Вирок № 43231568, 23.03.2015, Черкаський районний суд Черкаської області

№708/120/15-к

1-кп/707/57/15

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2015 року м.Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Суходольського О.М.

при секретарі Івлєвій С.М.

з участю прокурора Бунь М.М.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

потерпілої ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Черкаси кримінальне провадження №12015250290000026 про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, народженого в м.Київ, проживаючого без реєстрації в АДРЕСА_1, українця, громадянина України, освіта середня, розлученого, офіційно непрацюючого, раніше неодноразово судимого, останній раз 28.03.2012р. Томашпільським районним судом Вінницької області за ч.2 та ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4роки, 19.08.2014р. на підставі ухвали Вінницького районного суду Вінницької області від 11.08.2014р. звільнений умовно-достроково від відбування покарання з невідбутим строком покарання 1рік 2місяці 26днів,

у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, -

в с т а н о в и в:

Стороною обвинувачення ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він, будучи раніше засудженим 28.03.2012р. Томашпільським районним судом Вінницької області за ч.2 та ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4роки, 19.08.2014р. на підставі ухвали Вінницького районного суду Вінницької області від 11.08.2014р. звільнений умовно-достроково від відбування покарання з невідбутим строком покарання 1рік 2місяці 26днів, на шлях виправлення не став, та повторно, 07.01.2015р. шляхом вільного доступу, таємно, з корисливих мотивів викрав із житлового будинку за адресою АДРЕСА_1, масляний радіатор вартістю 350грн. та металевий візок на одному колесі, вартістю 250грн., що знаходився в приміщенні сараю вказаного домоволодіння, чим завдав потерпілій ОСОБА_3 матеріальних збитків на суму 600грн.

Крім цього, ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він повторно, 09.01.2015р. шляхом вільного доступу, таємно з корисливих мотивів викрав із житлового будинку за адресою АДРЕСА_1, конвектор електричний вартістю 400грн., чим завдав потерпілій ОСОБА_3 матеріальних збитків на вказану суму.

Крім цього, ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він повторно, 10.01.2015р. шляхом вільного доступу, таємно з корисливих мотивів викрав із житлового будинку за адресою АДРЕСА_1, плиторіз вартістю 80грн. та електродриль вартістю 200грн., чим завдав потерпілій ОСОБА_3 матеріальних збитків на суму 280грн.

Вказані дії ОСОБА_1 органами досудового розслідування кваліфіковано за ч.2 ст.185 КК України - як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Суд вважає вказане обвинувачення недоведеним у зв'язку з наступним.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину в інкримінованих йому злочинах за ч.2 ст.185 КК України не визнав повністю, пояснивши, що вказаних злочинів він не вчиняв. Пояснив, що він з потерпілою ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі з 17.02.2014р. по 10.02.2015р. Шлюб був розірваний згідно рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 10.02.2015р. Після звільнення з місць позбавлення волі і до моменту затримання він з дружиною ОСОБА_3 разом проживали в її будинку в АДРЕСА_1. В період шлюбу з потерпілою, десь приблизно шість місяців тому, ними був придбаний радіатор, електродриль, плиткоріз, конвектор, металевий візок. Вказані речі придбані за їх спільні кошти, а саме він давав дружині кошти, скільки саме він не пам'ятає, оскільки мав тимчасові заробітки, а дружина купила вказані речі для використання по господарству. Десь у січні 2015 року, коли дружина поїхала на роботу до м.Києва і її не було вдома, він взяв вказані речі і продав їх місцевому жителю на прізвисько «ОСОБА_10», за скільки саме коштів він не пам'ятає, десь біля 100грн., за які придбав горілку і два тижні вживав алкогольні напої. Ніяких речей у дружини він не викрадав, а продані ним речі є спільною власністю його та потерпілої. Документів на вказані речі він не бачив. Просив визнати його невинним.

