Постанова № 43227571, 17.03.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2015 року 17 год. 42 хв. Справа № 813/8046/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Козак О.О.

представників позивача - Оджиковського В.О. та Коропа О.В.

представника відповідача 1 та відповідача 2 - Писарєва О.Ю.

представника прокуратури Львівської області - Панькевича Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Проктер енд Гембл Трейдінг Україна» до Львівської митниці Державної фіскальної служби, Львівської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області, за участю Прокуратури Львівської області про визнання протиправними та скасування рішень про відмову у внесенні змін до митних декларацій та про відмову у поверненні надміру сплаченого ПДВ, про визнання протиправної бездіяльності та стягнення надміру сплачених коштів до державного бюджету,-

встановив:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Проктер енд Гембл Трейдінг Україна» до Львівської митниці ДФС, Львівської митниці Міндоходів та Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішень про відмову у внесенні змін до митних декларацій та про відмову у поверненні надміру сплаченого ПДВ, про визнання протиправної бездіяльності з невнесення змін до митних декларацій та стягнення надміру сплачених коштів до державного бюджету в загальному розмірі 19 259 289,17 гривень (дев'ятнадцять мільйонів двісті п'ятдесят дев'ять тисяч двісті вісімдесят дев'ять гривень сімнадцять копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час митного оформлення товарів, які ввозились на територію України, при заповненні митних декларацій позивач припустився помилки в частині визначення ставки оподаткування податком на додану вартість товарів (замість ставки 7% від митної вартості товару в деклараціях зазначено ставку оподаткування в розмірі 20%), що призвело до надмірної сплати податку до державного бюджету.

Як пояснив позивач, предметом митного оформлення були товари (дитячі підгузки Pampers), які є медичними виробами, адже внесені до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення, що ведеться Держлікслужбою України, про що позивачу видані відповідні Свідоцтва про державну реєстрацію медичних виробів. У період, в який здійснювалось розмитнення вказаних товарів, оподаткування ПДВ медичних виробів, які ввозились на територію України, здійснювалось за ставкою 7%, а позивач здійснив їх розмитнення за ставкою 20%.

У подальшому позивач звернувся до Львівської митниці Міндоходів (правонаступник Львівська митниця ДФС) із заявами про внесення змін до митних декларацій в частині зміни ставки податку й розміру податкових зобов'язань з ПДВ, що підлягали сплаті до бюджету, та повернення з державного бюджету надміру сплачених коштів податку на додану вартість. Однак, митні органи, на думку позивача, неправомірно відмовили у внесенні змін до митних декларацій та поверненні коштів.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідачі 1, 2 - Львівська митниця Міндоходів та Львівська митниця ДФС позову не визнали, в обґрунтування заперечень зазначили, що позов є безпідставним і задоволенню не підлягає, адже спірні товари, дитячі підгузки Pampers не підпадають під визначення медичний виріб, відповідність якому надає можливість для застосування 7% ставки ПДВ при їх імпорті на митну територію України. Наступні заяви позивача про внесення змін до графи 47 митних декларацій щодо ставки (з 20% та 7%) та суми ПДВ не були задоволені з тих же підстав, а саме, спірні товари не можуть вважатися медичними виробами і тому мають оподатковуватись за ставкою 20 %. Таким чином, на думку відповідачів 1, 2, митне оформлення товарів та їх оподаткування ПДВ за ставкою 20% вчинено правомірно, підстави для внесення змін до митних декларацій та повернення надміру сплачених коштів відсутні.

У судовому засіданні представник відповідачів 1, 2 підтримав заперечення проти позову, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Головне управління Державної казначейської служби України у м.Львові надало письмові заперечення проти позову, при цьому до суду не з'явились, про причини неприбуття суд не повідомили, однак про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

Прокуратура Львівської області просила у задоволенні позову відмовити, в обґрунтування чого надала письмові заперечення. У судовому засіданні представник прокуратури заперечення проти позову підтримав.

Заслухавши представників сторін та інших учасників процесу, дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

У період з 14.07.2014 по 10.09.2014 позивач здійснював ввезення на митну територію України (імпорт) дитячих підгузків Pampers, митне оформлення яких здійснювалось Львівською митницею Мнідоходів, правонаступником якої є Львівська митниця ДФС. Загалом у період з 14.07.2014 по 10.09.2014 позивач здійснив митне оформлення вказаних товарів на підставі 295 митної декларації. Загальна сума ПДВ, сплаченого позивачем до державного бюджету за ставкою 20% на підставі вказаних митних декларацій, становить 29 629 675,67 грн.

Судом встановлено, що всі дитячі підгузки Pampers, які ввозились позивачем на митну територію України, визнані Державною службою України з лікарських засобів як медичні вироби та внесені до Державного реєстру медичної техніки та медичного призначення, що підтверджується відповідними свідоцтвами про державну реєстрацію, а саме:

-Pampers New Baby-Dry Newborn; Pampers New Baby-Dry Newborn Mini; Pampers Active Baby-Dry Midi; Pampers Active Baby-Dry Midi Plus; Pampers Active Baby-Dry Maxi; Pampers Active Baby-Dry Maxi Plus; Pampers Active Baby-Dry Junior; Pampers Active Baby-Dry Junior Plus; Pampers Active Baby-Dry Extra Large (Свідоцтво про державну реєстрацію виробу медичного призначення від 14.12.2012 №12159/2012);

-Pampers Sleep&Play Mini; Pampers Sleep&Play Midi; Pampers Sleep&Play Maxi; Pampers Sleep&Play Junior (Свідоцтво про державну реєстрацію виробу медичного призначення від 05.05.2014 №4195/2005);

-Pampers Active Boy Pants Maxi; Pampers Active Boy Pants Junior; Pampers Active Boy Pants Extra Large; Pampers Active Girl Pants Maxi; Pampers Active Girl Pants Junior; Pampers Active Girl Pants Extra Large (Свідоцтво про державну реєстрацію виробу медичного призначення від 12.06.2013 №7807/2008);

-Pampers Premium Care Newborn; Pampers Premium Care Mini; Pampers Premium Care Midi; Pampers Premium Care Maxi; Pampers Premium Care Junior (Свідоцтво про державну реєстрацію виробу медичного призначення від 19.09.2013 №8244/2008).

