Рішення № 43245369, 19.03.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2015Справа №910/1532/15-г

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант"

до Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий союз"

про стягнення страхового відшкодування у розмірі 79 856,42 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники сторін:

Від позивача: Борзенко Ю.М. (дов. №01/230-92 від 02.01.2015),

Від відповідача: Млечко І.В.(дов.№01-15/26 від 03.02.2015),

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія «Альфа-Гарант» звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий союз" про стягнення страхового відшкодування у розмірі 87 751,35 грн.(з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання по Договору облігаторного пропорційного перестрахування № 91-017/08-09 від 28.12.2007 (далі -Договір), що призвело до виникнення у останнього заборгованості перед позивачем у розмірі 46 080,60 грн. та до нарахування позивачем неустойки, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення відповідачем своїх грошових зобов'язань.

Ухвалою суду від 30.01.2015 порушено провадження за вищезазначеним позовом та призначено справу №910/1532/15-г до розгляду у відкритому судовому засіданні на 03.03.2015 року.

У судовому засіданні 03.03.2015 судом оголошено перерву до 19.03.2015 року.

Під час судового засідання 19.03.2015 представник позивача надав пояснення по суті спору, позовні вимоги просив задовольнити із врахуванням поданої через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні 19.03.2015 заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов, поданому до суду 03.03.2015. Так, відповідно до відзиву заперечував проти позову та просив у задоволені позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення відповідачем п. 4.3.1, 4.3.5, 4.4 Договору перестрахування щодо порядку сповіщення перестраховика про страхову подію , порядок виплати перестраховиком своєї частки відшкодування та на сплив строку позовної давності щодо частини позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (перестрахувальник) та Приватним акціонерним товариством "Європейський страховий союз" (перестраховик) 28.12.2007 укладено договір облігаторного пропорційного перестрахування наземних транспортних засобів на засаді ексцеденту сум № 91-017/08-09, відповідно до умов якого сторони встановили умови взаємовідносин при здійсненні облігаторного (обов'язкового) перестрахування наземних транспортних засобів на засаді ексцеденту сум.

Відповідно до п. 1.3. Договору його дія розповсюджується на всі договори -добровільного страхування засобів наземного транспорту (КАСКО транспортних засобів), які укладені перестрахувальником зі страхувальниками (юридичними та фізичними особами).

Як визначено у п. 2.12 Договору відповідальність перестраховика за кожним Договором добровільного страхування наземних транспортних засобів, який підпадає під дію цього Договору, починається та закінчується одночасно з відповідальністю перестрахувальника.

У відповідності до п.п. 3.2.1 та п.п. 3.4.1 Договору позивач зобов'язався передавати, а відповідач - приймати від позивача в перестрахування частину відповідальності за договорами добровільного страхування наземних транспортних засобів, які підпадають під дію цього договору на умовах, викладених в розділі 2 Договору перестрахування.

Згідно з умовами п. 3.2.2 Договору позивач один раз на місяць надає відповідачу рахунки-бордеро премій та рахунки-бордеро збитків. Вказані рахунки після їх підписання є невід'ємними частинами Договору.

Пунктом 4.3 Договору встановлено, що збитки, сума страхового відшкодування за якими, за попередніми прогнозними розрахунками, може перевищувати суму 200 000,00 гривень, врегульовуються окремо (індивідуально) і не включаються до щомісячного рахунку-бордеро збитків.

Як встановлено судом, 15.12.2008 в результаті пожежі отримав пошкодження автомобіль марки "Mercedes-Benz S550" державний номер АЕ0999СА, який перестрахований у відповідача згідно умов Договору.

У своєму письмовому відзиві та під час судового засідання, відповідач стверджує, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки відповідач не мав можливості виплатити дану суму з причини невідповідності дій Позивача вимогам та умовам Договору перестрахування, зокрема Відповідач був повідомлений про страхову подію неналежним чином.

Пунктом 3.2.7. Договору облігаторного пропорційного перестрахування наземних транспортних засобів на засаді ексцеденту сум № 91-017/08-09 від 28.12.2007, визначено обов'язок перестрахувальника протягом 5-ти робочих днів з дня, коли перестрахувальнику стало про це відомо, повідомити перестраховика про настання події, яка може бути кваліфікована як страховий випадок, сума страхового відшкодування за яким, за попередніми прогнозними розрахунками, може перевищувати суму 200 000,00 грн.

