Постанова № 43230490, 17.03.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/1272/15-п Головуючий у І інстанції Туманова К.Л.Провадження № 33/780/163/15 Доповідач у 2 інстанції ПолосенкоКатегорія 429 17.03.2015

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 березня 2015 року м. Київ

Суддя Апеляційного суду Київської області Полосенко В.С., за участю: представника Київської митниці ДФС - Захарова А.О., представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 лютого 2015 року, якою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, тимчасово непрацюючої, визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст.471 Митного кодексу України та накладено на неї стягнення у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень, з конфіскацією вилученої валюти в сумі 4032 (чотири тисячі тридцять дві) доларів США, -

В С Т А Н О В И В :

За постановою судді, 25 січня 2015 року, о 10 годині 30 хвилин, під час проходження митного контролю в зоні митного контролю залу «Приліт» терміналу «Д» ДП МА «Бориспіль» громадянка України ОСОБА_3 яка прилетіла до України з Ізраїлю, м. Тель Авів, літаком авіакомпанії «Ель Аль», рейсом № 2651, своїми діями обрала канал, позначений символами зеленого кольору - «зелений коридор», тим самим, заявила про те, що переміщувані нею через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо ввезення на митну територію України та засвідчила про факти, що мають юридичне значення.

Після перетину ОСОБА_3 «білої лінії», яка позначає закінчення зони спрощеного митного контролю «зелений коридор» митниці, їй було задано запитання щодо наявності в неї готівки, на що вона відповіла, що має при собі близько 15 500 доларів США та декілька дрібних грошей.

Після цього ОСОБА_3 було запрошено до службового приміщення митниці залу «Приліт» терміналу «Д» ДП МА «Бориспіль», де нею була видана готівка в розмірі 15 534 доларів США та 100 Євро, що знаходились: 15 000 доларів США - в кишені кофти, одягненої на пасажирці, а 534 долари США та 100 Євро - в гаманці, що знаходився в жіночій сумці (ручна поклажа). Зазначена готівка переміщувалась без ознак приховування.

З виявленої суми громадянці України ОСОБА_3 було пропущено 11 502 доларів США та 100 Євро. За протоколом про порушення митних правил вилучено 4032 доларів США.

Таким чином, своїми діями ОСОБА_3 під час проходження митного контролю порушила встановлений ст. 366 МК України порядок проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю.

Постановою судді ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст.471 МК України та накладено на неї стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 гривень з конфіскацією вилученої відповідно до протоколу про порушення митних правил валюти.

Представник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою накласти на громадянку ОСОБА_3 стягнення у виді штрафу без застосування додаткового стягнення у виді конфіскації вилученої валюти.

На думку апелянта, постанова суду є незаконною, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що дане правопорушення ОСОБА_3 вчинила з необережності, не маючи наміру приховувати грошові кошти. Вказує, що ОСОБА_3 не була в Україні більше п'яти років, вперше перевозила таку суму грошей і не було ознайомлена з проходженням митного контролю в Україні. Судом не було враховано в якості пом'якшуючих обставин - щире каяття ОСОБА_3 та визнання вини. Також не враховано матеріальний стан ОСОБА_3, яка заробила грошові кошти тяжкою працею за кордоном більше шести років. Вказує, що ОСОБА_3 має внучку, яка страждає на хворобу нирок та потребує значного фінансового лікування.

Вважає, що застосування конфіскації, як предмету порушення митних правил в даному випадку є порушенням положень ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки покладає на ОСОБА_3 "індивідуальний надмірний тягар".

Вислухавши доповідь судді, пояснення представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності в підтримку поданої апеляційної скарги, представника Київської митниці, який вважає рішення суду законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, приходжу до наступного.

Висновок судді про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні порушення митних правил повністю знайшов своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи і стверджується зібраними у справі доказами, а саме: протоколом про порушення митних правил від 25 січня 2015 року № 0048/125120104/15; даними протоколу опитування ОСОБА_3; доповідною запискою головного державного інспектора ВМО № 4 МП «Бориспіль-аеропорт» щодо обставин складання протоколу про порушення митних правил; переліком купюр та описом готівки вилучених у ОСОБА_3

На підставі зазначених доказів суддя дійшов обґрунтованого висновку, про необхідність притягнення ОСОБА_3 до відповідальності за ст. 471 МК України та на законних підставах, у відповідності до санкції цієї статті наклав на неї стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 гривень з конфіскацією вилученої валюти.

Стягнення у виді штрафу з конфіскацією вилученої валюти накладено на ОСОБА_3 з дотриманням вимог закону, у межах санкції, передбаченої ст.471 Митного кодексу України.

Доводи апеляційної скарги представника про вчинення ОСОБА_3 правопорушення з необережності не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції, оскільки суб'єктивна сторона даного правопорушення характеризується виною у формі, як умислу так і необережності.

Твердження апелянта про необхідність врахування обставин, які пом'якшують адміністративну відповідальність не можуть бути підставою для скасування постанови судді в частині накладеного стягнення.

За змістом ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.

Як вбачається з матеріалів справи, при накладенні стягнення на ОСОБА_3 судом вимоги вказаної норми закону дотримані повністю.

Санкція ст. 471 Митного кодексу України є безальтернативною і передбачає накладення штрафу в розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а у разі якщо безпосередніми предметами правопорушення є товари, переміщення яких через кордон України заборонено або обмежено законодавством України, - також конфіскацію цих товарів. Нормами митного Кодексу України не передбачено можливості накладання стягнення у розмірі меншому ніж передбачено санкцією відповідної статті.

Посилання апелянта на норми Європейської Конвенції «З захисту прав і основоположних свобод людини», є безпідставними, оскільки конфіскація безпосередніх предметів порушення митних правил не підпадає під порушення положень даної Конвенцції.

Враховуючи наведене, підстав для зміни чи скасування постанови суду першої інстанції не вбачаю.

Керуючись ст. 294 КУпАП суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 лютого 2015 року щодо ОСОБА_3 - без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя В.С. Полосенко