Ухвала суду № 43233909, 23.03.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3031/15 Справа № 182/5326/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Шестакова З. С. Доповідач - Болтунова Л.М.

Категорія 47

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2015 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Болтунової Л.М.

суддів - Козлова С.П., Тамакулової В.О.

при секретарі - Куць О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційні скарги Фермерського господарства "Скорук Максим Анатолійович" та ОСОБА_2 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 липня 2014 року по справі за позовом Приватного підприємства "Таврія" до ОСОБА_2, Фермерського господарства "Скорук Максим Анатолійович", відділу Держкомзему у Нікопольському районі Дніпропетровської області Головного управління Держкомзему України у Дніпропетровській області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська обласна земельна агенція", про визнання недійсним договору оренди землі, скасування його державної реєстрації та визнання поновленим договору оренди землі з попереднім орендарем, -

в с т а н о в и л а:

У червні 2013 року Приватне підприємство "Таврія" звернулось із зазначеним позовом, і з урахуванням його уточнень, у лютому 2014 року, просило визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 7,8888 га, укладеного між ФГ "Скорук М.А." і ОСОБА_2 та скасувати його державну реєстрацію; визнати договір оренди земельної ділянки площею 7,8888 га, укладений 24 лютого 2007 року між ПП " Таврія" та ОСОБА_2, поновленим та зобов*язати відповідачку вчинити дії щодо укладання з ПП "Таврія" додаткової угоди, передбаченої ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та стягнути судові витрати. (т. 1 а.с.122)

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилався на те, що 24 лютого 2007 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 7,8888 га строком на п*ять років. Договором передбачено, що орендар має переважне перед іншими право на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк. Умови договору ним виконувались належним чином. До закінчення строку дії договору, було надіслано ОСОБА_2 лист-повідомлення про намір скористатися своїм переважним правом на укладання договору оренди земельної ділянки на новий строк, додавши до нього проект додаткової угоди. Оскільки відповідачка, після закінчення строку дії договору оренди, не з*явилась до позивача, не висловила будь-яких заперечень проти поновлення договору оренди, то договір, на думку ПП "Таврія", вважається поновленим, відповідно до ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Проте, 16 червня 2012 року, ОСОБА_2 уклала договір оренди зазначеної земельної ділянки з Фермерським господарством "Скорук М.А.", державна реєстрація якого була проведена 13 липня 2012 року. Позивач вважає, що даний договір укладено з порушенням їх прав, а тому просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 липня 2014 року позов ПП "Таврія" задоволено частково. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, загальною площею 7,8888 га , укладений 16 червня 2012 року між ФГ "Скорук М.А." і ОСОБА_2; визнано договір оренди земельної ділянки площею 7,8888 га, від 24 лютого 2007 року, укладений між ПП "Таврія" та ОСОБА_2 поновленим, зобов*язано ОСОБА_2 вчинити дії щодо укладення з ПП "Таврія" додаткової угоди. Вирішено питання розподілу судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ФГ "Скорук М.А." просило рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

ОСОБА_2 також не погодилась з рішенням, посилаючись на неправильне застосування судом матеріального закону та порушення норм процесуального права, просила його скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги позивача залишити без задоволення.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2014 року рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 липня 2014 року було скасовано в частині задоволення позовних вимог ПП "Таврія" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 7,8888 га, укладеного 16 червня 2012 року між ФГ "Скорук М.А." і ОСОБА_2; визнання договору оренди земельної ділянки площею 7,8888 га, укладеного 24 лютого 2007 року між ПП " Таврія" та ОСОБА_2, поновленим та зобов*язання ОСОБА_2 вчинити дії щодо укладання з ПП "Таврія" додаткової угоди, і стягнення судових витрат. Ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині. В решті рішення залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 січня 2015 року, рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2014 року скасовано, справа передана на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції установлено, що ОСОБА_2 згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 166584, виданим 3 березня 2006 року, на праві власності належить земельна ділянка площею 7,8888 га, яка розташована в с. Новософіївка Нікопольського району Дніпропетровської області.

24 лютого 2007 року між ОСОБА_2 і ПП "Таврія" укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на п*ять років, починаючи від дня його державної реєстрації, яка була здійснена 29 травня 2007 року. Цю земельну ділянку ПП "Таврія" орендувало в загальному масиві (полем), згідно зі схемою поділу, разом із земельними ділянками інших власників, без установлення меж для кожної окремої ділянки та закріплення їх межовими знаками. Отже, термін дії договору закінчувався 29 травня 2012 року.

В надісланих, Приватному підприємству "Таврія", двох заявах від 01 липня 2010 року та без дати, ОСОБА_2 просила після збирання врожаю 2011 року не використовувати належну їй земельну ділянку, оскільки вона має намір перезаключати договір оренди з іншим орендарем. (т.1 а.с.41)

10 лютого 2012 року ПП "Таврія" направило ОСОБА_2 лист-повідомлення про намір скористатися своїм переважним правом на поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк, додавши до нього проект додаткової угоди. Відповідачкою не доведено її твердження щодо неотримання вказаного листа та необізнаності про наявність пропозиції позивача.

ОСОБА_2 16 червня 2012 року уклала договір оренди земельної ділянки з ФГ "Скорук М.А.", який було зареєстровано 13 липня 2012 року.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, дійшов висновку про те, що ПП "Таврія", як попередній орендар земельної ділянки, який належним чином виконував умови договору, має відповідно до ст.33 Закону України "Про оренду землі" переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки, яка розташована в загальному масиві орендованих земельних ділянок; ПП "Таврія" повідомило орендодавця про свій намір переукласти договір оренди земельної ділянки, виконавши передбачену законом та умовами договору відповідну процедуру. Оскільки договір оренди від 16 червня 2012 року, укладений між ОСОБА_2 та ФГ "Скорук М.А.", закріплює право останнього на використання земельної ділянки відповідачки, а ПП "Таврія" орендує суміжні з нею земельні ділянки єдиним масивом і, що на момент укладення оспорюваного договору межі спірної земельної ділянки в натурі (на місцевості) визначені не були, цей договір порушує права позивача, що є підставою для визнання його недійсним.

Крім того, суд правильно зазначив, що отримане 15 серпня 2011 року Приватним підприємством "Таврія" повідомлення ОСОБА_2 без дати, яке містило прохання не використовувати належну їй земельну ділянку після збирання врожаю 2011 року, не є підтвердженням її відмови від продовження договору з попереднім орендарем, у розумінні вимог ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Колегія суддів вважає, що при розгляді справи, судом першої інстанції були виконані всі вимоги процесуального закону, всебічно перевірено обставини, спір вирішено у відповідності з нормами матеріального та процесуального права. Рішення є обґрунтованим, з повним відображенням обставин, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є правильними.

Доводи апеляційних скарг висновки суду не спростовують і не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленого в справі рішення, оскільки вони зводяться до незгоди з цими висновками суду по оцінці доказів та особистого тлумачення апелянтами норм права.

Аналізуючи зміст рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що воно відповідає вимогам ст.213 ЦПК України, а тому підстави для його скасування відсутні. А отже апеляційні скарги не задовольняються.

Керуючись ст. ст. 303,307,308 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги Фермерського господарства "Скорук Максим Анатолійович" та ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 липня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді: