Рішення № 43244950, 17.03.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2015Справа №910/27803/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Упроваджувально-виробнича фірма «Дністер»

до Головного управління юстиції у місті Києві в особі Реєстраційної служби

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

1. Київська міська рада

2. Державна архітектурно-будівельного інспекція України

про визнання права власності

Головуючий суддя Ломака В.С.

Судді Босий В.П.

Цюкало Ю.В.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Галя Є.С. за довіреністю б/н від 20.01.2015 р.;

від відповідача: Субота О.В. за довіреністю № 6330/5.5 від 31.12.2014 р.;

від третьої особи-1: Рог О.В. за довіреністю № 225-КР-12 від 12.01.2015 р.;

від третьої особи -2: Вільгельм А.Д. за довіреністю № 40-17/26-5508 від 04.11.2014 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Упроваджувально-виробнича фірма «Дністер» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління юстиції у місті Києві в особі Реєстраційної служби (далі - відповідач) про визнання за позивачем права власності на об'єкт нерухомого майна, а саме: нежитлове приміщення загальною площею 110 кв.м., який розташований за адресою: місто Київ, проспект Правди, 64/1.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач, вказував на те, що ним на підставі Акту встановлення та узгодження зовнішніх меж в натурі земельної ділянки від 12.09.1995 р. та плану земельної ділянки за власні кошти було побудовано господарським способом будівлю - нежитлове приміщення, яка наразі перебуває на балансі позивача. 27.05.2014 р. позивач звернувся до відповідача для оформлення права власності на вказаний об'єкт самочинного будівництва, однак 16.07.2014 р. відповідач прийняв рішення № 14485392, яким відмовив позивачу в оформленні та видачі свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого майна, у зв'язку з відсутністю повного комплексу передбачених документів. Як зазначає позивач, відповідне нежитлове приміщення забезпечене відповідним конструктивним об'ємно-планувальним рішенням, а також інженерними системами і обладнанням, і в цілому відповідає вимогам нормативних документів, діючих в будівництві, про що свідчать, зокрема, результати обстеження ТОВ «КНД «Крок назустріч» та складений Звіт про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єкта від 28.10.2014 р., за змістом якого було встановлено відповідність об'єкта вимогам надійності і можливість його безпечної експлуатації. Крім того, позивач вказує на те, що на його замовлення ТОВ «Інвестиції та проекти» було здійснено технічну інвентаризацію об'єкта нерухомого майна та виготовлено відповідні матеріали технічної інвентаризації. Також, ТОВ Фірма «Проект» було виготовлено Технічний звіт по встановленню зовнішніх меж землекористування позивачу по вказаному об'єкту. На думку позивача, своїми діями щодо відмови у реєстрації за позивачем права власності відповідач фактично не визнав право власності позивача, що дає останньому право звернутись за захистом своїх прав до суду в порядку ст. 392 ЦК України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.12.2014 р. порушено провадження у справі № 910/27803/14 та призначено її до розгляду на 15.01.2015 р. При цьому, в порядку ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Київську міську раду, Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві.

Крім того, в порядку підготовки справи до розгляду вирішено:

- зобов'язати відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві надати інформаційну довідку щодо об'єкта нерухомого майна площею 110, 00 кв.м, який розташований по проспекту Правди, 64/1 у м. Києві, або письмові мотивовані пояснення з приводу неможливості надання витребуваних судом документів;

- зобов'язати Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» надати технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна 110, 00 кв.м, який розташований по проспекту Правди, 64/1 у м. Києві;

- зобов'язати Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Державне агентство земельних ресурсів України надати суду відомості стосовно осіб, яким передана у власність чи у користування земельна ділянка по проспекту Правди, 64/1 у м. Києві, а також належним чином засвідчені копії відповідних правовстановлюючих документів на зазначену земельну ділянку.

05.01.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна надійшли копії технічних документів будівлі літер «Б» з інвентаризаційної справи за адресою: проспект Правди, 64, виконані станом на 2002 рік.

12.01.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Державного агентства земельних ресурсів України надійшов лист від 30.12.2014 р., яким повідомляється про те, що запит суду перенаправлено до територіальних органів земельних ресурсів.

15.01.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшла телеграма, в якій викладено клопотання про відкладення розгляду справи.

