку він планує отримати від цих угод, адже на виконанні у державної виконавчої служби є декілька наказів, виданих за рішеннями господарського суду, прийнятими за результатами розгляду позовів, поданих ПАТ " Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк".

Не погоджуючись із даною ухвалою, 13.03.2015 р. Завод звернувся із апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду, в якій просить її скасувати, прийнявши нове рішення, яким задовольнити його заяву про надання відстрочки виконання рішення по даній справі.

Скаржник вважає, що ухвала місцевого господарського суду прийнята із порушенням норм матеріального та процесуального права, вказуючи, що суд повинен був врахувати матеріальні інтереси Заводу, його фінансовий стан, наявність загрози банкротства та відсутність коштів на банківських рахунках.

Апелянт надав звіт про фінансові результати Заводу за підсумками 9 місяців 2014 року, із якого випливає, що господарська діяльність підприємства була збитковою.

Крім того, Завод зазначає, що укладання вищезазначених договорів із іноземними компаніями свідчить про конкурентоспроможність товару відповідача та наявність у нього певної ділової репутації на європейських товарних ринках.

Представники сторін в судове засідання не з’явились, хоча про час, дату та місце його проведення були повідомлені належним чином. За таких обставин, судова колегія вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами на підставі ст.75 ГПК України

Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного суду України від 26 грудня 2003 року № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" встановлено, що при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до 121 ГПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Пунктом 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" встановлено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи – наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

За змістом частини першої статті 229 ГК України та частини першої ст. 625 ЦК України, за невиконання грошового зобов’язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Відповідальність боржника означає можливість стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобов’язання, тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов’язання за будь-яких обставин.

У ч. 2 ст. 218 ГК України передбачено, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов’язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що посилання Заводу на важкий фінансовий стан не є винятковою обставиною в розумінні ст. 121 ГПК України, за наявності якої можливе надання відстрочки виконання рішення, адже, враховуючи положення ч. 1 ст. 625 ЦК України, відповідач у випадку порушення грошового зобов'язання не може посилатися на неможливість його виконання.

Судова колегія не погоджується із посиланнями апелянта на звіт про фінансові результати Заводу за підсумками 9 місяців 2014 року, оскільки суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідач мав би надати річний бухгалтерський баланс, що складений за результатами роботи підприємства за 2014 рік з відміткою про його здачу податковому органу.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвалу місцевого господарського суду винесено при повному з’ясуванні та дослідженні всіх обставин справи з правомірним застосуванням норм діючого законодавства, а тому підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 89; 99; 101 - 103; 106 ;112; 114 ГПК України, суд -

Постановив:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Каховський завод електрозварювального устаткування” - залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Херсонської області від 26.02.2015 р. по справі № 923/420/14 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 25.03.2015 р.

Головуючий суддя Н.В. Ліпчанська

Суддя В.А. Лисенко

Суддя А.І. Ярош