Постанова № 43245196, 24.03.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2015 р. Справа№ 910/3480/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Ільєнок Т.В.

Куксова В.В.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 24.03.2015 року по справі № 910/3480/14 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" на рішення господарського суду міста Києва від 27.05.2014 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 06.06.2014 року) по справі № 910/3480/14 (суддя - Мудрий С.М.)

за первісним позовом публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до комунального підприємства з експлуатації і ремонту

житлового фонду "Житло-сервіс"

про стягнення 125 063,69 грн.

та за зустрічним позовом комунального підприємства з експлуатації та

ремонту житлового фонду "Житло-сервіс"

до публічного акціонерного товариства "Київенерго"

про зобов'язання здійснити перерахунок

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Київенерго" до комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" про стягнення 125 063,69 грн.

31.03.2014 року до відділу діловодства господарського суду м. Києва від комунального підприємства з експлуатації та ремонту житлового фонду "Житло-сервіс", на підставі ст. 60 Господарського процесуального кодексу України, надійшла зустрічна позовна заява про зобов'язання здійснити перерахунок.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.05.2014 року первісний позов задоволено повністю. Стягнуто з комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" на користь публічного акціонерного товариства "Київенерго" заборгованість за спожиту активну електричну енергію в розмірі 113 558,06 грн., пеню в розмірі 7 621,95 грн., індекс інфляції в розмірі 515,89 грн. та 3 % річних в сумі 3 367,79 грн., а також 2 501,28 грн. судового збору. В зустрічному позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, відповідач, комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс", звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у первісному позові відмовити, а зустрічний задовольнити.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2014 року по справі № 910/3480/14 апеляційну скаргу комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" прийнято до провадження і призначено перегляд рішення зазначеною колегією на 02.09.2014 року.

У зв'язку з перебуванням судді Авдеєва П.В. у відпустці, розпорядженням секретаря палати Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2014 року сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/3480/14 колегію суддів у складі головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Ільєнок Т.В., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2014 року по справі № 910/3480/14 прийнято апеляційну скаргу комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" до провадження і призначено перегляд рішення на 02.09.2014 року.

У судовому засіданні, призначеному на 02.09.2014 року, оголошено про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неявкою представника відповідача у судове засідання.

23.09.2014 року від комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" надійшло клопотання про призначення судової експертизи по даній справі, з переліком питань для експерта.

В процесі розгляду справи, апеляційним господарським судом було встановлено, що відповідач не погоджується зі здійсненими нарахуваннями публічним акціонерним товариством «Київенерго», у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку щодо задоволення клопотання відповідача про призначення апеляційним господарським судом судової експертизи.

Представник позивача заперечив проти призначення експертизи по справі.

Крім того, 23.09.2014 року позивачем було подано перелік питань для експерта.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 року по справі № 910/3480/14 призначено судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Матеріали справи були направлені до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення експертизи.

26.01.2015 року від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист з висновком експертизи та матеріалами справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 року по справі № 910/3480/14 поновлено апеляційне провадження та розгляд справи призначено на 17.02.2015 року о 10:45.

17.02.2015 року від комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" надійшли пояснення по висновку експерта.

17.02.2015 року від публічного акціонерного товариства «Київенерго», надійшли пояснення по висновку експерта.

17.02.2015 року від комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" надійшло клопотання про залучення третьою особою Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в задоволенні якого відмовлено.

У судовому засіданні, призначеному на 17.02.2015 року, оголошено перерву до 03.03.2015 року о 09:50 та викликано в судове засідання експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Жидонок Т.М. для дачі пояснень по висновку експерта № 13633/14-45 від 30.12.2014 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2015 року продовжено строк апеляційного провадження по справі № 910/3480/14 строком на 15 (п'ятнадцять) днів до 25.03.2015 року та перенесено розгляд справи на 24.03.2015 року.

24.03.2015 року від судового експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли письмові пояснення по висновку експертизи.

