Рішення № 43245045, 16.03.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, е-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2015№910/1027/15-г

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., при секретарі судового засідання Грабовській А.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/1027/15-г

за позовом приватного акціонерного товариства «Український науково-дослідний інститут харчування, біотехнології та фармації», м. Київ,

до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Київ,

про скасування рішення від 25.12.2014 № 139/02-р/к,

за участю представників сторін:

позивача - Корпан В.М. (довіреність від 20.01.2015 №б/н);

відповідача - Клюсової Т.М. (довіреність від 05.01.2015 №1);

Руденко Т.В. (довіреність від 05.01.2015 №3).

Приватне акціонерного товариства «Український науково-дослідний інститут харчування, біотехнології та фармації» (далі - ПрАТ «Український науково-дослідний інститут харчування, біотехнології та фармації», Товариство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про скасування рішення адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - відділення АМК) від 25.12.2014 № 139/02-р/к «Про припинення порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу» у справі № 118-02/10.14 (далі - рішення № 139/02-р/к).

Позовні вимоги мотивовано тим, що рішення № 139/02-р/к, яким, зокрема: визнано дії Товариства порушенням, передбаченим статтею 151 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», у вигляді поширення інформації, що вводить в оману, а саме поширення відомостей, які приписують повноваження та права, яких позивача не має; за вказане порушення накладено на Товариство штраф у сумі 40 000 грн.; зобов'язано позивача припинити порушення у двомісячний строк з дня отримання рішення, - є незаконним, оскільки, зокрема: Товариство є володільцем знака для товарів і послуг «Схвалено Українським НДІ Харчування», засвідченого свідоцтвом України № 136638, а тому має право використовувати вказаний знак; позивач є правонаступником відкритого акціонерного товариства «Український науково-дослідний інститут харчування» (далі - ВАТ «Український науково-дослідний інститут харчування»), у зв'язку з чим уповноважений використовувати вказане найменування; законодавством України не передбачена відповідальність ліцензіара (власника знака) за якість продукції, на якій використовується знак з інформацією «Схвалено Українським НДІ харчування»; чинне законодавство не забороняє повторно проводити лабораторні дослідження; у штаті Товариства працюють досвідчені наукові співробітники, які мають відповідну освіту і кваліфікацію, а тому можуть надавати професійну оцінку (схвальну чи несхвальну), в тому числі продуктам харчування.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.01.2015 порушено провадження у справі.

13.02.2015 відділення АМК подало суду відзив на позов, в якому просило суд у задоволенні позовних вимог відмовити, зокрема, з огляду на таке:

- Товариство вчинило порушення у вигляді поширення відомостей, які приписують повноваження та права, які позивач не має, а саме інформації «Схвалено Українським НДІ Харчування», в той час як ПрАТ «Український науково-дослідний інститут харчування, біотехнології та фармації» не є установою Український науково-дослідний інститут харчування, а також те, що у позивача відсутні будь-які документи, які підтверджують, що Товариство є цією установою;

- позивач на підставі ліцензійних договорів надає дозвіл на використання торговельної марки «Схвалено Українським НДІ Харчування» різним юридичним особам на різних продуктах харчування, таких як: кондитерські вироби, молоко та молочні продукти, фруктові напої та фруктові соки, сиропи та інші складники для готування напоїв, безалкогольні напої та інші;

- позивач є власником знака для товарів і послуг «Схвалено Українським НДІ Харчування» за свідоцтвом України № 136638;

- напис «Схвалено Українським НДІ Харчування» є складовою словесно-зображувального знака згідно зі свідоцтвом України № 136638, виданого ВАТ «Український науково-дослідний інститут харчування»;

- у 2011 році ВАТ «Український науково-дослідний інститут харчування» було перейменовано на ПрАТ «Український науково-дослідний інститут харчування, біотехнології та фармації»;

- оскільки листом від 04.11.2014 № 49 позивач повідомив відділення АМК про те, що в Україні не існує товариства з повною чи скороченою назвою «Український НДІ харчування», то інформація «Схвалено Українським НДІ Харчування» є неправдивою;

