Постанова № 43229577, 05.03.2015, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/48/15-а

2-а/296/91/15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2015 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого-судді Галасюк Р.А.,

при секретарі Могилевець В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 327 справу за адміністративним позовом Голови Корольовської районної ради м. Житомира ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області, третя особа ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними та скасування постанов, -

В С Т А Н О В И В :

Голова Корольовської районної ради м. Житомира ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання неправомірними дій старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області Шевчук Г.І. з винесення постанов від 26.12.2014 року по виконавчим провадженням № 44494486 і № 44494383 від 26.08.2014 р. про стягнення з нього виконавчого збору у розмірі 1360 грн. за кожною із постанов та їх відповідне скасування і також стягнення витрат зі сплати судового збору за даним позовом.

В обґрунтування даної позовної заяви зазначено, що отримано позивачем оскаржувані постанови 30 грудня 2014 р.. Вважає дії держвиконавця з винесення цих постанов неправомірними, а постанови відповідно незаконними, які підлягають скасуванню, виходячи з наступного. Так, на думку позивача, в порушення приписів ч. 1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» держвиконавець не об'єднала виконавчі провадження де, виносились оскаржувані постанови. Крім цього, 29 серпня 2014 року позивачем отримано постанови держвиконавця про відкриття даних виконавчих проваджень про зобов'язання голови Корольовської районної ради м. Житомира надати гр. ОСОБА_2 головному спеціалісту-юрисконсульту виконкому Корольовської райради м. Житомира щорічну оплачувану відпустку за період з 2013 року по 2014 рік, відповідно до заяви від 28.04.2014 р., з виплатою допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу та про зобов'язання голови Корольовської райради м. Житомира звільнити ОСОБА_2 у зв'язку із скороченням штату (посади внаслідок штатних змін) за пунктом 1 статті 40 КЗпП України останнім днем відпустки.

Оскільки, як вказує позивач ним було добровільно виконано постанову Корольовського райсуду м. Житомира від 05 червня 2014 року, шляхом видання 13 серпня 2014 року розпорядження № 77-к «Про виконання постанов суду щодо надання щорічних основних відпусток ОСОБА_2 та наступне його звільнення», тобто ще до відкриття виконавчих проваджень, позивачем було направлено відповідачу листа про це від 01.09.2014 року № 8-13/256. Однак, держвиконавець Шевчук Г.І. вважала, що названа постанова суду виконана не повністю. Листом від 16.09.2014 року голова Корольовської районної ради ОСОБА_1 повідомив старшого держвиконавця Шевчук Г.І. про те, що постанова Корольовського районного суду від 05.06.2014 року виконана розпорядженням від 13 серпня 2014 року № 77-к, оскільки в мотивувальній частині названої постанови (відповідно до ст. 163 КАС України) зазначено, дослівно: «Суд не визначає термін відпустки, дату її початку та конкретний розмір допомоги, що підлягає виплаті позивачу, оскільки вказані питання відносяться до компетенції керівника установи та між сторонами спір з даного приводу не виникав».

В результаті чого, 29.09.2014 р. держвиконавцем Шевчук Г.І. було направлено до Корольовського райсуду заяву про роз'яснення рішення суду по названій справі та винесено постанову про зупинення виконавчого провадження № 44494486 від 26.08.2014 року та постанову про відкладання провадження виконавчих дій по виконавчому провадженню № 44494383 від 26.08.2014 року.

27.10.2014 р. ухвалою Корольовського райсуду м. Житомира у справі № 296/8982/14-а щодо тривалості відпустки роз'яснено, що питання тривалості щорічної основної відпустки на яку має право ОСОБА_2 за період 2013 року по 2014 рік не було предметом розгляду справи по суті, про що судом було зазначено в мотивувальній частині постанови суду від 05 червня 2014 року, а тому суд не вправі давати з цього приводу будь-які роз'яснення, оскільки вони приведуть до зміни змісту судового рішення.

Таким чином, позивач вважає, що ним у повному обсязі добровільно 13 серпня 2014 року виконано постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 05 червня 2014 року у справі № 296/3823/14-а щодо надання ОСОБА_2, головному спеціалісту-юрисконсульту виконавчого комітету районної ради, оплачуваної відпустки за період з 2013 по 2014 рік, відповідно до заяви від 28.04.2014, з виплатою допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу та звільнення ОСОБА_2 у зв'язку із скороченням штату (посади внаслідок штатних змін) за пунктом 1 ст. 40 КЗпП України останнім днем відпустки. З огляду на це вказує, що виконавчі провадження № 44494486 та № 44494383 були відкриті 26 серпня 2014 року, тобто після добровільного виконання ним постанови суду у справі № 296/3823/14-а.