Представники відповідача були присутніми в судових засіданнях та надавали свої пояснення, якими підтримували доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просили апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 27.05.2014 року скасувати та прийняти нове, яким у первісному позові відмовити, а у зустрічному задовольнити.

Представник позивача в судових засіданнях надавав свої пояснення та просив рішення господарського суду міста Києва від 27.05.2014 року залишити без змін, а апеляційну скаргу комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представників сторін та експерта, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 27.05.2014 року по справі № 910/3480/14 - слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

23.05.2003 року між акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (позивач, постачальник) та комунальним підприємством з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" (відповідач, споживач) укладено договір № 3315100 на постачання електричної енергії, відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача за об'єктами споживача згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невід'ємною частиною, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невід'ємною частиною (а.с.18-25, т. 1).

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання, до яких відноситься спірний Договір, підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

За умовами ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором визнається домовленість двох чи більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Його зміст складають умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Виникнення прав за договором залежить від покладених ним на сторін обов'язків, які у сукупності і визначають правову природу договору.

Предметом договору є постачання позивачем за плату теплової енергії відповідачу у вигляді гарячої води, тобто за своєю правовою природою він є договором енергопостачання (параграф 3 глави 29 Господарського кодексу України), платником за яким є сторона за договором, на користь якої він укладений, тобто відповідач.

Відповідно до п. 2.2.2 договору № 3315100 постачальник зобов'язується постачати споживачу електроенергію як різновид товару:

- в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору;

- згідно з категорією струмоприймачів споживача відповідно до правил улаштування електроустановок (ПУЕ) чинної редакції та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відмінності сторін»;

- з дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами.

Між сторонами укладено додатки до договору № 3315100, якими визначено кількість, вартість споживання теплової енергії, тариф, межі балансової належності та терміни сплати споживачем вартості спожитої теплової енергії.

Позивачем умови договору виконано належним чином, що підтверджується розрахунком заборгованості за спожиту електричну енергію, копіями звітів про спожиту електричну енергію, рахунками-розшифровки за спірний період, актами приймання-передачі товарної продукції, а також довідкою про надходження коштів в погашення боргу за спожиту електричну енергію.

Згідно з п. 2.3.2. та п. 2.3.3 договору споживач зобов'язаний дотримуватись режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього договору та режиму роботи електроустановок відповідно до додатків «Перелік об'єктів споживача» та «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу». Оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків «Порядок розрахунків» та «Графік заняття показників засобів обліку електричної енергії».

Відповідно до п.1 додатку 2 до договору, розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електричної енергії приймається місяць з 18 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця. При розрахунках за фактично спожиту електроенергію поняття "розрахунковий період" та "календарний місяць" вважаються прирівняними.

Пунктом 2.1 додатку 2 до договору, споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії за розрахунковий період за фактичними показаннями засобів обліку електричної енергії згідно з виписаним рахунком.

Згідно з п. 2.2 додатку 2 до договору, оплата рахунків за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата рахунків за перетікання реактивної електроенергії та інших платежів згідно з умовами цього договору здійснюється на підставі самостійно отриманих у постачальника рахунків протягом 5 операційних днів з дня їх отримання.

Споживач протягом 30 календарних днів з дати отримання рахунка постачальника здійснює повну оплату вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем Правил користування електричною енергією (ПКЕЕ).

При відсутності заборгованості надлишок коштів, що надійшли протягом розрахункового періоду, зараховується в рахунок оплати наступного розрахункового періоду.

Пунктом 5 додатку 2 до договору, за даними акта про використану електричну енергію та з урахуванням розрахункової величини втрат визначається обсяг фактично спожитої активної електроенергії та перетікання реактивної електроенергії. Цей обсяг сторони фіксують в акті про приймання - передавання товарної продукції, акті надання послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії, два примірники яких постачальник надає споживачу. Останній має повернути погодженими по одному примірнику зазначених документів в наступному розрахунковому періоді.

