Ухвала суду № 43228347, 19.03.2015, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

19.03.2015 Справа № 908/1710/15-г

м. Запоріжжя

Суддя Соловйов В.М., розглянувши матеріали

За позовом: Державного підприємства “Вугілля України” (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 4, ідентифікаційний код 32709929 )

до відповідача: Державного підприємства “Шахтарськантрацит” (86211, Донецька область, м. Шахтарськ, вул. Крупської, 20, ідентифікаційний код 32299510)

про стягнення 20 793, 60 грн.

ВСТАНОВИВ:

ДП “Вугілля України” звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача ДП “Шахтарськантрацит” про стягнення з відповідача на користь позивача збитків у розмірі 20 793, 60 грн.

Відповідно до Довідки про автоматичний розподіл справ між суддями від 17.03.2015р. справу передано судді Соловйову В.М.

Позовна заява підлягає поверненню в зв’язку з наступним.

Згідно ст. 61 ГПК України, питання про прийняття позовної заяви вирішується суддею, якому вона була передана у порядку, встановленому частиною третьою статті 2-1 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 4-2 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Частинами 1, 2 ст. 4-3 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 ГПК України, позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.

Згідно ч.1 ст. 58 ГПК України, в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо порушено правила поєднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.

Відповідно до Роз’яснень, викладених у п. 3.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами (зокрема, про стягнення неповернутого кредиту, відсотків за користування кредитом і неустойки; про визнання недійсним акта і про відшкодування заподіяної у зв'язку з його виданням шкоди; про стягнення вартості недостачі товару, одержаного за кількома транспортними документами і оформленої одним актом приймання або коли такий товар сплачено за одним розрахунковим документом; про спонукання до виконання зобов'язань за господарським договором і про застосування заходів майнової відповідальності за його невиконання тощо). Право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, надане також судді. При цьому останній вправі вирішувати питання про об'єднання лише тих заяв (справ), які перебувають в його провадженні.

Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які, пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Якщо позивач порушив правила об'єднання вимог або об'єднання цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору, суддя має право повернути позовну заяву (стаття 58 та пункт 5 частини першої статті 63 ГПК). Наприклад, господарський суд повинен повернути позовну заяву без розгляду, якщо: позов поданий одночасно до залізниці та вантажовідправника (вантажоодержувача), і в цій позовній заяві об'єднані вимоги, що ґрунтуються на комерційному акті, з вимогами, які обґрунтовані іншими документами; об'єднано вимоги про стягнення сум боргу, який виник з різних договорів або інших правочинів, і т. п.

Як вбачається зі змісту позовної заяви від 21.01.2015р. № 009/10, позивачем об’єднано вимоги про стягнення з відповідача 20 793, 60 грн. збитків за трьома різними договорами, а саме:

за договором поставки № 31-10/1 - ЕН від 01.02.2010р.;

за договором поставки № 111/6 від 30.12.2011р.;

за договором поставки № 05-11/1-ЕН від 19.04.2011р.

Вказані договори укладалися між сторонами в різні періоди - 01.02.2010р., 30.12.2011р. та 19.04.2011р.

З приводу правовідносин які виникли за даними договорами, судами прийнято три різних рішення, щодо стягнення грошових коштів за кожним договором окремо, а саме:

рішення господарського суду м. Києва від 25.06.2013р. у справі № 910-8830/13;

рішення господарського суду м. Києва від 01.07.2013р. у справі № 910/11193/13;

рішення господарського суду м. Києва від 26.02.2013р. у справі № 910/1923/13, яке частково скасоване постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2013р. у справі № 910/1923/13.

Для вирішення спору по суті необхідно окремо по кожному з договорів досліджувати його умови, докази його виконання чи неналежного виконання, надавати оцінку правовідносинам позивача з відповідачем по кожному договору окремо, встановлювати факти невиконання (неналежного виконання) відповідачем своїх зобов’язань за договором тощо.