В судовому засіданні допитана потерпіла ОСОБА_3, яка пояснила, що їй дійсно належить будинок в АДРЕСА_1., в якому вона проживає. Із 17.02.2014р. вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з обвинуваченим. Шлюб був розірваний згідно рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 10.02.2015р. Після звільнення ОСОБА_1 з місць позбавлення волі десь у серпні 2014 року вона разом із обвинуваченим проживала у вказаному будинку. Вона працює в охоронній фірмі в м.Києві з графіком роботи 2 тижні через 2 тижні. 05.01.2015р. вона поїхала в м.Київ на роботу, а 18.01.2015р. приїхала додому і виявила, що її чоловік ОСОБА_1 викрав радіатор, електродриль, плиткоріз, конвектор, металевий візок. Вказані речі вона купила за власні кошти ще до шлюбу з обвинуваченим: десь у 2012р. - візок і масляний радіатор, а в 2013р. - дриль, плиткоріз і конвектор. Із документів на вказані речі у неї є лише керівництво з експлуатації електроконвектора настінного (а.с.38-47). Будь-яких інших документів на викрадені речі у неї немає. Спільних речей вона з обвинуваченим не купувала. Про викрадення майна вона написала заяви до райвідділу міліції. Працівники міліції приїхали з нею до неї додому і затримали обвинуваченого. Згодом, місцевий житель ОСОБА_4, який приймає металобрухт, повернув їй масляний радіатор і візок. Цивільний позов вона не заявляла та просила суворо покарати обвинуваченого.

Суд констатує, що ні стороною захисту, ні стороною обвинувачення під час вирішення питання про порядок та обсяг дослідження доказів свідки не заявлялись. Однак, після допиту обвинуваченого, потерпілої та дослідження письмових доказів прокурором заявлено клопотання про допит двох свідків, а потім ще одного свідка, що є порушенням порядку та обсягу дослідження доказів, визначених судом та про необхідність такого допиту свідків не повідомлявся обвинувачений в порушення положень ст.290 КПК України.

В судовому засіданні допитана свідок ОСОБА_5, яка є дочкою потерпілої, яка пояснила, що металевий візок та масляний радіатор купувався у 2012році, конвектор, плиткоріз та дрель купувались у 2013 році. Вказані речі її мати купувала самостійно за власні кошти в будівельному магазині в с.Рацеве. Під час спільного проживання її мати з обвинуваченим вказаних речей не купували. Вказала, що обвинувачений зловживав спиртними напоями і негативно охарактеризувала обвинуваченого. Вона разом із матір'ю не проживає. Про час придбання вказаних речей їй стало відомо зі слів матері. Плиткоріз вона ніколи не бачила, а інші речі вона бачила як мати використовувала по господарству. Про марку, модель, рік випуску викрадених речей вона нічого не знає.

В судовому засіданні допитана свідок ОСОБА_6, яка є сусідкою потерпілої, яка пояснила, що потерпіла купувала возика у 2012р., а радіатор, дриль, плиткоріз у 2013р. Обігрівача вона не бачила. Вказані речі потерпіла купувала в магазині в с.Рацеве. Вказала, що обвинувачений зловживав спиртними напоями і негативно охарактеризувала обвинуваченого. Про час придбання вказаних речей їй стало відомо зі слів потерпілої. Вказані речі вона бачила в будинку потерпілої.

В судовому засіданні допитана свідок ОСОБА_7, яка пояснила, що вона вже 12 років працює продавцем в місцевому магазині в с.Рацеве в ПП «ОСОБА_11». Вказала, що потерпіла купувала в їх магазині різні речі, зокрема: у 2012р. - візок, влітку 2013р. - електродриль та плиткоріз, восени 2013р. - конвектор. В їх магазині продаються електродрилі лише фірми «Крафт», а плиткорізи лише фірми «Інтертул». Касового апарату в їх магазині немає. Ніяких чеків чи інших документів на товар їх магазин не видає покупцям-фізичним особам, тому ніяких документів про продаж товару вона надати не може. Крім її свідчень, ніяких документів про продаж товару немає.

Під час розгляду даної справи судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 та потерпіла ОСОБА_3 дійсно перебували в зареєстрованому шлюбі з 17.02.2014р. (а.с.74). Шлюб був розірваний рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 10.02.2015р., яке набрало законної сили 23.02.2015р. (а.с.37). ОСОБА_1 відбував покарання в місцях позбавлення волі і звільнився 19.08.2014р. (а.с.72). Після звільнення з місць позбавлення волі і до моменту затримання ОСОБА_1 з дружиною ОСОБА_3 разом проживали в її будинку в АДРЕСА_1. У спільній власності подружжя ОСОБА_3 було майно, зокрема радіатор, електродриль, плиткоріз, конвектор, металевий візок. На початку січня 2015 року ОСОБА_3 поїхала на роботу до м.Києва і її не було вдома. ОСОБА_1 взяв вказані речі, а саме радіатор, електродриль, плиткоріз, конвектор, металевий візок, якими подружжя користувалось та до яких у ОСОБА_1 був вільний доступ, і продав їх місцевому жителю ОСОБА_4 за кошти в сумі близько 100грн., тобто за усним договором купівлі-продажу. За отримані кошти ОСОБА_1 придбав горілку і два тижні вживав алкогольні напої.

