Рішення № 43245872, 10.03.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2015Справа №910/206/15-г

За позовомДержавного підприємства «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод»доПублічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк»простягнення 25095830,35 грн та зобов'язання вчинити дії

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники сторін:

від позивача Гулак Н.В., Сенченко Ю.М., Григор'єва Л.А. - представники від відповідача Пухальська В.І. - представник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» 25095830,35 грн (з яких: основна заборгованість у розмірі 23770896,81 грн, пеня у розмірі 832356,32 грн, 3% річних у розмірі 68412,85 грн, інфляційні втрати у розмірі 424164,37 грн) та зобов'язати відповідача перерахувати основну заборгованість по договору №26000030000628-531113 в сумі 23770896,81 грн з поточного рахунку №26000030000628-531113 в ПАТ «ВіЕйБі Банк» на р/р 260065167 в АБ «Укргазбанк» (з урахуванням заяви позивача про збільшення позовних вимог, поданої 10.02.2015).

Позовні вимоги мотивовані тим, що Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору банківського рахунку №26000030000628-531113 від 15.03.2013 належним чином не виконало взяті на себе зобов'язання, а саме - не перерахувало кошти в сумі 23770896,81 грн на виконання поданих позивачем платіжних доручень.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2015 розгляд справи було відкладено на 10.03.2015.

В судове засідання, призначене на 10.03.2015, представники позивача з'явились, позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позову заперечує. В обґрунтування своїх заперечень відповідач, зокрема, вказує на те, що з 21.11.2014 в Публічному акціонерному товаристві «Всеукраїнський акціонерний банк» запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію, що з огляду на положення ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виключає можливість задоволення вимог позивача.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.03.2013 між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (надалі - Банк) та Державним підприємством «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» (клієнт) укладено договір №26000030000628-531113 про відкриття банківського рахунку та здійснення розрахунково-касового обслуговування, в тому числі з використанням системи дистанційного обслуговування рахунку (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору банк зобов'язується по відкритому клієнту поточному рахунку №26000030000628 у 980,643 (валюта рахунку) продовжувати надавати послуги з розрахунково-касового обслуговування відповідно до умов цього Договору, внутрішніх положень банку, чинних законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України.

Згідно з п. 1.3 Договору клієнт може доручити, а банк буде здійснювати розрахункове обслуговування клієнта, в тому числі в системі електронних платежів з використанням системи дистанційного обслуговування рахунку, що складаються з програмно-технічного комплексу системи «клієнт-Інтернет-Банк»/«Клієнт-Банк» (далі - СКБ), який дозволяє здійснювати електронні платежі, виконувати функції надання інформаційних послуг згідно з переліком налаштувань, зазначених клієнтом у заяві про підключення до СКБ та відповідно до умов цього Договору.

У відповідності до п. 1.4 Договору використання клієнтом СКБ не виключає можливості оброблення банком розрахункових документів клієнта на паперових носіях відповідно до умов цього Договору та вимог чинного законодавства України. В зв'язку з цим під терміном «розрахункові документи Клієнта/платіжні доручення Клієнта» в тексті Договору розуміються одночасно як електронні розрахункові документи, надані засобами СКБ, так і документи, надані Клієнтом до Банку на паперових носіях, за виключенням випадків, коли форма документу прямо зазначена в тексті.

Відповідно до п. 2.1.2 Договору банк зобов'язаний своєчасно здійснювати розрахункові операції, приймання та видачу готівки відповідно до умов обслуговування рахунку, чинного законодавства України та нормативно-правових актів Національного банку України.

Пунктом 2.1.3 Договору встановлено, що банк зобов'язаний виконувати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі в строки, передбачені чинним законодавством України.

Згідно з п.п. 7.1, 7.2 Договору цей Договір укладено на невизначений строк, набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками. Дія цього Договору припиняється за згодою сторін або у випадках, передбачених чинним законодавством України. Кожна із сторін може в односторонньому порядку може ініціювати припинення цього Договору або окремих його положень, у випадках, коли таке право надане їй безпосередньо умовами цього Договору.

За правовою природою укладений між сторонами Договір є договором банківського рахунку.