За всіма трьома договорами позивачем заявлено до стягнення з відповідача збитки.

Відповідно до ч. 2 ст. 224, ч.1 ст.225 ГК України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Із змісту цих норм, а також ст. 610, 611 ЦК України слідує, що відшкодування збитків є одним із правових наслідків порушення зобов’язання, мірою відповідальності.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Умови відшкодування збитків передбачені статтею 226 ГК України, із якої також слідує, що головною умовою відшкодування збитків є господарське правопорушення, яке вчинив учасник господарських відносин.

На кредитора покладений обов’язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов’язання, прямого причинного зв’язку між порушенням зобов’язанням і завданими збитками і їх розмір, на боржника - відсутність вини (ст. 614, 623 ЦК України).

Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв’язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов’язана зі збитками.

Встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Отже, позовні вимоги, заявлені до відповідача в даній позовній заяві, витікають з різних підстав - (договір поставки № 31-10/1 - ЕН від 01.02.2010р. та рішення господарського суду м. Києва від 25.06.2013р. у справі № 910-8830/13; договір поставки № 111/6 від 30.12.2011р. та рішення господарського суду м. Києва від 01.07.2013р. у справі № 910/11193/13; договір поставки № 05-11/1-ЕН від 19.04.2011р. та рішення господарського суду м. Києва від 26.02.2013р. у справі № 910/1923/13, яке частково скасоване постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2013р. у справі № 910/1923/13), та не зв’язані доказами.

Таким чином, суд вважає, що об’єднання позивачем таких вимог та сумісний їх розгляд перешкоджатиме з’ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору.

Згідно роз’яснень, що містяться в абзацах 1, 10 пункту 3.5 постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2011 N 18, недодержання вимог ст. 54, 56 та п. 2 і 3 ч. 1 ст. 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені ст. 63 ГПК.

І лише в тому випадку, якщо передбачені у п. 2, 3, 4, 5 і 6 ч. 1 ст. 63 ГПК підстави повернення позовної заяви виявлено господарським судом після прийняття позовної заяви до розгляду, справа підлягає розглядові по суті.

На підставі викладеного позовна заява ДП “Вугілля України” підлягає поверненню без розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 ГПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Частиною 4 статті 6 Закону України від 08.07.2011р. N 3674-VI "Про судовий збір" унормовано, що за повторно подані позови, що раніше були залишені без розгляду, судовий збір сплачується на загальних підставах. У разі якщо сума судового збору підлягала поверненню у зв'язку із залишенням позову без розгляду, але не була повернута, до повторно поданого позову додається первісний документ про сплату судового збору.

Оскільки цією ухвалою судовий збір не повертається, суд роз’яснює позивачу, що при повторному зверненні до суду з позовом до ДП “Шахтарськантрацит”, позивач має право додати до позовної заяви в якості доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі (п.3 ч. 1 ст. 57 ГПК України) первісний документ про сплату судового збору - платіжне доручення № 247 від 21.01.2015р. на суму 1 827, 00 грн.

У разі відсутності необхідності повторного звернення до суду, позивач має право повернути судовий збір, сплачений за платіжним дорученням № 247 від 21.01.2015р. на суму 1 827, 00 грн., звернувшись з відповідною заявою до суду. При цьому, надання до заяви оригіналів платіжних документів є обов’язковим.

Керуючись ст. 50-51, ч.1 ст. 54, ч. 1 ст. 58, п. 5 ч. 1 ст. 63, ст. 86 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Державного підприємства “Вугілля України” до відповідача Державного підприємства “Шахтарськантрацит” про стягнення збитків у розмірі 20 793, 60 грн., а також додані до неї матеріали на 82 аркушах (в тому числі оригінал платіжного дорученням № 247 від 21.01.2015р. на суму 1 827, 00 грн.) повернути без розгляду.

Суддя Соловйов В.М.