Постанова № 43245521, 10.09.2009, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

______________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2009 р. м. Чернівці Справа №2а-1108/09/2470

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Ватаманюка Р.В.;

секретаря -секретаря - Закієвої А.В.;

за участю: представника позивача - Кондревої К.Г. (довіреність від 12.01.09р. №24-25-13/94); представника відповідача - Марусяка В.С. (довіреність від 31.08.09 №905) ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій області до державного підприємства "Чернівецький зведений воєнізований аварійно-рятувальний загін постійної готовності" про виконання вимог КРУ, -

ВСТАНОВИВ :

В поданому року до суду 11.08.2009 року адміністративному позові, з врахуванням заяви про зміну позовних вимог від 10.09.2009 року, Позивач - просив суд стягнути з Відповідача - державного підприємства "Чернівецький зведений воєнізований аварійно-рятувальний загін постійної готовності" кошти в сумі 720, 42 грн. штрафних санкцій донарахованих під час ревізії, та перерахувати до Державного бюджету України.

В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач зазначив наступне.

Основним функціями Відповідача є постійне та обов'язкове аварійно-рятувальне обслуговування на договірній основі окремих територій і об'єктів підвищеної небезпеки галузей промисловості, за переліком затверджених КМ України і розташованих в зоні відповідальності.

При цьому, в договорах на постійне та обов'язкове аварійно-рятувальне обслуговування, за порушення терміну оплати, передбачено відповідальність згідно з чинним Законодавством України та нарахування штрафних санкцій, що Відповідачем не проводилось, чим порушено ст. 230 ГК України.

Під час ревізії Відповідача по об'єктах, за яким рахувалась заборгованість по оплаті послуг, проведено нарахування штрафних санкцій на загальну суму 720,42 грн. які станом на 10.07.2009 року не надійшли.

Також зазначив, що у відповідності до п. 7 ст. 232 ГК України у випадках, передбачених законом, штрафні санкції за порушення господарських зобов'язань стягуються судом в дохід держави. Крім того п. 15 ст. 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» встановлено, що до доходів державного бюджету належати кошти від штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 20 Статуту Відповідача, його основна діяльність здійснюється на некомерційній основі без мети отримання прибутку. Крім того, кошти Відповідача у 2007, 2008 роках та 1 кварталі 2009 року формувалися за рахунок отриманих за договорами на постійне та обов'язкове аварійно-рятувальне обслуговування та коштів Державного бюджету України.

Відповідач подав до суду заперечення на позов виходячи з наступного.

Не заперечує факт не стягнення штрафних санкцій в указаному розмірі по договорам на постійне та обов'язкове аварійно-рятувальне обслуговування з 10 юридичних осіб. Однак зазначив, що відповідно до п. 2 ст. 222 ГК України ним було направлено боржникам претензії про стягнення пені. Троє з них відшкодували пеню, інші відмовилися, посилаючись на світову економічну кризу. Звертатися до суду з позовами про стягнення вказаної пені, вважають недоцільним і економічно необґрунтованим, оскільки розмір судових витрат буде значно більшим ніж сума боргу. Вказані суми пені будуть включені боржникам в майбутні рахунки за оплату обслуговування.

Крім того, відповідно до п. 3.8. наказу МНС України від 17.11.2003 №440 «Про Порядок обслуговування об'єктів та окремих територій Державними аварійно-рятувальними службами», зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 5 грудня 2003 р. за N 1125/8446, джерелами формування майна державної аварійно-рятувальної служби є: кошти, одержані в установленому порядку за постійне обов'язкове обслуговування об'єктів (для державних аварійно-рятувальних служб, які не фінансуються за окремими програмами з Державного бюджету України), надані додаткові платні послуги, а також відшкодування витрат, понесених службами при ліквідації надзвичайних ситуацій. Згідно п. 20 Статуту Відповідача одним з джерел формування кошторису є кошти, одержані в установленому порядку за договорами за постійне та обов'язкове аварійно-рятувальне обслуговування, надані послуги, виконанні інші роботи. Оскільки Відповідач є господарюючим суб'єктом, а відповідно до ст. 230 ГКУ пеня є одним видів штрафних санкцій яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, всі кошти отримані від господарської діяльності Відповідача, в тому числі штрафні санкції, є джерелом формування майна та кошторису Відповідача і не можуть перераховуватися в дохід державного бюджету.

В судовому засіданні представник Позивача підтримав позовні вимоги. Також пояснив суду, що вважає, що вказані суми пені повинні бути стягнуті з Відповідача і зараховані до Державного бюджету (спосіб виконання вимоги). Також не заперечив, що кошти за вказаними договорами перераховуються на рахунок Відповідача.

Представник Відповідача заперечив позов, виходячи з поданих заперечень. Зазначив, що Позивачем не надано достатніх та належних доказів в обґрунтування заявленої позовної вимоги. Також зазначив, що оскільки основні кошти за вказаними договорами зараховуються на рахунок Відповідача, то і штрафні санкції за їх невиконання теж повинні зараховуватися на рахунок Відповідача.

Судом дослідженні письмові докази надані сторонами.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази надані сторонами, перевіривши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлені такі обставини.

