Постанова № 43229019, 19.03.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2015 р. Справа № 922/1029/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Шепітько І.І. суддя Медуниця О.Є., суддя Россолов В.В.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.

за участю представників:

позивача – не з’явився

відповідача – не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 1573Х/1-32) на ухвалу господарського суду Харківської області від 23 лютого 2015 року у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Технології будівельного сервісу”, м.Луганськ

до Державного закладу “ Луганський державний медичний університет”, м.Рубіжне, Луганська область

про стягнення 495945,93 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 лютого 2015 року (суддя Макаренко О.В.) повернуто позовну заяву і додані до неї документи ТОВ “Технології будівельного сервісу”, м.Луганськ без розгляду (а.с.2,3).

Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу господарського суду Харківської області від 23 лютого 2015 року скасувати та передати справу на розгляд господарського суду Харківської області. Вказує на те, що позову була подана довідка, видана Головним управлінням казначейської служби Луганської області від 18.11.2014 року про сплату позивачем судового збору в розмірі 9699,71 грн.

Позивач та відповідач у судове засідання також не з’явились, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до п.п. 4 п.6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.2014 року №01-06/2052/14 учасник судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за умови розміщення інформації про час і місце судового засідання на сторінці відповідного суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис.

Приймаючи до уваги, що відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.2014 року №01-06/2052/14 інформація про час та місце проведення судового засідання 11.03.2015 року була розміщена на офіційному веб-сайті суду веб-порталу «Судова влада України» у розділі «Новини і події» і судом виконано процесуальний обов’язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи та враховуючи 15-ти денний строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, встановлений ст.102 Господарського процесуального кодексу України, вийти за межі якого не передбачено Господарським процесуальним кодексом України, вважає за можливе відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України розглянути апеляційну скаругу за наявними матеріалами без участі представників сторін.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом норм процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України колегія суддів встановила наступне.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, господарський суд Харківської області вказує на те, що при зверненні до господарського суду з позовною заявою у даній справі позивачеві необхідно було сплатити 9 918,92 грн. (2% від ціни позову). Однак, позивач подав до суду докази сплати судового збору в розмірі 219,21грн., про що свідчить оригінал чека №18022015110548 від 18.02.2015 р. Таким чином, позивачем не додано до позовної заяви доказів, які підтверджують сплату судового збору в розмірі 9 699,71 грн. (9 699,71 грн. + 219,21 грн. = 9 918,92 грн.). Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі. З огляду на вищевикладене господарський суд дійшов висновку, що дана позовна заява і додані до неї документи підлягають поверненню позивачу без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

На думку колегії суддів, зазначені висновки місцевого суду є помилковими та не відповідають обставинам справи виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Технології будівельного сервісу", м. Луганськ звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Державного закладу "Луганський державний медичний університет" 376 133,18 грн. основного боргу, 25 548,94 грн. пені, 7 078,99 грн. 3% річних, 42 126,92 грн. інфляційних втрат та 45 021,9 грн. штрафу за договором підряду №228 від 02.10.2013 року. Позивач також просить суд стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

Згідно з п.3 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

При зверненні до господарського суду з позовною заявою у даній справі позивачеві необхідно сплатити 9 918,92 грн. (2% від ціни позову).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем до позовної заяви додано оригінал чека №18022015110548 від 18.02.2015 року про сплату судового збору в розмірі 219,21 грн. та довідка, видана Головним управлінням казначейської служби Луганської області від 18.11.2014 року про сплату судового збору в розмірі 9699,71 грн., про що зазначено у додатках до позовної заяви (а.с.7, 18, 19).

Статтею 129 Конституції України визначено, що основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Вказана стаття визначає основні засади судочинства, які є системою загальноправових, міжгалузевих та галузевих принципів, що розкривають сутність судочинства, напрями та досягнення завдань правосуддя та реалізацію прав, свобод і законних інтересів учасників процесу.

Конституцією України передбачається низка гарантій, однією із яких є право судового захисту, що передбачена статтею 55 Конституції України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Це означає, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі ст. 64 Конституції України не може бути обмежене

Таким чином, статтею 55 Конституції України закріплено фундаментальний принцип судового захисту всіх порушених прав людини і громадянина. Надання громадянам права на реалізацію судового захисту їх порушених конституційних прав є невід’ємним елементом законності у державі.

Можливість отримати судовий захист порушеного чи оспорюваного суб’єктивного права чи охоронюваного законом інтересу є одним з найважливіших прав особистості, що суттєво визначає її місце у суспільстві. Тому реалізація права на судовий захист має не тільки юридичне, але й суттєве соціально-політичне значення. Судовий захист надається кожному, хто має на нього право та потребує його. Будь-яка особа, що вважає своє право порушеним, має можливість звернутися за судовим захистом та доводити свою правоту.

У п.2.2. Рішення Конституційного суду України у справі № 1-10/2012 зазначено, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права.

Відповідно до ст. 42 ГПК України, правосудця у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Приймаючи до уваги, що позивачем при подачі позовної заяви було додано докази сплати судового збору у встановленому розмірі, колегія суддів дійшла висновку про те, що приймаючи оскаржувану ухвалу, господарський суд Харківської області не забезпечив повного та всебічного дослідження усіх фактичних обставин та безпідставно повернув позовну заяву з посиланням на п. 4 ч.1 ст. 63 ГПК України.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, ухвала господарського суду Харківської області від 23 лютого 2015 року підлягає скасуванню, а справа направленню на розгляд місцевого господарського суду.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 2 ст.103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. ст. 105, 106 ГПК України

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача задовольнити.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 23 лютого 2015 року у справі № 922/1029/15 скасувати.

Справу передати на розгляд господарському суду Харківської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Повна постанова складена 24.03.2015 року.

Головуючий суддя Шепітько І.І.

Суддя Медуниця О.Є.

Суддя Россолов В.В.