Також, 15.01.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого він проти позову заперечує, вказуючи на те, що у позовній заяві, яка передана на розгляд суду, відсутні вимоги, які б були пред'явлені до відповідача, а задоволення позовних вимог не тягне наслідків для нього та зобов'язань щодо вчинення певних дій. При цьому, відповідач зазначає, що на його переконання спори про визнання права власності не підвідомчі господарським судам, а також вказує на те, що рішення про відмову у реєстрації за позивачем права власності на спірний об'єкт було прийнято, у зв'язку з тим, що позивач не надав усіх необхідних для цього документів, зокрема, документу, що посвідчує речове право на земельну ділянку, документу, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси, документу, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.01.2015 р. розгляд справи було відкладено на 10.02.2015 р.

16.01.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Державної архітектурно-будівельної інспекції України надійшло клопотання про заміну третьої особи - Інспекції архітектурно-будівельного контролю у місті Києві на Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, оскільки ІАБК у м. Києві перебуває у стані припинення.

19.01.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшов Лист від 14.01.2015 р., яким повідомляється, що за поданням Департаменту рішення про відведення земельної ділянки по проспекту Правди, 64/1 у Подільському районі міста Києва Київська міська рада не приймала, а документи, що посвідчують право користування чи власності на земельну ділянку за вказаною адресою у Департаменті станом на кінець 2012 року не було зареєстровано.

Також, 19.01.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві надійшла Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 32140744 від 13.01.2015 р., за змістом якої зазначається, що у вказаних реєстрах відомості про нерухоме майно по проспекту Правди, 64/1 у місті Києві - відсутні.

21.01.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Головного управління Держземагентства у м. Києві надійшов лист від 14.01.2015 р., за змістом якого повідомляється, що до 01.01.2013 р. документи, що посвідчують право власності або користування земельною ділянкою по проспекту Правди, 64/1 у місті Києві, в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 р. № 1021, Управлінням не реєструвались і відомості щодо державної реєстрації вказаної земельної ділянки у нього відсутні.

10.02.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

Також, через відділ діловодства господарського суду міста Києва від третьої особи-1 надійшли письмові пояснення у справі, відповідно до яких вона проти позову заперечує, посилаючись на те, що Київська міська рада не приймала рішення про передачу у користування позивачу земельної ділянки по проспекту Правди, 64/1 у місті Києві і документів, які б посвідчували право позивача користуватись такою земельною ділянкою відсутні.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.02.2015 р. було здійснено процесуальне правонаступництво третьої особи-2 на Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, а також призначено колегіальний розгляд справи.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 10.02.2015 р. справу № 910/27803/14 було передано на розгляд колегії суддів: Головуючий суддя Ломака В.С., судді Босий В.П., Васильченко Т.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.02.2015 р. вказаною колегією суддів було прийнято справу № 910/27803/14 до свого провадження та призначено її до розгляду на 17.03.2015 р.

13.02.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві надійшла Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно № 33000197 від 02.02.2015 р., за змістом якої зазначається, що у вказаних реєстрах відомості про нерухоме майно по проспекту Правди, 64/1 у місті Києві - відсутні.

16.03.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшов лист за № 057027-4220 від 06.03.2015 р., в якому повідомляється, що за даними міського земельного кадастру за адресою: проспект Правди, 64/1 земельні ділянки не обліковуються та не зареєстровані. Також, зазначається, що за даними міського земельного кадастру за упроваджувально-виробничою фірмою «Дністр» обліковується земельна ділянка площею 239, 28 ккв.м. за адресою: проспект Правди, 64, код ділянки 85:196:040. Документи, що посвідчують право користування або власності на земельну ділянку станом на 31.12.2012 р. у Департаменті не зареєстровано.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 17.03.2015 р., у зв'язку з відпусткою судді Васильченко Т.В., вирішено передати справу № 910/27803/14 на розгляд колегії суддів: Головуючий суддя Ломака В.С., судді Босий В.П., Цюкало Ю.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.03.2015 р. вказаною колегією суддів було прийнято справу № 910/27803/14 до свого провадження та призначено її до розгляду на 17.03.2015 р.

У судовому засіданні 17.03.2015 р. від відповідача надійшли письмові пояснення про те, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень на об'єкт нерухомого майна площею 110, 00 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Правди, 64/1.

Також, у судовому засіданні від представника відповідача-2 надійшли письмові пояснення, відповідно до яких він просить відмовити в задоволенні позову.

