Рішення № 43228372, 19.03.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри (Комінтерну), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2015 р. Справа № 911/78/15

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дакорт»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-2»

про стягнення 37 604, 45 грн.

Представники:

від позивача: не з’явилися

від відповідача: не з’явилися

суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача 37 604, 45 грн. заборгованості за договором поставки № 450 від 29.07.2011, з яких: 34 017, 49 грн. – основного боргу та 3 586, 96 грн. – пені.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов’язань щодо сплати вартості поставленого товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.01.2015 порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 29.01.2015.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.01.2015, за клопотанням представника позивача, продовжено строк розгляду спору у справі № 911/78/15 на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 02.03.2015 у зв’язку з нез’явленням у судове засідання представника відповідача та неналежним виконанням сторонами вимог суду.

27.02.2015 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання б/н від 25.02.2015 (вх. № 4449/15 від 27.02.2015) про відкладення розгляду справи задля необхідності підготувати деякі документи, що стосуються обставин справи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.03.2015 розгляд справи відкладено на 19.03.2015 у зв’язку з нез’явленням у судове засідання представників сторін та невиконанням ними вимог суду.

Представники сторін, належним чином повідомлені про час, дату і місце розгляду справи, про що свідчать наявні у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, у судове засідання не з’явилися, вимог суду не виконали, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що неявка сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті та зважаючи на обмежені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строки вирішення спору, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 19.03.2015, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

29.07.2011 між сторонами укладено договір поставки № 450, за умовами якого, з урахуванням протоколу розбіжностей № 1, позивач зобов’язався поставити та передати у власність відповідача, а відповідач зобов’язався прийняти і оплатити товари згідно з замовленням відповідача та товаросупровідною документацією на умовах цього договору.

Відповідно до п. 2.7 договору право власності і ризик випадкової загибелі або пошкодження товарів переходить від позивача до відповідача з моменту, коли товари поставлено відповідачу вивантаженим на приймальну платформу магазину, і сторони підписали накладну, що засвідчує те, що товари були отримані відповідачем.

Згідно з п. 2.9 договору позивач буде вважатись таким, що виконав зобов’язання з поставки товару, якщо він поставив товари в магазин, зазначений у замовленні відповідача, із усією супроводжувальною документацією, яка вимагається чинним законодавством України та цим договором, і якщо внаслідок прийняття було встановлено, що товари повністю відповідають вимогам, передбаченим законодавством України, умовам замовлення відповідача та цьому договору.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що позивач поставляє, а відповідач оплачує товари за цінами, зазначеними у специфікації (додаток № 2), затвердженої сторонами.

Відповідно до п. 3.3 договору відповідач здійснює вчасний розрахунок за товари. Оплата виконується шляхом банківського переказу на рахунок позивача, зазначений у статті 9 цього договору протягом терміну платежу зазначеного у пункті 1.1 додатку № 3 «Спеціальні умови», за умови, що сума платежу не менше 50 грн. 00 коп., та що позивач надасть належним чином оформлені рахунки та накладні (у формі відповідно до інструкцій відповідача) на адресу відповідача, яка вказана в статті 9. Якщо позивач не надасть рахунки та накладні вчасно, відповідач має право затримати розрахунок на відповідний час затримки у наданні документів. Відповідач зобов’язаний попередити позивача про недоліки у одержаних рахунках-фактурах та/чи накладних. Платіжне зобов’язання вважається виконаним відповідачем після списання коштів з його банківського рахунку.

Згідно з п. 3.8 договору за несвоєчасну оплату продукції відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення. Затримка платежу за товари, поставлені до будь-якого нового магазину рахується з дати офіційного відкриття магазину, а не з дати отримання товарів за видатковою накладною.

Пунктом 4 договору передбачено, що спеціальні умови наводяться у додатку № 3, який є невід’ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 8.1 договору цей договір укладений строком до 31 грудня 2012 року. Строк дії цього договору автоматично подовжується на додаткові однорічні терміни у випадку, якщо не менше ніж на 30 днів до закінчення його строку дії будь-яка сторона не повідомить іншу сторону у письмовій формі про свій намір припинити його дію.