Так, листом за вих. № 5594 від 16.12.2008 позивач повідомив відповідача про настання страхової події за договором страхування № 06-2М2-161-00977 від 27.06.2008, що перестрахований згідно рахунку-бордеро премій № 08-02/06 за червень 2008 року до Договору перестрахування.

Представник відповідача зазначає що ПАТ «Європейський страховий союз» був позбавлений можливості виплатити частку страхового відшкодування, оскільки у повідомленні про страхову подію від 16.12.2008 ТДВ СК «Альфа-Гарант» не зазначило всієї необхідної інформації.

Такі доводи відповідача спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, у повідомленні від 16.12.2008 №5594 зазначено, що 15.12.2008 року сталось пошкодження застрахованого автомобіля "Mercedes-Benz S550" державний номер АЕ0999СА за договором страхування № 06-2/12-161-00977 від 27.06.2008 року, який перестраховано в ПрАТ «ЄСС» згідно п. 24 Рахунку Бордеро премій № 08-09/06 за червень 2008, також зазначено, що обставини події з'ясовується та відповідні документи будуть направлені на адресу Відповідача після врегулювання даної події.

Відповідно до п. 4.3.2. Договору перестрахування, Перестраховик, після отримання від перестрахувальника Повідомлення про настання події, яка може бути кваліфікована як страховий випадок, має право направити свого представника для участі у розслідуванні такого випадку.

Бажання перестраховика (Відповідача) прийняти участь у розслідуванні страхового випадку має бути оформлене відповідним листом на ім'я перестрахувальника (Позивача) з зазначенням прізвища та посади уповноваженої особи, яка від імені та за дорученням перестраховика буде представляти його інтереси у розслідуванні та врегулюванні страхового випадку. Письмове повідомлення про намір взяти участь у розслідуванні може бути направлене Перестрахувальнику (Позивачу) протягом усього терміну розслідування по страховому випадку.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про безпідставність заперечень відповідача, щодо відсутності можливості прийняти участь представника у розслідуванні події, оскільки така ініціатива покладається виключно на перестраховика, який мав належним чином оформити лист-повідомлення. Відсутність письмово оформленого листа з боку відповідача свідчить про недотримання ним договірного порядку прийняття участі у розслідуванні події.

До того ж, представник відповідача зазначає що ПАТ «Європейський страховий союз» не отримував документ, який є підставою для виплати частки у страховому відшкодуванні (заяви).

Такі твердження відповідача не знаходять свого підтвердження та спростовуються нижченаведеним.

Керуючись п. 4.3.4 Договору перестрахування, ТДВ СК «Альфа-Гарант» направлено на адресу Відповідача копії документів, складених у процесі врегулювання вищезазначеного збитку рекомендованим листом від 26.11.2009 за вих. № 09/4626 із повідомленням про суму здійсненого страхового відшкодування за вищезазначеною подією, що становить 588 739,03 грн. та надав розрахунок частки перестраховика (проведений відповідно до умов п. 2.5.1 та п. 2.6 Договору) у сумі страхового відшкодування з документами, що регламентують зазначений вище страховий випадок з проханням здійснити виплату частки перестраховика у сумі страхового відшкодування в розмірі 46 080,60 грн. Зазначений лист отримано відповідачем 30.11.2009, про що свідчить поштове повідомлення з відміткою про вручення поштового відправлення.

До того ж, п. 3.3.3. Договору перестрахування, передбачено право Відповідача вимагати від Позивача надати копії документів, зазначених в п. 3.2.3.3. цього договору, що стосуються окремого страхового випадку.

Суд вважає за необхідне зауважити, що недотримання відповідачем умов договору, якими його наділено правом на вчинення певних дій не є підставою для перекладання відповідальності на позивача, щодо недотримання порядку повідомлення та здійснення виплати страхового відшкодування.