Суд констатує, що впродовж 2014 року законодавче регулювання оподаткування операцій з постачання на митну територію України медичних виробів неодноразово змінювалось. Так, статтею 193 Податкового кодексу України повноваження щодо визначення належності товарів до медичних виборів делеговане Кабінету Міністрів України, який має затверджувати перелік таких товарів. Впродовж 2014 року Кабінет Міністрів України чотири рази змінював ознаки товарів, які вважаються медичними виробами і оподатковуються за пільговою ставкою 7%, що призводило до застосування різних підходів до оподаткування операцій з ввезення на митну територію України одних і тих же товарів, які підпадали або не підпадали під ознаки товарів, наведених у Переліку медичних виробів, які підлягають обкладенню податком на додану вартість за ставкою 7 відсотків.

У період з 14.07.2014 по 10.09.2014, коли позивач здійснював митне оформлення вказаних товарів, діяла постанова Кабінету Міністрів України від 01.07.2014 № 216 «Про затвердження переліку медичних виробів, операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України яких підлягають обкладенню податком на додану вартість за ставкою 7 відсотків» (далі - Постанова №216) (період чинності 02.07.2014 - 10.09.2014), відповідно до якої до Переліку медичних виробів належали будь-які медичні вироби, що відповідають визначенню, наведеному у підпункті 9 пункту 2 Технічного регламенту щодо медичних виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 № 753 (далі - Технічний регламент №753), а документами, які підтверджують належність продукції до медичних виробів, є, зокрема, свідоцтво про державну реєстрацію медичного виробу.

Оскільки всі товари, які ввозились позивачем на митну територію України, є медичними виробами і це підтверджується свідоцтвами про державну реєстрацію медичних виробів, виданих в установленому порядку Державною службою України з лікарських засобів, і повинні були оподатковуватися ПДВ за пільговою ставкою 7%, а не 20 %, які були сплачені позивачем під час митного оформлення товарів, позивач дійшов висновку, що припустився помилки у визначенні ставки оподаткування товарів та звернувся до Львівської митниці Міндоходів із заявами про внесення змін до графи 47 митних декларацій в частині визначення ставки оподаткування й суми податкових зобов'язань.

Так, позивач подав відповідні заяви про внесення змін до відповідних митних декларацій до Львівської митниці Міндоходів а саме: від 07.10.2014 №№ 07/10-001, 07/10-002, 07/10-003, 07/10-004, 07/10-005, 07/10-006, 07/10-007, 07/10-008, 07/10-009, 07/10-010, 07/10-011, 07/10-012, 07/10-013, 07/10-014, 07/10-015, 07/10-016, 07/10-017, 07/10-018, 07/10-019, 07/10-020, 07/10-021, 07/10-022, 07/10-023, 07/10-024, 07/10-025, 07/10-026, 07/10-027, 07/10-028, 07/10-029, 07/10-030; від 08.10.2014 №№ 08/10-001; 08/10-002; 08/10-003; 08/10-004; 08/10-005; 08/10-006; 08/10-007; 08/10-008; 08/10-009; 08/10-010; 08/10-011; 08/10-012; 08/10-013; 08/10-014; 08/10-015; 08/10-016; 08/10-017; 08/10-018; 08/10-019; 08/10-020; 08/10-021; 08/10-022; 08/10-023; 08/10-024; 08/10-025; 08/10-026; 08/10-027; 08/10-028; 08/10-029; 08/10-030; від 09.10.2014 №№ 09/10-001; 09/10-002; 09/10-003; 09/10-004; 09/10-005; 09/10-006; 09/10-007; 09/10-008; 09/10-009; 09/10-010; 09/10-011; 09/10-012; 09/10-013; 09/10-014; 09/10-015; 09/10-016; 09/10-017; 09/10-018; 09/10-019; 09/10-020; 09/10-021; 09/10-022; 09/10-023; 09/10-024; 09/10-025; 09/10-026; 09/10-027; 09/10-028; 09/10-029; 09/10-030; від 13.10.2014 №№ 13/10-001; 13/10-002; 13/10-003; 13/10-004; 13/10-005; 13/10-006; 13/10-007; 13/10-008; 13/10-009; 13/10-010; 13/10-011; 13/10-012; 13/10-013; 13/10-014; 13/10-015; 13/10-016; 13/10-017; 13/10-018; 13/10-019; 13/10-020; 13/10-021; 13/10-022; 13/10-023; 13/10-024; 13/10-025; 13/10-026; 13/10-027; 13/10-028; 13/10-029; 13/10-030, від 14.10.2014 №№ 14/10-001; 14/10-002; 14/10-003; 14/10-004; 14/10-005; 14/10-006; 14/10-007; 14/10-008; 14/10-009; 14/10-010; 14/10-011; 14/10-012; 14/10-013; 14/10-014; 14/10-015; 14/10-016; 14/10-017; 14/10-018; 14/10-019; 14/10-020; 14/10-021; 14/10-022; 14/10-023; 14/10-024; 14/10-025; 14/10-026; 14/10-027; 14/10-028; 14/10-029; 14/10-030; від 15.10.2014 №№ 15/10-001; 15/10-002; 15/10-003; 15/10-004; 15/10-005; 15/10-006; 15/10-007; 15/10-008; 15/10-009; 15/10-010; 15/10-011; 15/10-012; 15/10-013; 15/10-014; 15/10-015; 15/10-016; 15/10-017; 15/10-018; 15/10-019; 15/10-020; 15/10-021; 15/10-022; 15/10-023; 15/10-024; 15/10-025; 15/10-026; 15/10-027; 15/10-028; 15/10-029; 15/10-030; від 16.10.2014 №№ 16/10-001; 16/10-002; 16/10-003; 16/10-004; 16/10-005; 16/10-006; 16/10-007; 16/10-008; 16/10-009; 16/10-010; 16/10-011; 16/10-012; 16/10-013; 16/10-014; 16/10-015; 16/10-016; 16/10-017; 16/10-018; 16/10-019; 16/10-020; 16/10-021; 16/10-022; 16/10-023; 16/10-024; 16/10-025; 16/10-026; 16/10-027; 16/10-028; 16/10-029; 16/10-030; від 17.10.2014 №№ 17/10-001; 17/10-002; 17/10-003; 17/10-004; 17/10-005; 17/10-006; 17/10-007; 17/10-008; 17/10-009; 17/10-010; 17/10-011; 17/10-012; 17/10-013; 17/10-014; 17/10-015; 17/10-016; 17/10-017; 17/10-018; 17/10-019; 17/10-020; 17/10-021; 17/10-022; 17/10-023; 17/10-024; 17/10-025; 17/10-026; 17/10-027; 17/10-028; 17/10-029; 17/10-030; від 20.10.2014 №№ 20/10-001; 20/10-002; 20/10-003; 20/10-004; 20/10-005; 20/10-006; 20/10-007; 20/10-008; 20/10-009; 20/10-010; 20/10-011; 20/10-012; 20/10-013; 20/10-014; 20/10-015; 20/10-016; 20/10-017; 20/10-018; 20/10-019; 20/10-020; 20/10-021; 20/10-022; 20/10-023; 20/10-024; 20/10-025; 20/10-026; 20/10-027; 20/10-028; 20/10-029; 20/10-030; від 21.10.2014 №№ 21/10-001; 21/10-002; 21/10-003; 21/10-004; 21/10-005; 21/10-006; 21/10-007; 21/10-008; 21/10-009; 21/10-010; 21/10-011; 21/10-012; 21/10-013; 21/10-014; 21/10-015; 21/10-016; 21/10-017; 21/10-018; 21/10-019; 21/10-020; 21/10-021; 21/10-022; 21/10-023; 21/10-024; 21/10-025..

