Ухвала суду № 43245632, 23.03.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/6042/14 Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В. Суддя-доповідач: Мєзєнцев Є.І.

У Х В А Л А

Іменем України

23 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Старової Н.Е., Файдюка В.В., при секретарі - Небраті Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Модус Трейд» до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Модус Трейд» звернулося до суду з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.05.2014 року № 0001712202, № 0001722202, № 0001692202, та від 07.05.2014 року № 0011131702.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20 січня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Посадовими особами Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Модус Трейд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 26.04.2012 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 26.04.2012 року по 31.12.2013 року за результатами якої складено Акт від 16.04.2014 року № 895/22-00/38085616 (далі - Акт перевірки).

Як вбачається з Акта перевірки, за наслідками її проведення податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем:

- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.6 та пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2060551,00 грн.;

- пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.8, пункту 138.10.5 статті 138, пункту 139.1.9 та пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого, чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у сумі 77086, 00 грн. та занижено податок на прибуток у сумі 1837588,00 грн.;

- пункту 168.1.1, пункту 168.1, пункту 168.1.2. статті 168 Податкового кодексу України, внаслідок чого ТОВ «Модус Трейд» не утримано податок з доходів фізичних осіб з коштів, виплачених платникам податків за І квартал 2013 року в сумі 4252,50 грн.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 08.05.2014 № 0001712202, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів у сумі 2060551,00 грн. і нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 515138,00 грн.;

- від 08.05.2014 № 0001722202, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 1837588,00 грн. і нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 459397,00 грн.;

- від 08.05.2014 № 0001692202, згідно з яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 77086,00 грн.;

- від 07.05.2014 № 0011131702, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами у сумі 4462,50 грн. і нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1115,63 грн.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - Податковий кодекс України, ПК України).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України)

Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, врегульовано ст. 198 Податкового кодексу України.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином оформленими податковими накладними та складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивачем було укладено договори купівлі-продажу з ТОВ «Группа НЖК» від 01.04.2013 № 01/04/13, з ТОВ «Ресцентр» від 01.06.2013 № 01/06/13, з ТОВ «Фірма Практік» від 18.02.2013 № 18/02/13 та ТОВ «Сфера-Град» від 01.11.2013 № 01/11/13. Предметом зазначених договорів була поставка фурнітури для дверей.

В матеріалах справи наявні первинні бухгалтерські документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між ТОВ «Модус Трейд» та зазначеними контрагентами, а саме:

- договори купівлі-продажу (том 2 а.с. 204-205; том 3 а.с. 84-85; том 4 а.с. 61-61; 100-101);

- видаткові накладні ( том 2 а.с. 206-244; том 3 а.с. 118-122, 132-136, 147-151, 162-166, 176, 179-183, 194-196, 203-207, 217-222, 234-238; том 4 а.с. 1-6, 19-23, 80-91, 109-118, 121-130, 140-180);

- податкові накладні (том 3 а.с. 1-45, 123-131, 137-146, 152-161, 167-175, 177-178, 184-193, 197-202, 208-216, 223-233, 239-248; том 4 а.с. 7-18, 67-79, 181-248);

- платіжні доручення (том 3 а.с.46-83, 87-117; том 4 а.с.92-99);

- товарно-транспортні накладні (том 5 а.с.1-24, том 77 а.с. 139-141).

- виписки банків по особовим рахункам ТОВ «Модус Трейд» за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року (том 2 а.с. 2-203, том 77 а.с. 11-138);

- копії обороно-сальдових відомостей ТОВ «Сфера-Град», ТОВ «Группа НЖК» та ТОВ «Ресцентр» (том 3 а.с. 86, том 4 а.с. 63-66, 102);

- копії актів здачі-прийняття робіт по операціям з ТОВ «Ресцентр» (том 4 а.с. 103, 105, 107, 119, 131, 133);

- копії рахунків-фактури по операціям з ТОВ «Ресцентр» (том 4 а.с. 104, 106, 108, 120, 132, 134).

Надані позивачем первинні документи відповідають вимогам передбачених ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України».

