Постанова № 43246138, 24.03.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2015 року Справа № 912/3630/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кощеєва І.М. (доповідач),

суддів: Євстигнеєва О.С., Науменко І.М.

секретар судового засідання Валяр М.Г.

представники сторін:

від позивача: Нарочевський О.О. представник, довіреність № 02/10-14 від 02.10.14

від відповідача: Мартинова Ю.С. представник, довіреність № 11/14 від 26.08.14

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю

виробничо-комерційна фірма "Велта"

на ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 12.02.2015 року у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Нафто-Трейд"

до : Товариства з обмеженою відповідальністю

виробничо-комерційна фірма "Велта"

про стягнення 748 271,04 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 27.11.2014 року по справі № 912/3630/14 стягнуто з ТОВ ВКФ "Велта" на користь ТОВ "Нафто - Трейд" борг за поставлені нафтопродукти в сумі 665 692,65 грн., пеню у розмірі - 43 631,12 грн., 3 % відсотки річних в сумі 3 665,57 грн., втрати від інфляції - 35 281,70 грн., загалом - 748 271,04 грн., а також судовий збір в сумі 14 965,42 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.01.2015 року залишено без змін рішення господарського суду Кіровоградської області від 27.11.2014 року по справі № 912/3630/14 суду від 27.11.2014 року.

На виконання рішення господарського суду Кіровоградської області, 05.02.2015 року судом видано відповідний наказ.

На адресу господарського суду надійшла заява ТОВ ВКФ "Велта" № 227 від 01.12.2014 року про відстрочення виконання рішення від 27.11.2014 року у справі № 912/3630/14, відповідно до вимог якої Відповідач просив відстрочити виконання рішення у даній справі до 31.12.2015 року.

Заява ТОВ ВКФ "Велта" про відстрочку виконання рішення суду мотивована тим, що станом на 30.09.2014 року заборгованість Відповідача перед кредиторами склала 50 410 000,00 грн., а балансовий збиток підприємства за 9 місяців 2014 року склав 764 529 000,00 грн. Крім того, на підприємстві Відповідача 08.10.2014 року сталась пожежа, в результаті якої було пошкоджено майно підприємства. Викладені обставини перешкоджають своєчасному виконанню зобов'язань ТОВ ВКФ "Велта" перед Позивачем та іншими кредиторами. На підтвердження своїх доводів Відповідачем було надано суду звіт про фінансовий стан підприємства, балансову довідку та акт про пожежу.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 12.02.2015 року ( суддя Глушков М.С. ) в задоволенні заяви ТОВ ВКФ "Велта" № 227 від 01.12.2014 року про відстрочення виконання рішення господарського суду від 27.11.2014 року у справі № 912/3630/14 відмовлено.

Ухвала мотивована тим, що заявником не доведено наявність обставин, які є підставою для відстрочки виконання рішення суду згідно ст. 121 ГПК України. Так, Боржником не було надано господарському суду доказів на підтвердження відсутності у останнього грошових коштів на рахунках, наявності чи відсутності у Відповідача рухомого або нерухомого майна (та у разі наявності, зазначення вартості такого майна ). Крім того, матеріалами справи не доведено спроможність боржника виконати рішення суду до 31.12.2015 року, не зазначено, яким саме чином Відповідач забезпечить виконання рішення суду в строки визначені в заяві.

Не погодившись з ухвалою суду, Відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати оскаржувану ухвалу, та постановити нову постанову, якою відстрочити виконання рішення господарського суду Кіровоградської області по справі № 912/3630/14 до 31.12.2015 року.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги Відповідач посилається на те, що місцевий господарський не повністю з'ясував обставини викладені у заяві про відстрочення виконання рішення, що призвело до невідповідності висновків суду діючим обставинам, а також суд не вірно застосував норми процесуального права. ТОВ ВКФ «ВЕЛТА» додало до заяви документи які підтверджують тяжкий фінансовий стан та неможливість у найкоротший термін виконати рішення суду. У зв'язку із пожежею, яка сталася на підприємстві та без відсутності обладнання, останнє не зможе працювати та розраховуватися з працівниками, державними органами та кредиторами. Якщо в ході виконавчого провадження буде арештоване майно з метою його подальшої реалізації, то ТОВ ВКФ «ВЕЛТА» взагалі не зможе працювати, надавати роботу цілому штату працівників, які втратять єдине джерело існування. ТОВ ВКФ «ВЕЛТА» вважає, що задоволення заяви про відстрочення виконання рішення у справі № 912/3630/14 призведе до покращення фінансового стану, та завдяки цьому, у підприємства з'явиться можливість розрахуватися з існуючою заборгованістю перед ТОВ «НАФТО-ТРЕЙД».

