Постанова № 43246202, 19.03.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2015 р. Справа № 909/997/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Матущака О.І.

суддів Дубник О.П.

Скрипчук О.С.

розглянув апеляційну скаргу приватного підприємства «Актеон-3000» м.Івано-Франківськ

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 23.10.2014 р.

у справі № 909/997/14

за позовом: виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради м.Івано-Франківськ

до відповідача: приватного підприємства «Актеон-3000» м.Івано-Франківськ

про стягнення неустойки в сумі 2 121,67грн.

за участю представників сторін від:

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 23.10.2014 р. (суддя О.М.Фанда) позов задоволено. Стягнуто з приватного підприємства «Актеон-3000», м. Івано-Франківськ на користь виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, м. Івано-Франківськ 2 121,67грн. неустойки, 1 827,00 грн. судового збору.

Відповідачем подано апеляційну скаргу на зазначене рішення суду, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду, прийняти нове, яким в позові відмовити. В своїй апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що згідно ч.2 ст.785 ЦК України, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Апелянт зазначає, що вказана норма закону містить положення про початок перебігу сплати неустойки, а саме з моменту та за весь час прострочення користування майном, однак жодним чином не пов'язує з підписанням чи непідписанням акту приймання-передачі. Крім цього, відповідач припинив користуватися майном та не чинив позивачу жодних перешкод для користування майном.

Позивачем відзиву на апеляційну скаргу не подано.

В судове засідання представники сторін не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та дату судового засідання.

Відтак, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними в справі документами, враховуючи положення ст.75 ГПК України.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено Львівським апеляційним господарським судом, 29.02.2012 р. між виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради (орендодавець) та приватним підприємством «Актеон-3000» (орендар) укладено договір оренди нежитлових приміщень №ДО-3517 площею 4,8 кв.м., розташованих в другому під'їзді на першому поверсі в будинку за адресою: м.Івано-Франківськ, вул. Гната Хоткевича, 67.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу вищезазначені приміщення, що підтверджується актом приймання-передачі від 01.03.2012 р.

В подальшому, позивач згідно листа №2309/01-15/48-в від 27.12.2012 р. позивач повідомив відповідача про відмову від договору, просив звільнити та повернути орендареві приміщення за актом приймання-передачі не пізніше як протягом 20-ти календарних днів із дня отримання цього повідомлення.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 08.10.2013 р. у справі №909/905/13 за позовом виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до приватного підприємства «Актеон-3000», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонду комунальної власності територіальної громади міста Івано-Франківська про звільнення орендованого приміщення та стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання зобов'язання за договором оренди в сумі 2 733, 58 грн. позов задоволено. Стягнуто вищезазначену суму заборгованості та зобов'язано відповідача звільнити орендоване приміщення площею 4, 8 кв.м., розташованих на в другому під'їзді на першому поверсі в будинку за адресою: м.Івано-Франківськ, вул. Гната Хоткевича, 67 та повернути його орендодавцю по акту приймання-передачі.

Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, договір оренди нежитлових приміщень №ДО-3517 від 29.02.2012 р. припинив свою дію 28.12.2012 р.

Крім цього, факт припинення вищевказаного договору встановлено рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 08.10.2013 р. у справі №909/905/13. Згідно вказаного рішення суду з відповідача стягнуто на користь позивача неустойку за невиконання обов'язку щодо повернення орендованого приміщення в сумі 1 708,54 грн. за період з 28.12.2012 р. по 31.05.2013 р., а також зобов'язано повернути орендоване приміщення.

Як вбачається з матеріалів справи, актом державного виконавця від 12.12.2013 р. встановлено факт звільнення відповідачем орендованого приміщення площею 4, 8 кв.м. розташованих на в другому під'їзді на першому поверсі в будинку за адресою: м.Івано-Франківськ, вул. Гната Хоткевича, 67 .

З огляду на те, що у визначені договором строки орендовані приміщені не були повернуті орендодавцю, орендарю нараховано за період безпідставного користування майном орендодавця (з 01.06.2013 р. по 12.12.2013 р. (момент повернення приміщень) неустойку в сумі 2 121,67 грн.

При прийнятті постанови судова колегія виходила з наступного.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. А за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст.ст. 530, 611, 785 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (терміни).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до п. п. 2.4, 5.1.3 вказаного договору оренди визначено, що після закінчення дії цього договору, у тому числі у разі його припинення в порядку ст. 782 Цивільного кодексу України, або у випадку іншого розірвання договору, включаючи розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин (ст.652 Цивільного кодексу України), набрання законної сили рішення суду про визнання цього договору недійсним, неукладеним або про застосування наслідків нікчемної угоди, орендар повертає орендодавцеві приміщення у погоджений сторонами термін, але не пізніше як протягом 20-ти календарних днів із дня припинення дії договору, в тому числі, у разі недосягнення між сторонами цього договору угоди щодо строків повернення приміщень.

У випадку невиконання орендарем обов'язку щодо повернення орендодавцеві приміщень відповідно до вимог п.2.4 цього договору, він сплачує орендодавцеві неустойку в розмірі подвійного розміру орендної плати, встановленої і нарахованої згідно із цим договором з врахуванням суми ПДВ за період безпідставного користування приміщенням.

Як вбачається з умов договору, відповідач орендоване майно у визначений договором строк не повернув, а тому, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення неустойки за період безпідставного користування майном орендодавця (з 01.06.2013 р. по 12.12.2013 р. (момент повернення приміщень) в сумі 2 121,67 грн., підлягає до задоволення.

Щодо тверджень скаржника про те, що прострочення користування майном жодним чином не пов'язується з підписанням чи непідписанням акту приймання-передачі, то необхідно зазначити таке.

Згідно абз.3 п.2.4 зазначено договору, передача приміщень від орендаря до орендодавця після припинення або розірвання договору здійснюється за актом приймання-передачі приміщень, що підписується повноважними представниками орендаря та орендодавця. Якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення приміщень у термін, обумовлений п.2.4 цього договору, він сплачує орендодавцю неустойку, нараховану згідно п.5.1.3 цього договору.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. А відтак, посилання апелянта є безпідставними та необґрунтованими.

Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржником не подано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували обґрунтованість вимог, заявлених у апеляційній скарзі.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення прийняте із дотриманням норм чинного законодавства та у відповідності до обставин справи, тому підстав для його зміни чи скасування, колегія суддів не вбачає.

Судова колегія зазначає також наступне.

Відповідно до підпункту 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду сплачується судовий збір у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми, але не менше 0,75 розміру мінімальної заробітної плати.

Відтак, за розгляд апеляційної скарги підлягає до сплати судовий збір у розмірі: 913,50 грн. Таким чином, судовий збір у розмірі 400,00 грн. підлягає до стягнення зі скаржника в дохід державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 23.10.2014 р. у справі

№ 909/997/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Стягнути з приватного підприємства «Актеон-3000» (76018 м.Івано-Франківськ, вул.Чорновола, 125, кв.7, код ЄДРПОУ 36733515) в дохід державного бюджету України 400, 00 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи скеровуються в господарський суд Івано-Франківської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 24.03.2015 р.

Головуючий суддя Матущак О.І.

Судді Дубник О.П.

Скрипчук О.С.