Як встановлено судом, загальна сума ПДВ, яка сукупно мала бути сплачена позивачем під час митного оформлення дитячих підгузків за 295 митними деклараціями із застосуванням 7% ставки ПДВ має становити суму 10 370 386,50 грн.

Різниця між сумами ПДВ, сплаченими за 295 митними деклараціями із застосуванням ставок оподаткування 20% та 7%, становить суму 19 259 289,17 грн.

Судом також встановлено, що позивач звернувся до Львівської митниці Міндоходів із заявами про повернення з державного бюджету надміру сплачених сум податку, а саме: від 07.10.2014 №07.10-PGTU, від 08.10.2014 №08.10-PGTU, 09.10.2014 №09.10-PGTU, від 13.10.2014 №13.10-PGTU та №13.10-PGTU/2, від 14.10.2014 №14.10-PGTU, від 15.10.2014 №15.10-PGTU, від 16.10.2014 №16.10-PGTU, від 17.10.2014 №17.10-PGTU, від 20.10.2014 №20.10-PGTU, від 21.10.2014 №21.10-PGTU.

Однак, Львівська митниця ДФС та Львівська митниця Міндоходів прийняли рішення про відмову у внесенні змін до митних декларацій та у поверненні позивачеві надміру сплачених сум ПДВ. Такі відмови випливають із листів Львівської митниці ДФС від 21.10.2014 №13-70-52/36-375, від 22.10.2014 №13-70-52/36-408, від 23.10.2014 №13-70-52/36-445, від 27.10.2014 №13-70-52/36-469, від 28.10.2014 №13-70-52/36-527, від 29.10.2014 №13-70-52/36-565, від 29.10.2014 №13-70-52/36-592, від 03.11.2014 №13-70-52/36-634, від 04.11.2014 №13-70-52/36-668 та Львівської митниці Міндоходів від 31.10.2014 №13-70-52/36-8929. Відповідачі мотивували свої рішення тим, що товари не відповідають поняттю «медичний виріб», імпорт яких дозволений за ставкою 7%, а також тим, що позивачем самостійно заявлено ставку ПДВ 20%, а згідно з положеннями пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Водночас, як з'ясувалось, Львівською митницею Міндоходів попередньо, у період чинності Постанови № 216 (03-04.07.2014) здійснювалось митне оформлення задекларованих медичних виробів за 7% ставкою ПДВ. Так, згідно з митними деклараціями від 03.07.2014р. №209140000/2014/021282, №209140000/2014/021283, №209140000/2014/021285, №209140000/2014/021286, №209140000/2014/021287, №209140000/2014/021288, №209140000/2014/021289, №209140000/2014/021290, №209140000/2014/021294, №209140000/2014/021296, №209140000/2014/021298, №209140000/2014/021299, №209140000/2014/021300, №209140000/2014/021304, №209140000/2014/021305, №209140000/2014/021316, №209140000/2014/021335 та від 04.07.2014р. №209140000/2014/021468, №209140000/2014/021575, №209140000/2014/021593, №209140000/2014/021599 Львівською митницею Міндоходів проведено митне оформлення дитячих підгузків Pampers за 7% ставкою ПДВ, що підтверджується даними графи 47 вказаних митних декларацій.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з абзацом другим підпункту «в» пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України ставки податку на додану вартість встановлюються від бази оподаткування, зокрема, у розмірі 7% по операціях з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів, а також медичних виробів за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Такий перелік, у період з 02.07.2014 по 10.09.2014, був затверджений Постановою № 216. Згідно з пунктом 1 Постанови № 216 до таких товарів належать медичні вироби, для визначення яких вживаються такі терміни «медичний виріб» - у значенні, наведеному у підпункті 9 пункту 2 Технічного регламенту № 753.