За період з січня 2013 року по лютий 2014 року позивачем на виконання умов договору поставлено відповідачу енергії на суму 417 633,64 грн., що підтверджується довідкою про розрахунок заборгованості (а.с. 9, т. 1).

Вартість використаної за період 01.01.2013 року по 01.02.2014 року електричної енергії сплачувалась відповідачем позивачу з порушенням умов договору № 3315100, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 113 558,06 грн.

Не погоджуючись з зазначеною заборгованістю комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" звернулось до суду з клопотання про призначення судової експертизи по даній справі, з переліком питань для експерта.

На вирішення експерта були поставлені наступні питання:

- яка фактична кількість електричної енергії була спожита мешканцями (власниками квартир) за адресою: місто Київ, вул. Драгоманова 6/1, які мають договори з ПАТ "Київенерго" за період з 01.01.2013 по 01.02.2014 року;

- яка кількість електричної енергії спожита по загальнобудинковому лічильнику за адресою: місто Київ, вул. Драгоманова 6/1, за період з 01.01.2013 по 01.02.2014 року;

- який початковий показник по квартирах, що знаходяться за адресою: місто Київ, вул. Драгоманова 6/1, визначений для розрахунку з ПАТ "Київенерго";

- чи з початкового показника розраховувались мешканці по будинку за адресою: місто Київ, вул. Драгоманова 6/1;

- який обсяг електричної енергії спожито комунальним підприємством з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" за період з 01.01.2013 року по 01.02.2014 року за договором № 15100, о/р 3315100 від 23.05.2003 року;

- яка сума заборгованості комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" за період з 01.01.2013 по 01.02.2014 року згідно договору від 23.05.2003 року № 15100, о/р 3315100 за спожиту електричну енергію.

26.01.2015 року від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок від 30.12.2014 року № 13633/14-45.

З висновку експерта вбачається, що згідно актів приймання-передавання товарної продукції за січень 2013 року по січень 2014 комунальним підприємством спожито електричної енергії за договором № 3315100 в обсязі 1 253 132 кВт., а в довідці позивача зазначено, що підприємством спожито 1 204 094 кВт., тобто за актами приймання-передавання товарної продукції відповідач отримав більше ніж це зазначає позивач.

Крім того, у висновку експерта зазначено, що комунальним підприємством за електроенергію сплачено кошти у розмірі 303 803,99 грн., що також було підтверджено і довідкою позивача.

Виходячи зі змісту ст. 20 Закону України «Про теплопостачання», тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку (ч. 2 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи вищезазначене, колегія апеляційного суду приходить до висновку щодо встановлення факту наявності основної заборгованості за поставлену електричну енергію у відповідача перед позивачем в сумі 113 558,06 грн., а відтак позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних втрат в розмірі 515,89 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 3 367,79 грн. у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором.

Статтею 625 ЦК України, передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання апеляційний суд, здійснивши перерахунок, слушно задовольняє вимоги позивача про стягнення 3% річних у розмірі 3 367,79 грн. та інфляційного збільшення суми боргу у розмірі 515,89 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 7 621,95 грн. пені за період з серпня 2013 року до лютого 2014 року.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Положеннями п. 4.2.1 договору встановлено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3-2.3.4 цього договору, з порушення термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше розміру штрафних санкцій згідно з Господарським кодексом України. Сума пені (без ПДВ) зазначається у платіжному документі окремим рядком.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи те, що апеляційним судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, то вимоги позивача про стягнення пені, нарахованої з урахуванням ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та в межах визначених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України є обґрунтованими та повинні бути задоволені у розмірі 7 621,95 грн. відповідно до розрахунку здійсненого позивачем та перевіреного колегією суддів апеляційного суду.

Щодо зустрічних позовних вимог про зобов'язання ПАТ "Київенерго" здійснити перерахунок за договором від 23.05.2003 року № 3315100 на постачання електричної енергії на житловий будинок по вул. Драгоманова 6/1 на суму 157 035,07 грн., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 12.1 Постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 38 від 31.07.1996 року Про затвердження Правил користування електричною енергією (ПКЕЕ), електрична енергія постачається населеному пункту на підставі договору про постачання електричної енергії.