- листом від 29.10.2014 № 47 позивач повідомив відповідача про те, що зразки продукції, на якій зображується знак з інформацією «Схвалено Українським НДІ Харчування» за дорученням Товариства додатково досліджуються у акредитованій лабораторії державного підприємства «Державний науково-дослідний центр з проблем гігієни харчування» Міністерства охорони здоров'я України (далі - Лабораторія), тобто схвалена позивачем продукція аналізується повторно на дотримання та відповідність вимогам стандартів, технічних умов, згідно з якими вона була виготовлена;

- інформація про те, що продукція, щодо якої проведено мікробіологічні дослідження у Лабораторії, схвалюється чи рекомендується до вживання Український НДІ Харчування у висновках, виданих ДП «Державний науково-дослідний центр з проблем гігієни харчування МОЗ України», відсутня, у зв'язку з чим напис «Схвалено Українським НДІ Харчування» є неправдивим та надається Товариством за відсутності відповідних підтвердних документів;

- посилання позивача на те, що у його штаті працюють досвідчені наукові співробітники, які мають відповідну освіту і кваліфікацію, а тому можуть надавати професійну оцінку (схвальну чи несхвальну), в тому числі продуктам харчування, є безпідставними, оскільки із наданих до позовної заяви копій дипломів та сертифікатів співробітників Товариства не вбачається права встановлювати факт відповідності продукції, що перевіряється Товариством, вимогам чинного законодавства;

- посилання позивача на те, що Товариство використовує знак для товарів і послуг на законних підставах та має право надавати будь-якій особі дозвіл на використання знака є безпідставним, оскільки реєстрація знака для товарів і послуг хоча і дає право на маркування товару, для якого відповідний знак для товарів і послуг зареєстровано, проте не дає права на поширення інформації, що вводить в оману, із посиланням на відповідне свідоцтво та не може переважати право інших осіб (у тому числі потенційних споживачів) на одержання достовірної інформації про харчові продукти (така ж правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2014 у справі № 921/918/13-г/Т).

26.02.2015 позивач подав суду заперечення на відзив відповідача, в якому просив позовні вимоги задовольнити з огляду, зокрема, на таке:

- законодавством не передбачено, що торговельна марка обов'язково має містити будь-які реквізити заявника (власника), в тому числі повну чи скорочену назву юридичної особи; достатньо, щоб торговельна марка дозволяла споживачам розпізнавати та впізнавати товари і послуги, які виробляються/надаються певним виробником;

- станом на день розгляду справи в Україні немає іншого товариства з повною чи скороченою назвою «Український НДІ Харчування», тому використання зазначеного знака не може ввести в оману будь-кого, в тому числі споживача, про те, що ця продукція схвалена іншим товариством чи установою, ніж Товариство;

- основною діяльністю позивача є дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук;

- з метою «схвалення» продукції працівниками Товариства проводиться експертна оцінка зразків продукції, на якій зображуватиметься відповідний знак для товарів та послуг.

У судових засіданнях, у тому числі 16.03.2015, представник позивача наголошував на задоволенні позовних вимог, а представники відповідача проти їх задоволення заперечували.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відділенням АМК розглядалася справа № 87-02/07.14 про порушення Товариством законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, передбачене статтею 151 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» у вигляді поширення інформації, що вводить в оману, а саме поширення відомостей, які приписують повноваження та права, яких позивач не має, а саме інформації «Схвалено Українським НДІ Харчування», в той час як жодного відношення до Українського науково-дослідного інституту харчування Міністерства охорони здоров'я України Товариство не має, крім того, жодних кваліфікованих експертиз відповідності продуктів чи речовин позивач не здійснює.