Згідно з положеннями підпункту 1 пункту 3 Постанови № 216 документами, які підтверджують належність продукції до медичних виробів, є свідоцтво про державну реєстрацію медичного виробу або підтвердження про державну реєстрацію медичного виробу - для виробів, які пройшли процедуру державної реєстрації в установленому порядку. Листом від 19.08.2014 № 2316/7/99-99-19-03-02-17 Державна фіскальна служба України роз'яснила платникам податків, що Постанова № 216 набрала чинності з 02.07.2014, при здійсненні із зазначеної дати митного оформлення медичних виробів, які ввозяться на митну територію України і на які є свідоцтво про їх державну реєстрацію, податок на додану вартість нараховується за ставкою 7 відсотків. При цьому відсутність декларації про відповідність та/або заяви про медичні вироби особливого призначення за умови наявності діючого свідоцтва про державну реєстрацію медичних виробів не може бути підставою для відмови в застосуванні ставки податку на додану вартість у розмірі 7 відсотків.

Таким чином, у період чинності Постанови № 216 оподаткування всіх медичних виробів, які пройшли державну реєстрацію, мало здійснюватись за ставкою 7%. При цьому, обов'язковою умовою для застосування 7% ставки ПДВ є надання митному органу при митному оформленні свідоцтва про державну реєстрацію медичного виробу .

Згідно з Класифікатором документів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2011 № 1011, код документу « 5062» передбачає найменування «Свідоцтво про державну реєстрацію або підтвердження про державну реєстрацію медичної техніки та виробів медичного призначення (Державна служба України з лікарських засобів)».

Судом встановлено, що митні декларації, щодо яких позивачем подавались заяви про внесення змін, у графі 44 містять посилання на код 5062. Як з'ясувалось, до митних декларацій також були додані свідоцтва про державну реєстрацію медичних виробів від 14.12.2012 №12159/2012, від 05.05.2014 №4195/2005, від 12.06.2013 №7807/2008, 19.09.2013 №8244/2008. Крім того, свідоцтва про державну реєстрацію медичної техніки та виробів медичного призначення позивач додавав і до заяв про внесення змін до митних декларацій та до заяв про повернення надміру сплаченого ПДВ.

Твердження відповідачів про те, що товари позивача не відповідають терміну «медичний виріб», який наведено у підпункті 9 пункту 2 Технічного регламенту № 753, суд до уваги не приймає. Так, згідно з підпунктом 9 пункту 2 вказаного Технічного регламенту №753 медичний виріб - це будь-який інструмент, апарат, прилад, пристрій, програмне забезпечення, матеріал або інший виріб, який призначений виробником для застосування з метою забезпечення діагностики, профілактики, моніторингу, лікування або полегшення перебігу хвороби пацієнта в разі захворювання, підтримування анатомії чи фізіологічного процесу. Згідно з пунктами 2, 12 Порядку державної реєстрації медичної техніки та виробів медичного призначення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.11.2014 № 1497 (далі - Порядок № 1497), державну реєстрацію медичних виробів здійснює Держлікслужба за результатами експертизи та у разі потреби випробувань, що проводяться експертними установами. На підставі рішення про державну реєстрацію медичні вироби включаються до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення (далі - Реєстр), що ведеться Держлікслужбою, а заявнику видається свідоцтво про державну реєстрацію медичних виробів.

Таким чином, оскільки такі товари є зареєстрованими та внесеними до відповідного Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення, їх відповідність поняттю «медичний виріб», що наведений у Технічному регламенті № 753, підтверджено під час такої реєстрації. Документом який підтверджує державну реєстрацію медичного виробу є відповідне свідоцтво. Наявність свідоцтва про державну реєстрацію медичного виробу є підставою для оподаткування таких товарів за 7% ставкою ПДВ. Така позиція також зазначена у листі Державної фіскальної служби України від 19.08.2014 № 2316/7/99-99-19-03-02-17.

Судом встановлено, що позивач надав митним органам докази, які підтверджують правомірність застосування ставки оподаткування ПДВ у розмірі 7% по відношенню до товарів, митне оформлення яких здійснювалось за митними деклараціями, щодо яких були подані заяви внесення змін та заяви про повернення надміру сплачених сум податку. Крім того, позивач виконав вимоги Постанови № 216 щодо можливості застосування такої ставки, зокрема, додав до митних декларацій та до заяв про внесення змін до них свідоцтва про державну реєстрацію товарів у якості медичних виробів. При цьому, виконавши всі вимоги законодавства, позивач подаючи митні декларації припустився помилки вказавши ставку ПДВ не 7%, а 20%, і як наслідок невірно розрахував суму ПДВ.

Судом враховано, що відповідач 2 у період чинності Постанови №216 здійснював митне оформлення тотожних товарів за 7% ставкою за митними деклараціями від 03.07.2014р. №209140000/2014/021282, №209140000/2014/021283, №209140000/2014/021285, №209140000/2014/021286, №209140000/2014/021287, №209140000/2014/021288, №209140000/2014/021289, №209140000/2014/021290, №209140000/2014/021294, №209140000/2014/021296, №209140000/2014/021298, №209140000/2014/021299, №209140000/2014/021300, №209140000/2014/021304, №209140000/2014/021305, №209140000/2014/021316, №209140000/2014/021335 та від 04.07.2014р. №209140000/2014/021468, №209140000/2014/021575, №209140000/2014/021593, №209140000/2014/021599.