На підтвердження наявності зв'язку між фактом придбання товару та його подальшим використанням у своїй господарській діяльності, зокрема реалізації контрагентам-покупцям, представником позивача надано суду такі первинні бухгалтерські документи:

- копії договорів оренди складських приміщень (том 5 а.с. 83-88);

- копії договорів поставки, копії договорів поставки та монтажу обладнання, а також копії договорів підряду ТОВ «Модус Трейд» з контрагентами-покупцями (том 5 а.с. 107-248, том 6 а.с. 1-141);

- копії фотографій товару в місці реалізації (том 5 а.с. 89-100);

- копії податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку (том 5 а.с. 69-72);

- копії квитанцій та податкових накладних, виписаних ТОВ «Модус Трейд» за результатом господарських операцій з контрагентами-покупцями (том 8 а.с. 37-250, том 9 а.с. 1-250, том 10 а.с. 1-250, том 11 а.с. 1-250, том 12 а.с. 1-250, том 12 а.с. 1-250, том 13 а.с. 1-250, том 14 а.с. 1-191, том 18 а.с. 128-248, том 19 а.с. 1-245, том 20 а.с. 1-250, том 21 а.с. 1-250, том 22 а.с. 1-151, том 27 а.с. 212-250, том 28 а.с. 1-250, том 29 а.с. 1-250, том 30 а.с. 1-250, том 31 а.с.1-250, том 32 а.с. 1-250, том 33 а.с. 1-250, том 34 а.с. 1-250, том 35 а.с. 1-250, том 36 а.с. 1-250, том 37 а.с. 1-250, том 38 а.с. 1-16, том 40 а.с. 1-250, том 41 а.с. 154-250, том 42 а.с. 1-250, том 43 а.с. 1-250, том 44 а.с. 1-17, том 46 а.с. 67-250, том 47 а.с. 1-237, том 48 а.с. 1-241, том 49 а.с. 1-230, том 50 а.с. 1-235, том 56 а.с. 1-226, том 57 а.с. 1-204, том 58 а.с. 1-214, том 59 а.с. 1-221, том 60 а.с.1-214, том 61 а.с 1-215, том 65 а.с. 1-213, том 66 а.с. 1-217, том 67 а.с. 1-229, том 68 а.с. 1-214, том 69 а.с.1-232, том 70 а.с. 1-47, том 72 а.с. 59-235, том 73 а.с. 1-236, том 74 а.с. 1-211, том 75 а.с. 1-191, том 76 а.с. 1-153);

- копії видаткових накладних виписаних ТОВ «Модус Трейд» за результатом господарських операцій з контрагентами-покупцями, а також копії довіреностей виписаних на отримання ТМЦ від ТОВ «Модус Трейд» (том 6 а.с. 143-250, том 7 а.с. 1-250, том 8 а.с. 1-36, том 15 а.с. 1-250, том 16 а.с. 1-250, том 17 а.с. 1-250, том 18 а.с. 1-127, том 22 а.с. 152-247, том 23 а.с. 1-244, том 24 а.с. 1-250, том 25 а.с. 1-250, том 26 а.с. 1-250, том 27 а.с. 1-211, том 38 а.с. 17-250, том 39 а.с. 1-250, том 41 а.с. 1-153, том 44 а.с.18-246, том 45 а.с. 1-239, том 46 а.с. 1-66, том 51 а.с. 1-222, том 52 а.с. 1-227, том 53 а.с. 1-220, том 54 а.с. 1-233, том 55 а.с. 1-214, том 62 а.с. 1-226, том 63 а.с. 1-211, том 64 а.с. 1-182, том 70 а.с. 48-237, том 71 а.с. 1-243, том 72 а.с. 1-58);

Також судом першої інстнації в ході розгляду справи було досліджено економічний зміст проведених позивачем господарських операцій. Так, представником позивача було надано суду таблиці з яких вбачається який товар відповідно до якого документу у якій кількості та за якою ціною поставлявся позивачу. Крім того, в наведених таблицях відображена також різниця між сумами, за якими ТОВ «Модус Трейд» купувало товар у постачальників та сумами, за якими зазначений товар було реалізовано покупцям. Дана різниця свідчить про наявність ділової мети та отримання економічної вигоди позивачем від проведених господарських операцій.