Суд вважає правдивими показання обвинуваченого ОСОБА_1, даними в судовому засіданні, оскільки вони співвідносяться з іншими доказами по справі та обставинами справи. Факт того, що ОСОБА_1 взяв з будинку за місцем свого проживання радіатор, електродриль, плиткоріз, конвектор, металевий візок і продав їх місцевому жителю ОСОБА_4, - ніким з учасників процесу не оспорюється.

Суд констатує, що обвинувачення ОСОБА_1 сформульовано на припущеннях, у обвинувальному акті та наданих прокурором доказах відсутні будь-які дані, які б конкретизували та ідентифікували майно, про викрадення якого вказано в обвинувальному акті, а саме немає будь-яких даних про марку, модель, рік випуску викрадених речей, їх колір. Тобто недоведено предмет злочину.

Із доказів, потерпілою надано до суду лише керівництво з експлуатації електроконвектора настінного (а.38-47), в якому вказано лише дату виготовлення - листопад 2011 року, однак не вказано будь-яких даних про дату продажу товару, продавця, покупця, відсутні підписи сторін. Тобто, достовірно не встановлено про належність даного керівництва з експлуатації до конвектора, який вказаний в обвинувальному акті, не встановлено дату продажу товару покупцю.

Під час судового розгляду справи встановлено, що обвинувальний акт складений недосконало, а саме у вступній частині обвинувального акта зазначено «кримінальне провадження відносно ОСОБА_1», а далі по тексту акта вказано правильні ПІП обвинуваченого: «ОСОБА_1».

Суд констатує, що стороною обвинувачення достовірно не встановлено вартість майна, про викрадення якого вказано в обвинувальному акті. Вартість радіатора, електродрилі, плиткоріза, конвектора, металевого візка фактично визначена у довідках ФОП ОСОБА_9 зі слів потерпілої. Суд вважає неналежними доказами вказані довідки ФОП ОСОБА_9 про вартість майна (а.с.56, 57, 62, 63, 68). Не доведено, яке відношення та повноваження має ФОП ОСОБА_9 до встановлення вартості майна, незрозуміло з яких критеріїв оцінки виходила ФОП ОСОБА_9, оцінюючи майно, оскільки у довідках не зазначено марку, модель, рік випуску речей, їх колір, потужність, тощо, що унеможливлює ідентифікацію зазначених речей та визначення їх дійсної вартості. У довідках не вказано дату, № довідок, ким вони складені (крім даних печатки), що не відповідає формі даного виду документів.

Суд вважає, що вартість викраденого майна повинна підтверджуватись висновками експерта. Будь-яких висновків експерта з даного приводу до суду не надано. Вартість майна в даному випадку є важливим елементом складу злочину, оскільки, зокрема, впливає на кваліфікацію складу злочину.

Суд критично оцінює показання вищевказаних свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 з приводу належності потерпілій майна, що вказане в обвинувальному акті, та щодо періодів (років) придбання майна. Згідно загальноприйнятих правил цивільного обороту, товарів і послуг та згідно судової практики, що склалась, факт належності майна особі та встановлення достовірної дати/року придбання майна, тим більше у разі наявності спору щодо цих питань, повинні підтверджуватись відповідними чеками, квитанціями, накладними, техпаспортами на товар, договорами, довідками, свідоцтвами, тощо, а не поясненнями свідків.

Суд вважає неналежним доказом по справі протокол проведення слідчого експерименту від 26.01.2015р. (а.с.81-85), оскільки у вступній частині протоколу вказано, що слідчий експеримент проводиться з участю підозрюваного ОСОБА_1 (без захисника), а далі по тексту протоколу відсутні будь-які підписи обвинуваченого чи його записи та у кінці протокол підписаний не обвинуваченим, а потерпілою, яка зазначена учасником слідчого експерименту. Таким чином, у протоколі відсутні будь-які дані про те, що обвинувачений ознайомлений із вказаним протоколом, що обвинуваченому надавалась можливість зробити у протоколі відповідні зауваження, висловити незгоду, тощо. Потерпіла ОСОБА_3 підписала протокол, хоча не являлась учасником слідчого експерименту.

Обвинувачений не заперечує той факт, що він дійсно показував на місці в будинку по АДРЕСА_1 де саме він брав радіатор, електродриль, плиткоріз, конвектор, металевий візок, однак обвинувачений заперечує, що він викрадав вказані речі.