Згідно з ст. 4 Податкового кодексу України податкове законодавство базується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку, а саме, в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу. Згідно з ч. 4 ст. 3 Митного кодексу України в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Таким чином, приймаючи рішення про можливість митного оформлення за 7% Відповідач 2 самостійно визнав можливість прийняття рішення на користь платника податків. Тому, розглядаючи заяви про внесення змін та повернення коштів по суті Відповідачі були зобов'язані прийняти рішення щодо можливості застосування Позивачем при імпорті спірних товарів 7% ставки ПДВ, а не 20%.

Також, судом враховано що метою затвердження Постанови №216 було надання права на застосування 7% ставки ПДВ до всіх медичних виробів, які належним чином зареєстровані. Зокрема, це слідує із пояснювальної записки до Постанови 216, складеної Міністерством охорони здоров'я України. З огляду на зазначене, у період чинності Постанови № 216 до оподаткування операцій з імпорту товарів, що мають свідоцтва про державну реєстрацію медичного виробу, повинна була застосована ставка оподаткування ПДВ у розмірі 7%.

Суд не приймає до уваги наданий відповідачами лист ДП «Український медичний центр сертифікації» від 30.12.2014 № 1048 як доказ, який підтверджує правомірність їх рішень. У даному листі зокрема вказується, що з 01.07.2015 дитячі підгузки перестають попадати під визначення медичний виріб. Митне оформлення товарів за 295 митними деклараціями, щодо яких позивачем подані заяви про внесення змін та повернення коштів, проводилось у липні - вересні 2014 року. Тому, посилання на невідповідність товарів визначенню медичний виріб з 01.07.2015 не може прийматись судом як обґрунтування позиції відповідачів. Також, зазначений лист ДП «Український медичний центр сертифікації» підтверджує відповідність дитячих підгузків визначенню медичний виріб згідно з чинним законодавством саме на час митного оформлення. Окрім того, рішення про відмову у внесенні змін та поверненні коштів відповідачів прийняті у жовтні - листопаді 2014, тому не могли обґрунтовуватись зазначеною позицією ДП «Український медичний центр сертифікації». Водночас, суд звертає увагу на відсутність обґрунтувань позиції ДП «Український медичний центр сертифікації» щодо невідповідності товарів визначенню медичний виріб з 01.07.2015.

Більше того, відповідачі, допускаючи твердження про невідповідність Товарів визначенню поняття «медичний виріб», допустили відсутність у задекларованих товарів характеристик, які передбачені таким визначенням.

Згідно з ч. 3 ст. 546 Митного кодексу України митниця є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, і підпорядковується йому. Не допускається втручання у діяльність митниць інших територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно із ч. 1 ст. 7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності органів доходів і зборів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Зважаючи на те, що повноважень митниць не стосується віднесення товарів до медичних виробів, а також приймаючи до уваги, що в рішеннях відповідачів про відмову в поверненні коштів та внесенні змін до митних декларацій відсутні посилання на експертні висновки чи дослідження державних або недержавних установ/організацій щодо задекларованих медичних виробів на предмет їх відповідності визначенню «медичного виробу», відповідачі вийшли за межі своїх повноважень. Таким чином, відповідачі, відмовляючи у внесенні змін та поверненні коштів позивачу, діяли не на підставі та не у спосіб, що встановлений законами України, чим порушила ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Абзацом другим пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України передбачено, що митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань. Відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України в разі, якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Таким чином, законодавством передбачено право за ініціативою платника податків у разі виявлення помилки внести змін до податкових декларацій, у тому числі митних. Це узгоджується із положеннями ст. 268, 269 Митного кодексу України. Згідно з частиною першою-другою ст. 268 Митного кодексу України допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, не тягне за собою застосування санкцій, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, посадові особи органів доходів і зборів надають декларантам або уповноваженим ним особам можливість виправити помилки, допущені в митній декларації.

Згідно з частиною першою статті 269 Митного кодексу України за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу органу доходів і зборів відомості, зазначені в митній декларації, можуть бути змінені або митна декларація може бути відкликана. У разі відмови у наданні такого дозволу орган доходів і зборів зобов'язаний невідкладно, письмово або в електронному вигляді, повідомити декларанта про причини і підстави такої відмови.

Форма такого письмово звернення та порядок внесення змін до митних декларацій встановлені Положенням про митні декларації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 450 (далі - Постанова КМ № 450).

Згідно з пунктом 37 Постанови КМ № 450 після завершення митного оформлення зміни до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа можуть вноситися шляхом заповнення та оформлення митним органом аркуша коригування за формою згідно з додатком 4. Аркуш коригування заповнюється та оформлюється митним органом у разі отримання митним органом інформації про перерахування декларантом до державного бюджету митних платежів у вигляді доплати або підтвердження Казначейством факту повернення з державного бюджету коштів після закінчення митного оформлення. З огляду на це, при внесенні змін до митних декларацій платники податків подають до митного органу письмове звернення за формою передбаченою Постановою КМ № 450. Таке письмове звернення, у разі внесення змін до митних декларацій, у розумінні пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України вважаться уточнюючим розрахунком, оскільки лише на підставі такого документу платник податків може внести зміни до митних декларацій та уточнити свої податкові зобов'язання.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Необхідність подання позивачем заяв про внесення змін до митних декларацій зумовлена вимогою узгодити свої податкові зобов'язання відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України у зменшеному розмірі, зважаючи на виявлену помилку щодо задекларованої ставки ПДВ. Згідно частиною третьою статті 301 Митного кодексу України помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Такий порядок затверджений наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618 «Про затвердження порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами» (далі - Наказ № 618). Згідно з пунктом 1 розділу ІІІ Наказу № 618 для повернення з державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. Зазначений порядок подання заяви про повернення коштів за митними деклараціями узгоджується із загальним порядком повернення коштів за податковими деклараціями, що передбачений статтею 43 Податкового кодексу України.

