Ухвала суду № 43241851, 19.03.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №470/55/15-ц 19.03.2015 19.03.2015 19.03.2015

Провадження № 22ц/784/833/15 Суддя першої інстанції Орлова С.Ф.

Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

19 березня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Царюк Л.М,

суддів: Леванчука О.М., Мурлигіної О.Я.,

при секретарі Богуславській О.М.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «КредоБанк» на ухвалу Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 11 лютого 2015 року за позовом публічного акціонерного товариства «КредоБанк» (надалі - ПАТ «КредоБанк») до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором , -

В С Т А Н О В И Л А:

23 січня 2015 року ПАТ «КредоБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним між сторонами 27 березня 2014 року, яка станом на 4 грудня 2014 року складала у загальному розмірі 36 956 грн.

Ухвалою судді Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 11 лютого 2015 року позов ПАТ «КредоБанк» до ОСОБА_2 повернуто позивачу на підставі ч. 2 ст. 121 ЦПК України.

В апеляційній скарзі ПАТ «КредоБанк» просило скасувати ухвалу суду та направити справу до Березнегуватського районного суду Миколаївської області, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 121 ЦПК України позовна заява повертається позивачу, якщо останній відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст.ст. 119, 120 ЦПК України.

Повертаючи позовну заяву, суд зазначав, що позивач відповідно до ухвали суду про залишення позову без руху, у встановлений строк не усунув недоліки, визначені ст. 119 ЦПК України та зазначені в цій ухвалі, що є підставою визнання позовної заяви неподаною та повернення її позивачу.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки суд дійшов до них з порушенням норм процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що 23 січня 2015 року ПАТ «КредоБанк» звернулося з вказаним позовом до суду, до якого було долучено письмові докази на підтвердження вимог банку та копія довіреності представника позивача на представництво інтересів банківської установи.

Ухвалою судді Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 26 січня 2015 року позов залишено без руху, у зв'язку з тим, що копії документів, які додані до позову, та копія довіреності представника позивача не засвідчені належним чином. При цього суд послався на обов'язковість засвідчення наданих копій документів відповідно до вимог Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації «Вимоги до оформлювання документації ДСТУ 4163-2003», затвердженої наказом Держспоживстандарту № 55 від 7 квітня 2003 року (надалі - ДСТУ 4193-2003).

На виконання цієї ухвали суду у встановлений судом строк, а саме 10 лютого 2015 року позивачем було подано нову позовну заяву з відповідними додатками.

Проте, суд, повертаючи позовну заяву, в своїй ухвалі не зазначив, які саме недоліки позовної заяви, визначені ст. 119 ЦПК України, не були усунуті позивачем та перешкоджають суду відкрити провадження у справі.

Крім того, відповідно до ДСТУ 4193-2003 її вимоги поширюються тільки на організаційно-розпорядчі документи, а саме: постанови, розпорядження, накази, положення, рішення, протоколи, акти, листи тощо, створені в результаті діяльності органів державної влади України, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій та їх об'єднань усіх форм власності.

Надання письмових доказів на обґрунтування своїх позовних вимог при зверненні особи до суду регулюється виключно нормами Цивільно-процесуального Кодексу.

Так, суд не звернув уваги на ст. 64 ЦПК України, відповідно до вимог якої, письмові докази у справі подаються, як правило, в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Оригінали письмових доказів, як зазначено у ст. 138 ЦПК України, до набрання судовим рішенням законної сили повертаються судом за клопотанням осіб, які їх подали, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи. У справі залишається засвідчена суддею копія письмового доказу.

Суд першої інстанції залишив поза увагою ці вимоги закону.

Більш того, судом не враховано, що на стадії попереднього засідання за правилами ч. 6 ст. 130 ЦПК України суд має змогу з'ясувати наявність доказів, що надаються сторонами для обґрунтування своїх доводів або заперечень, а юридичну оцінку наданим сторонами доказів, зокрема чи є вони допустимими, як то передбачено ст. 59 ЦПК України, суд надає під час ухвалення рішення.

Також, якщо у суду викликала сумніви копія довіреності представника позивача, що підтверджує його повноваження, суд в ухвалі про залишення позовної заяви без руху повинен запропонувати позивачу надати оригінал цієї довіреності.

За таких обставин, з огляду на наведені вимоги процесуального закону, суд помилково повернув позовну заяву Банку, як неподану.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала судді у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України підлягає скасуванню, а позовна заява передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «КредоБанк» задовольнити.

Ухвалу судді Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 11 лютого 2015 року скасувати, а матеріали позовної заяви публічного акціонерного товариства «КредоБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним передати на новий розгляд до того ж суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Судді