Незважаючи на наявність вказаних документів, відповідачем в акті перевірки зроблено формальний висновок про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, оскільки при перевірці, первинним документам, які підтверджують факт здійснення господарських операцій позивача з вказаними контрагентами, юридична оцінка не надавалась, а висновки ґрунтувались лише відповідно до обставин зазначених в інших Актах перевірки контрагентів позивача.

Також, колегія суддів зазначає, що законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма виконавцями, постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з виконавців, постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок, зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на декларування валових витрат та права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

На момент складання податкових накладних контрагенти позивача були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також зареєстровані платниками податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, з урахуванням чого суд приходить до висновку про наявність у зазначених осіб права на складання податкових накладних.

Крім того, в ході розгляду справи судом встановлено, що на підставі висновків оскаржуваного Акта перевірки від 16.04.2014 року № 895/22-00/38085616 за фактом умисного ухилення від сплати податків службовими особами ТОВ «Модус Трейд» до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне правопорушення передбачене ч.3 ст. 212 КК України.

В ході досудового розслідування щодо проведення господарських операцій, а саме придбання та подальшої реалізації ТМЦ ТОВ «Модус Трейд» та ТОВ «Группа НЖК», ТОВ «Ресцентр», ТОВ «Фірма Практік», ТОВ «Сфера-Град слідчим органом встановлено наступні факти:

- первинними фінансово-господарськими та бухгалтерськими документами ТОВ «Модус Трейд» по взаємовідносинам з зазначеними контрагентами та документами щодо подальшої реалізації придбаних ТМЦ, підтверджено придбання, та реалізацію ТМЦ, дверної фурнітури відповідно до договорів купівлі-продажу укладених ТОВ «Модус Трейд» з ТОВ «Группа НЖК», ТОВ «Ресцентр», ТОВ «Фірма Практік», ТОВ «Сфера-Град». В подальшому товар реалізовано на адресу ТОВ «Земсервіс і К», ПП «Вектор-С», ТОВ «Фабрика дверей «Будмайстср», ТОВ «Фьюче Трейдінг», ТОВ «Трейдінг Системз», ТОВ «Брама», ПП «Аєромакс-Монтаж», ТОВ «Перший віконний завод», ТОВ «Квант-пром».

- відповідно до пояснень свідків службових осіб ТОВ «Модус Трейд», а саме: керівника ОСОБА_3, головного бухгалтера ОСОБА_4, завідуючого складом ОСОБА_5, обліковця складу ОСОБА_6 ТОВ «Модус Трейд» в 2013 році було укладено договори поставки дверної фурнітури з ТОВ «Группа НЖК», ТОВ «Ресцентр», ТОВ «Фірма Практік», ТОВ «Сфера-Град». Товар від зазначених постачальників доставлявся транспортом постачальників раз-два на тиждень до орендованих підприємством складських приміщень, що знаходяться за адресою: Бориспільській район, с.Любарці, вул.Леніна,1. В подальшому вказана дверна фурнітура була реалізована ТОВ «Фабрика дверей «Будмайстср», ТОВ «Квант-пром», ТОВ «Епіцентр-К».

- висновком судово-економічної експертизи № 19/15-5921 від 26.08.2014 року не підтверджено заниження службовими особами ТОВ «Модус Трейд» податку на прибуток в загальній сумі 1805136 грн. за період 2013 року та податку на додану вартість за період лютий-грудень 2013 року на загальну суму 206551 грн.

Таким чином, в ході досудового слідства встановлено факти, що свідчать про відсутність в діях службових осіб ТОВ «Модус Трейд» ознак кримінального правопорушення передбаченого ст.212 КК України у зв'язку із чим, 23.09.2014 року Старшим слідчим слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області прийнято постанову про закриття кримінального провадження за фактом умисного ухилення від сплати податків службовими особами ТОВ «Модус Трейд».

Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення від 08.05.2014 № 0001712202 є протиправним і підлягає скасуванню.

