Постанова № 43227245, 19.03.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2015 р.Справа № 11-29/176-07-4002Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді В.Б. Туренко

суддів Л.В. Поліщук, С.В. Таран

при секретарі судового засідання: Є.О. Бендерук

за участю представників сторін:

від Південного регіонального виробничо-комерційного відділення концерну «Украгротехсервіс» - М.П. Тюхтій, І.М. Урсу

від ТОВ «Дукла» - В.В. Целік

Представники прокуратури та ТОВ «Агрофірма ім. М.О. Посмітного» в судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дукла», Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. М.О. Посмітного»

на ухвалу господарського суду Одеської області від 25.02.2015 року про зміну способу виконання рішення господарського суду Одеської області від 22.06.2007 року та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 04.09.2007 року

у справі № 11-29/176-07-4002

за позовом Південного регіонального виробничо-комерційного відділення концерну «Украгротехсервіс»

до 1)Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. М.О. Посмітного»;

2)Товариства з обмеженою відповідальністю «Дукла»

про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння

та

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. М.О. Посмітного»

до Південного регіонального виробничо-комерційного відділення концерну «Украгротехсервіс»

про зобов'язання до вчинення певних дій

за участю Прокуратури Одеської області

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів оскарження ухвали господарського суду Одеської області від 25.02.2015р., комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» та з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається наступне.

Південний регіональний виробничо-комерційний відділ концерну «Украгротехсервіс» (далі - «Украгротехсервіс») зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 27.04.1994р. з присвоєнням ідентифікаційного коду - 20977984.

Рішенням господарського суду Одеської області від 22.06.2007р. позов «Украгротехсервіс» задоволено частково, визнано за останнім право власності на приплід корів в кількості 189 голів та вівців в кількості 883 голів, вилучено з ТОВ «Агрофірма ім. М.О. Посмітного» та передано «Украгротехсервіс» вівців в кількості 883 голів, вилучено з ТОВ «Дукла» та передано «Украгротехсервіс» приплід корів в кількості 189 голів та молоко в кількості 591,4 тон., в решті позову відмовлено. В зустрічному позові ТОВ «Агрофірма ім. М.О. Посмітного» відмовлено повністю.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.09.2007р. апеляційну скаргу «Украгротехсервіс» задоволено частково, рішення господарського суду Одеської області від 22.06.2007р. змінено, позов задоволено частково, визнано право власності «Украгротехсервіс» на молоко в кількості 844,8 тон, що знаходиться у ТОВ «Агрофірма ім. М.О. Посмітного», вилучено у ТОВ «Агрофірма ім. М.О. Посмітного» та передано «Украгротехсервіс» молоко в кількості 844,8 тон. Апеляційні скарги «Агрофірма ім. М.О. Посмітного» та ТОВ «Дукла» залишені без задоволення. В решті частині рішення залишено без змін.

06.09.2007р. на виконання означених судових актів місцевим господарським судом видані 3 накази, а саме про:

-вилучення з ТОВ «Дукла» та передання «Украгротехсервіс» приплоду корів в кількості 189 голів та молока в кількості 591,4 тон;

-вилучення з ТОВ «Агрофірма ім. М.О. Посмітного» та передання «Украгротехсервіс» вівців в кількості 883 голів;

-вилучення з ТОВ «Агрофірма ім. М.О. Посмітного» та передання «Украгротехсервіс» молока в кількості 844,8 тон.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.08.2008р. постанову суду апеляційної інстанції від 04.09.2007р. залишено без змін.

31.03.2014р. «Украгротехсервіс» звернувся до місцевого господарського суду з заявою про зміну способу виконання рішення суду першої інстанції від 22.06.2007р. та постанови суду апеляційної інстанції від 04.09.2007р., якою просив стягнути з ТОВ «Агрофірма ім. М.О. Посмітного» на користь «Украгротехсервіс» грошові кошти в загальній сумі 6853000 грн. вартості неповернутого майна, у т.ч.: 4224000 грн. (молока) та 2629000 грн. (вівців); стягнути з ТОВ «Дукла» на користь «Украгротехсервіс» грошові кошти в сумі 2957000 грн. вартості неповернутого майна (молока).

Вказана заява обґрунтована тим, що 06.09.2007р. Відділом ДВС Березівського районного управління юстиції Одеської області було відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню наказу господарського суду Одеської області про вилучення з ТОВ «Агрофірма ім. М.О. Посмітного» та передання «Украгротехсервіс» молока в кількості 844,8 тон та вівців в кількості 883 голів. При виконанні цього наказу державним виконавцем встановлено, що у ТОВ «Агрофірма ім. М.О. Посмітного» великої рогатої худоби та молока немає, що підтверджується актом державного виконавця від 19.09.2007р., у зв'язку з чим державним виконавцем Відділу ДВС Березівського районного управління юстиції Одеської області 19.12.2007р. винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачу.

