Ухвала суду № 43230461, 23.03.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/6954/14-ц Головуючий у І інстанції Сердинський В.С.Провадження № 22-ц/780/1134/15 Доповідач у 2 інстанції СержанюкКатегорія 38 23.03.2015

УХВАЛА

Іменем України

23 березня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі головуючого - судді Сержанюка А.С., членів колегії - суддів Журби С.О., Коцюрби О.П., із участю секретаря Химинець Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 грудня 2014 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3 про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, усунення від права на спадкування за законом та визнання права власності на 1/2 частину будинку в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 грудня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання свідоцтва про право на спадщину, виданого 04 грудня 2009 року на ім'я ОСОБА_2, недійсним, усунення відповідача від права на спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 року батька - ОСОБА_4 та визнання за позивачем права власності на 1/2 частину будинку, розташованого по АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом, відмовлено.

На обґрунтування ухваленого рішення місцевим судом зазначено, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту умисного ухилення відповідача від надання допомоги спадкодавцю та потребу в отриманні допомоги від сина за умови надання допомоги позивачкою, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Також позивачем не надано і судом не здобуто доказів того, що спадкодавець перебував у безпорадному стані.

Окрім цього, суд вважав, що відповідач ОСОБА_2 законно отримав свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частину майна і не може бути позбавлений права власності на належну йому частину спірного житлового будинку, оскільки судом відмовлено в позові про усунення відповідача від права на спадкування з підстав передбачених ч. 5 ст. 1224 ЦК України.

А тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити в повному обсязі.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення матеріального та процесуального права при його ухваленні.

Просить рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 грудня 2014 року скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Суд, з'ясувавши обставини і перевіривши їх доказами у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши учасників процесу у судових дебатах, вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, керуючись наступним.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, ОСОБА_4, за життя, належав на праві власності житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: Київська область, м. Бровари, АДРЕСА_2 ( а.с. 19-24 ).

ІНФОРМАЦІЯ_2 року він помер ( а.с. 16, 17 ), після смерті якого відкрилася спадщина на зазначене майно.

Спідкоємці померлого - ОСОБА_3 та ОСОБА_2, відповідно, 13 та 14 лютого 2008 року звернулись до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті їх батька ( а.с. 92 зв., 93 зв. ).

При цьому, ОСОБА_3, того ж дня, подала заяву про відмову від спадщини на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с. 8, 93 ).

З дотриманням вимог чинного законодавства, цивільних прав та інтересів сторін, 04 грудня 2009 року на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_1 видані свідоцтва про право на спадщину за законом ( а.с. 9, 110, 113 ), право власності яких 18 січня 2010 року зареєстровано Комунальним підприємством Броварської міської ради «Броварське бюро технічної інвентаризації ( а.с. 10, 11, 13 ).

28 серпня 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеними позовними вимогами ( а.с. 2-7 ).

При цьому, належних та допустимих доказів на підтвердження перебування спадкодавця у безпорадному стані та ухилення відповідача від надання йому допомоги, у відповідності до положень ст.ст. 58-60 ЦПК України, ОСОБА_1 не надала.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову і, з додержанням норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст.ст. 11, 15, 16, 1216, 1224, 1261 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 58-60, 213-215 ЦПК України, ухвалив законне і обґрунтоване рішення на підставі належних та допустимих доказів по справі.

При цьому, ним дана належна оцінка доказів по справі у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України.

А тому, доводи апелянта про незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення матеріального та процесуального права при його ухваленні, зокрема, ст. 92 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 4, 5, 15, 245, 334 ЦК України, ст.ст. 1, 4, 5, 10, 40, 42, 44, 64 176, 179, 193, 213 ЦПК України, положень постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року, на думку апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження при розгляді справи, оскільки вони повністю спростовуються належними та допустимими доказами по справі.

Інші доводи, викладені ОСОБА_1 в апеляції, зокрема, про відсутність відповідача при розгляді справи, домовленість свідків щодо пояснень у суді, не дослідження судом доказів у справі, догляд позивача за спадкодавцем у неповнолітньому віці, ухилення відповідача за доглядом тяжкохворого батька, проживання орендарів у спірному будинку, відповідач не є власником частини будинку, на переконання апеляційного суду, не спростовують висновку місцевого суду про необґрунтованість позову та не є підставою, у силу викладеного, для задоволення апеляційних вимог.

При цьому, свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6 підтвердили факт надання допомоги відповідачем своєму батьку літом 2007 року.

Окрім цього, свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 зазначили про наявність домовленості між сторонами щодо спадкового майна, а перший, окрім цього, про те, що знає про проживання у спірному будинку трьох осіб та наявність проблем із електрикою.

Пояснення зазначених свідків, на переконання апеляційного суду, відповідають дійсності і не спростовують висновок місцевого суду про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Наявність між сторонами спору щодо розподілу спадкового майна, користування спірним будинком та надані докази на їх підтвердження, зокрема, листи, рішення виконавчого комітету Броварської міської ради, довідка про причину смерті, рахунок в ощадбанку, страхове свідоцтво, акт обстеження житло-побутових умов, висновки про результати перевірок заяв ОСОБА_3, рішення Деснянського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2012 року, договір користування майном від 08 травня 2013 року, позовна заява, товарні чеки ( а.с. 12, 14, 15, 16, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32-34, 35, 60-62, 81-83, 125-126 ), з точки зору суду другої інстанції, не є правовою підставою для задоволення як позовних, так і апеляційних вимог.

Неналежний технічний стан спірного майна, у силу викладеного, також не є правовою підставою для їх визнання обґрунтованими.

Безпідставні і твердження про те, що відповідач не є власником ? частини житлового будинку, оскільки воно спростовується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно ( а.с. 11 ).

Відтак, викладені у апеляціях доводи суд другої інстанції відносить до числа формальних, а тому оскаржуване рішення, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасоване у відповідності до положень ст. 308 ЦПК України.

Окрім цього, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого судом не виявлено.

Окрім цього, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого судом не виявлено.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 грудня 2014 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3 про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, усунення від права на спадкування за законом та визнання права власності на 1/2 частину будинку в порядку спадкування за законом залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий А.С. Сержанюк

Судді: С.О. Журба

О.П. Коцюрба