За результатами проведеної ревізії фінансово-господарської діяльності Відповідача за 2007-2008 роки та з завершений звітний період 2009 року, Позивачем в порядку п. 7 ст. 10, ст. 15 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу» 10.06.2009 року направлено вимогу про усунення виявлених недоліків і порушень №24-03-10/3182. Зокрема в п. 6.2 вказаної вимоги зобов'язано Відповідача проводити нарахування штрафних санкцій за несвоєчасне виконання умов договорів на постійне та обов'язкове аварійно-рятувальне обслуговування, як це передбачено ст. 230 ГК України та умовами договорів. Вжити заходів щодо стягнення штрафних санкцій, донарахованих під час ревізії на загальну суму 720,42 грн. та перерахувати в дохід державного бюджету, код платежу 21080500 «Інші надходження».

Відповідач не погодився виконати вказав вимоги добровільно, тому позивач в порядку п. 10 ст. 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу» звернувся до суду з вимогою про стягнення вказаних коштів з Відповідача.

До вказаних відносин слід застосувати такі положення Закону.

Відповідно до ст. 20 Статуту Відповідач, його основна діяльність здійснюється на некомерційній основі без мети отримання прибутку на базі видаткового кошторису (плану використання коштів), що є складовою частиною зведеного кошторису ДСВАРС.

Одним з джерел формування кошторису є кошти, одержані в установленому порядку за договорами за постійне та обов'язкове аварійно-рятувальне обслуговування, надані послуги, виконанні інші роботи.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про аварійно-рятувальні служби» Державна політика щодо діяльності аварійно-рятувальних служб здійснюється на основі принципу використання економічних методів в управлінні діяльністю аварійно-рятувальних служб.

Відповідно до ст. 33 вказаного Закону матеріально-технічне та фінансове забезпечення діяльності аварійно-рятувальних служб здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, підприємств, установ, організацій, у тому числі громадських, що створюють аварійно-рятувальні служби, коштів від надання додаткових платних послуг, а також добровільних пожертвувань юридичних і фізичних осіб, інших не заборонених законодавством джерел.

Постановою КМУ від 04.08.2000 р. N 1214 затверджено перелік об'єктів та окремих територій, які підлягають постійному та обов'язковому обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами, при цьому зазначено, що таке обслуговування здійснюється на договірній основі

Згідно п. 3.1. Порядку обслуговування об'єктів та окремих територій державними аварійно-рятувальними службами затвердженого Наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 17 листопада 2003 року N 440 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 грудня 2003 р. за N 1125/8446) встановлено, що аварійно-рятувальне обслуговування об'єктів державними аварійно-рятувальними службами складається з постійного та обов'язкового аварійно-рятувального обслуговування та надання додаткових платних послуг. Пунктом 3.3. визначено, що постійне та обов'язкове обслуговування об'єктів державними аварійно-рятувальними службами (формуваннями) здійснюється на підставі договору на постійне та обов'язкове обслуговування.

Згідно п. 5.3 примірного договору (додаток до вказаного Положения) за порушення терміну оплати "Об'єкт" сплачує "Аварійно-рятувальній службі" пеню у встановленому розмірі % від простроченої суми оплати за кожен день прострочення відповідно до вимог чинного законодавства. Сплата пені не звільняє винну сторону від виконання обов'язків за даним Договором.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафним санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Стаття 2 ГК України визначає, що учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Відповідно до ч. 7 ст. 232 ГК України встановлено, що у випадках, передбачених законом, штрафні санкції за порушення господарських зобов'язань стягуються судом у доход держави.

В п. 15 ст. 2 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік» установлено, що до доходів загального фонду Державного бюджету України на 2009 рік належать кошти від санкцій (штрафи, пеня тощо), що застосовуються за рішеннями уповноважених посадових осіб Антимонопольного комітету України, інших органів виконавчої влади (крім адміністративних штрафів, що накладаються виконавчими органами відповідних рад та утвореними ними в установленому порядку адміністративними комісіями, штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування; штрафних санкцій за порушення законодавства з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів), а також за рішеннями судів, прийнятими за зверненнями уповноважених підрозділів органів виконавчої влади; штрафних санкцій внаслідок невиконання укладених розпорядником бюджетних коштів угод з суб'єктами господарювання на придбання товарів, робіт і послуг за рахунок коштів державного бюджету.

Виходячи з встановлених обставин справи, приведених норм Закону слід прийти до висновку що Вимоги Позивача є безпідставними, оскільки Відповідач є господарюючим суб'єктом, а відповідно до ст. 230 ГКУ пеня є одним видів штрафних санкцій яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, всі кошти отримані від господарської діяльності Відповідача, в тому числі штрафні санкції, є джерелом формування майна та кошторису Відповідача і не можуть перераховуватися в дохід державного бюджету.

Підтвердженням тому є також і те, що основна сума оплати по вказаним договорам перераховується на рахунок Відповідача, і також те, що на момент розгляду справи в суді по трьом договорам сплачено пеню на рахунок Відповідача (а.с. 33-35).

При цьому суд зазначає, що відповідно до ст.ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Позивач не довів обґрунтованість прийнятого рішення.

Таким чином слід відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України встановлено, що у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійсненні позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 159, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні адміністративного позову контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій області до державного підприємства "Чернівецький зведений воєнізований аварійно-рятувальний загін постійної готовності" про виконання вимог КРУ - відмовити повністю.

Постанову складено в повному обсязі 11.08.2009 року.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Р.В. Ватаманюк