У статті 27 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» зазначено, що процесуальні засади діяльності органів Антимонопольного комітету України щодо захисту від недобросовісної конкуренції, зокрема розгляд справ про недобросовісну конкуренцію, порядок виконання рішень та розпоряджень органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень, їх перевірка, перегляд, оскарження та гарантії учасників процесу, інші питання щодо захисту від недобросовісної конкуренції регулюються законодавством про захист економічної конкуренції з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 30 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» органи Антимонопольного комітету України у справах про недобросовісну конкуренцію приймають обов'язкові для виконання рішення про:

визнання факту недобросовісної конкуренції;

припинення недобросовісної конкуренції;

офіційне спростування за рахунок порушника поширених ним неправдивих, неточних або неповних відомостей;

накладання штрафів;

закриття провадження у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням № 139/02-р/к:

визнано дії Товариства порушенням, передбаченим статтею 151 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», у вигляді поширення інформації, що вводить в оману, а саме поширення відомостей, які приписують повноваження та права, яких позивача не має, а саме інформації «Схвалено Українським НДІ харчування», в той час, як Товариство не є установою Український науково-дослідний інститут харчування Міністерства охорони здоров'я України, а також те, що у позивача відсутні будь-які документи, які підтверджують, що останнє є установою Український науково-дослідний інститут харчування Міністерства охорони здоров'я України (пункт 1 рішення № 139/02-р/к);

за вчинене порушення накладено на Товариство штраф у сумі 40 000 грн. (пункт 2 рішення № 139/02-р/к);

зобов'язано позивача припинити порушення у двомісячний строк з дня отримання рішення, а саме припинити надавати у використання суб'єктам господарювання знак для товарів і послуг, що містить неправдиву інформацію «Схвалено Українським НДІ харчування» (пункт 3 рішення № 139/02-р/к).

Відповідно до частини першої статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів АМК повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.

Судом встановлено, що позивачі звернулися до господарського суду з позовом про визнання недійсним рішення № 139/02-р/к в межах зазначеного строку (21.01.2015).

Як вбачається з матеріалів справи, у прийнятті рішення відділення АМК виходило, зокрема, з такого:

- Товариство є власником знака для товарів і послуг «Схвалено Українським НДІ Харчування» за свідоцтвом України № 136638 на знак для товарів і послуг, а саме

;

- ВАТ «Український науково-дослідний інститут харчування» зареєстроване 30.10.1997 Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією;

- основними видами діяльності Товариства є дослідження та експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук, технічні випробовування та дослідження тощо;

- за інформацією, наданою Товариством (лист від 01.07.2014 № 27), установу «Український науково-дослідний інститут харчування» було створено в 1932 році, в 1994 році вона була реорганізована в Український науково-дослідний інститут харчування Міністерства охорони здоров'я України;

- у лютому 1997 року на базі Українського науково-дослідного інституту харчування МОЗ України шляхом його реорганізації було створено державне підприємство «Український науково-дослідний інститут харчування»;

- у 2011 році ВАТ «Український науково-дослідний інститут харчування» було перейменовано в ПрАТ «Український науково-дослідний інститут харчування, біотехнології та фармації»;

- Товариство не є установою Український науково-дослідний інститут харчування, - офіційним скороченим найменуванням Товариства є ПрАТ «Український науково-дослідний інститут харчування, біотехнології та фармації», а не «УкрНДІ харчування» або «Український НДІ харчування» отже підстав для поширення на товарах напису «Схвалено Українським НДІ Харчування» позивач не має, а така інформація є неправдтивою;

- на підставі ліцензійних договорів Товариство надає дозвіл на використання цього знака для товарів і послуг різним юридичним особам на різних продуктах харчування, таких як: кондитерські вироби, молоко та молочні продукти, фруктові напої та фруктові соки, сиропи та інші складники для готування напоїв, безалкогольні напої та інші;

- листом від 29.10.2014 № 47 позивач повідомив відповідача про те, що зразки продукції, на якій зображується знак з інформацією «Схвалено Українським НДІ Харчування» за дорученням Товариства додатково досліджуються у акредитованій Лабораторії;

- позивач зазначив, що він лише використовує результати лабораторних досліджень фахівців Лабораторії, які викладені у складених ними програмах/протоколах, у своїх висновках;

- продукція, для якої Товариство видає дозвіл на поширення на ній напису «Схвалено Українським НДІ Харчування», аналізується повторно на дотримання та відповідність вимогам стандартів, технічних умов, згідно з якими вона була виготовлена;

- за умовами ліцензійних договорів Товариство не несе відповідальності за заявленими до нього вимогами про невідповідність якості товарів, що виробляються та збуваються ліцензіатом;