Таким чином, як слідує із вимог законодавства, з метою повернення коштів, які були сплачені платником податків за митними деклараціям, необхідне подання письмового звернення про внесення змін до митної декларації, на підставі якого узгоджується податкове зобов'язання у новому (зменшеному) розмірі. Після узгодження податкових зобов'язань у новому розмірі, стаття 301 Митного кодексу України вимагає від платника податків, також, подання заяви про повернення коштів, з метою ініціювання безпосередньо процедури повернення коштів. За фактом повернення коштів із державного бюджету митний орган зобов'язаний скласти аркуш коригування до митної декларації відповідно до абзацу четвертого пункту 37 Постанови КМ № 450. Оформлення митним органом аркуша коригування до митної декларації є остаточною дією, яка фіксує безпосередньо у митній декларацій факт повернення коштів з державною бюджету.

Позивачем було дотримано вимоги законодавства щодо повернення коштів сплачених до бюджету за митними деклараціями, оскільки, ним були подані заяви про внесення змін до митних декларацій та у подальшому, зважаючи на узгодження податкових зобов'язань у новому розмірі, позивачем було подано заяви про повернення коштів. Інших дій для повернення помилково та/або надміру сплачених коштів за митними деклараціями з боку платників податків чинне законодавство не вимагає.

Посилання відповідачів на положення пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України, відповідно до якого не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків, суд вважає помилковим, адже позивач не оскаржував самостійно визначеного грошового зобов'язання, а здійснював процедуру зменшення такого зобов'язання шляхом виправлення помилки, якої припустився у раніше поданих митних деклараціях.

Судом не приймаються до уваги доводи відповідачів щодо порушення вимог Порядку 618 у зв'язку з відсутністю підпису головного бухгалтера на заявах про повернення коштів, оскільки позивачем надані документальні підтвердження відсутності у його штатному розписі посади головного бухгалтера.

Окрім цього, вимога Порядку 618 щодо підписання заяв про повернення коштів головним бухгалтером не узгоджується із положеннями Закону України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні». Так, згідно з частиною четвертою ст. 8 цього Закону для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації: введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером; користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи; ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою; самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства. Ця форма організації бухгалтерського обліку не може застосовуватися на підприємствах, звітність яких повинна оприлюднюватися, та в бюджетних установах. Таким чином, платники податків самостійно обирають форми ведення бухгалтерського обліку, у тому числі відмінні від введення до свого штату посади головного бухгалтера.

Відповідно до частини першої статті 45 Бюджетного кодексу України державна казначейська служба України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

