Постанова № 43228442, 05.03.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2015 р. Справа № 804/1730/15 Дніпропетровській окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозицької І.О.

при секретарі судового засідання Максименко Е.М.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, третя особа без самостійних вимог - Міністерство оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_2 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність начальника КЕВ м. Дніпропетровська, яка виразилась в не розгляді заяви ОСОБА_2, в порядку, передбаченому Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» та вжити заходів, передбачених цим Законом;

- зобов'язати начальника КЕВ м. Дніпропетровська розглянути заяву ОСОБА_2, в порядку, передбаченому Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» та вжити заходів, передбачених цим Законом, щодо приватизації квартири, яку займає позивач на підставі ордеру № 447 від 21.11.1990 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач на підставі Конституції України та Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» звернувся до начальника квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська із заявою про приватизацію квартири, в якій вона проживає, проте, належного рішення позивач не отримав.

Представник відповідача надав заперечення, в яких зазначив, що у серпні 2013р. начальником Генерального штабу головнокомандувачем Збройних Сил України був затверджений перелік закритих військових містечок, до якого увійшли смт. Гвардійське, при цьому, у примітках до вказаного переліку зазначено, що житловий фонд закритих військових містечок не підлягає приватизації. Окрім того, і листом від 11.09.2013р. Головного квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України військове містечко № 4 смт. Гвардійське, де розташована квартира позивача, було віднесено до числа закритих військових містечок. Окрім того, представник відповідача вказує і на те, що на адресу відповідача надійшов лист від 28.07.2014р. №303/4/17/418, в якому зазначено, що заступником Міністра оборони України прийнято рішення від 22.07.2014р. №180/дск про те, що військове містечко № 4 смт. Гвардійське залишено в переліку закритих військових містечок, які мають у своєму складі житловий фонд. Також, згідно вказаного рішення, питання приватизації житла та передачі житлових будинків до комунальної власності територіальних громад буде розглянуто після закінчення АТО та затвердження комплексної програми розвитку і реформування Збройних Сил України.

Представник Міністерства оборони України у письмових запереченнях просив відмовити в задоволенні вимог позивача посилаючись на те, що квартира, в якій мешкає позивач, розташована у будинку у закритому військовому містечку, знаходиться на балансі КЕВ м. Дніпропетровська та належить Міністерству оборони України. Вирішення питання щодо вилучення та передачі військового майна належить до компетенції Кабінету Міністрів України та Міноборони, відповідно до постанови КМУ від 29.08.2002р. № 1282, а тому вважає, що начальник КЕВ м. Дніпропетровська не має повноважень передавати військове майно, що знаходиться на балансі КЕВ м. Дніпропетровська.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача та представник Міністерства оборони України під час розгляду справи, позовні вимоги не визнали та просили суд в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Від відповідача, на адресу суду, надійшло клопотання про подальший розгляд справи, без представника відповідача.

В судове засідання 05.03.2015р. представник Міністерства оборони України не з'явився, повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Згідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Також і за приписами ст.ст. 2, 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

Таким чином, з системного аналізу вищенаведених норм Конституції України та вищенаведених норм чинного законодавства України вбачається, що виходячи з того, що Квартирно-експлуатаційним відділом м. Дніпропетровська прийнято рішення стосовно прав та інтересів позивача, тобто, є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке може бути оскаржене до того суду, до підсудності якого воно віднесено та ніхто не може бути позбавлений права на захист свобод і інтересів позивача не забороненими законом засобами від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Отже, відповідач є суб'єктом владних повноважень, оскільки, входить до органів управління Міністерства оборони України та наділений повноваженнями щодо вирішення питань визначених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Зазначене, також, підтверджується Постановою Пленуму ВАСУ № 8 від 20.05.2013 року «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів».

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що даний спір підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства України.

Судом встановлено, що 21.11.1990р. на підставі ордеру № 447 позивач був вселений у квартиру за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується копією відповідного ордеру виданого квартирно-експлуатаційним відділом.

10.10.2014р. позивач звернувся до начальника квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська з заявою про приватизацію вищевказаної квартири, згідно до вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», яка була зареєстрована за № 2542 від 15.10.2014р.

Листом від 17.10.2014 року за №3071 начальником квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська відмовлено в оформлені передачі в приватну власність квартири за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно із ст. 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Правовий режим власності визначається виключно законами (п. 7 ч. 1 ст. 92 Конституції України).

Правові основи приватизації житла, що знаходиться в державній власності, визначені у Законі України «Про приватизацію державного житлового фонду», який прийнято 19.06.1992 р. за № 2482-XXII (далі - Закон України № 2482-XXII).

Закон України №2482-XXII передбачає порядок набуття права власності на житло громадянами України, які користуються державним житловим фондом на законних підставах, з обмеженням на приватизацію, визначеним п. 2 ст. 2 цього Закону.