Представник Позивача у судовому засіданні просив суд відмовити в задоволені апеляційної скарги, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Розпорядженням секретаря судової палати від 24.02.2015 р. , у зв'язку з перебуванням судді Євстигнеєва О.С. - члена постійно діючої колегії суддів, визначеної наказом голови суду № 50 від 20.10.2014 р., у відпустці, та керуючись ст. 4 6 ГПК України, п. п. 3.1.6, 3.1.7 розділу ІІ Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010 року, наказом Голови суду № 7 від 17.01.2011 р., справа була передана колегії суддів у складі головуючого судді Кощеєва І.М. (доповідач), суддів Бахмат Р.М. та Вечірко І.О.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.02.2015 р. апеляційна скарга прийнята до провадження колегією суддів у складі: Кощеєв І. М. (головуючий ), Бахмат Р. М., Вечірко І.О. , розгляд справи призначений на 10.03.2015 р.

Розпорядженням секретаря судової палати від 09.03.2015 р. , у зв'язку з виходом на роботу судді Євстигнеєва О.С. - члена постійно діючої колегії суддів, визначеної наказом голови суду № 50 від 20.10.2014 р., та керуючись ст. 4 6 ГПК України, п. п. 3.1.6, 3.1.7 розділу ІІ Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010 року, наказом Голови суду № 7 від 17.01.2011 р., справа була передана колегії суддів у складі головуючого судді Кощеєва І.М. (доповідач), суддів Бахмат Р.М. та Євстигнеєва О.С.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.03.2015 р. розгляд апеляційної скарги було відкладено на 24.03.2015 р.

Розпорядженням секретаря судової палати від 24.03.2015 р. , у зв'язку з перебуванням судді Бахмат Р.М. - члена постійно діючої колегії суддів, визначеної наказом голови суду № 50 від 20.10.2014 р., на лікарняному, та керуючись ст. 4 6 ГПК України, п. п. 3.1.6, 3.1.7 розділу ІІ Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням

Ради суддів України № 30 від 26.11.2010 року, наказом Голови суду № 7 від 17.01.2011 р., справа була передана колегії суддів у складі головуючого судді Кощеєва І.М. (доповідач), суддів Євстигнеєва О.С., Науменка І.М.

У судовому засіданні 24.03.2015 року була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР ). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Суд бере до уваги те, що п. 1 ст. 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд". Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. по справі "Шмалько проти України" ( заява № 60750/00 ) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".

За змістом ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою, господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. Із зазначеного вбачається, що ГПК України не містить конкретних підстав та застережень відстрочки чи розстрочки, а лише встановлює критерії, що ускладнюють виконання рішення суду.

П. 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 р. № 9 (зі змінами та доповненнями) встановлено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

В зв'язку з тим, що відстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежить, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати як доводи позивача так і заперечення відповідача, а також дотримуватися розумно встановленого строку відстрочки.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що Боржником не надано господарському суду доказів на підтвердження відсутності у останнього грошових коштів на рахунках, наявності чи відсутності у відповідача рухомого або нерухомого майна (та у разі наявності, зазначення вартості такого майна).

Надані Відповідачем до апеляційного суду довідки ПАТ «Акціонерний комерційний банк «Конкорд» про відкриття поточного рахунку і знаходження на ньому 339,25 грн. та Обласного відділення ПАТ «Промінвестбанк» в м. Дніпропетровську про залишки по відкритим рахункам, не можуть свідчити про відсутність у підприємства рахунків в інших банківських установах та наявності грошових коштів. Також, не можуть свідчити надані заявником і копії іпотечних договорів про знаходження усього майна підприємства в заставі.

Крім того важкий фінансовий стан підприємства не є тією виключною обставиною, яка може бути підставою для задоволення заяви про відстрочку виконання рішення у даній справі до 31.12.2015 року. Матеріалами справи не доведено спроможність Боржника виконати рішення суду до 31.12.2015 року, а ТОВ ВКФ "Велта" в своїй заяві не зазначає, яким саме чином забезпечить виконання рішення суду від 27.11.2014 року в строки визначені в заяві № 227 від 01.12.2014 року.

Надана Відповідачем до апеляційного суду копія Договору на поставку товару № 21 від 03.03.2015 р. укладеного з компанією, що знаходиться на Кіпрі, не містить чітких строків поставки товару та відповідно оплати поставленого товару і можливості погашення боргу перед Позивачем до 31.12.2015 року.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволені заяви Відповідача, врахував міжнародно-правові норми захисту порушених прав та

вимоги національного законодавства, ступінь вини Відповідача у виникненні спору, фінансовий стан та матеріальні інтереси обох сторін.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та не спростовують належно встановлених судом обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись ст. ст. 101-103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Велта" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 10.02.2015 р. у справі № 912/3630/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Постанова складена у повному обсязі 25.03.2015 року

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.С. Євстигнеєв

Суддя І.М. Науменко