У судовому засіданні 17.03.2015 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.10.1993 р. Розпорядженням Представника Президента України у Подільській районній державній адміністрації № 905 було дозволено УВФ «Дністер» виконати роботи по заміні застарілого дерев'яно-металевого павільйону 10 х 9 м по проспекту Правди, 64 на земельній ділянці, вільній від розміщення дитячого закладу, для розташування магазину «Овочі-фрукти».

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з Акту робочої комісії готовності закінченої будівництвом будівлі, споруди для пред'явлення державній приймальній комісії від 14.03.1994 р., УВФ «Дністер» в період 1993 - 1994 р.р. за проектом Павільйон РСТ УССР 1900-87 «Магазин» було виконано будівельно-монтажні роботи щодо будівництва (монтажу) споруди овочевого магазину по проспекту Правди, 64 у місті Києві.

Рішенням Подільської районної ради народних депутатів міста Києва від 01.08.1996 р. за № 76 було вирішено, зокрема, надати в тимчасове короткострокове користування на умовах оренди строком від одного до трьох років визначеним договором оренди землі під розміщення малих архітектурних форм - УВФ «Дністер» - павільйон по проспекту Правди, 64.

Доказів існування чинного станом на момент розгляду даного спору в суді Договору оренди щодо земельної ділянки по проспекту Правди, 64 у місті Києві, на якій розташовано спірний об'єкт, як договорів, які укладались раніше, - суду не представлено.

12.02.2014 р. на замовлення позивача ТОВ «Інвестиції та проекти» було складено Технічний паспорт на громадський будинок - нежилі приміщення № 64/1 по проспекту Правди у місті Київ, відповідно до експлікації приміщень плану поверхів якого встановлено, що спірний об'єкт складається з двох торгових залів, підсобної, санвузлу, торгового кіоска, перукарні, двох залів, санвузлу, тамбуру та літньої тераси, всього загальною площею 110 кв.м.

Відповідно до характеристик, наведених в Технічному паспорті, зазначається, що об'єкт збудовано у 1994 році, він має фундамент з залізобетонних блоків, стіни з металевого каркасу, покрівля - метало черепиця, підлога - керамічна плитка. Також, відзначається, що об'єкт оснащено електрикою, водопроводом, каналізацією, електричним опаленням.

Також, на замовлення позивача ТОВ «КДН «Крок назустріч» було складено Звіт про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єкта - будівлі роздрібної торгівлі у місті Києві по Проспекту, 64/1, за змістом якого визначено, що під час технічного обстеження були оглянуті основні несучі та огороджувальні конструкції об'єкта та встановлено їх готовність до експлуатації.

27.05.2014 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про державну реєстрацію права власності на вказаний об'єкт, що підтверджується Карткою прийому заяви № 13347364.

02.06.2014 р. державним реєстратором прав на нерухоме майно Кулик Н.М. Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві було прийнято рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, оскільки заявником не було надано усі необхідні документи, зокрема:

- довіреність (термін дії попередньої закінчився 31.05.2014 р.);

- паспорт та картку платника податків;

- документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта;

- документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку;

- документу, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.

У свою чергу, 16.07.2014 р. державним реєстратором прав на нерухоме майно Кулик Н.М. Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві було прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 14485392, з підстав ненадання вищевказаних документів.

Вважаючи, що вказаними діями відповідач фактично оспорює право власності позивача на спірний об'єкт, останній звернувся з даним позовом до суду з метою захисту власних прав та законних інтересів.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Предметом спору у даній справі є вимоги про визнання права власності на об'єкт нерухомості з підстав відмови відповідачем в оформленні такого права через ненадання позивачем необхідних документів.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Частинами 1 та 4 ст. 182 ЦК України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», відповідно до ст. 1 якого державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п. 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 р. № 868 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Згідно із п.п. 1, 3 Положення про Державну реєстраційну службу України, затвердженого Указом Президента України № 401/2011 від 06.04.2011 Державна реєстраційна служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції України та входить до системи органів виконавчої влади, який здійснює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

Укрдержреєстр здійснює свої повноваження безпосередньо та через структурні підрозділи головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, а також районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру (п. 7 Положення про Державну реєстраційну службу України, затвердженого Указом Президента України № 401/2011 від 06.04.2011).

Пунктом 36 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 р. № 868 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), було передбачено, що для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.

Згідно з п. 49 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 р. № 868 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначено, що для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудований об'єкт нерухомого майна заявник подає: документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку; документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта; технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.

Таким чином, чинним законодавством на Державну реєстраційну службу України та її структурні підрозділи покладено обов'язок здійснювати оформлення права власності на об'єкти нерухомості виключно при наявності всіх необхідних для оформлення права власності документів.