Касовий збиток - сума страхового відшкодування, що підлягає сплаті Страхувальнику (Вигодонабувачу) за страховим актом Перестрахувальника (ТДВ СК «Альфа-Гарант»), при перевищені якого Перестраховик (ПАТ «Європейський страховий союз»), при оформленні обґрунтованого розрахунку збитку та надання документів відповідно до п. 3.2.3.3. цього Договору, після заяви Перестрахувальника (ТДВ СК «Альфа-Гарант»), сплачує свою частку відшкодування Перестрахувальнику (ТДВ СК «Альфа-Гарант») раніше, ніж Перестрахувальник (ТДВ СК «Альфа- Гарант») зробить виплату страхового відшкодування.

Як зазначено вище ТДВ СК «Альфа-Гарант» направляло на адресу Відповідача повідомлення про настання страхової події листом № 5594 від 16.12.2008 року, що не заперечується Відповідачем під час розгляду справи, вимогу сплати частки у сумі страхового відшкодування разом з розрахунком частки ПАТ «Європейський страховий союз», копії документів, складених в процесі врегулювання вищезазначеного збитку рекомендованим листом за вих. № 09/4626 від 26.11.2009 року.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між ТДВ СК «Альфа-Гарант» та Відповідачем підписано перелік збитків, які заявлені але не сплачені станом на 01.01.2009 до Договору перестрахування (п. 57), за яким відповідно до умов п. 3.4.4. Договору перестрахування, ПрАТ «ЄСС» повинно сплатити свої частки у сумах страхового відшкодування, у строки, зазначені в п. 3.4.4. Договору перестрахування.

Належні докази, щодо наявності зауважень до вказаного переліку збитків, які заявлені, але не сплачені станом на 01.01.2009 або на спростування факту наявності підписаного рахунку-бордеро збитків, відповідачем до суду не надані.

До того ж, Договором перестрахування встановлено строк протягом якого Перестраховик має право прийняти рішення про відмову в виплаті страхового відшкодування, зокрема п. 3.3.6. чітко передбачено, що таке рішення приймається Перестраховиком не пізніше останнього дня визначеного п.п. 3.4.3., 3.4.4. для виплати страхового відшкодування.

Так, п. 3.4.4. договору перестрахування, визначено що перестраховик зобов'язаний у випадку, якщо страховий випадок розглядається окремо відповідно до п. 4.3. цього договору, протягом 5-ти робочих днів з дня отримання від Перестрахувальника документів на виплату страхового відшкодування сплатити свою частку у сумі страхового відшкодування.

Отже, Відповідач мав право прийняти рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, протягом 5-ти робочих днів з моменту отримання листа за № 09/4626 від 26.11.2009 у разі наявності факту невиконання умов договору з боку позивача.

Як установлено судом, у відповідності до п. 3.4.4 Договору перестрахування відповідач зобов'язаний протягом 5 робочих днів з дня отримання від перестрахувальника документів на виплату страхових відшкодувань (30.11.2009) сплатити перестрахувальнику свою частку у сумі страхового відшкодування, отже оплату відповідно до умов Договору відповідач мав здійснити не пізніше 07.12.2009 включно.

Оскільки відповідачем у порушення умов Договору перестрахування не відшкодовано позивачу своєї частки страхового відшкодування збитків у розмірі 46 080,60 грн., позивач звернувся із даним позовом до суду, додатково нарахувавши 8 386,67 грн. пені, інфляційних витрат у розмірі 25 989,46 грн. та 7 294,62 грн. - 3% річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 530 передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що укладений між сторонам у справі договір облігаторного пропорційного перестрахування наземних транспортних засобів на засаді ексцеденту сум № 91-017/08-09 від 28.12.2007 за своєю правовою природою є договором перестрахування.

За договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником. Страховик, який уклав договір перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі відповідно до договору страхування (ст. 987 ЦК України).

Також частина 1 ст. 12 Закону України "Про страхування" визначає, що перестрахування-страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Відповідно до ст. 355 ГК України, об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).

Предметом договору страхування, згідно п.3 ч. 1 ст. 980 ЦК України можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Відповідно до ч. 1 ст. 984 ЦК України страховиком є юридична особа, яка спеціально створена для здійснення страхової діяльності та одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Страхувальником може бути фізична або юридична особа ( ч. 2 ст. 984 ЦК України).

