Рішення № 43227768, 10.03.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2015Справа №910/24255/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк"

до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "БОН-Ексім"

про стягнення заборгованості у розмірі 4279301,27 грн.

Головуючий суддя Полякова К.В.

Суддя Літвінова М.Є.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

Від позивача: Свистун С.Я. (дов. №17/03 від 26.02.2015),

Від відповідача: Чугунов М.В. (дов. №399 від 15.10.2014),

Від третьої особи: не з'явився,

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" про стягнення заборгованості у розмірі 4279301,27 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2014 порушено провадження у справі №910/24255/14 та призначено її до розгляду на 09.12.2014 року.

За наслідками судового засідання 09.12.2014, суд відклав розгляд справи на 23.12.2014, про що вині відповідну ухвалу.

22.12.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2014 призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 23.12.2014 визначено для розгляду справи №910/24255/14 колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Полякова К.В., судді Літвінова М.Є., Сташків Р.Б.

Відповідною ухвалою суду від 23.12.2014 справа №910/24255/14 прийнята вищезазначеною колегією суддів до свого провадження та призначена до розгляду на 12.02.2015 року.

У судовому засіданні 12.02.2015 суд розглянув та відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до розгляду іншої, пов'язаної на його думку, справи №910/2462/15-г, що знаходиться у провадженні Господарського суду міста Києва. Також, судом залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "БОН-Ексім", продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів у задоволення клопотання представників сторін та відкладено розгляд справи на 05.03.2015 року. За наслідками розгляду справи судом винесена відповідна ухвала.

26.02.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові письмові пояснення по справі.

За наслідками розгляду справи у судовому засіданні 05.03.2015 судом винесено ухвалу, якою розгляд справи відкладено на 10.03.2015 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 10.03.2015, у зв'язку із перебуванням судді Сташків Р.Б. у відпустці, призначено у справі №910/24255/14 новий склад колегії суддів: головуючий суддя Полякова К.В., судді Літвінова М.Є., Отрош І.М.

Ухвалою суду від 10.03.2015 справа №910/24255/14 прийнято до свого провадження вищезазначеною колегією суддів та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 10.03.2015 року.

Під час судового засідання 10.03.2015 представник позивача надав пояснення по суті спору та щодо заперечень відповідача, позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені у позовній заяві.

У свою чергу, представник позивача просив зупинити провадження у справі до розгляду іншої господарської справи, предметом розгляду якої є визнання припиненим договору поруки №14-09-980-П від 03.06.2011 року. У задоволенні позовних вимог просив відмовити, надавши пояснення аналогічні тим, що викладені у письмовому відзиві, поданому до суду 05.03.2015 року.

Третя особа до суду не направила свого представника, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Приписи статті 22, 27 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Наразі, суд, заслухавши думку представників сторін щодо заявленого відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі, дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність такого клопотання з огляду на таке.

Положеннями статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

За приписами пункту 3.16. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК).

Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин (п. 3.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Таким чином, суд не вбачає підстав для зупинення провадження у справі, а тому клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи задоволенню не підлягає.

За таких обставин, незважаючи на те, що тертя особа не з'явився на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.07.2009 між Акціонерним товариством "Брокбізнесбанк", правонаступником якого є Банк, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бон-Ексім» (позичальник) укладено кредитний договір №14-09-980-К (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти (кредит) на умовах, визначених цим договором. Кредит надається в сумі 3 404 190,97 грн.

За змістом п. 1.1.2 Договору термін користування кредитом визначений до 06.08.2010 року.

Прутком 2.1 Договору визначено, що видача кредиту на цілі, визначені п. 1.2 договору, здійснюється у безготівковій формі на підставі заяви позичальника та платіжного доручення.

Згідно з п. 2.5 Договору проценти нараховуються в межах терміну користування кредитом, що визначений п. 1.1.2 цього договору, на суму фактичного залишку заборгованості за кредитом, із розрахунку фактичної кількості днів в році та календарної кількості днів в місяці. При розрахунку процентів враховується день надання кредиту та враховується день повернення кредиту.

На виконання умов Договору на підставі заяви відповідача №500 від 15.07.2009 позивач перерахував на користь Товариства грошові кошти у розмірі 3 404 190,97 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1 від 17.07.2009 року.

02.06.2011 сторонами укладено додаткову угоду №3 до Договору, за змістом якої продовжено строк дії Договору до 01.04.2018 і змінено процентну ставку на 14% річних.

