Рішення № 43245867, 19.03.2015, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2015 р. Справа № 909/7/15

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Булки В.І., при секретарі судового засідання Бабенецькій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Національної телерадіокомпанії України,

вул.Мельникова,42, м.Київ, 04119,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРКТУР",

с. Поляниця Яремчанської міської ради, Івано-Франківська область, 78593,

про стягнення боргу за невиконання умов договору №195-25/3 від 26.12.12 в розмірі 79 502,21грн., із них: 58 775,00грн. основного боргу, 17 637,71грн. пені та 3 089,50грн. - 3% річних,

за участю представників сторін:

від позивача: Шматов М.М. юрисконсульт, (довіреність №8-01-19/1394 від 18.07.14);

від відповідача: Гуменяк А.В. - представник, (довіреність №05/11 від 01.11.11);

встановив: Національна телерадіокомпанія України звернулась до господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРКТУР" про стягнення боргу за невиконання умов договору №195-25/3 від 26.12.12 в розмірі 79 502,21грн., із них: 58 775,00грн. основного боргу, 17 637,71грн. пені та 3 089,50грн. - 3% річних.

Представник позивача просить суд стягнути з відповідача 17 637,71грн. пені та 3 089,50грн. - 3% річних.

Розгляд справи в судових засіданнях 27.01.15 та 17.02.15 відкладався на підставі клопотань представників сторін з метою надання можливості врегулювання спору в позасудовому порядку шляхом укладенням мирової угоди.

Представник позивача направив на адресу суду заяву №8-19/646 від 04.03.15 (факсограма вх.№3493/15 від 04.03.15), в якій просить суд розглядати справу по суті, у зв'язку із недосягненням компромісу з відповідачем щодо мирного врегулювання спору.

В судовому засіданні 05.03.15 представник відповідача надав суду клопотання б/н від 04.03.15 (вх.№3544/15 від 05.03.15) про зменшення розміру штрафних санкцій на 70% від заявлених позивачем у позовній заяві. Крім того, вказує на сплату основного боргу, що підтверджується платіжним дорученням №5030 від 04.03.15 в сумі 58 775,00грн., копія якого знаходиться в матеріалах справи. Також надав клопотання про продовження строку вирішення спору в порядку ст.69 ГПК України (вх.№2430/15 від 05.03.15р.).

Ухвалою суду від 05.03.15 продовжено строк розгляду спору на 15 днів (до 20.03.15) та відкладено розгляд справи на 19.03.15.

До суду від представника позивача надійшло клопотання (факсограми №8-15/653 від 18.03.15, вх.№4387/15 від 18.03.15) в якому зазначено, що відповідач сплатив суму основного боргу в розмірі 58 775,00грн. Однак, проти зменшення розміру штрафних санкцій заперечує.

Розглянувши матеріали справи, враховуючи вимоги чинного законодавства та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Між Національною телерадіокомпанією України (виконавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАРКТУР" (замовником) укладено договір №195-25/3 про розміщення реклами від 26.12.12.

Відповідно до п.1.1 вказаного вище договору замовник (відповідач) замовляє, а виконавець (позивач) надає замовнику послуги по проведенню рекламної компанії, використовуючи рекламу (інформацію), що надана замовником, на телеканалі (послуги).

Замовник (відповідач) зобов'язався сплатити вартість послуг згідно умов цього договору (п.1.2 договору). Крім того, п.2.1.2 договору встановлено, що замовник зобов'язаний здійснювати оплату послуг відповідно до умов розділу 4 цього договору.

Відповідно до додатку №1 від 26.12.12 до договору сторони досягли згоди про те, що вартість послуг за період з 27.12.12 по 03.02.13 становить 34 362,50грн., ПДВ 20% - 6 872,50грн. (всього 41 235,00грн.). З даного додатку вбачається, що відповідач зобов'язався сплатити 100% вартості послуг не пізніше 28.02.13.

В додатку №2 від 15.02.13 до договору сторони погодили, що вартість послуг за період з 19.02.13 по 08.03.13 становить 14 616,67грн., ПДВ 20% - 2 923,33грн. (всього 17 540,00грн.). Згідно з вказаним додатком, відповідач зобов'язався сплатити 100% вартості послуг не пізніше 25.03.13.

В засіданні суду представник позивача зазначив, що взяті на себе зобов'язання по договору виконав в повному обсязі. Даний факт підтвердив актами прийому передачі послуг, а саме: від 06.02.13 на суму 41 235,00грн., від 11.03.13 на суму 17 540,00грн., копії яких знаходяться в матеріалах справи і є додатками до позовної заяви. Вказані акти підписані сторонами та скріплені їх печатками. Крім того, представник позивача вказує на довідки про розміщення рекламних відеоматеріалів на Першому національному телеканалі за періоди: з 27.12.12 по 03.02.13 та з 19.02.13 по 08.03.13.

Згідно п.4.2 договору сторони домовилися, що ціна послуг є договірною та узгоджується сторонами у відповідних додатках до договору.

Пунктом 4.3 договору сторони погодили, що оплата послуг здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця на підставі акту.

Однак, відповідач в порушення умов договору не оплатив за надані позивачем послуги по розміщенню реклами на телеканалі. Як наслідок, основний борг відповідача становить 58 775,00грн.

Позивач надіслав відповідачу вимогу №8-06-19/332 від 28.02.14 в якій просить погасити заборгованість в розмірі 58 775,00грн.

Відповідач відповіді не надав, борг не сплатив.