Отже, договір перестрахування № 91-017/08-09 від 28.12.2007, укладений між сторонами у справі, виходячи з його змісту є також за своєю правовою природою і договором страхування, оскільки страховик страхує в іншого страховика ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником.

Пунктом 5 частини першої ст. 268 ЦК України передбачено, що позовна давність не поширюється на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування).

Оскільки за спірним договором перестрахування позивач є застрахованою особою і ним заявлена вимога до відповідача, який є страховиком, суд приходить до висновку, що на вимоги позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування за Договором облігаторного пропорційного перестрахування наземних транспортних засобів на засаді ексцеденту сум № 91-017/08-92 в розмірі 46 080,60 грн. не поширюється позовна давність передбачена ст. 257 ЦК України. У зв'язку із чим суд відмовляє у задоволені заяви відповідача про застосування строків позовної давності щодо вимоги по стягненню основної заборгованості у розмірі 46 080,60 грн. (Такої ж позиції дотримується Вищий господарський суд України у своїй постанові від 23.03.2011 № 25/426).

Отже, підписавши рахунок-бордеро збитків за червень 2008 року відповідач прийняв на себе відповідальність у вигляді сплати частки у сумі страхового відшкодування по страховим випадкам, зазначеним у переліку, зокрема і за договором страхування № 91-07/08-09, з огляду на що суд вважає заперечення відповідача необґрунтованими.

Таким чином, факт наявності заборгованості Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз» у розмірі 46 080,60 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги щодо стягнення боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Враховуючи порушення відповідачем зобов'язань за Договором, позивач просить суд крім суми основного боргу стягнути з відповідача передбачену умовами Договору 8 386,67 грн. пені, інфляційних витрат у розмірі 25 989,46 грн. та 7 294,62 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1 та ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Як визначено у п. 11.3 Договору сторони несуть відповідальність одна перед одною за несвоєчасне виконання передбачених Договором розрахунків у вигляді сплати пені у розмірі 0,1 % від суми платежу, що прострочений, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день затримки.

Враховуючи порушення відповідачем зобов'язань за договором суд дійшов висновку що вимога позивача про стягнення з відповідача пені є обґрунтованою. Водночас судом враховано подану заяву відповідача про застосування строку позовної давності в частині цих позовних вимог. Відповідно до п. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Згідно з ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 258 ЦК України спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення пені. Враховуючи зазначене, суд вважає за необхідне відмовити у стягненні з відповідача пені у розмірі 8 386,67 грн. у зв'язку зі спливом строку спеціальної позовної давності в 1 рік.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 7 294,62 грн. та інфляційні втрати у розмірі 25 989,46 грн. за період грудень 2009 - лютий 2014, що вказаний позивачем в розрахунку суд визнає такі вимоги обґрунтованими.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Судом установлено, що дії відповідача є порушенням вимог договору, чим спростовуються доводи відповідача про зворотне, а тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Перевіривши розрахунок позивача заявлених до стягнення з відповідача суми 3 % річних у розмірі та інфляційні втрати та встановлено, суд дійшов висновку, що до стягнення з відповідача підлягає 3% річних у розмірі 7 230,24 грн. та 25 989,46 грн. інфляційних втрат.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, враховуючи, що відповідачем не спростовано доводів позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення грошових коштів підлягають задоволенню частково, а саме 46 080,60 грн. - основного боргу, трьох відсотків річних 7 230,24 грн. та 25 989,46 грн. інфляційних втрат.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 22, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія «Альфа-Гарант» до Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий союз" про стягнення страхового відшкодування у розмірі 87 751,35 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз» (01025, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 7, офіс 1; ідентифікаційний код 33552636) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26; ідентифікаційний код 32382598) заборгованість у розмірі 46 080 (сорок шість тисяч вісімдесят) гривень 60 копійок, 25 989 (двадцять п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят дев'ять) гривень 46 копійок інфляційних втрат, 7 230 (сім тисяч двісті тридцять) гривень 24 копійки три відсотки річних та 1 631 (одну тисячу шістсот тридцять одну) гривню 92 копійки витрат зі сплати судового збору.

У іншій частині у позові відмовити.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 19.03.2015 року.

Повне рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 24.03.2015 року.

Суддя К.В. Полякова