Ухвала суду № 43228268, 05.03.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

05 березня 2015 року

справа № 808/6708/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Поплавського В.Ю.

суддів: Богданенка І.Ю. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Олійник Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Український графіт»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року по справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя до Публічного акціонерного товариства «Український графіт» про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

У жовтні 2014 року УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя звернулось з позовом до ПАТ «Український графіт» в якому просило суд стягнути з відповідача суму витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б-з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в розмірі 67293,84 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду, оскільки вона винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення по справі, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ПАТ «Український графіт» зареєстровано в УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, як платник збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Управлінням Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя здійснено розрахунок та направлено на адресу відповідача повідомлення про суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій на загальну суму 67293,84 грн. (а.с 7-11).

Статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. визначено категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, а також до 2000 року врегульовано порядок внесення підприємствами та організаціями плати до Пенсійного фонду, що покривала витрати на виплату і доставку пенсій, призначених у відповідності до пп. "б"-"з" цієї статті (ч.2 ст.13 Закону).

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України» від 17.02.2000р. №1461 частину 2 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» було виключено та одночасно цим же Законом доповнено статті 2 та 4 Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» пунктами, якими встановлено обов’язок підприємств відшкодовувати витрати ПФУ на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за пунктами “б”-“з” ст..13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». А саме, Законом №1461 доповнено пункт 1 статті 2 Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» абзацом четвертим відповідно до якого об’єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів “б”-“з” ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст..12 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Також Законом №1461 встановлено розмір збору з зазначеного об’єкту оподаткування – 100 відсотків від об’єкта оподаткування, визначеного абзацами третім і четвертим пункту 1 статті 2 Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» (ст. 4 Закону).

Таким чином, відповідно до Закону України "Про збір на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, повинні сплачувати збір на обов’язкове державне пенсійне страхування у 100% розмірі від об’єкта оподаткування, яким є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених у відповідності до пп. "б"-"з", ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Розмір сум до відшкодування на поточний рік витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій призначених на пільгових умовах визначається у повідомленнях, які формуються працівниками Пенсійного фонду України, а підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду визначену у повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах (п. п. 6.4, 6.8 п. 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою Пенсійного фонду № 21 -1 від 19.12.2003 р. зі змінами та доповненнями (надалі Інструкція).

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про збір на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду у порядку, визначеному законодавством України.

Відповідно до вимог п. 2 Розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року N 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Відповідно до п.6.4 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за №64/8663, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно із п. 6.5 Інструкції №21-1, розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 та додатком 8а до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії.

Відповідно до п.6.8 Інструкції №21-1, підприємства щомісячно до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Отже, отримавши розрахунки Фонду, підприємство було зобов’язаного сплатити такі суми у строки, які визначено п.6.8. Інструкції. При цьому, чинне законодавство не зобов’язує органи ПФУ направляти платникам будь-які інші докази на підтвердження фактичних витрат, ніж розрахунок, який складено у спосіб, передбачений Інструкцією №21-1.

Твердження апелянта, що розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій не є належним доказом понесення позивачем відповідних витрат апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки виходячи з законодавчо встановленого правила та порядку визначення розміру витрат Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, саме складений у відповідності до наведеної вище Інструкції розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є документом, який підтверджує понесення органом Пенсійного фонду витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, що підлягає відшкодуванню підприємством.

Щодо, доводів апеляційної скарги про те, що разом з основним розміром пенсії підприємство не зобов’язано відшкодувати доплати за пенсії за понаднормативний стаж, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із п.6.6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою Пенсійного фонду № 21-1 від 19.12.2003 р., додаткові пенсії, витрати на виплату підвищеного розміру пенсії відповідно до статті 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці”, доплати, надбавки та підвищення, призначені відповідно до законодавства України, які виплачуються за рахунок інших джерел, ніж кошти Пенсійного фонду України не включаються до розміру фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, що підлягають відшкодуванню.

Отже, вказаною нормою права визначено витрати, які не підлягають відшкодуванню підприємствами.

Підвищення пенсій за понаднормативний стаж врегульовано ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Оскільки така доплата встановлена Законом №1058 та фінансується за рахунок коштів Пенсійного фонду України, то підприємства мають обов’язок відшкодувати такі витрати разом з основним розміром пенсії.

Доводи апелянта щодо недотримання відповідачем принципу пропорційності відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій з урахуванням стражу роботи не узгоджуються з положеннями пункту 6.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, в якому зазначено про те, що стаж роботи на останньому підприємстві враховується у повному обсязі, а з попередніх місць роботи осіб він додається до стажу, необхідного для призначення пенсій на пільгових умовах.

Крім того, апеляційний суд вважає безпідставними доводи апеляційної скарги, про те, що позивач необґрунтовано відніс до відшкодування витрати на виплату та доставку пільгових пенсій особам які працювали на підприємстві до 01.01.1992 року, оскільки обов'язок підприємств та організацій з відшкодування понесених ПФУ після 1 січня 2004 року витрат на виплату і доставку зазначених пенсій не пов'язаний із часом набуття необхідного для цього пільгового стажу.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо стягнення з ПАТ «Український графіт» фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б-3» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у сумі 67293,84 грн.

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що судом не встановлено та матеріалами справи не підтверджено факту добровільної сплати відповідачем витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у заявленому позивачем розмірі, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення вказаних сум у примусовому порядку.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно були застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Український графіт» – залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий: В.Ю. Поплавський

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Д.В. Чепурнов