Крім того, п. 2 додаткової угоди №3 до Договору визначено, що повернення основної суми кредиту 3 404 190,97 грн. починається з квітня 2014 року рівними частинами щомісяця до останнього робочого дня місяця включно (47 місяців по 70 920,65 грн. та останній місяць 70 920,42 грн.).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України зазначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Судом встановлено та сторонами не спростовано наявності обов'язку у позичальника сплатити на користь позивача заборгованості по кредиту у розмірі 3 404 190,97 грн. та процентів у розмірі 728 711,63 грн. на підставі Договору, а також сплатити на користь банку пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання по поверненню суми кредиту у розмірі 18 283,93 грн. та сплати процентів у розмірі 28 977,40 грн., 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 3 176,86 грн. та сплату відсотків у розмірі 3 917,84 грн., інфляційні втрати за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 17 640,94 грн. та сплату відсотків у розмірі 19 934,66 грн., неустойку на підставі п. 7.4 кредитного договору у розмірі 47 658,66 грн., неустойку на підставі п. 7.3 кредитного договору у розмірі 6 808,38 грн.

Такого висновку суд дійшов з огляду на наявність рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2015, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2015 у справі №910/23630/14, предметом розгляду якої було стягнення заборгованості за кредитним договором безпосередньо з боржника.

Частиною 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Наведений факт має преюдиційне значення та не підлягає повторному доведенню.

З метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.

Нормами статті 546 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Так, з метою забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за Кредитним договором між Позивачем і Відповідачем 03.06.2011 укладений договір поруки № 14-09-980-П (надалі за текстом - Договір поруки), за умовами якого передбачено, що відповідач поручився перед Позивачем за виконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором (п. 1.1. договору поруки); Позичальник і Відповідач є солідарними боржниками (п. 1.4. договору поруки) і Відповідач відповідає перед Позивачем у тому ж обсязі, що і Позичальник (п. 1.5.). У разі невиконання Позичальником зобов'язань по Кредитному договору в строки та в розмірах визначених цим договором, Позивач має право із вимогою про виконання зобов'язання звернутися до Відповідача (п. 3.1. договору поруки).

Відповідач не пізніше наступного робочого дня з моменту отримання вимоги Кредитора зобов'язаний виконати обов'язок Позичальника шляхом перерахування грошових коштів в сумі та на рахунок (рахунки), визначені у вимозі (п. 3.2. договору поруки).

30.05.2014 листом за вих. № 1006/046-кв Позивач звернувся з вимогою до Відповідача про погашення простроченої заборгованості, однак вимога залишилась без реагування - заборгованість не погашена.

Надалі, листом за вих. № 9469/046 від 08.09.2014 Позивач звернувся із вимогою до Відповідача про погашення всієї заборгованості за Кредитним договором, яка також залишилась без виконання, у зв'язку із чим ПАТ «Брокбізнесбанк» звернувся із даним позовом до суду.

Відповідач, заперечуючи проти позову, стверджував про припинення поруки з підстав недотримання позивачем положення 559 Цивільного кодексу України щодо пред'явлення вимоги поручителю протягом шестимісячного строку від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, положення яких кореспондуються із нормами статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч.1 ст. 611 ЦК України).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 541 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання

У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі (ч. ч. 1, 2 ст. 543 ЦК України).

Положеннями частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України визначено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Так, посилаючись на вищезазначену норму чинного законодавства, відповідач стверджує про припинення поруки з 28.05.2012, оскільки вказана дата є останнім днем шестимісячного строку для пред'явлення кредитором вимоги до поручителя. Доводи відповідача зводяться до того що, право кредитора вимагати виконання кредитних зобов'язань за договором, на його думку, виникає саме 28.11.2011 року.

Норми чинного Цивільного кодексу України свідчать про те, що в першу чергу сторони мають право самостійно в договорі поруки визначати строк для заявлення вимог до поручителя. За відсутності відповідної договірної умови слід застосовувати строки, передбачені у ч. 4 ст. 559 ЦК України. Законний строк може бути різної тривалості: 6 місяців - для зобов'язань з визначеним строком виконання та 1 рік - для зобов'язань, строк виконання яких не визначений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

За своєю правовою природою строк, передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України, є преклюзивним (припиняючим).

Як випливає із ч. 4 ст. 559 ЦКУ в межах зазначеного строку кредитор повинен звернутися до поручителя з вимогою про примусове виконання взятого ним зобов'язання.