- інформація про те, що продукція, щодо якої проведено мікробіологічні дослідження у Лабораторії, схвалюється чи рекомендується до вживання «Український НДІ Харчування» у висновках, виданих ДП «Державний науково-дослідний центр з проблем гігієни харчування МОЗ України» відсутня;

- дії Товариства у вигляді повідомлення відомостей, які приписують права та повноваження, яких позивач не має, та передача можливості використання таких відомостей на упаковках товарів та в рекламних заходах іншим суб'єктам господарювання, а саме поширення напису «Схвалено Українським НДІ Харчування», в той час, як Товариство не є установою Український науково-дослідний інститут харчування та за відсутності у позивача будь-яких документів, які підтверджують, що продукція схвалена установою, яка має назву «Український НДІ Харчування», або іншою компетентною установою, що може вплинути на наміри споживачів щодо придбання продуктів з таким написом, є порушенням законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, передбаченим статтею 151 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», у вигляді поширення інформації, що вводить в оману;

- відповідно до звіту про фінансові результати позивача дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2013 рік Товариства становить 809 000 грн.;

- відповідно до статті 21 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» при визначені розміру штрафу, покладеного на Товариство у сумі 40 000 грн. враховано такі обставини: порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції вчинено не вперше; свої дії Товариство порушенням не визнало; позивач сприяв розгляду справи; порушення не припинене.

Згідно з частиною першою статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є:

неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;

недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;

невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;

порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

У пункті 4 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 04.04.2012 № 01-06/418/2012 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням конкурентного законодавства (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)» зазначено, розглядаючи позов про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, господарський суд зобов'язаний перевірити наявність чи відсутність визначених законом підстав для визнання рішення АМК недійсним, а не встановлювати безпосередньо наявність чи відсутність акта недобросовісної конкуренції з боку порушника.

Відповідно до частини другої статті 10bis Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20.03.1883 актом недобросовісної конкуренції вважається будь-який акт конкуренції, що суперечить чесним звичаям у промислових і торговельних справах.

Частиною першою статті 1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» передбачено, що недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 10bis Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20.03.1883, зокрема, підлягають забороні вказівки чи ствердження, використання яких при здійсненні комерційної діяльності може ввести громадськість в оману щодо характеру, способу виготовлення, властивостей, придатності до застосування чи кількості товарів.

Статтею 151 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» визначено, що поширенням інформації, що вводить в оману, є повідомлення суб'єктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб'єкта господарювання.

Інформацією, що вводить в оману, є, зокрема, відомості, які:

містять неповні, неточні або неправдиві дані про походження товару, виробника, продавця, спосіб виготовлення, джерела та спосіб придбання, реалізації, кількість, споживчі властивості, якість, комплектність, придатність до застосування, стандарти, характеристики, особливості реалізації товарів, робіт, послуг, ціну і знижки на них, а також про істотні умови договору;

містять неповні, неточні або неправдиві дані про фінансовий стан чи господарську діяльність суб'єкта господарювання;

приписують повноваження та права, яких не мають, або відносини, в яких не перебувають;

містять посилання на обсяги виробництва, придбання, продажу чи поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, яких фактично не було на день поширення інформації.

В Інформаційному листі Антимонопольного комітету України від 17.02.2009 № 21-15/02-1244, 54/01 «Про особливості застосування положень законодавства про захист від недобросовісної конкуренції у зв'язку з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" від 18 грудня 2008 року N 689-VI» зазначено, що положення статті 151 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» в основному ґрунтуються на приписах пункту 3 частини третьої статті 10bisПаризької конвенції.

Поширення інформації, що вводить в оману, визначається як недобросовісна конкуренція у вигляді досягнення неправомірних переваг у конкуренції.

На відміну від статті 4 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" та пункту 1 частини третьої статті 10bis Паризької конвенції, коли недобросовісною конкуренцією визначаються дії у конкуренції, що можуть спричинити змішування (плутанину) стосовно господарської діяльності іншого суб'єкта господарювання, положення статті 151 стосуються введення в оману щодо власної діяльності відповідного суб'єкта господарювання.