Крім того, позивач вказує і на неправильність визначення держвиконавцем розміру виконавчого збору як для юридичної особи, оскільки вказує на те, що він хоча і є головою районної ради, тобто посадовою особою місцевого самоврядування, проте є фізичною, а не юридичною особою.

За таких підстав, позивач вважає дії держвиконавця Шевчук Г.І. з винесення зазначених постанов про стягнення з нього виконавчого збору неправомірними, а постанови незаконними і такими, що підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача вимоги підтримала та просила задовольнити їх повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала, посилаючись на те, що оскільки вимога про сплату боргу була виконана боржником в порядку примусового виконання виконавчого документу, отже постанова про стягнення з боржника виконавчого збору відповідає положенню ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» та позовні вимоги є необґрунтованими.

Третя особа в судовому засіданні позов не визнала, вважаючи постанову відповідача про стягнення з боржника виконавчого збору правомірною.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши письмові докази у справі, суд встановив наступне.

Як встановлено в ході розгляду справи, на виконанні відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції перебувало виконавче провадження ВП № 44494486 з примусового виконання виконавчого листа № 296/3823/14-а від 21.08.2014 року виданого Корольовським районним судом м. Житомира про зобов'язання Голову Корольовської районної ради м. Житомира ОСОБА_1 надати ОСОБА_2 головному спеціалісту-юрисконсульту виконавчого комітету Корольовської районної ради м. Житомира щорічну оплачувану відпустку за період з 2013 року по 2014 рік, відповідно до заяви від 28.04.2014, з виплатою допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу.

26 серпня 2014 р. державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.

Крім цього, у відділі також перебувало виконавче провадження ВП № 44494383 з примусового виконання виконавчого листа № 296/3823/14-а виданого 21.08.2014 року Корольовським районним судом м. Житомира про зобов'язання Голову Корольовської районної ради м. Житомира ОСОБА_1 звільнити ОСОБА_2 у зв'язку із скороченням штату (внаслідок штатних змін) за пунктом 1 статті 40 КЗпП України останнім днем відпустки. Постанова про відкриття виконавчого провадження винесено державним виконавцем також 26.08.2014 року.

03.09.2014 року надійшла відповідь від боржника з копією розпорядження від 13.08.2014 року № 77-к.

Зі змісту даного розпорядження, а саме з п.2 вбачається, що гр. ОСОБА_2, поновленому на посаді головного спеціаліста-юрисконсульта виконкому Корольовської районної ради м. Житомира згідно з розпорядженням голови районної ради від 11.02.14 № 14-к, надати щорічні основні оплачувані відпустки за періоди роботи з 25.06.2012 по 24.06.2013 терміном 30 календарних днів та з 25.06.2013 по 06.06.2014 терміном 07 календарних днів (з урахуванням того, що розпорядженням голови районної ради від 13.02.2014 № 08-в йому вже була надана в 2014 році невикористана частина щорічної основної відпустки за період роботи з 25 червня 2011 по 24 червня 2012 терміном 22 календарних дні, а відповідно до ст. 10 Закону України «Про відпустки» загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів) з 28 квітня по 06 червня 2014 (враховуючи, що 01, 02, 09 травня 2014 року - святкові дні) з виплатою матеріальних допомог на оздоровлення у розмірах посадового окладу. З врахуванням встановленого, 11 вересня 2014 року держвиконавцем надіслано вимогу голові Корольовської районної ради щодо виконання рішення суду у строк до 17.09.2014 року.

22.10.2014 року постановою Корольовського районного суду у справі № 296/8100/14-а було скасовано п.2 розпорядження № 77-К від 13.08.2014 р.. 26.12.2014 року на адресу боржника знову направлено вимогу державного виконавця з вимогою виконати рішення суду в строк до 12.01.2015 року.