Виходячи із того, що строк поруки не є строком для захисту порушеного права, а строком існування (дії) самого зобов'язання поруки (преклюзивність строку), варто зазначити, що і право кредитора, і обов'язок поручителя по його закінченні припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

З огляду на вказане, доцільно тлумачити використовуваний в ч. 4 ст. 559 ЦК України термін "вимога" в широкому значенні - маючи на увазі будь-яку вимогу кредитора до поручителя, в тому числі і позовну.

Так, між банком та позичальником укладено додаткову угоду №3 до кредитного договору, умовами якої сторони, зокрема, погодили остаточний строк повернення кредиту - до 01.04.2018 року.

Судом встановлено та позивачем підтверджено, що у межах пред'явленого позову, ПАТ «Брокбізнесбанк» реалізує своє право кредитора на дострокове стягнення кредитної заборгованості.

Оскільки, Банк, як кредитор, звернувся до поручителя з вимогою про здійснення погашення заборгованості 30.05.2014 та 01.09.2014, тому суд не вбачає за можливе стверджувати про пропущення позивачем шестимісячного строку пред'явлення вимоги поручителю, як підставу для визнання поруки за договором припиненою.

Таким чином, суд дійшов висновку, про відсутність підстав вважати зобов'язання за Договорами поруки припиненими у розумінні частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України.

Крім того суд вважає за необхідне зауважити, що згідно правової позиції Верховного суду України, яка є обов'язковою для використання у розумінні ст.. 111-28 ГПК України, викладена у постанові №6-125цс14, Згідно з положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Пред'явленням вимоги до поручителя є пред'явлення до нього позову.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, оскільки, поруку за Договором поруки №14-09-980-П від 03.06.2011 не припинено, строк виконання зобов'язання за Кредитним договором №14-09-980-К настав, тому позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» визнаються судом обґрунтованими, документально доведеними та такими, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно ч. 3 ст. 49 ГПК України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Згідно п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Розподіляючи судові витрати, суд також керується положеннями Господарського процесуального кодексу України, а також приписами постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013, якими передбачено, що у випадках коли позивач звільнений від сплати судового збору у разі задоволення позову повністю або частково судовий збір стягується з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам) в доход Державного бюджету України, якщо відповідач не звільнений від сплати цього збору (п. 4.5.). Оскільки, позовні вимоги підлягають задоволенню, а позивач - Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк» звільнений від сплати судового збору на підставі п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір у розмірі 73 080,00 грн. підлягає стягненню з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32-33, 44, 49, 75 ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" за участі третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Бон Ексім» про стягнення заборгованості у розмірі 4279301,27 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (03150, місто Київ, вулиця Щорса, 7/9; ідентифікаційний код 33299878) на користь Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" (03057, міста Київ, проспект Перемоги, 41; ідентифікаційний код 19357489) заборгованість по кредиту у розмірі 3 404 190 (три мільйони чотириста чотири тисячі сто дев'яносто) грн. 97 коп., заборгованість по сплаті процентів у розмірі 728 711 (сімсот двадцять вісім тисяч сімсот одинадцять) грн. 63 коп., пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання по поверненню суми кредиту у розмірі 18 283 (вісімнадцять тисяч двісті вісімдесят три) грн. 93 коп., пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати процентів у розмірі 28 977 (двадцять вісім тисяч дев'ятсот сімдесят сім) грн. 40 коп., 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 3 176 (три тисячі сто сімдесят шість) грн. 86 коп., 3% річних за несвоєчасну сплату відсотків у розмірі 3 917 (три тисячі дев'ятсот сімнадцять) грн. 84 коп., інфляційні за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 17 640 (сімнадцять тисяч шістсот сорок) грн. 94 коп., інфляційні за несвоєчасну сплату відсотків у розмірі 19 934 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот тридцять чотири) грн. 66 коп., неустойку на підставі п. 7.4 кредитного договору у розмірі 47 658 (сорок сім тисяч шістсот п'ятдесят вісім) грн. 66 коп., неустойку на підставі п. 7.3 кредитного договору у розмірі 6 808 (шість тисяч вісімсот вісім) грн. 38 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (03150, місто Київ, вулиця Щорса, 7/9; ідентифікаційний код 33299878) на користь Державного бюджету України 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) гривень 00 копійок судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 10.03.2015 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено та підписано 17.03.2015 року.

Головуючий суддя К.В. Полякова

Суддя М.Є. Літвінова

Суддя І.М. Отрош