Населений пункт на підставі договору про постачання електричної енергії здійснює закупівлю електричної енергії у постачальника електричної енергії з метою її подальшого використання споживачами населеного пункту для задоволення комунально-побутових потреб споживачів населеного пункту, для технічних цілей та інших потреб населеного пункту. За обсяг закупленої електричної енергії з постачальником електричної енергії розраховується населений пункт відповідно до умов договору (п.12.3 ПКЕЕ).

Як було зазначено вище, відповідно до п. 1 договору про постачання електричної енергії № 3315100 від 23.05.2003 року постачальник постачає споживачу електричну енергію, а останній зобов'язується оплачувати використану енергію своєчасно та в повному обсязі.

Електроустановки споживачів мають бути забезпечені необхідними розрахунковими засобами обліку електричної енергії для розрахунків за спожиту електричну енергію, технічними засобами контролю і управління споживанням електричної енергії та величини потужності, а також (за бажанням споживача) засобами вимірювальної техніки для контролю якості електричної енергії (п. 3.1 ПКЕЕ).

Розрахункові засоби обліку електричної енергії, технічні засоби контролю і управління споживанням електричної енергії та величини потужності, засоби вимірювальної техніки для контролю якості електричної енергії встановлюються відповідно до вимог ПУЕ, цих Правил та проектних рішень.

Після будівництва житлового будинку за адресою м. Київ. вул. Драгоманова. 6/1. експлуатуючою організацією в даному випадку відповідачем отримані технічні умови на приєднання об'єктів до електричних мереж ПАТ "Київенерго", в яких зазначено "Передбачити окремий облік електроенергії загальнобудинкових споживачів та загальнобудинковий облік у відповідності з ПКЕЕ п. 3.6. по квартирний облік вирішити проектом".

Абзацом 4 п. 3.6 ПКЕЕ (в редакції на момент укладання договору), встановлено, що у багатоквартирних будинках на межі балансової належності внутрішньобудинкових мереж і мереж електропередавальної організації (основного споживача) улаштовується загальнобудинковий розрахунковий облік, який враховує обсяг електричної енергії, використаний мешканцями будинку, на технічні цілі, для потреб інших електроустановок, які приєднані до мереж цього будинку та розміщені всередині будинку або за його межами.

Всі загальнобудинкові прилади обліку електричної енергії були внесені в Додаток 4 А до Договору "Перелік об'єктів КП "Житло- сервіс" для проведення за їх показами розрахунків за спожиту електричну енергію. Споживачем без будь-яких зауважень підписаний Додаток 4А до Договору.

Відповідно до п. 4.1.6 додатку 2 до договору, за наявності послідовного приєднання розрахункових засобів обліку споживача та субспоживачів кількість спожитої споживачем електричної енергії визначається як різниця між загальною сумою споживання споживача та споживачів відповідно до умов договорів з постачальником. У разі, якщо до технологічних електричних мереж споживача приєднанні електроустановки інших суб'єктів господарювання, власників мереж тощо, розрахунковий облік має бути організований споживачем таким чином, щоб забезпечити складення балансу електричної енергії у власних технологічних електричних мережах для проведення комерційних розрахунків. Зазначені умови договору відповідають вимогам п. 3.26. ПКЕЕ.

Тобто, ПАТ "Київенерго" здійснює нарахування за обсяги спожитої електричної енергії КП "Житло-сервіс" виключно згідно з умовами укладених договорів та відповідно до чинного законодавства.

З огляду на вищевикладене, вимоги комунального підприємства з експлуатації та ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" про зобов'язання здійснити перерахунок є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 27.05.2014 року у справі № 910/3480/14 - залишається без змін.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" на рішення господарського суду міста Києва від 27.05.2014 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 06.06.2014 року) по справі № 910/3480/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 27.05.2014 року у справі № 910/3480/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/3480/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Т.В. Ільєнок

В.В. Куксов