В силу частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 17-19, 35, 71, 94, 160-163, 167, 183-3 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці Державної фіскальної служби та Львівької митниці Міндоходів про відмову у внесенні змін до графи 47 щодо коду платежу " 028" (зміна ставки та суми податку на додану вартість) митних декларацій за заявами Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОКТЕР ЕНД ГЕМБЛ ТРЕЙДІНГ УКРАЇНА" від 07.10.2014 року №№ 07/10-001, 07/10-002, 07/10-003, 07/10-004, 07/10-005, 07/10-006, 07/10-007, 07/10-008, 07/10-009, 07/10-010, 07/10-011, 07/10-012, 07/10-013, 07/10-014, 07/10-015, 07/10-016, 07/10-017, 07/10-018, 07/10-019, 07/10-020, 07/10-021, 07/10-022, 07/10-023, 07/10-024, 07/10-025, 07/10-026, 07/10-027, 07/10-028, 07/10-029, 07/10-030; від 08.10.2014 року №№ 08/10-001; 08/10-002; 08/10-003; 08/10-004; 08/10-005; 08/10-006; 08/10-007; 08/10-008; 08/10-009; 08/10-010; 08/10-011; 08/10-012; 08/10-013; 08/10-014; 08/10-015; 08/10- 016; 08/10-017; 08/10-018; 08/10-019; 08/10-020; 08/10-021; 08/10-022; 08/10-023; 08/10-024; 08/10-025; 08/10-026; 08/10-027; 08/10-028; 08/10-029; 08/10-030; від 09.10.2014 року №№ 09/10-001; 09/10-002; 09/10-003; 09/10-004; 09/10-005; 09/10-006; 09/10-007; 09/10-008; 09/10-009; 09/10- 010; 09/10-011; 09/10-012; 09/10-013; 09/10-014; 09/10-015; 09/10-016; 09/10-017; 09/10-018; 09/10-019; 09/10-020; 09/10-021; 09/10-022; 09/10-023; 09/10-024; 09/10-025; 09/10-026; 09/10- 027; 09/10-028; 09/10-029; 09/10-030; від 13.10.2014 року №№ 13/10-001; 13/10-002; 13/10-003; 13/10- 004; 13/10-005; 13/10-006; 13/10-007; 13/10-008; 13/10-009; 13/10-010; 13/10-011; 13/10-012; 13/10-013; 13/10-014; 13/10-015; 13/10-016; 13/10-017; 13/10-018; 13/10-019; 13/10-020; 13/10- 021; 13/10-022; 13/10-023; 13/10-024; 13/10-025; 13/10-026; 13/10-027; 13/10-028; 13/10-029; 13/10-030, від 14.10.2014 року №№ 14/10-001; 14/10-002; 14/10-003; 14/10-004; 14/10-005; 14/10-006; 14/10-007; 14/10-008; 14/10-009; 14/10-010; 14/10-011; 14/10-012; 14/10-013; 14/10-014; 14/10- 015; 14/10-016; 14/10-017; 14/10-018; 14/10-019; 14/10-020; 14/10-021; 14/10-022; 14/10-023; 14/10-024; 14/10-025; 14/10-026; 14/10-027; 14/10-028; 14/10-029; 14/10-030; від 15.10.2014 року №№ 15/10-001; 15/10-002; 15/10-003; 15/10-004; 15/10-005; 15/10-006; 15/10-007; 15/10-008; 15/10- 009; 15/10-010; 15/10-011; 15/10-012; 15/10-013; 15/10-014; 15/10-015; 15/10-016; 15/10-017; 15/10-018; 15/10-019; 15/10-020; 15/10-021; 15/10-022; 15/10-023; 15/10-024; 15/10-025; 15/10- 026; 15/10-027; 15/10-028; 15/10-029; 15/10-030; від 16.10.2014 року №№6/16-001; 16/10-002; 16/10- 003; 16/10-004; 16/10-005; 16/10-006; 16/10-007; 16/10-008; 16/10-008-609; 16/10-010; 16/10-011; 16/10-012; 16/10-013; 16/10-014; 16/10-015; 16/10-016; 16/10-017; 16/10-018; 16/10-019; 16/10-020; 16/10-021; 16/10-022; 16/10-023; 16/10-024; 16/10-025; 16/10-026; 16/10-027; 16/10-028; 16/10-029; 16/10-030; від 17.10.2014 року №№ 17/10-001; 17/10-002; 17/10-003; 17/10-004; 17/10-005; 17/10-006; 17/10-007; 17/10-008; 17/10-009; 17/10-010; 17/10-011; 17/10-012; 17/10-013; 17/10- 014; 17/10-015; 17/10-016; 17/10-017; 17/10-018; 17/10-019; 17/10-020; 17/10-021; 17/10-022; 17/10-023; 17/10-024; 17/10-025; 17/10-026; 17/10-027; 17/10-028; 17/10-029; 17/10-030; від 20.10.2014 року №№ 20/10-001; 20/10-002; 20/10-003; 20/10-004; 20/10-005; 20/10-006; 20/10-007; 20/10-008; 20/10-009; 20/10-010; 20/10-011; 20/10-012; 20/10-013; 20/10-014; 20/10-015; 20/10- 016; 20/10-017; 20/10-018; 20/10-019; 20/10-020; 20/10-021; 20/10-022; 20/10-023; 20/10-024; 20/10-025; 20/10-026; 20/10-027; 20/10-028; 20/10-029; 20/10-030; від 21.10.2014 року №№ 21/10-001; 21/10-002; 21/10-003; 21/10-004; 21/10-005; 21/10-006; 21/10-007; 21/10-008; 21/10-009; 21/10- 010; 21/10-011; 21/10-012; 21/10-013; 21/10-014; 21/10-015; 21/10-016; 21/10-017; 21/10-018; 21/10-019; 21/10-020; 21/10-021; 21/10-022; 21/10-023; 21/10-024; 21/10-025 та про відмову в поверненні надміру сплаченого ПДВ в загальному розмірі 19 259 289,17 гривень (дев'ятнадцять мільйонів двісті п'ятдесят дев'ять тисяч двісті вісімдесят дев'ять гривень сімнадцять копійок), що зазначені у листах Львівської митниці Державної фіскальної служби від 21.10.2014 року №13-70-52/36-375, від 22.10.2014 року №13-70-52/36- 408, від 23.10.2014 року №13-70-52/36-445, від 27.10.2014 року №13-70-52/36-469, від 28.10.2014 року №13-70- 52/36-527, від 29.10.2014 року №13-70-52/36-565, від 29.10.2014 року №13-70-52/36-592, від 03.11.2014 року №13- 70-52/36-634, від 04.11.2014 року №13-70-52/36-668 та Львівської митниці Міндоходів від 31.10.2014 року №13-70-52/36-8929.