06.09.2007р. Відділом ДВС Решетилівського районного управління юстиції у Полтавській області було відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню наказу господарського суду Одеської області про вилучення з ТОВ «Дукла» та передання «Украгротехсервіс» приплоду корів в кількості 189 голів та молока в кількості 591,4 тон. При виконанні цього наказу державним виконавцем встановлено, що перевірити наявність молока в кількості 591,4 тон не виявилося можливим через відсутність на фермі працівників, що підтверджується актом державного виконавця від 01.10.2009р., у зв'язку з чим державним виконавцем Відділу ДВС Решетилівського РУЮ у Полтавській області 05.11.2009р. винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачу.

На думку «Украгротехсервіс», зазначені обставини роблять неможливим виконання наказів господарського суду Одеської області від 06.09.2007р. в частині вилучення з ТОВ «Агрофірма ім. М.О. Посмітного» та ТОВ «Дукла» на користь «Украгротехсервіс» молока в кількості 844,8 тон та 591,4 тон відповідно та вилучення з ТОВ «Агрофірма ім. М.О. Посмітного» на користь позивача вівців в кількості 883 голів.

В обґрунтування розрахунку вартості неповернутого майна, «Украгротехсервіс» надано довідки Одеської регіональної торгово-промислової палати України від 11.03.2014р. №000156-1, №000156 згідно яких на внутрішньому ринку України середня вартість на племені вівці каракулевої породи віком 24 місяця (вага 60 кг) становить 40-50 грн. за 1 кг живої ваги, а середня вартість молока свіжого охолодженого (жирність 4%, білок 3%) від корів Української красно-рябої племінної породи становить 4,5-5 грн. за 1 літр. Вартість встановлена на лютий-березень 2014р.

Судовою колегією під час розгляду апеляційних скарг встановлені слідуючі обставини.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.08.2014р., залишеною без змін постановами Одеського апеляційного господарського суду від 18.09.2014р. та Вищого господарського суду України від 06.11.2014р. «Украгротехсервіс» відновлено пропущений строк для пред'явлення наказів господарського суду Одеської області від 06.09.2007р. по даній справі до виконання та видані дублікати зазначених наказів.

14.08.2014р. державним виконавцем Відділу ДВС Березівського міжрайонного управління юстиції в Одеській області відкриті 2 виконавчі провадження з виконання наказу господарського суду Одеської області від 06.09.2007р. про вилучення у ТОВ «Агрофірма ім. М.О. Посмітного» та передання «Украгротехсервіс» молока в кількості 844,8 тон. та вівців в кількості 883 голів. 24.09.2014р. державним виконавцем встановлено, що у боржника відсутнє майно, яке необхідно повернути стягувачу, а саме молоко в кількості 844,8 тон. та вівці в кількості 883 голів, про що свідчить 2 акти державного виконавця від 24.09.2014р.

01.10.2014р. державним виконавцем органу ДВС Решетилівського управління юстиції відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Одеської області від 06.09.2007р. про вилучення у ТОВ «Дукла» та передання «Украгротехсервіс» приплоду корів в кількості 189 годів та молока в кількості 591,4 тон. 24.10.2014р. державним виконавцем встановлено, що в приміщені де зберігається молоко - не виявлено молока в кількості 591,4 тон, належного ТОВ «Дукла».

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.02.2015р. (головуючий суддя Панченко О.Л., судді Гуляк Г.І., Мостепаненко Ю.І.) заяву «Украгротехсервіс» про зміну способу виконання рішення суду першої інстанції від 22.06.2007р. та постанови суду апеляційної інстанції від 04.09.2007р. задоволено повністю.

Не погодившись з ухвалою суду, 26.02.2015р. ТОВ «Дукла» та 16.03.2015р. ТОВ «Агрофірма ім. М.О. Посмітного» звернулись з апеляційними скаргами, в яких просили її скасувати, у задоволенні заяви відмовити, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, неповним з'ясуванням обставин справи та недоведеністю обставин, що мають значення для справи.

Ухвалами Одеського апеляційного господарського суду від 06.03.2015р., 18.03.2015р. апеляційні скарги прийняті до провадження із призначенням до сумісного розгляду.

