Ухвала суду № 43228586, 17.03.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

17 березня 2015 рокусправа № 804/15469/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Кругового О.О.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Ідея Ліхт Україна» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2014 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Ідея Ліхт Україна» задоволено повністю: визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо проведення документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Ідея Ліхт Україна" за результатами якої складено Акт від 21.05.2014 р. №1300/151/36093812; визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми "Ш" від 13.06.2014 р. за №0003261501, винесене Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області; визнати нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми "Ш" від 13.06.2014 р. за №0003251501, винесене Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Не погодившись із судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції, а в задоволенні позовної заяви позивача відмовити.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається та матеріалами справи підтверджено, що 21.05.2014 р. податковим органом проведено документальну невиїзну перевірку з питань своєчасності нарахування та сплати ТОВ "Торговий Дім "Ідея Ліхт Україна" суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, за результатами якої складено Акт №1300/151/36093812 (надалі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення підприємством пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16, п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, якими визначено обов'язок платника податків сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України та зобов'язання самостійної сплати суми податкового зобов'язання, зазначеного у поданій податковій декларації протягом 10 календарних днів наступних, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим кодексом для подання податкової декларації. Так, ТОВ "Торговий Дім "Ідея Ліхт Україна" допущена затримка сплати узгодженої суми 57620,00 грн. протягом строків, визначених цим кодексом з податку на додану вартість, які задекларовані в уточнюючому розрахунку з податку на додану вартість від 11.10.2013 р. №9063786125 за липень 2013 р. у сумі 77 005,00 грн., по строку сплати 11.10.2013 р., яка частково погашена за рахунок переплати 11.10.2013 р. у сумі 51 121,98 грн.; по податковим деклараціям з податку на додану вартість від 11.10.2013 р. №9063956222 за вересень 2013 р. у сумі 16 326,00 грн., по строку сплати 30.10.2013 р.; від 20.11.2013 р. №9074758860 за жовтень 2013 р. у сумі 11 715,00 грн., по строку сплати 30.11.2013 р.; від 11.12.2013 р. №9079689042 за листопад 2013 р. у сумі 3 696,00 грн., по строку сплати 30.12.2013 р. - які фактично погашено 24.01.2014 р. за рахунок подання уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість від 24.01.2014 р. №1400005499.

Не погоджуючись з висновками Акту перевірки позивач подав письмові заперечення до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (лист №0610-01 Р від 10.06.2014 р.).

Результати розгляду вказаної скарги в матеріалах справи відсутні.

На підставі Акту перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.06.2014 р.:

- №0003261501, яким підприємство зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 369,00 грн. за платежем податок на додану вартість;

- №0003251501, яким підприємство зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 10784,80 грн. за платежем податок на додану вартість.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, 09.07.2014 р. позивач подав скарги до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, за результатами розгляду яких податкові повідомлення-рішення залишено без змін, скарги платника без задоволення (рішення Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 27.08.2014 р. №5982/10/04-36-10-08-09).

Стосовно дій податкового органу з проведення перевірки, суд першої інстанції вірно зазначає, що п.79.2 Податкового кодексу України, свідчить саме про те, що платник податків має право бути обізнаним про дату та місце перевірки, яка планується до проведення.

Обов'язок податкового органу своєчасно повідомляти платника податків про проведення перевірки кореспондується з правом платника бути присутнім під час проведення перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом (пп.17.1.6 п.17.1 ст.17 Податкового кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що 21.05.2014 р. в.о. начальника Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області винесено рішення №2835 про дозвіл на проведення документальної невиїзної перевірки.

Як встановлено під час судового розгляду справи, позивач не був повідомлений про призначення перевірки, рішення керівника контролюючого органу до підприємства не надходило. Дана обставина була підтверджена відповідачем під час судового засідання 01.10.2014 р.

Що стосується встановлених під час перевірки порушень, то суд першої інстанції вірно зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до пп.14.1.156 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України - податкове зобов'язання це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством.

Згідно пп. 16.1.3, 16.1.4 п. 16.1. ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим же Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 31.1 с. 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

За приписами п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до положень ст.50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

При цьому відповідно до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно із п. 87.1 ст. 87 Податкового Кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Відповідно до п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Судом першої інстанції встановлено, що 13.08.2013 р. позивачем було подано декларацію з податку на додану вартість за липень 2013 р., в якій підприємством самостійно визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 21885,00 грн., яка була сплачена 14.08.2013 р. згідно платіжного доручення №1405.

09.10.2013 р. позивачем було подано уточнюючий розрахунок до вказаної декларації, яким підприємством донараховано суму грошового зобов'язання у розмірі 80467,06 грн., сплата якого підтверджується платіжним дорученням №20700 від 08.10.2013 р.

11.10.2013 р. у зв'язку з виявленою арифметичною помилкою в ІНН контрагента в уточнюючому розрахунку від 09.10.2013 р. позивачем було подано відповідний уточнюючий розрахунок без зміни будь-яких інших даних.

11.09.2013 р. позивачем було подано декларацію з податку на додану вартість за серпень 2013 р., в якій підприємством самостійно визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 12570,00 грн., яка була сплачена 11.09.2013 р. згідно платіжного доручення №1460.

11.10.2013 р. позивачем було подано декларацію з податку на додану вартість за вересень 2013 р., в якій підприємством самостійно визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 16326,00 грн.

20.11.2013 р. позивачем було подано декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2013 р., в якій підприємством самостійно визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 11715,00 грн.

12.12.2013 р. позивачем було подано декларацію з податку на додану вартість за листопад 2013 р., в якій підприємством самостійно визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3696,00 грн.

15.01.2014 р. позивачем було подано декларацію з податку на додану вартість за грудень 2013 р., в якій підприємством самостійно визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 10691,00 грн.

Згідно Акту №3626-20 від 02.09.2013 р. позитивне сальдо розрахунків з бюджетом підприємства складає 72512,21 грн.

Отже, відповідно до положень п. 87.1 ст. 87 Податкового Кодексу України податкові зобов'язання згідно декларацій за вересень, жовтень, листопад та грудень 2013 р. мали бути списані з особового рахунку платника податку по строкам сплати 30.10.2013 р., 30.11.2013 р., 20.12.2013 р. та 30.01.2014 р. відповідно. Податкові зобов'язання згідно декларацій за липень та серпень сплачені належним чином.

Під час судового засідання відповідач на питання суду не надав пояснення яким чином зі змісту одних лише декларацій (як вказано у Акті перевірки) вираховувалися строки оплати узгодженого зобов'язання.

До того ж, на вимогу суду першої інстанції не був наданий Акт звірки розрахунків ТОВ "Торговий Дім "Ідея Ліхт Україна" перед бюджетом. Також, з проханням надати Акт звірки розрахунків, до податкового органу 01.10.2014 р. звертався позивач (листи №01-10/10, б/н), проте відповідачем запитуваного документу надано не було.

Отже, враховуючи сплату підприємством сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість згідно чинного законодавства, застосування штрафу до підприємства згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є неправомірним. Отже позовні вимоги 2 та 3 підлягають задоволенню.

Згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем належним чином не доведено правомірність проведеної перевірки та складання за її наслідками податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції правомірно вважає, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Ідея Ліхт Україна» є обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню.

За таких обставин, суд вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись п.1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: О.О. Круговий