Ухвала суду № 43234011, 24.03.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3778/15 Справа № 183/5112/14 Головуючий у 1 й інстанції - Березюк В. В. Доповідач - Ремез В.А.

Категорія 81

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

головуючого судді - Ремеза В.А.

суддів - Міхеєвої В.Ю., Красвітної Т.П.

за участю секретаря - Видюкової Ю.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

цивільну справу за апеляційною скаргою Відділу державної виконавчої служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області (далі по тексту ВДВС Новомосковського міськрайонного управління юстиції),

на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 2 лютого 2015р. за скаргою Будинкоуправління №2 Гвардійської квартирно-експлуатаційної частини на дії державного виконавця, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02.02.2015р. скаргу Будинкоуправління № 2 Гвардійської квартирно-експлуатаційної частини району на дії державного виконавця задоволено.

Визнано постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № 45330479, яка винесена державним виконавцем ВДВС Новомосковського міськрайонного управління юстиції Цимбалюк С.П. 06.11.2014р. неправомірною.

Зобов'язано державного виконавця ВДВС Новомосковського міськрайонного управління юстиції Цимбалюк С.П. вирішити питання щодо відкриття виконавчого провадження з примусового виконання судового наказу № 183/5112/14 від 23.09.2014р., виданого Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області 23.10.2014р.

В апеляційній скарзі ВДВС Новомосковського міськрайонного управління юстиції просить ухвалу суду скасувати, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала суду залишенню без змін з наступних підстав.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції встановив, що 06.11.2014р. державний виконавець ВДВС Новомосковського міськрайонного управління юстиції Цимбалюк С.П., посилаючись на п. 6 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», винесла постанову ВП № 45330479 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) на тій підставі, що виконавчі документи не відповідають вимогам ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема у судових наказах не зазначені ідентифікаційні коди боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 Цивільного процесуального кодексу України виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження».

Частиною 1 ст. 14 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків, крім випадку ухвалення постанови про накладення на особу адміністративного стягнення за неповагу до суду) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо.

Згідно п.6 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону.

Пунктом 3 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.

Відповідно до роз'яснень п.3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 07.02.2014р. «"Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені Законом про виконавче провадження заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 11), а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина сьома статті 12).

Таким чином, у разі не зазначення індивідуального ідентифікаційного номера (реєстраційного номера облікової картки платника податків) у рішенні суду, виконавчому документі, згідно з п. 3 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець може самостійно звернутися до відповідного державного органу державної податкової служби із запитом про витребування довідки про індивідуальний ідентифікаційний номер (реєстраційний номер облікової картки платника податків) боржника.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.05.2014 року по справі № 6-45цс/14.

Оскільки судом при розгляді скарги Будинкоуправління № 2 Гвардійської квартирно-експлуатаційної частини району знайшло своє підтвердження відсутність можливості у стягувача отримати конфіденційні дані відносно особи боржника, а також наявність такої можливості в державного виконавця, суд правильно прийшов до висновку про задоволення скарги заявника, і колегія суддів вважає, що ухвала суду є законною та обґрунтованою.

Доводи ВДВС Новомосковського міськрайонного управління юстиції в апеляційній скарзі про те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права з посиланням на положення ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» безпідставні, оскільки зазначеною нормою права передбачено зазначення у виконавчому документі індивідуального ідентифікаційного номеру стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків), лише за умови, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, тоді як судом встановлено, що такі данні суду при ухваленні рішення суду не були відомі.

Таким чином ухвалу суду слід залишити без змін, а апеляційна скарга ВДВС Новомосковського міськрайонного управління юстиції підлягає відхиленню.

Керуючись ст. ст. 304, 307, 308,315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області відхилити.

Ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 2 лютого 2015р. залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів, з моменту проголошення.

Судді: