Ухвала суду № 43244917, 13.03.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

13 березня 2015 року м. Київ № 826/4128/15

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М., ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 до Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 10 березня 2015 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.

Так, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. 106 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 106 КАС України, до позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Згідно з пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 0,06 розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до норм Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", з 01 січня 2015 року установлено мінімальну заробітну плату у розмірі 1218,00 грн.

Однак, у ході ознайомлення із позовною заявою та приєднаними до неї документами судом виявлено, що до позовної заяви не додано документ про сплату судового збору.

Стосовно посилань позивача на п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" суд зазначає наступне.

Як зазначено у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23 січня 2015 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір", вивчення судової практики показало, що мають місце випадки, коли позивачі, звертаючись до суду з вимогами про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, звертають увагу суду на те, що вони звільнені від сплати судового збору відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір".

Такі випадки є свідченням неправильного розуміння предмета регулювання цього положення.

Зокрема, ст. 56 Конституції України визначає право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Таке право також закріплено у ст.ст. 1167, 1173-1175 Цивільного кодексу України. Вказаними статтями встановлено обов'язок держави, Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування відшкодувати шкоду, завдану фізичній або юридичній особі: незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень (ст.ст. 1167, 1173); незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень (ст. 1174); у результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований (ст. 1175).

Норми Конституції України та Цивільного кодексу України є нормами прямої дії, оскільки будь-яка юридична чи фізична особа має право на їх підставі звернутися до суду з позовом про відшкодування такої шкоди (матеріальної чи моральної).

Так, п. 4 ч. 4 ст. 105 КАС України передбачено, що адміністративний позов може містити вимогу про стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю.

Застосовуючи положення п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" адміністративні суди звертають увагу на те, що це законодавче положення поширюється лише на вимогу, яка визначена п. 4 ч. 4 ст. 105 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Зміст цієї норми вказує на те, що вимозі про відшкодування шкоди передує вимога про встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача. За такого правового врегулювання вимога про відшкодування шкоди не є об'єктом, за який справляється судовий збір. Водночас за вимогу, яка їй передує, такий платіж сплачується.

Як приклад такого правозастосування можна навести ухвалу Вищого адміністративного суду України від 09 квітня 2014 року (38184501), у якій суд зазначив, що положення п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" не поширюється на позов з вимогами про визнання дій протиправними, скасування постанови про закінчення виконавчого провадження та поновлення виконавчого провадження.

Крім вище викладеного, суд також зазначає, що позивачем до позовної заяви не додано копії документів, приєднаних до неї, для направлення відповідачу разом із копією позовної заяви, що є порушенням ст. 106 КАС України, якою встановлено вимоги до позовної заяви.

Зокрема, згідно з ч. 3 ст. 106 КАС України, до позовної заяви додаються її копії та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, крім випадків подання адміністративного позову суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 108 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих обставин суд прийшов до висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без руху із встановленням позивачу строку для усунення виявлених недоліків шляхом надання до суду: 1) оригіналу документу про сплату судового збору у належному розмірі на рахунок Окружного адміністративного суду міста Києва за наступними платіжними реквізитами: отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі міста Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у місті Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, рахунок отримувача 31218206784007, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу "Судовий збір, за позовом __ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Окружний адміністративний суд міста Києва, код ЄДРПОУ 34414689"; 2) копій приєднаних до позовної заяви документів для направлення відповідачу разом з її копією.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 106, 107, 108, 160, 165 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.

Копію ухвали направити (вручити) позивачу (його уповноваженому представнику) та надати йому для усунення виявлених недоліків триденний строк із дня одержання копії ухвали, роз'яснивши, що позовна заява повертається позивачу, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Ухвала може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст.ст. 185-187 КАС України, та набирає законної сили у порядку та строки, встановлені ст. 254 КАС України.

Суддя В.М. Данилишин