З рішення № 14485392 від 16.07.2014 р. вбачається, що відмова державного реєстратора в оформленні позивачу права власності на спірний об'єкт пов'язана виключно з тим, що заявником не було надано документу, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта; документу, що посвідчує речове право на земельну ділянку; документу, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про те, що наведені позивачем обставини не свідчать про порушення чи оспорювання права власності заявника з боку відповідача, оскільки останній відповідно до приписів чинного законодавства здійснює оформлення права власності на нерухоме майно на підставі передбачених чинним законодавством документів і не перебуває з позивачем у правовідносинах щодо здійснення останнім прав володіння, користування та розпорядження майном.

Правові висновки стосовно того, що орган, який здійснює оформлення права власності на нерухоме майно та у встановленому законом порядку відмовляє у вчиненні відповідної реєстрації не є особою, яка оспорює речові права, наведені у постановах Верховного Суду України від 13.02.2012 № 3-6гс12 та від 06.02.2012 № 3-2гс12.

Поряд з наведеним необхідно звернути увагу на те, що в даному випадку позивачем не лише заявлено вимоги про визнання права власності на спірний об'єкт в порядку ст. 392 ЦК України за обставин відсутності оспорення з боку відповідача такого права, але й фактично даним позовом заявлено вимогу про визнання права власності на самочинно збудоване майно, без доказів надання відповідної земельної ділянки під будівництво або вже збудований об'єкт та без доказів введення його в експлуатацію.

Так, відповідно до приписів статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена, створена особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила, створила річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно - житлові будинки, будівлі, споруди тощо виникає з моменту завершення будівництва, створення майна. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Приписи статті 331 Цивільного кодексу України визначають загальні підстави та порядок набуття права власності на нове майно, яке створене з додержанням вимог закону та інших правових актів, однак не регулює правовий режим самочинного будівництва.

Поняття самочинного будівництва, а також правові підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно визначені в статті 376 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною в регулюванні спірних правовідносин, оскільки унормовує відносини, що виникають у тих випадках, коли вимоги закону та інших правових актів при створенні нової речі - самочинному будівництві, були порушені.

Вказаною статтею визначено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, котра не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч. 2 ст. 376 ЦК України).

При цьому, самочинним будівництвом може вважатись не лише будівництво нових об'єктів, але і реконструкція, реставрація, капітальний ремонт, впорядкування існуючого нерухомого майна, розширення та технічне переоснащення підприємств.

За приписами ч. 3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Частина 5 зазначеної статті передбачає, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Тобто, законодавець надає можливість усунути порушення, пов'язане з будівництвом на земельній ділянці, не відведеній для цієї мети, у разі надання земельної ділянки під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок.

Виходячи з аналізу ст. 376 ЦК України, вирішуючи спір про визнання права власності на об'єкт самочинного будівництва, суд зобов'язаний встановити усі обставини справи, зокрема: чи звертався позивач до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними, чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи було у встановленому законом порядку передано земельну ділянку у власність або надано у користування під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення; чи велося будівництво з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи спірний об'єкт не було введено в експлуатацію та до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації позивач не звертався. Доказів зворотного позивач не надав.

Також, обов'язковою умовою визнання права власності на об'єкт самочинного будівництва є встановлення наявності у позивача статусу власника (користувача) земельної ділянки.

Проте, позивач не надав суду належних доказів права власності (користування) земельною ділянкою, на якій знаходиться спірний об'єкт нерухомості. Акт встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі та технічний звіт по встановленню зовнішніх меж земельної ділянки не є правовстановлюючими документами на земельну ділянку, на якій здійснено самочинне будівництво, а з відомостей наданих на виконання вимог суду Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Державним агентством земельних ресурсів України, не вбачається, що земельна ділянка за вказаною вище адресою відведена позивачу.

Враховуючи також те, що позивачем не було доведено факту звернення до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації, відповідності приміщення санітарним та будівельним нормам та передання у встановленому законом порядку земельної ділянки у власність чи користування під самочинно збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання права власності є необґрунтованими.

Висновки, викладені вище, узгоджуються з правовою позицією Вищого господарського суду України в постанові від 30.09.2014 р. у справі № 917/2640/13.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, вони не підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, ст. ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.03.2015 р.

Головуючий суддя В.С. Ломака

Судді В.П. Босий

Ю.В. Цюкало