Додатком № 3 до договору поставки № 450 від 29.07.2011 сторони визначили спеціальні умови, відповідно до п. 1.1 яких, з урахуванням протоколу розбіжностей № 3, оплата за поставлений товар здійснюється в національній валюті України протягом 14 календарних днів з моменту поставки товару по асортименту ТМ Марс та за реалізовані товари ТМ Коркунов і ТМ Дав за період один календарний тиждень протягом 7 банківських днів з дня закінчення календарного тижня, за умови, що позивач надасть належним чином оформлені рахунки та накладні (у формі відповідно до інструкції відповідача) на адресу відповідача, яка вказана в статті 9 Договору протягом не більше ніж 7 днів з дня поставки. Якщо у позивача є борги по документам, відповідач має право затримати розрахунок на відповідний час затримки наданих документів.

На виконання умов договору поставки № 450 від 29.07.2011 позивач по товарно-транспортних накладних № ДХВ-065123 від 12.07.2014 на суму 4 312, 08 грн., № ДХВ-065068 від 12.07.2014 на суму 11 147, 45 грн., № ДХВ-046199 від 31.05.2014 на суму 14 307, 04 грн., № ДХВ-046190 від 31.05.2014 на суму 5 147, 28 грн. та № ДХВ-033085 від 19.04.2014 на суму 15 228, 18 грн. поставив відповідачу товар на загальну суму 50 142, 03 грн., а відповідач вказаний товар отримав. Копії зазначених документів залучені до матеріалів справи, оригінали у судовому засіданні оглянуті.

Проте, в порушення своїх договірних зобов’язань, відповідач за поставлений товар за вищезазначеними накладними розрахувався частково, а також частково повернув отриманий товар, у зв’язку з чим за ним утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 34 017, 49 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з претензією вих. № 51 від 10.09.2014 з вимогою сплатити існуючу заборгованість за поставлений товар у розмірі 34 017, 49 грн. В підтвердження надсилання вказаної претензії позивачем до суду надано фіскальний чек від 15.09.2014 та повідомлення про вручення поштового відправлення 17.09.2014, копії яких залучено до матеріалів справи.

Проте, відповідач не виконав свого зобов’язання щодо здійснення оплати за отриманий товар, на претензію не відповів, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач заявлених до нього вимог щодо стягнення заборгованості за отриманий товар не спростував, у судове засідання своїх представників не направив, належних та допустимих доказів, які підтверджують виконання ним зобов’язань за договором поставки № 450 від 29.07.2011 суду не надав.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що поставка товару була здійснена на виконання умов договору поставки № 450 від 29.07.2011, строк оплати товару настав, доказів оплати товару відповідачем не надано, борг перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 34 017, 49 грн. основного боргу за договором поставки № 450 від 29.07.2011 є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Крім того, позивач на підставі п. 3.8 договору просить стягнути з відповідача 3 586, 96 грн. пені.

Згідно з п. 3.8 договору за несвоєчасну оплату продукції відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення. Затримка платежу за товари, поставлені до будь-якого нового магазину рахується з дати офіційного відкриття магазину, а не з дати отримання товарів за видатковою накладною.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Проте, обґрунтованого розрахунку, який вимагав суд, з вказівкою з якої дати і по яку розрахована позивачем пеня виходячи із суми заборгованості за відповідний період з зазначенням та наданням доказів, які б підтверджували вказаний розрахунок, враховуючи п. 3.8 договору, здійсненні відповідачем часткову сплату та часткове повернення товару, позивачем не надано.

У зв’язку з чим, суд дійшов висновку, про залишення позовних вимог в частині стягнення пені без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судовий збір, відповідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Керуючись статтями 32-34, 49, 75, 81, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дакорт» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-2» (09000, Київська область, Сквирський район, місто Сквира, вулиця Леніна, будинок 22, ідентифікаційний код - 35231874) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дакорт» (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпропетровськ, вулиця Виборзька, будинок 33 В, квартира 3, ідентифікаційний код - 36394005) 34 017 (тридцять чотири тисячі сімнадцять) грн. 49 коп. – основного боргу та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. – судового збору.

3. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дакорт» в частині стягнення пені у розмірі 3 586, 96 грн. залишити без розгляду.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Т.В. Лутак