Відповідно до ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Як свідчать матеріали справи, позивач протягом вересня-листопада 2014 року звертався до Банку з наступними платіжними дорученнями: №99066 від 17.09.2014 на суму 576227,18 грн (одержано банком 18.09.2014), №99060 від 18.09.2014 на суму 49794,78 грн, (одержано банком 19.09.2014), №99013 від 18.09.2014 на суму 47000,45 грн (одержано банком 17.09.2014), №99059 від 18.09.2014 на суму 54931,91 грн одержано банком 17.09.2014) №99065 від 18.09.2014 на суму 144140,40 грн (одержано банком 17.09.2014), №99061 від 18.09.2014 на суму 58703,26 грн (одержано банком 17.09.2014), №99062 від 18.09.2014 на суму 62005,99 грн (одержано банком 17.09.2014), №99063 від 18.09.2014 на суму 32007,04 грн (одержано банком 17.09.2014), №87969 від 18.09.2014 на суму 55766, 40 грн (одержано банком 17.09.2014), №99103 від 18.09.2014 на суму 102000,00 грн (одержано банком 18.09.2014) №99110 від 22.09.2014 на суму 183600,00 грн (одержано банком 19.09.2014), №99114 від 22.09.2014 на суму 221359,21 грн (одержано банком 19.09.2014), №99113 від 22.09.2014 на суму 2757900, 00 грн (одержано банком 19.09.2014), №99105 від 22.09.2014 на суму 549440,00 грн (одержано банком 22.09.2014), №99117 від 22.09.2014 на суму 205162,82 грн (одержано банком 22.09.2014), №99119 від 23.09.2014 на суму 189153,00 грн (одержано банком 24.09.2014), №99124 від 30.09.2014 на суму 30466,42 грн (одержано банком 30.09.2014), №99125 від 30.09.2014 на суму 106353,00 грн (одержано банком 30.09.2014), №99126 від 03.10.2014 на суму 1115000,00 грн (одержано банком 03.10.2014), №99127 від 06.10.2014 на суму 73125,00 грн (одержано банком 06.10.2014), №99151 від 07.10.2014 на суму 2550970,00 грн (одержано банком 07.10.2014), №99147 від 06.10.2014 на суму 3243936,52 грн (одержано банком 06.10.2014), №99150 від 06.10.2014 на суму 679721,45 грн (одержано банком 06.10.2014), №99146 від 06.10.2014 на суму 160259,43 грн (одержано банком 06.10.2014), №99139 від 06.10.2014 на суму 71457,00 грн (одержано банком 06.10.2014), №99138 від 06.10.2014 на суму 62883,64 грн (одержано банком 06.10.2014), №99162 від 07.10.2014 на суму 40620,00 грн (одержано банком 07.10.2014), №99134 від 07.10.2014 на суму 1639909,68 грн (одержано банком 06.10.2014), №99136 від 07.10.2014 на суму 61175,00 грн (одержано банком 06.10.2014), №99164 від 07.10.2014 на суму 105200,00 грн (одержано банком 08.10.2014), №99183 від 09.10.2014 на суму 837000,00 грн (одержано банком 09.10.2014), №99182 від 09.10.2014 на суму 608940,00 грн (одержано банком 09.10.2014), №99207 від 20.10.2014 на суму 17673515,55 грн (одержано банком 21.10.2014), №99224 від 06.11.2014 на суму 407150,37 грн (одержано банком 06.11.2014), №99212 від 06.11.2014 на суму 1569785,00 грн (одержано банком 06.11.2014), №99214 від 06.11.2014 на суму 34788,00 грн (одержано банком 06.11.2014), №99215 від 06.11.2014 на суму 1132869,38 грн (одержано банком 06.11.2014), №99223 від 06.11.2014 на суму 49531,55 грн (одержано банком 06.11.2014), №99213 від 06.11.2014 на суму 2265485,57 грн (одержано банком 06.11.2014), №99222 від 06.11.2014 на суму 110342,56 грн (одержано банком 06.11.2014), №99225 від 06.11.2014 на суму 462347,80 грн (одержано банком 06.11.2014), №99221 від 06.11.2014 на суму 52198,58 грн (одержано банком 06.11.2014), №99156 від 07.10.2014 на суму 130377,60 грн (одержано банком 07.10.2014), №99208 від 06.11.2014 на суму 256664,00 грн (одержано банком 06.11.2014), №99016 від 18.09.2014 на суму 33320,39 грн (одержано банком 17.09.2014), №99163 від 07.10.2014 на суму 12900,00 грн (одержано банком 07.10.2014), №99209 від 06.11.2014 на суму 8956, 00 грн. (одержано банком 06.11.2014), №99210 від 06.11.2014 на суму 9105,00 грн (одержано банком 06.11.2014), №99218 від 06.11.2014 на суму 7599,61 грн (одержано банком 06.11.2014), №99211 від 06.11.2014 на суму 7857,00 грн (одержано банком 06.11.2014), № 99121 від 24.09.2014 на суму 1100000,00 грн (одержано банком 24.09.2014).

У відповідності до ч. 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» Банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» Банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

За змістом п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів. Внутрішньобанківський переказ виконується в строк, встановлений внутрішніми нормативними актами банку, але не може перевищувати двох операційних днів.

Згідно з положеннями ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Однак, взятих на себе за Договором зобов'язань відповідач належним чином не виконав, здійснивши лише часткове виконання наведених вище платіжних доручень.

У зв'язку із невиконанням відповідачем зобов'язань із перерахування коштів у відповідності до поданих позивачем платіжних доручень, позивач неодноразово звертався до відповідача із листами, в яких вимагав виконати відповідні платіжні доручення та перерахувати кошти.

Оскільки вимоги позивача відповідачем задоволені не були, листом №25/247-24 від 13.10.2014 позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій вимагав перерахувати залишок коштів, а також суму нарахованої пені на вказаний позивачем рахунок, а саме: р/р №260065167 у відділенні АБ «Укргазбанк».

