Ухвала суду № 43228382, 20.03.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 3/18/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

20.03.2015 Справа № 908/1769/15-г

м. Запоріжжя

За позовом: Заступника прокурора Запорізької області (69057, м. Запоріжжя, вул. Матросова, 29а)

до відповідача: Головного управління Держземагенства у Запорізькій області (69059, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50, ідентифікаційний код 38461250)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фермерське господарство "ОСОБА_2" (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1)

про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагенства у Запорізькій області

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.03.2015р. порушено провадження у справі № 908/1769/15-г за позовом Заступника прокурора Запорізької області до відповідача Головного управління Держземагенства у Запорізькій області, треті особи ОСОБА_2, ФГ "ОСОБА_2" про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагенства у Запорізькій області від 27.12.2013р. № ЗП/2324984000:02:002/00000514 "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою".

Справу призначено до розгляду в засіданні господарського суду на 15.04.2015р. об 11 год. 00 хв.

В пункті 2 прохальної частини позовної заяви від 18.03.2015р. прокурор просить суд забезпечити позов шляхом заборони Головному управлінню Держземагенства у Запорізькій області до вирішення справи по суті приймати наказ про затвердження розробленого ОСОБА_2 проекту землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки площею 72 га сільськогосподарського призначення, розташованої на території Пролетарської сільської ради Розівського району Запорізької області, шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.

В обґрунтування заяви прокурор посилається на те, що існує реальна загроза передачі в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 72 га державної власності в порушення ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України шляхом затвердження відповідачем розробленого ОСОБА_2 на підставі оскаржуваного наказу проекту землеустрою та укладення у подальшому договору оренди земельної ділянки, що в свою чергу ускладнить виконання рішення у справі та призведе до необхідності повторного звернення прокурора до суду із заявою про захист інтересів держави.

Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що заява прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ст. 67 ГПК України, позов забезпечується:

накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу;

забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Про забезпечення позову виноситься ухвала.

Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено.

Види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами.

Види забезпечення позову можуть використовуватися господарським судом лише в межах предмета позову.

Не допускається забезпечення позову заходами, не передбаченими цим Кодексом.

Згідно абзаців 2, 3, 4 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Вищий господарський суд України неодноразово звертав увагу господарських судів на те коло факторів, які неодмінно мають враховуватись господарським судом у вирішенні питання про забезпечення позову. Зокрема, пункт 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 № 01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову".

До відома господарських судів доводилися й правові позиції, пов'язані із застосуванням Верховним Судом України відповідних норм Господарського процесуального кодексу України (пункт 9 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 06.08.2008 № 01-8/471 та пункт 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 16.10.2008 № 01-8/626).

Так, у листі № 5-05/759 від 30.12.2008р. Вищий господарський суд України зазначив, що заява про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення.

Господарський суд повинен оцінити, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, співрозмірний позовній вимозі і яким чином цей захід забезпечуватиме фактичну реалізацію мети його вжиття.

Тому відповідна ухвала господарського суду в обов'язковому порядку повинна містити дані, на підставі яких можна зробити висновок про те, що невжиття того чи іншого заходу до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначений статтею 123 ЗК України.

Зокрема, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки (ч.2 ст. 123 ЗК).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні (ч.2 ст. 123 ЗК).

Прокурором заявлений позов про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагенства у Запорізькій області від 27.12.2013р. № ЗП/2324984000:02:002/00000514 "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою".

Даним наказом (п.1) наданий дозвіл гр. ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі в оренду, розташованої на території Пролетарської сільської ради Розівського району Запорізької області (за межами населених пунктів), за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності (вид угідь - пасовище).

Орієнтований розмір земельної ділянки 72,0000 га з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства (01.02).

В пункті 2 вказаного наказу зобов'язано громадянина ОСОБА_2 подати на затвердження до Головного управління Держземагенства у Запорізькій області розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

За приписами ч. 4 ст. 123 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Згідно ч. 6 ст. 123 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

У відповідності до ч. 10 ст. 123 ЗК України, рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються:

затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності);

надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів (ч.13 ст. 123 ЗК України).

Частиною 1 статті 124 ЗК України унормовано, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

З урахуванням предмета позову по справі № 908/1769/15-г та вищенаведених приписів земельного законодавства господарський суд погоджується з заявою прокурора щодо вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вживати певні дії, а саме: до вирішення справи по суті приймати наказ про затвердження розробленого ОСОБА_2 проекту землеустрою та передавати в оренду земельну ділянку площею 72 га сільськогосподарського призначення, розташовану на території Пролетарської сільської ради Розівського району Запорізької області, шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.

Господарський суд вважає, що невжиття цих заходів до забезпечення позову може утруднити виконання в подальшому рішення господарського суду.

Керуючись ст. 65-67, 86 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

1. Заяву заступника прокурора Запорізької області в пункті 2 прохальної частини позовної заяви від 18.03.2015р. № 05/1-499-вих-15 про забезпечення позову задовольнити.

2. Забезпечити позов та заборонити Головному управлінню Держземагенства у Запорізькій області (69059, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50, ідентифікаційний код 38461250) до вирішення по суті справи № 908/1769/15-г приймати наказ про затвердження розробленого ОСОБА_2 (АДРЕСА_2) проекту землеустрою та передавати в оренду земельну ділянку площею 72 га сільськогосподарського призначення, розташовану на території Пролетарської сільської ради Розівського району Запорізької області, шляхом укладання з ОСОБА_2 договору оренди земельної ділянки.

Суддя Соловйов В.М.