Суд вважає, що між обвинуваченим ОСОБА_1 та потерпілою ОСОБА_3 виникли сімейні та цивільні правовідносини з приводу володіння, користування та розпорядження майном подружжя. ОСОБА_1, як чоловік потерпілої, вільно проживав у її будинку, мав вільний доступ до майна, що знаходилось в будинку, володів та користувався вказаним майном, міг ним розпорядитись.

Суд вважає недоведеною ту обставину, що зазначене в обвинувальному акті майно: радіатор, електродриль, плиткоріз, конвектор, металевий візок, набуте потерпілою до шлюбу з обвинуваченим, тобто що вказане майно є особистою приватною власністю ОСОБА_3 Із досліджених доказів судом вбачається, що радіатор, електродриль, плиткоріз, конвектор, металевий візок, які зазначені в обвинувальному акті, є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3. Належних доказів, які б спростовували дану обставину, до суду не надано. Питання про право спільної сумісної власності подружжя врегульовані, зокрема, Главою 8 Розділу ІІ Сімейного кодексу України.

Згідно положень ч.3 ст.368 ЦК України, ст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.63 Сімейного кодексу України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно ст.65 Сімейного кодексу України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Згідно ст.355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Згідно ст.369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників. Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Крім цього, враховуючи обставини даної справи, суд вважає, що незалежно від того, чи є радіатор, електродриль, плиткоріз, конвектор, металевий візок, що вказані в обвинувальному акті, особистою приватною власністю потерпілої чи є спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_3 (що встановлено в судовому засіданні), у разі відчуження обвинуваченим ОСОБА_1 вказаного майна без згоди дружини ОСОБА_3 - складу злочину (крадіжки) у діях ОСОБА_1 не виникає. У разі, якщо потерпіла вважає вказане майно своєю приватною власністю і не надавала згоду своєму чоловікові ОСОБА_1 на відчуження вказаного майна, вона має право в цивільно-правовому порядку вимагати від ОСОБА_1 відшкодувати їй вартість відчуженого майна, в т.ч. звернутись в позовному порядку до суду за захистом свого права. Тобто, між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, як подружжям, виникли сімейні та цивільно-правові відносини.

17.02.2015р. ухвалою суду надавалось доручення органам прокуратури для перевірки фактичних даних, що були повідомлені обвинуваченим ОСОБА_1 щодо вчинення під час проведення досудового розслідування на нього недозволених методів ведення розслідування з боку працівників Чигиринського РВ УМВС України в Черкаській області. Прокуратурою Черкаської області проведено перевірку, за результатами якої дані щодо вчинення під час проведення досудового розслідування на ОСОБА_1 недозволених методів слідства - не підтвердились, що вказано у висновку від 16.03.2015р. При надходженні ОСОБА_1 до СІЗО м.Черкаси будь-яких тілесних ушкоджень виявлено не було. У зв'язку з цим, суд вважає твердження обвинуваченого з даного приводу - необгрунтованими і безпідставними.

Суд вважає, що обвинувачення відносно ОСОБА_1 ґрунтується на припущеннях, а згідно ст.62 Конституції України обвинувачення не може грунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, суд констатує, що стороною обвинувачення не доведено факт вчинення обвинуваченим інкримінованого йому злочину.

За таких обставин, суд вважає, що по даному кримінальному провадженню ОСОБА_1 необхідно виправдати у зв'язку з відсутністю в діянні обвинуваченого складу інкримінованого кримінального правопорушення, а провадження по справі закрити.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою, що був обраний до ОСОБА_1, - необхідно скасувати та звільнити з-під варти ОСОБА_1 із зали суду.

Процесуальних витрат по справі немає. Цивільний позов не заявлений.

Питання про речові докази необхідно вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.368, 370-371, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

Визнати невинуватим ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, і виправдати його у зв'язку з відсутністю в діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення, а провадження по справі закрити.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою, що був обраний до ОСОБА_1, - скасувати та звільнити з-під варти ОСОБА_1 із зали суду.

Речові докази: масляний радіатор та металевий візок, що знаходяться на відповідальному зберіганні у потерпілої ОСОБА_3 - залишити останній за належністю.

На вирок можуть бути подані апеляційні скарги учасниками процесу до апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції протягом 30 днівз дня проголошення вироку, а особою, яка перебуває під вартою - протягом 30 днівз дня вручення їй копії вироку.

Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження за заявою можуть отримати в суді в секретаря копію вироку.

Суддя: О. М. Суходольський