У випадку невиконання замовником грошових зобов'язань, останній зобов'язується сплачувати виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період, за який нараховується пеня) від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Пеня нараховується за весь час існування такого зобов'язання до повного його виконання замовником (п.8.4 договору).

Позивач нарахував відповідачу 17 637,71грн. пені (за період з 01.03.13 по 13.12.14, за період 26.03.13 по 13.12.14).

Представник відповідача в засіданні суду зазначив, що заперечує щодо стягнення пені.

За порушення грошового зобов'язання позивач, на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, нарахував відповідачу 3 089,50грн. - 3% річних.

На думку позивача, станом на сьогоднішній день борг відповідача перед позивачем за невиконання умов договору №195-25/3 від 26.12.12 становить 79 502,21грн., із них: 58 775,00грн. основного боргу, 17 637,71грн. пені та 3 089,50грн. - 3% річних.

Беручи до уваги викладене вище суд вважає позов задоволити частково та виходить з наступних підстав.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України між сторонами на підставі договору виникли зобов'язальні відносини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Приписами ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст.525,526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із аналізу викладених вище правових норм та умов договорів випливає, що наявність обов'язку оплати за послуги по проведенню рекламної компанії на телеканалі виникає у відповідача на підставі актів прийому - передачі послуг (копії актів знаходяться в матеріалах справи).

Судом при дослідженні матеріалів справи встановлено, що відповідачем в строк не оплачено за надані позивачем послуги. Основний борг відповідача перед позивачем, на час звернення до господарського суду Івано - Франківської області, становив 58 775,00грн.

Однак, при дослідженні судом матеріалів справи встановлено, що 04.03.15 відповідач сплатив суму основного боргу в розмірі 58 775,00грн. Даний факт підтверджується платіжним дорученням №5030 від 04.03.15, копія якого знаходиться в матеріалах справи. Більше того, факт сплати відповідачем основного боргу підтверджується і представником позивача в засіданні суду 19.03.15.

Як передбачено п.п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, провадження у справі, в частині стягнення з відповідача основного боргу, що становить 58 775,00грн. підлягає припиненню.

У відповідності до вимог ч. 2 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, суд роз'яснює сторонам наслідки припинення провадження у справі - повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як вбачається з договору, відповідно до п.8.4, за невиконання відповідачем грошових зобов'язань, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період, за який нараховується пеня) від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, що становить 17 637,71грн. (за період з 01.03.13 по 13.12.14 та з 26.06.13 по 13.12.14).

Господарським судом здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку пені та встановлено наступне.

Приписами п.6 ст.232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.2.5 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 (із змінами і доповненнями) "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачено, що щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути

передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою

статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Згідно з арифметичним розрахунком, проведеним судом за допомогою ІПС «Законодавство», беручи до уваги приписи п.6 ст.232 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 4 252,86грн. (за період 01.03.13 по 01.09.13 та 26.03.13 по 26.09.13). З огляду на викладене вище, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 13 384,85грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Причому, вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та три проценти річних є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися.

Господарським судом встановлено факт прострочення грошового зобов'язання відповідачем та здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку 3 % річних. Згідно з арифметичним розрахунком, проведеним судом за допомогою ІПС «Законодавство», з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних в розмірі 3 113,65грн. (за період вказаний позивачем), яка перевищує заявлену до стягнення позивачем. Таким чином, суд вважає за правильне стягнути з відповідача 3 089,50грн. інфляційних втрат (в межах заявлених позивачем позовних вимог).

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

При дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що відповідач взяті на себе зобов'язання в термін встановлений договором не виконав, порушив зобов'язання що стосуються оплати за надані послуги. Станом на сьогоднішній день борг відповідача перед позивачем становить 7 342,36грн., із них: 4 252,86грн. пені, 3% річних в розмірі 3 089,50грн.

З огляду на фактичні обставини справи суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову: стягнути з відповідача 4 252,86грн. пені, 3% річних в розмірі 3 089,50грн. В стягненні з відповідача 13 384,85грн. пені - відмовити. Провадження у справі в частині стягнення з відповідача 58 775,00грн. основного боргу - припинити.

Судові витрати відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.124 Конституції України, ст.ст.11,202,509,525,526,530,611,625,628,629,901,903 Цивільного кодексу України, ст.ст.193,230,232 Господарського кодексу України, ст.ст.33,49, п.1-1 ст.80, ст.ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Національної телерадіокомпанії України до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРКТУР" про стягнення боргу за невиконання умов договору №195-25/3 від 26.12.12 в розмірі 79 502,21грн., із них: 58 775,00грн. основного боргу, 17 637,71грн. пені та 3 089,50грн. - 3% річних - задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРКТУР", с. Поляниця Яремчанської міської ради, Івано-Франківська область (код ЄДРПОУ 32145510) на користь Національної телерадіокомпанії України, вул.Мельникова,42, м. Київ (код ЄДРПОУ 23152907, р/р 31253201116475 в ГУДКСУ у м. Києві, МФО 820019, ІПН 231529026148) 4 252,86грн. (чотири тисячі двісті п'ятдесят дві грн. 86коп.) пені, 3% річних в розмірі 3 089,50грн. (три тисячі вісімдесят дев'ять грн. 50коп.), 1 519,33грн. (одну тисячу п'ятсот дев'ятнадцять грн. 33коп.) судового збору.

Видати наказ.

В стягненні з відповідача 13 384,85грн. пені - відмовити.

Провадження у справі в частині стягнення з відповідача 58 775,00грн. основного боргу - припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.03.15.

Суддя Булка В.І.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

Помічник судді Гандера М.В. 23.03.15