26.12.2014 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору. 06.01.2015 року до відділу примусового виконання рішень від боржника надійшла відповідь та копія розпорядження № 02-к від 05.01.2015 р., у п. 1 якого зазначено вважати таким, що втратив чинність пункт 2 розпорядження голови Корольовської районної ради від 13.08.2014 р. № 77-к «Про виконання постанов суду щодо надання щорічних основних відпусток ОСОБА_2 і наступне його звільнення» в наступній частині: «надати ОСОБА_2, поновленому на посаді головного спеціаліста-юрисконсульта виконкому Корольовської районної ради м. Житомира згідно з розпорядженням голови районної ради від 11.02.2014 № 14-к, щорічні основні оплачувані відпустки за періоди роботи з 25.06.2012 по 24.06.2013 терміном 30 календарних днів та з 25.06.2013 по 06.06.2014 терміном 07 календарних днів (з урахуванням того, що розпорядженням голови районної ради від 13.02.14 № 08- в у 2014 році йому вже була надана невикористана частина щорічної основної відпустки за період роботи з 25 червня 2011 по 24 червня 2012 терміном 22 календарних дні, а відповідно до ст. 10 Закону України «Про відпустки» загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів) з 28 квітня по 06 червня 2014 (враховуючи, що 01, 02, 09 травня 2014 року - святкові дні)». Пунктом 2 внести зміни до пункту 2 розпорядження голови Корольовської районної ради від 13.08.14 № 77-к «Про виконання постанов суду щодо надання щорічних основних відпусток ОСОБА_2 та наступне його звільнення» і викласти його у наступній редакції: «2. Надати ОСОБА_2, поновленому на посаді головного спеціаліста-юрисконсульта виконкому Корольовської районної ради м. Житомира згідно з розпорядженням голови районної ради від 11.02.14 № 14-к, щорічні основні оплачувані відпустки за періоди роботи з 25.06.2012 по 24.06.2013 терміном 30 календарних днів та з 25.06.2013 по 07.06.2014 терміном 07 календарних днів з 29 квітня по 07 червня 2014 (враховуючи, що 01, 02, 09 травня 2014 року - святкові дні) з виплатою матеріальних допомог на оздоровлення у розмірах посадового окладу».

13.01.2014 державним виконавцем винесено постанову про накладення на боржника штрафу та направлено повторну вимогу боржнику щодо виконання рішення суду.

19.01.2014 до відділу примусового виконання рішень надійшов лист разом із копією розпорядження №06-К від 16.01.2015, в якому вказано внести зміни до пункту 2 розпорядження голови Королівської районної ради від 13.08.14 р. № 77-к «Про виконання постанов суду щодо надання щорічних основних відпусток ОСОБА_2 та наступне його звільнення» та викласти його у наступній редакції: «2. Надати ОСОБА_2, поновленому на посаді головного спеціаліста-юрисконсульта виконкому Корольовської районної ради м. Житомира згідно з розпорядженням голови районної ради від 11.02.14 р. № 14-к, щорічні основні оплачувані відпустки за період роботи з 25.06.2012 року по 24.06.2013 року терміном 30 календарних днів з 29 квітня по 31 травня 2014 року (враховуючи, що 01, 02, 09 травня 2014 року - святкові дні) та за період роботи з 25.06.2013 по 24.06.2014 терміном 30 календарних днів (враховуючи, що 08, 28 червня 2014 року - святкові дні) з 02 червня по 03 липня 2014 року з виплатою матеріальних допомог на оздоровлення у розмірах посадового окладу».

23.01.2014 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 8 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

У відповідності до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Проте, як встановлено при розгляді справи, на виконанні у відділі примусового виконання рішень перебували виконавчі провадження не про стягнення коштів з боржника, а немайнового характеру, зокрема зобов'язання боржника вчинити певні дії. З огляду на те, що такі виконавчі провадження, за ст. 33 наведеного закону не підлягають об'єднанню у зведене, посилання позивача на цю обставину є безпідставним.

Зі змісту копії розпорядження від 13.08.2014 року № 77-к вбачається, що рішення суду не було виконано в повному обсязі. Зі змісту виконавчого документа видно, що ОСОБА_2 необхідно надати відпустку відповідно до заяви стягувача від 28.04.2014 року. В цій заяві ОСОБА_2 просить надати відпустку за період роботи з 25.06.2013 по 24.06.2014, тобто тривалістю 30 календарних днів. Згідно п. 2 розпорядження № 77-к від 13.08.2014 року зазначено, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про відпустки» загальна тривалість щорічних основної та додаткової відпусток не може перевищувати 59 календарних днів. Зазначеною нормою встановлено обмеження загальної тривалості щорічних відпусток, на які має право працівник у відповідний робочий рік, тобто за один робочий рік. На випадок, коли працівникові після використання у відповідному робочому році щорічних відпусток за цей рік надаються невикористані щорічні відпустки за минулі роки, це обмеження не поширюється. Якщо працівник з якихось причин не скористався своїм правом на щорічну відпустку за попередній рік чи кілька попередніх років, він має право використати їх.

