Ухвала суду № 43245866, 16.03.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

16.03.2015Справа № 910/16531/14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпрополімермаш"

до Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"

про стягнення 524 039, 47 грн.

За заявою Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" про розстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва у справі №910/16531/14 від 07.10.2014 року.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

Від позивача: Погребна А.О. - представник за дов.;

Від відповідача: Шляхецький А.Л. - представник за дов.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Дніпрополімермаш" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" про стягнення 524 039,47 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.10.2014 у справі №910/16531/14 позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2015 залишено рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2014 у справі №910/16531/14.

11.02.2015 на примусове виконання рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2014 у справі №910/16531/14 видано наказ.

До господарського суду міста Києва надійшла заява Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" про надання розстрочки виконання рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2014 у справі №910/16531/14.

Представник відповідача підтримав заяву про розстрочку виконання рішення.

Представник позивача заперечив проти задоволення заяви відповідача.

В обґрунтування поданої заяви відповідач зазначив, що у нього відсутня фінансова можливість сплатити зазначений борг з огляду на наступне:

Встановлений рівень ціни реалізації товарного природного газу власного видобутку не дозволяє відповідачу забезпечити за рахунок власної господарської діяльності необхідний обсяг фінансування не тільки інвестиційної діяльності, а й поточну виробничої програми підприємства, витрати на яку постійно зростають у зв'язку з інфляційними процесами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 10 ЗУ "Про засади функціонування ринку товарного природного газу виключно Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України" та вправі реалізовувати зазначений природний газ будь-яким іншим суб'єктам господарювання чи фізичним особам.

Відповідач на виконання вказаного Закону на підставі договору про закупівлю природного газу від 07.03.2014 №УГВ8490/11-3-14 продає весь обсяг видобутого природного газу НАК "Нафтогаз України". Проте в порушення взятих на себе зобов'язань щодо вчасної сплати за поставлений газ НАК "Нафтогаз України" систематично порушує строки оплати, які зазначені в договорі про закупівлю природного газу за державні кошти. Внаслідок неналежного виконання зобов'язань за договором від 07.03.2014 заборгованість НАК "Нафтогаз України" перед відповідачем станом на 31.12.2014 складає 2,223 млрд. грн., що підтверджується актом звірки розрахунків. Внаслідок чого, відповідач за рахунок власних оборотних коштів здійснює розрахунки з податкових та кредитних зобов'язань, оплаті праці, придбання пально-мастильних матеріалів, інших поточних зобов'язань для підтримки виробничих фондів у відповідному стані.

Відповідач повідомляє, що у зв'язку з дефіцитом обігових коштів вимушено було укласти у 2015 році договори з податковими органами про розстрочення грошових зобов'язань на загальну суму 195 169 210,81 грн., яку повинно сплатити у період з 01.01.2015 по 23.12.2015 на підставі договорів про розстрочення грошових зобов'язань від 16.01.2015 №1 та №2.

Отже, відповідач просить розстрочити виконання рішення на 12 місяців рівними частинами по 44 543,35 грн.

В свою чергу, позивач зазначив, що також перебуває у тяжкому фінансовому становищі, що зумовило зменшення чисельності працівників; зростання дебіторської заборгованості внаслідок невиконання контрагентами позивача своїх зобов'язань за договорами, яка станом на 10.03.2015 складає 27 млн. грн.; виникнення кредиторської заборгованості станом на 10.03.2015 більше 28 млн. грн.

Розглянувши заяву відповідача про розстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2014, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому цим Кодексом та Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

За змістом ст. 121 Господарського процесуального кодексу під відстрочкою розуміється відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Як передбачено п.п. 7.1., 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від № 9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Поряд з цим, суд вважає за необхідне відзначити, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в параграф 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Судом взято до уваги, що заборгованість у відповідача виникла ще за поставку товару за період з 10.12.2010 по 28.02.2012, та заборгованість, в тому числі і 3 % річних та інфляційні втрати, які були стягнуті за рішенням суду від 07.10.2014, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2015, відповідачем навіть частково не була погашена, тобто, відповідач не надав суду належних доказів на підтвердження вчинення будь-яких дій спрямованих на погашення заборгованості.

Посилання відповідача на скрутне фінансове становище, наявність заборгованості у відповідача перед іншими контрагентами та їх перед відповідачем, судом визнані як такі, що не можуть свідчити про обґрунтованість розстрочення виконання рішення суду, враховуючи, що позивач, перебуває у не менш скрутному фінансовому становищі, та при поставці товару розраховував на його оплату згідно умов Договору.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вказані в заяві підстави для розстрочки виконання судового рішення, не є тими виключними обставинами, які надають підстави для розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Надані відповідачем договори про розстрочення податкового боргу укладених з податковими органами, та акти звірки з НАК "Нафтогаз України", не дають підстави вважати обґрунтованою заяву про розстрочення виконання рішення.

Проте, всупереч положенням статті 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, заявник під час вирішення питання про можливість розстрочки виконання рішення суду не надав доказів, які підтверджують відсутність коштів.

Також суд приймає до уваги, що згідно приписів статті 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.

Згідно з вимогами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні (абз. 3 п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 «Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини»).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, «державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не може прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як «виняткові обставини» (див. § 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Півень проти України» від 29.06.2004).

Тобто, в будь-якому випадку відсутність коштів, тяжкий фінансовий стан боржника не є винятковими обставинами, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим та не є підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення.

У відповідності до п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України не вважаються обставинами, які звільняють боржника від відповідальності, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Крім цього, відповідачем не обґрунтовано належними і допустимими доказами адекватності строку надання розстрочки і не вказано жодних фактичних даних, які б свідчили що фінансовий стан відповідач дозволятиме виконати рішення суду.

Судом при розгляді заяви також враховано розмір та строки наявності заборгованості, ступінь вини відповідача у виникненні спору та майнові інтереси позивача у справі, які значним чином порушуються внаслідок невиконання рішенням суду.

Проаналізувавши заяву про розстрочку виконання рішення, враховуючи те, що заявником не надано суду доказів наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк та наявності виняткового випадку, а саме доказів наявності тяжкого фінансового стану боржника, загрози банкрутства, відсутності коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, а також не надано доказів, які б підтверджували фактичну можливість виконання рішення у строки, зазначені у графіку розстрочки, суд вважає заяву про розстрочку виконання рішення необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд м. Києва, -

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" про розстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва у справі №910/16531/14 від 07.10.2014.

Суддя М.Є. Літвінова