В ході перевірки також було встановлено, що ТОВ «Модус Трейд» не в повному обсязі використовувало кредитні кошти в своїй господарській діяльності, проте відсотки за кредитом було включено до складу витрат, що приймають участь у визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, що свою чергу призвело до порушення підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України та завищення показників фінансових витрат за 2013 рік на загальну суму 172 143,00 грн.

На підтвердження отриманих кредитних коштів представником позивача було надано копії кредитних договорів (том 5 а.с. 25-34), а також належним чином засвідчені копії виписки банківських рахунків, якими підтверджується факт отримання ТОВ «Модус Трейд» кредитних коштів за вказаними договорами, їх використання в господарській діяльності товариства та визначення розміру відсотків за користування зазначеними кредитними коштами (том 5 а.с. 35-68).

Відповідно до підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) до складу інших витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

З наведеного вбачається, що позивачем правомірно внесено фінансові витрати до рядку 06.3 декларації.

У свою чергу, представник відповідача, будь-яких доказів на підтвердження неправомірності віднесення позивач до витрат відсотків за користування кредитом суду не надав, як і будь-яких пояснень щодо вказаного епізоду.

Щодо висновків відповідача, про завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування в сумі 77 086,00 грн. та заниження податку на прибуток у сумі 1 837 588,00 грн. судом встановлено наступне.

Вiдповiдно до пункту 134.1 статтi 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток iз джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходiв звiтного перiоду, визначених згiдно зi статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собiвартiсть реалiзованих товарiв, виконаних робiт, наданих послуг та суму iнших витрат звiтного податкового перiоду, визначених згiдно зi статтями 138- 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Отже, показник витрат безпосередньо впливає на об'єкт оподаткування.

Відповідно до статті 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (підпункт 14.1.27 пункту 14.1статті 14 Податкового кодексу України).

До складу витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.8 статті 138 Податкового кодексу визначено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме - прямих матеріальних витрат. До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Із зазначених правових норм вбачається, що витрати для цiлей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути пiдтвердженi первинними документами, оформленими відповідно до вимог законодавства України, якi складенi в разi фактичного здiйснення господарської операцiї, що стала пiдставою для формування податкового облiку платника податку.

Аналогічний висновок міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 29.09.2014 року у справі № К/800/54115/13, якою суд касаційної інстанції залишив в силі рішення суду апеляційної інстанції про задоволення адміністративного позову про скасування податкових повідомлень рішень.

Крім того, як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 2 червня 2011 року, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту та валових витрат, судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції.

При цьому, суд має виходити з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту або формування валових витрат, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Як вбачається з Акта перевірки, податковий орган дійшов висновку про завищення показників, задекларованих в рядку 05.1 СВ Декларацій «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) за 2013 рік на загальну суму 9576460,00 грн. з підстав не підтвердження в ході перевірки реальності здійснення господарських операцій ТОВ «Модус Трейд» з контрагентами-постачальниками, а саме ТОВ «Группа НЖК», ТОВ «Ресцентр», ТОВ «Фірма Практік», ТОВ «Сфера-Град».

Проте, як вже зазначалось, наданими суду первинними документами позивача підтверджується, що господарські операції, спрямовані на виконання договорів поставки дійсно відбулися, спричинили реальні зміни у майновому стані сторін, є економічно виправданими та відповідають основним видам господарської діяльності ТОВ «Модус Трейд». Первинні документи бухгалтерського обліку та податкової звітності, якими сторони супроводжували господарські операції не суперечать вимогам чинного законодавства, містять вичерпні дані щодо переліку придбаного і поставленого товару, у повній мірі розкривають зміст та обсяг господарських операцій, рух товару від контрагентів до позивача і безпосередньо його подальшу реалізацію.