Поширення інформації, що вводить в оману, з огляду на положення частини другої статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", має оцінюватись в контексті "дій у конкуренції", тобто на момент поширення окресленої інформації відповідні суб'єкти господарювання мають перебувати у конкурентних відносинах.

Отже, для кваліфікації порушення за статтею 151 необхідно встановити, що поширення інформації, що вводить в оману, відбувалося в конкурентних відносинах, ці дії вплинули або можуть вплинути на наміри певних осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг відповідного суб'єкта господарювання. Перелік відомостей, які можна кваліфікувати як інформацію, що вводить в оману, наведений у статті, не є вичерпним.

Відділенням АМК у рішенні 139/02-р/к зазначено, що інформацією, яка вводить споживачів в оману, тобто є неправдивою, є власне сам знак для товарів і послуг (його як словесна, так і зображувальна частини), а не певна інформація, яка використовується разом із торговельною маркою.

Разом з тим, з матеріалів даної справи, як і з рішення відділення АМК вбачається, що Товариство не здійснює використання знака для товарів і послуг «Схвалено Українським НДІ Харчування» у власній діяльності, не маркує ним виготовлені цією особою товари чи не використовує знак у наданні власних послуг, а лише дозволяє використання названої торговельної марки іншим особам на підставі ліцензійних договорів; тобто якщо припустити, що за допомогою вказаного знака певна інформація і поширюється, то фактично така інформація не може вплинути на наміри певних осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг відповідного суб'єкта господарювання..

Так, з виписки від 12.03.2015 № 191 з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, наданої Державною службою інтелектуальної власності України, вбачається, що ПрАТ «Український науково-дослідний інститут харчування, біотехнології та фармації» є власником знака для товарів і послуг (заявка від 13.01.2010 № m2010 00237; відомості про видачу свідоцтва опубліковано 25.03.2011 в офіційному бюлетені «Промислова власність» № 6) за свідоцтвом України №136638, зареєстрованого для товарів 29, 30, 31, 32 і 33 класів Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків.

Згідно зі статтею 492 Цивільного кодексу України торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

За приписами статті 494 Цивільного кодексу України і пункту 4 статті 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що свідоцтво України №136638 у встановленому законодавством України порядку недійсним не визнавалося, його дія достроково не припинялася і воно є чинним.

Відповідно до статті 16 Закону «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» свідоцтво надає його власнику право використовувати знак та інші права, визначені цим Законом.

Використанням знака визнається:

нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення);

застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано;

застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет.

Власник свідоцтва може передавати будь-якій особі право власності на знак повністю або відносно частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг, на підставі договору.

Власник свідоцтва має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання знака на підставі ліцензійного договору.

Згідно з частиною першою статті 1108 Цивільного кодексу України особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності).

Частиною першою статті 1109 Цивільного кодексу України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Отже, враховуючи зазначені приписи законодавства, володілець свідоцтва України № 136638, яким є позивач, може у дозволений законом спосіб передавати надане йому законом право використання знака для товарів і послуг, який є власністю Товариства, іншим особам (у тому числі на підставі ліцензійних договорів).

Прийнявши рішення № 139/02-р/к, відділення АМК фактично позбавило позивача права використовувати належну останньому власність, яким є знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 136638 (без визнання недійсним такого правоохоронного документу), чим порушило наведені вище приписи Цивільного кодексу України і Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».

З огляду на наведене господарський суд дійшов висновку про наявність визначених статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підстав для визнання недійсним рішення 139/02-р/к, оскільки висновки оспорюваного рішення не відповідають обставинам антимонопольної справи і крім того, відділенням АМК не застосовано норми матеріального права, які підлягали застосуванню.

Оскільки згідно з частиною четвертою статті 49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору, з відповідача на користь позивача слід стягнути відповідну суму судового збору (1 218 грн.).

Керуючись статтями 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним рішення Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.12.2014 № 139/02-р/к «Про припинення порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу» у справі № 118-02/10.14.

3. Стягнути з Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України (01001, м. Київ, вул. Хркещатик, 50б; ідентифікаційний код 22873444) в доход державного бюджету України 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. судового збору за подання позовної заяви.

На виконання даного судового рішення видати відповідний наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.03.2015.

Суддя О. Марченко