Відповідно до наявних в матеріалах справи виписок по рахунку №26000030000628 станом на 19.11.2014 та станом на 01.01.2015 залишок коштів по рахунку позивача складав 23770896,81 грн.

Відповідно до ст. 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Вимоги позивача про перерахування коштів виконані відповідачем не були.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач вказує, що з 21.11.2014 в Публічному акціонерному товаристві «Всеукраїнський акціонерний банк» запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію, що з огляду на положення ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виключає можливість задоволення вимог позивача.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 20.11.2014 №733 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» (ПАТ «ВіЕйБі Банк») до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 20.11.2014 прийнято рішення №123 про запровадження з 21.11.2014 тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічному акціонерному товаристві «Всеукраїнський акціонерний банк».

Тимчасова адміністрація в ПАТ «ВіЕйБі Банк» запроваджена строком на три місяці з 21.11.2014 по 20.02.2015 включно. Відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», строк дії тимчасової адміністрації в даному банку може бути одноразово подовжена на строк до одного місяця.

З метою забезпечення збереження активів неплатоспроможного банку Публічне акціонерне товариство «ВіЕйБі Банк» (ПАТ «ВіЕйБі Банк»), запобігання втрати майна та збитків банку і Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, керуючись частиною четвертою ст. 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення №35 від 17.02.2015 про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «ВіЕйБі Банк» до 20.03.2015 включно та продовження повноважень уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіної Марини Анатоліївни до 20.03.2015 включно.

Відповідно до ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється:

1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;

2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку;

3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку;

4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом;

5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредиторами.

Водночас, як свідчать матеріали справи, із відповідними платіжними дорученнями позивач звертався до відповідача в період з вересня по 06 листопада 2014, тобто до запровадження щодо Банку тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Так само і претензія позивача, в якій останній вимагав перерахувати залишок коштів на інший рахунок, була направлена відповідачу до запровадження тимчасової адміністрації.

За таких обставин, посилання відповідача на неможливість виконання зобов'язання щодо перерахування коштів у зв'язку із запровадженням щодо Банку тимчасової адміністрації судом відхиляються.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Порушення цивільних прав може проявлятися, зокрема, в невиконанні чи неналежному виконанні умов зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 ст. 16 Цивільного кодексу України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом. До них належать: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Згадані вище способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб'єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Відповідно до абз. 2 п. 10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених ст. 16 Цивільного кодексу України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.

Враховуючи вищенаведене та аналізуючи дві окремі позовні вимоги, заявлені у позові щодо стягнення грошових коштів з відповідача на користь позивача, та зобов'язання перерахувати грошові кошти в такому ж самому розмірі з рахунку в банку-боржнику на рахунок в іншому банку, господарський суд дійшов висновку про те, що позивач фактично обрав два різні способи захисту за порушення одного і того ж самого права.

Однак, господарський суд має можливість захистити порушене право позивача тільки одним із обраних ним способів щоб уникнути порушення статті 61 Конституції України, згідно з якою, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи, що в судовому засіданні представник позивача наполягав саме на стягненні з відповідача заявленої до стягнення суми заборгованості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми коштів у розмірі 23770896,81 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому, судом відхиляються твердження відповідача про неможливість задоволення позовних вимог у зв'язку із обмеженнями, встановленими п. 2 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Даною нормою Закону заборонено примусове стягнення коштів та майна банку, а спір у даній справі стосується грошових коштів, які належать позивачу - Державному підприємству «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод».

В частині вимог позивача про зобов'язання відповідача перерахувати кошти по заборгованості з проведення переказу по Договору в сумі 23681740,94 грн та перерахувати позов задоволенню не підлягає.

За прострочення виконання відповідачем зобов'язань із перерахування коштів, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 832356,32 грн, 3% річних у розмірі 68412,85 грн, інфляційні втрати у розмірі 424164,37 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за Договором №26000030000628-531113 від 15.03.2013, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 68412,85 грн підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені та інфляційних втрат суд відзначає таке.

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку.

З огляду на запровадження у відповідача тимчасової адміністрації (строк якої продовжено до 20.03.2015 включно), вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 832356,32 грн та інфляційні втрати у розмірі 424164,37 грн задоволенню не підлягають, оскільки за своїм змістом такі вимоги суперечать положенням п. 3 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» (04119, м.Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 27 Т, ідентифікаційний код 19017842) на користь Державного підприємства «Науково -виробниче об єднання «Павлоградський хімічний завод» (51400, Дніпропетровська обл., місто Павлоград, Заводська, будинок 44, ідентифікаційний код 14310112) заборгованість у розмірі 23770896 (двадцять три мільйони сімсот сімдесят тисяч вісімсот дев'яносто шість) грн 81 коп., 3% річних у розмірі 68412 (шістдесят вісім тисяч чотириста дванадцять) грн 85 коп та судовий збір у розмірі 69418 (шістдесят дев'ять тисяч чотириста вісімнадцять) грн 69 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 20.03.2015.

Суддя Ю.М. Смирнова