Згідно п. 2 ст. 2 Закону України № 2482-XXII не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень.

Судом встановлено, що в законодавстві України відсутнє визначення «закрите військове містечко», тому суд керуючись частиною сьомою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАСУ) виходить із конституційних принципів і загальних засад права.

Відповідно до частини сьомої статті 9 КАСУ, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону, суд виходить з конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

На підтвердження відкритості військового містечка № 4, позивач звертав увагу на Наказ Міністра оборони України № 569 від 15.09.2011 р. «Про безоплатну передачу військового майна в комунальну власність територіальних громад». Додатком №2 зазначеного наказу затверджено Перелік військового майна (військове містечко №1, №4), що безоплатно передається в комунальну власність територіальної громади смт. Гвардійське Новомосковського району Дніпропетровської області.

Також стверджував, що частину об'єктів нерухомого майна військового містечка №1, 4 передано в комунальну власність смт.Гвардійське, тому військове містечко не може бути закритим, адже, статус закритого виключає можливість перебування на території містечка цивільних громадян.

19.08.2013 р. рішенням начальника Генерального штабу Головнокомандувача Збройних Сил України затверджено Перелік закритих військових містечок, які мають у своєму складі житловий фонд. До зазначеного переліку увійшло військове містечко № 3 с.м.т. Черкаське Новомосковського району. Перелік затверджено начальником Генерального штабу - Головнокомадувачем Збройних Сил України.

Враховуючи, що Наказ Міністра оборони України №569 від 15.09.2011 р. «Про безоплатну передачу військового майна в комунальну власність територіальних громад» має вищу юридичну силу та є чинним, суд не застосовує Перелік закритих військових містечок, які мають у своєму складі житловий фонд від 19.08.2013 р., до якого увійшло військове містечко № 4 смт. Гвардійське Новомосковського району та який затверджено начальником Генерального штабу - Головнокомадувачем Збройних Сил України. Тому, суд приймає зазначений наказ, як належний доказ відкритості військового містечка.

З метою повного та всебічного розгляду справи, додатково судом досліджено визначення правового режиму майна закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, і повноваження органів військового управління та посадових осіб щодо управління цим майном, які закріпленні в Законі України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України».

Згідно ст. 1 зазначеного Закону, військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку, тощо.

Однак, процедуру вилучення військового майна з оперативного управління військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил (далі - військові частини), та його безоплатної передачі до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном (далі - органи, уповноважені управляти державним майном), самоврядним установам і організаціям, які провадять свою діяльність в інтересах національної безпеки і оборони (далі - самоврядні установи і організації), та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність регулює Порядок вилучення і передачі військового майна Збройних Сил України, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України №1282 від 29.08.2002 р. (далі - Порядок). Лише в зазначеному Порядку є визначення військового містечка.

Згідно абз. 3 п. 2 Порядку військове містечко - майновий комплекс будівель, споруд, іншого нерухомого військового майна разом із житловим фондом, об'єктами соціальної та інженерної інфраструктури, які використовуються для його обслуговування, розміщений на відокремленій земельній ділянці, яка належить до категорії земель оборони.

Відповідно до 2-1 Порядку об'єктами передачі згідно з цим Порядком, є:

1) військові містечка, що вивільняються в процесі реформування Збройних Сил і не плануються до використання за цільовим призначенням;

2) нерухоме майно (будівлі, споруди, об'єкти незавершеного будівництва, приміщення, інше нерухоме майно);

3) інше окреме індивідуально визначене (рухоме) майно;

4) житловий фонд, інші об'єкти соціальної та інженерної інфраструктури, що перебувають в оперативному управлінні військових частин і передаються не у складі майнових комплексів.

Повноваження для передачі військового майна передбачено пунктом 4 Порядку згідно до якого, передача військового майна органам, уповноваженим управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність проводиться за рішенням:

1) Кабінету Міністрів України - щодо об'єктів, визначених у підпунктах 1 і 2 пункту 2-1 цього Порядку;

2) Міноборони - щодо об'єктів, визначених у підпунктах 3 і 4 пункту 2-1 цього Порядку.

Отже, право передати житловий фонд, інші об'єкти соціальної та інженерної інфраструктури (військове містечко № 4) в комунальну власність має Міноборони.

Так, відповідно до повноважень Міністром оборони України прийнято вищезгаданий Наказ №569 від 15.09.2011 р. «Про безоплатну передачу військового майна в комунальну власність територіальних громад», яким зобов'язано Головне КЕУ Збройних сил України організувати безоплатне вилучення з балансу Гвардійської КЕЧ району військового майна та його безоплатну передачу в комунальну власність територіальних громад згідно з Переліком військового майна, що безоплатно передається в комунальну власність територіальної громади селища Гвардійське Новомосковського району Дніпропетровської області (додаток 1 до наказу), Переліком військового майна, що безоплатно передається в комунальну власність територіальної громади селища Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області (додаток 1 до наказу), Переліком військового майна, що безоплатно передається в спільну власність Новомосковської районної ради Дніпропетровської області (додаток 3 до наказу).