Таким чином, висновки податкового органу викладені в Акті перевірки щодо заниження позивачем податку на прибуток за 2013 рік у сумі 1 837 588,00 грн., а також завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2013 рік у сумі 77 086,00 грн. є такими, що не відповідають дійсності. Відтак, податкові повідомлення рішення від 08.05.2014 року № 0001722202 та від 08.05.2014 року № 0001692202 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідачем також зроблено висновок про те, що ТОВ «Модус Трейд» не утримано податок з доходів фізичних осіб з коштів, виплачених платникам податків за І квартал 2013 року в сумі 4252,50 грн. на підставі якого 07.05.2014 року прийнято податкове повідомлення рішення № 0011131702 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання на суму 4462,00 грн., та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1115,00 грн.

Відносно зазначеного порушення позивачем норм податкового законодавства, слід зазначити про таке.

Відповідно до підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій: особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно з статтею 18 Податкового кодексу України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Пунктом 171.1 статті 171 Податкового кодексу України передбачено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Згідно з пунктом 176.2 статті 172 Податкового кодексу України Особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Пункт 177.8 статті 177 Податкового кодексу визначає, що під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Пунктом 178.5 статті 178 Податкового кодексу встановлено, що під час виплати суб'єктами господарювання - податковими агентами, фізичним особам, які провадять незалежну професійну діяльність, доходів, безпосередньо пов'язаних з такою діяльністю, податок на доходи у джерела виплати не утримується в разі надання такою фізичною особою копії довідки про взяття її на податковий облік як фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, відносини за яким встановлено трудовими відносинами, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до пунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Як встановлено судом, що ТОВ «Модус Трейд» було укладено договори про надавання представницько-консультативних послуг з такими особами: ОСОБА_7 (договір від 10.09.12 року № 015); ОСОБА_8 (договір від 15.09.12 року); ОСОБА_2(договір від 18.09.12 року); ОСОБА_9 (договір від 01.10.12 року); ОСОБА_10 (договір від 01.10.12 року); ОСОБА_11 (договір від 17.09.12 року).

По результатам виконання зазначених договорів складено акти приймання-передачі виконання робіт від 15.01.2013 року (том 5 а.с. 78-82).

Позивачем було своєчасно та повністю нараховано, утримано та сплачено (перераховано) до бюджету податок з доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку, що підтверджується податковим розрахунком зокрема за І квартал 2013 року (том 5 а.с. 69-72), а також розрахунково-платіжною відомістю за січень 2013 року (том 5 а.с. 73-76).

Зазначені обставини були також встановлені перевіряючими в ході проведення перевірки, про що відображено в Акті перевірки.

У свою чергу, в судовому засіданні представник позивача пояснив суду, що на підставі цивільно-правових договорів зазначені особи надавали представницько-консультаційні послуги покупцям в магазинах ТОВ «Епіцентр К» відносно товарів, які постачав позивач, а саме дверної фурнітури.

Водночас, представник відповідача жодних доказів в підтвердження того, що ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 є фізичними особами-підприємцями суду не надав. Будь яких контраргументів відносно тверджень позивача не навів.

З наведеного вбачається, що податковий орган безпідставно дійшов висновку, що ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, які надавали послуги позивачу є фізичними особами-підприємцями, а відтак помилково вважає що позивач повинен був утримати податок з доходів фізичних осіб з коштів, виплачених платникам податків за І квартал 2013 року.

Крім того, відповідно до Акта перевірки позивач не утримав та не перерахував до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 4252,50 грн., проте, з невідомих підстав, відповідно до податкового-повідомлення рішення від 07.05.2014 № 0011131702 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання податку на доходи фізичних осіб за основним платежем у розмірі 4462,50 грн.

Таким чином, податкове-повідомлення рішення від 07.05.2014 № 0011131702 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуюче наведене, відповідачем всупереч ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не доведено належним чином правомірності податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі недостатньо обґрунтованих висновків про відсутність реального характеру господарських взаємовідносин позивача з його контрагентами.

Зважаючи на викладене та виходячи із принципу превалювання сутності над формою, який полягає в тому, що операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми, колегія суддів констатує, що позивач діяв у межах визначених податковим законодавством, а відтак у податкового органу були відсутні підстави для визначення позивачу спірних грошових зобов'язань.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 січня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

суддя Н.Е.Старова

суддя В.В.Файдюк

Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.

Судді: Файдюк В.В.

Старова Н.Е.