Ухвала суду № 43228629, 09.04.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

09 квітня 2014 рокусправа № 412/5962/2012(2-а/412/265/2012)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Дурасової Ю.В. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради

на постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24.07.2012р. у справі №412/5962/2012(2-а/412/265/2012)

за позовом ОСОБА_1

до 1. Комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради;

2. Державного реєстратора Буравльової Ганни Сергіївни

про визнання протиправними дій ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до суду з позовом про визнання протиправним рішення реєстратора комунального підприємства „Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради Буравльової Ганни Сергіївни (далі по тексту - відповідач-2) від 29.02.2012р. про відмову в реєстрації права власності позивача на прибудову та сарай у домоволодінні по АДРЕСА_1 та про скасування вищезазначеного рішення; а також про зобов'язання Комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради (далі по тексту - відповідач-1) здійснити реєстрацію права власності позивача на сарай літ.Д та прибудову літ.Б1-12 до житлового будинку Б-1 загальною площею 34,1 кв.м. в домоволодінні по АДРЕСА_1 на підставі рішення Жовтневого районного суду від 10.08.2011р. та технічного паспорта на будинок від 11.11.2011р.

Позивач обґрунтував свої позовні вимоги тим, що своїми діями відповідачі порушують права позивача, передбачене Конституцією України, а також право, встановлене судом.

Постановою суду першої інстанції позов задоволено. При цьому суд зазначив, що позовні вимоги підтверджуються матеріалами справи.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач-1 оскаржує постанову суду в апеляційному порядку. Апелянт вважає судове рішення незаконним, просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову. На обґрунтування апеляційних вимог зазначається, що приймаючи постанову, суд першої інстанції не встановив та не дослідив належним чином фактичні обставини, невірно застосував норми матеріального права. Апелянт вказує, що керувався Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 є власником 2/45 домоволодіння по АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом після, посвідченого Державним нотаріусом Першої дніпропетровської держаної нотаріальної контори Сидоревичем В.А., зареєстрованого в реєстрі за №65582 (а.с.9).

Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 10 серпня 2011 року у цивільній справі №2-6813/11 за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Жовтневої районної у м.Дніпропетровську ради (третя особа: комунальне підприємство "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації") про визнання права власності на переобладнане приміщення та сарай за позивачем визнано право власності на самочинно збудовані сарай літ. Д, прибудову літ. Б'-1 (приміщення 4-5 площею 9,4 кв.м. переобладнаного з сарая літ. Г) та в цілому на житловий будинок літ. Б-1 жилою площею 20, 9 кв.м., загальною площею 29,9 кв.м. з реєстрацією цього права власності без зміни розміру належної ОСОБА_1 2/45 частки всього домоволодіння по АДРЕСА_1 (а.с.10).

Рішенням від 29 лютого 2012 року, виданим реєстратором Буравльовою Г.С. КП „ДМБТІ" Дніпропетровської обласної ради, ОСОБА_1 відмовлено в державній реєстрації 2/45 частини домоволодіння по АДРЕСА_1, при цьому реєстратор послалась на невідповідність заявленого права вимогам Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року №7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року №157/6445 (а.с.11-13).

Дослідивши надані до суду документи та проаналізувавши норми матеріального права, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційних вимог.

За приписами ст.19 Конституції України органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З матеріалів справи вбачається, що право позивача на вищезазначене майно встановлено рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 10 серпня 2011 року у справі №2-6813/11.

Додатком 2 до Тимчасового положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно №7/5 визначено перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація прав власності на нерухоме майно, серед яких (п.10) зазначено рішення суду про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна. З урахуванням вимог Тимчасового положення позивач надала реєстратору судове рішення як правовстановлюючий документ щодо свого права на вказане майно.

Щодо доводив відповідача з посиланням на норми Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Постанову Кабінету Міністрів України від 13.04.2011р. №461 та Порядок прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затверджений Наказом Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 24.06.2011 N 91, слід зазначити наступне.

Відповідно до п.3.1 розділу Ш прийняття в експлуатацію об'єктів (крім закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них) здійснюється безоплатно територіальними органами Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - Інспекція) за результатами технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж та за наявності документа, що посвідчує право власності або користування земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, шляхом реєстрації поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації (далі - декларація), яка складається за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку.

При цьому документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

Як встановлено судовим рішенням у справі №2-6813/11, яке позивачем було надано відповідачу як правовстановлюючий документ, позивач є власником вищевказаного майна на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.09.1997р.; позивач зазначена як власник нерухомого майна у технічному паспорті від 29.08.1997р. на житловий будинок індивідуального житлового фонду по АДРЕСА_1 Судом у вказаній справі також встановлено, що 27.09.2001р. позивач звернулася до голови Жовтневої райради із заявою, в якій просила видати правовстановлюючі документи на самовільне переустаткування приміщень будинку та отримала листа ГоловАПУ від 31.03.2006р. Враховуючи, що нерухоме майно було збудовано спадкодавцем самовільно і у позивача відсутня можливість оформити своє право на прибудову, суд своїм рішенням у справі №2-6813/11 визнав за ОСОБА_1 право власності на самочинно збудовані сарай літ Д, прибудову лит Б"-1 (приміщення 4-5 площею 9,4кв.м переобладнаного з сарая літ Г) та в цілому на житловий будинок літ Б-1 жилою площею 20,9кв.м, загальною площею 29,9кв.м з реєстрацією цього права власності без зміни розміру належної ОСОБА_1 2/45 частини всього домоволодіння по АДРЕСА_1

Слід також зазначити, що крім технічного паспорту на забудоку від 29.08.1997р., який був досліджений у справі №2-6813/11, суду також надано технічний паспорт на вказане домоволодіння від 11.11.2011р.

За встановлених обставин колегія суддів погоджується з тим, що відмова відповідача від здійснення передбачених законодавством дій порушила права позивача, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Суд об'єктивно, повно і всебічно дослідив обставини, які мають значення для справи, рішення суду є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачається.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 195,196,198,200,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентарізації" Дніпропетровської обласної ради на постанову Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 24.07.2012р. у справі №412/5962/2012(2-а/412/265/2012) залишити без задоволення.

Постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24.07.2012р. у справі №412/5962/2012(2-а/412/265/2012) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст.254 КАС України та може бути оскаржена згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: Л.П. Туркіна