3. Визнати протиправною бездіяльність Львівської митниці Державної фіскальної служби та Львівської митниці Міндоходів, що полягає у невнесенні змін до графи 47 щодо коду платежу " 028" (зміна ставки та суми податку на додану вартість) митних декларацій за заявами Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОКТЕР ЕНД ГЕМБЛ ТРЕЙДІНГ УКРАЇНА" від 07.10.2014 року №№ 07/10-001, 07/10-002, 07/10-003, 07/10-004, 07/10-005, 07/10-006, 07/10-007, 07/10-008, 07/10-009, 07/10-010, 07/10-011, 07/10-012, 07/10-013, 07/10-014, 07/10-015, 07/10-016, 07/10-017, 07/10-018, 07/10-019, 07/10-020, 07/10-021, 07/10-022, 07/10-023, 07/10-024, 07/10-025, 07/10-026, 07/10-027, 07/10-028, 07/10-029, 07/10-030; від 08.10.2014 року №№ 08/10-001; 08/10-002; 08/10-003; 08/10-004; 08/10-005; 08/10-006; 08/10-007; 08/10-008; 08/10-009; 08/10-010; 08/10-011; 08/10-012; 08/10-013; 08/10-014; 08/10-015; 08/10- 016; 08/10-017; 08/10-018; 08/10-019; 08/10-020; 08/10-021; 08/10-022; 08/10-023; 08/10-024; 08/10-025; 08/10-026; 08/10-027; 08/10-028; 08/10-029; 08/10-030; від 09.10.2014 року №№ 09/10-001; 09/10-002; 09/10-003; 09/10-004; 09/10-005; 09/10-006; 09/10-007; 09/10-008; 09/10-009; 09/10- 010; 09/10-011; 09/10-012; 09/10-013; 09/10-014; 09/10-015; 09/10-016; 09/10-017; 09/10-018; 09/10-019; 09/10-020; 09/10-021; 09/10-022; 09/10-023; 09/10-024; 09/10-025; 09/10-026; 09/10- 027; 09/10-028; 09/10-029; 09/10-030; від 13.10.2014 року №№ 13/10-001; 13/10-002; 13/10-003; 13/10- 004; 13/10-005; 13/10-006; 13/10-007; 13/10-008; 13/10-009; 13/10-010; 13/10-011; 13/10-012; 13/10-013; 13/10-014; 13/10-015; 13/10-016; 13/10-017; 13/10-018; 13/10-019; 13/10-020; 13/10- 021; 13/10-022; 13/10-023; 13/10-024; 13/10-025; 13/10-026; 13/10-027; 13/10-028; 13/10-029; 13/10-030, від 14.10.2014 року №№ 14/10-001; 14/10-002; 14/10-003; 14/10-004; 14/10-005; 14/10-006; 14/10-007; 14/10-008; 14/10-009; 14/10-010; 14/10-011; 14/10-012; 14/10-013; 14/10-014; 14/10- 015; 14/10-016; 14/10-017; 14/10-018; 14/10-019; 14/10-020; 14/10-021; 14/10-022; 14/10-023; 14/10-024; 14/10-025; 14/10-026; 14/10-027; 14/10-028; 14/10-029; 14/10-030; від 15.10.2014 року №№ 15/10-001; 15/10-002; 15/10-003; 15/10-004; 15/10-005; 15/10-006; 15/10-007; 15/10-008; 15/10- 009; 15/10-010; 15/10-011; 15/10-012; 15/10-013; 15/10-014; 15/10-015; 15/10-016; 15/10-017; 15/10-018; 15/10-019; 15/10-020; 15/10-021; 15/10-022; 15/10-023; 15/10-024; 15/10-025; 15/10- 026; 15/10-027; 15/10-028; 15/10-029; 15/10-030; від 16.10.2014 року №№ 16/10-001; 16/10-002; 16/10- 003; 16/10-004; 16/10-005; 16/10-006; 16/10-007; 16/10-008; 16/10-009; 16/10-010; 16/10-011; 16/10-012; 16/10-013; 16/10-014; 16/10-015; 16/10-016; 16/10-017; 16/10-018; 16/10-019; 16/10- 020; 16/10-021; 16/10-022; 16/10-023; 16/10-024; 16/10-025; 16/10-026; 16/10-027; 16/10-028; 16/10-029; 16/10-030; від 17.10.2014 року №№ 17/10-001; 17/10-002; 17/10-003; 17/10-004; 17/10-005; 17/10-006; 17/10-007; 17/10-008; 17/10-009; 17/10-010; 17/10-011; 17/10-012; 17/10-013; 17/10- 014; 17/10-015; 17/10-016; 17/10-017; 17/10-018; 17/10-019; 17/10-020; 17/10-021; 17/10-022; 17/10-023; 17/10-024; 17/10-025; 17/10-026; 17/10-027; 17/10-028; 17/10-029; 17/10-030; від 20.10.2014 року №№ 20/10-001; 20/10-002; 20/10-003; 20/10-004; 20/10-005; 20/10-006; 20/10-007; 20/10-008; 20/10-009; 20/10-010; 20/10-011; 20/10-012; 20/10-013; 20/10-014; 20/10-015; 20/10- 016; 20/10-017; 20/10-018; 20/10-019; 20/10-020; 20/10-021; 20/10-022; 20/10-023; 20/10-024; 20/10-025; 20/10-026; 20/10-027; 20/10-028; 20/10-029; 20/10-030; від 21.10.2014 року №№ 21/10-001; 21/10-002; 21/10-003; 21/10-004; 21/10-005; 21/10-006; 21/10-007; 21/10-008; 21/10-009; 21/10- 010; 21/10-011; 21/10-012; 21/10-013; 21/10-014; 21/10-015; 21/10-016; 21/10-017; 21/10-018; 21/10-019; 21/10-020; 21/10-021; 21/10-022; 21/10-023; 21/10-024; 21/10-025.

4. Визнати протиправною бездіяльність Львівської митниці Державної фіскальної служби та Львівської митниці Міндоходів, що полягає у неповерненні надміру сплаченого ПДВ в загальному розмірі 19 259 289,17 грн. (дев'ятнадцять мільйонів двісті п'ятдесят дев'ять тисяч двісті вісімдесят дев'ять гривень сімнадцять копійок) за зверненнями Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОКТЕР ЕНД ГЕМБЛ ТРЕЙДІНГ УКРАЇНА" від 07.10.2014 року № 07.10-PGTU, від 08.10.2014 року № 08.10- PGTU, 09.10.2014 року № 09.10- PGTU, від 13.10.2014 року № 13.10- PGTU та № 13.10- PGTU/2, від 14.10.2014 року № 14.10- PGTU, від 15.10.2014 року № 15.10- PGTU, від 16.10.2014 року № 16.10- PGTU, від 17.10.2014 року № 17.10- PGTU, від 20.10.2014 року № 20.10- PGTU, від 21.10.2014 року № 21.10- PGTU.

5. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОКТЕР ЕНД ГЕМБЛ ТРЕЙДІНГ УКРАЇНА" надміру сплачені до бюджету кошти в загальному розмірі 19 259 289,17 гривень (дев'ятнадцять мільйонів двісті п'ятдесят дев'ять тисяч двісті вісімдесят дев'ять гривень сімнадцять копійок).

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 23.03.2015 року.

Суддя Сакалош В.М.