Так, згідно з Додатком №1 до Наказу Міністра оборони України №569 від 15.09.2011 р. затверджено Перелік військового майна (військове містечко №1, №4), що безоплатно передається в комунальну власність територіальної громади смт.Гвардійське Новомосковського району Дніпропетровської області.

В подальшому, прийняття зазначеного Наказу та з метою його виконання рішеннями сесії Гвардійської селищної ради №1 від 31.03.2011 р.; №1-9 від 15.12.2011 р.; №1-12 від 19.04.2012 р. надавалася згода на прийняття у комунальну власність територіальної громади об'єктів житлово-комунального фонду та соціальної сфери.

На протязі 2011-2012 р.р. рішеннями Гвардійської селищної ради були прийняті до комунальної власності низка об'єктів військового майна згідно з Наказом Міністра оборони України № 569 "Про безоплатну передачу військового майна в комунальну власність територіальних громад".

Крім того, представник позивача, з метою доведення відкритості відповідного містечка надав для залучення до матеріалів справи, копію розпорядження начальника КЕВ м. Дніпропетровська № 2245 від 12.08.2014р. щодо приватизації квартири ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, відповідну заяву розглянуто, задоволено та передано вказану квартиру в приватну власність.

Отже, враховуючи те, що смт. Гвардійське давно втратило ті ознаки, що були характерні та притаманні для військових містечок, що життя у ньому протікає не відокремлено від інших міст, як було характерно для закритих військових містечок, що налагоджений зв'язок та безперешкодно долаються його кордони - посилання відповідача на те, що квартира позивача знаходиться у закритому військовому містечку, є протиправним.

Проте, суд звертає увагу, що відповідно до абз. 4 п. 9 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого Указом Президента України №406/2011 від 06.04.2011 р. Міністр у межах повноважень, на основі та на виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує і контролює їх виконання.

Накази Міноборони України, прийняті в межах його повноважень, обов'язкові для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами та місцевими державними адміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності і громадянами.

З огляду на зазначену норму, наказ Міністра оборони України №569 від 15.09.2011 р. «Про безоплатну передачу військового майна в комунальну власність територіальних громад» та Додаток №1, яким затверджено Перелік військового майна (військове містечко №1, №4), що безоплатно передається в комунальну власність територіальної громади смт.Гвардійське Новомосковського району Дніпропетровської області, є обов'язковим для виконання відповідачем.

Як зазначалось, підтвердженням обов'язковості та виконання зазначеного наказу є прийняття Гвардійською селищною радою Новомосковського району Рішень про прийняття до комунальної власності територіальної громади частини об'єктів, які знаходяться на території військового містечка.

Крім того, згідно листа №280/1107 від 18.10.2013 р. (бланк №000560) Департаменту правового забезпечення Міністерства оборони України повідомлено, що Наказ Міністра оборони України №569 від 15.09.2011 р. «Про безоплатну передачу військового майна в комунальну власність територіальних громад» - чинний.

Таким чином, суд, з урахуванням вимог ч.2 ст.11 КАС України згідно якої, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять, задовольняє позовні вимоги в частині щодо визнання протиправною бездіяльність Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська щодо не розгляду заяви від 10.10.2014р. ОСОБА_2 та не прийняття рішення в порядку, передбаченому Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду", та зобов'язання Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська розглянути заяву ОСОБА_2 від 10.10.2014р. та прийняти рішення в порядку, передбаченому Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду".

Щодо позовних вимог про зобов'язання КЕВ м. Дніпропетровська вжити заходів передбачених цим Законом, щодо приватизації квартири, яку займає позивач на підставі ордеру №447 від 21.11.1990 року, суд зазначає, що вказані вимоги не можуть бути задоволенні, оскільки, суд не може зобов'язати суб'єктів владних повноважень прийняти рішення, які приймаються ними з використанням власного адміністративного розсуду.

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві, є будь-які фактичні дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 162 КАС України, при вирішені справи по суті, суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю, або частково.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо судового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

У зв'язку з тим, що адміністративнй позов задоволено частково, присудити з державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 36,54 грн.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 69, 71, 86, 94, 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, третя особа без самостійних вимог - Міністерство оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська щодо не розгляду заяви від 10.10.2014р. ОСОБА_2 та не прийняття рішення в порядку, передбаченому Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду".

Зобов'язати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська розглянути заяву ОСОБА_2 від 10.10.2014р. та прийняти рішення в порядку, передбаченому Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду".

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Присудити з державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 36,54 грн.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови, відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Постанова не набрала законної сили 05.03.15 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді І.О. Лозицька І.О. Лозицька Ф.В. Рагімов