Таким чином, 11 вересня 2014 року у зв'язку з неповним виконанням рішення суду, на адресу боржника направлено вимогу про виконання рішення суду в строк до 17.09.2014 року. За невиконання рішення суду, згідно ст.ст.75,89 ЗУ «Про виконавче провадження», 13.01.2014 року винесено постанову про накладення штрафу та направлено повторну вимогу боржнику. Відповідно ст. 28 цього Закону за невиконання боржником рішення суду в строк наданий для самостійного виконання, 26.12.2014 року винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 1360 грн..

У зв'язку з повним фактичним виконанням рішення суду, відповідно до листа позивача, який 19.01.2015 року надійшов до відповідача разом із копією розпорядження в якому вказано внести зміни до пункту 2 розпорядження голови Корольовської районної ради від 13.08.14 № 77-к, 23.01.2014 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 8 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження.

Окрім того, як вказувалось вище, на виконанні у відділі примусового виконання рішень перебував виконавчий лист № 296/3823/14-а виданого 21.08.2014 року Корольовським районним судом м. Житомира про зобов'язання Голову Корольовської районної ради м. Житомира ОСОБА_1 звільнити ОСОБА_2 у зв'язку із скороченням штату (внаслідок штатних змін) за пунктом 1 статті 40 КЗпП України останнім днем відпустки. Проте, як встановлено, це рішення суду позивачем також не було виконано в повній мірі, оскільки згідно виконавчого листа № 296/3823/14-а ОСОБА_2 необхідно звільнити у зв'язку із скороченням штату (внаслідок штатних змін) за пунктом 1 статті 40 КЗпП України останнім днем відпустки, а через невиконання в повній мірі рішення суду про надання відпустки, не може вважатися виконаним і рішення суду про звільнення стягувача.

Таким чином, за невиконання рішення суду, в строк наданий для самостійного виконання, держвиконавцем за статтями 75, 89 Закону України «Про виконавче провадження» 23.01.2014 року винесено постанову про накладення на позивача у цій справі штрафу в розмірі 680 грн.. Також, за статтею 28 вказаного Закону за невиконання боржником рішення суду, в строк наданий для самостійного виконання, 26.12.2014 року держвиконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 1360 грн..

Як було встановлено в ході розгляду справи, 19.01.2015 року до відділу надійшов лист від боржника та копія розпорядження від 16.01.2015 року № 06-к, яким внесено зміни до п. 3 розпорядження від 13.08.2014 № 77-к «Про виконання постанов суду щодо надання щорічних основних відпусток ОСОБА_2 та наступне його звільнення», а саме: дату 06 червня 2014 року» було замінено датою «03 липня 2014 року». У зв'язку з цим, за фактичним виконанням рішення суду, 23.01.2014 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 8 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження.

Аналізуючи викладені обставини, суд враховує наступне. Як зазначалось, підстави і порядок стягнення виконавчого збору встановлений ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження». У разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, стягнення виконавчого збору, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, відшкодування витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, і стягнення штрафів, накладених відповідно до вимог цього Закону.

Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю. При наступних пред'явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні.

Розмір фактично стягнутого з боржника виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.

У разі якщо стягнутої з боржника суми недостатньо для задоволення в повному обсязі вимог стягувача, виконавчий збір сплачується пропорційно до стягнутої суми.

У разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню на основі виконавчого документа, виконавчий збір повертається боржникові.

У разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

Наведена процедура стягнення з боржника виконавчого збору не підлягає розширеному тлумаченню.

Отже, враховуючи те, що позивачем не виконаний виконавчий документ майнового характеру у строк, встановлений державним виконавцем для самостійного його виконання відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, що підлягало виконанню не скасовано, постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження». Посилання позивача на неправильний розмір збору, який визначено держвиконавцем також є безпідставним, оскільки при виконанні вищенаведеного рішення суду у даних виконавчих провадженнях, позивач діяв не як фізична особа, так як будучи посадовою особою органу місцевого самоврядування, діяв керівник юридичної особи.

З аналізу наведених обставин, відповідних доказів та норм законодавства суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70-72, 86, 94, 160-162, 167, 181,186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні позову Голови Корольовської районної ради м. Житомира ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області, третя особа ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними та скасування постанов.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Корольовський районний суд м. Житомира, з врахуванням застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу (проголошенні при закінченні розгляду справи вступної та резолютивної частини постанови), протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Постанова набирає законної сили після закінчення встановлених строків апеляційного оскарження.

Суддя Р. А. Галасюк