Апеляційна скарга ТОВ «Дукла» обґрунтована тим, що позивач у своїй заяві про зміну способу виконання рішення як на доказ відсутності у боржника присудженого на користь стягувача майна посилається на акт ВДВС Решетилівського РУЮ у Полтавській області від 01.10.2009р., тобто який має значний термін давності (майже 6 років). На думку, ТОВ «Дукла» в означеному акті встановлено лише факт відсутності можливості перевірити наявність майна, а не факт відсутності самого майна (молока в кількості 591,4 тон). З акту державного виконавця ВДВС Решетилівського РУЮ від 24.10.2014р. вбачається відсутність молока в кількості саме 591,4 тон на момент складання акту, проте не враховано надої молока за день, що на думку ТОВ «Дукла» свідчить про передчасність звернення «Украгротехсервіс» з заявою про зміну способу виконання рішення суду.

У запереченнях на апеляційну скаргу ТОВ «Дукла», «Украгротехсервіс» послався на її безпідставність, просив залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін із зазначенням, що окрім акту Відділу ДВС Решетилівського РУЮ у Полтавській області від 01.10.2009р. є ще один акт - від 24.10.2014р., відповідно до якого державним виконавцем Відділу ДВС Решетилівського районного управління юстиції встановлено, що при перевірці приміщення, де зберігається молоко, молока у кількості 591,4 тон, належного ТОВ «Дукла» не виявлено. Означений акт складений в присутності представника ТОВ «Дукла» - Целіка В.В., який був підписаний останнім без будь-яких зауважень.

ТОВ «Агрофірма ім. М.О. Посмітного» у своїй апеляційній скарзі зазначило про безпідставне посилання «Украгротехсервіс» у своїй заяві на акт ВДВС Березівського РУЮ в Одеській області від 19.09.2007р. про відсутність у боржника визначеного виконавчим документом майна, оскільки останній має значний термін давності (8 років) та не є належним доказом неможливості виконання рішення шляхом вилучення майна в натурі на сьогоднішній день, зазначивши при цьому, що державним виконавцем всупереч ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» не здійснено заходи щодо розшуку майна, у зв'язку з чим ТОВ «Агрофірма ім. М.О. Посмітного» звернулось до місцевого господарського суду з відповідними скаргами, розгляд яких за твердженням останнього має ключове значення для вирішення питання про зміну способу виконання рішення суду. Крім того, товариство зазначило, що судом не враховано вартість майна на час прийняття рішення.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права з урахуванням встановлених обставин та пояснень представників «Украгротехсервіс», ТОВ «Дукла» в судовому засіданні апеляційної інстанції, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг ТОВ «Дукла» та «Агрофірма ім. М.О. Посмітного», виходячи із наступного.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема примусове виконання обов'язку в натурі (пункт 5). Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

За умовами ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, присудження до виконання обов'язку в натурі. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Згідно ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За приписами ст. 115 ГПК України встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

У відповідності до ч. 1 ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом.

Статтею 1, п. п. 1, 2 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Згідно ч. 1, 2 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання. Питання про відстрочку або розстрочку виконання, встановлення чи зміну способу і порядку виконання розглядається судом у встановлений законом строк. Відповідне рішення може бути оскаржене у встановленому законом порядку.

Частиною 1 ст. 121 ГПК України передбачено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до п.п. 7.1.3., 7.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті. Звернення стягнення на кошти за відсутності у боржника майна здійснюється у випадку, коли стягувачу присуджено майно, визначене родовими ознаками. За відсутності індивідуально визначеного майна, присудженого позивачу (за результатами розгляду віндикаційного позову), зміна способу виконання рішення шляхом звернення на кошти неможлива, оскільки в такому разі захист порушеного права власника майна повинен здійснюватися шляхом подання позову про стягнення збитків у вигляді вартості майна та доходів, які власник міг би одержати за весь час володіння таким майном. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно ст. 184 Цивільного кодексу України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

За умовами п. 7.4. означеної постанови пленуму Вищого господарського суду України за відсутності у відповідача присудженого позивачеві майна в натурі, засвідченої державним виконавцем (наприклад, його постановою про повернення виконавчого документа з підстави відсутності майна), господарський суд може змінити спосіб виконання рішення і видати наказ про стягнення вартості цього майна. При цьому господарський суд повинен виходити з вартості майна, визначеної ним у рішенні про його передачу (повернення).

Частиною 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 року) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Задоволення позовних вимог «Украгротехсервіс» шляхом присудження примусового виконання обов'язку в натурі, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. ст. 16 ЦК України ще в 2007 році було законним способом захисту цивільного права позивача, яке в свою чергу порушено ТОВ «Дукла» та ТОВ «Агрофірма ім. М.О. Посмітного». Однак, до теперішнього часу (майже 8 років) накази, які видані на виконання судових актів, що набрали законної сили з урахуванням відновлення пропущеного строку для їх пред'явлення, ані в добровільному, ані в примусовому порядку відповідачами не виконані, що в свою чергу свідчить про небажання останніми виконувати рішення суду, яке в силу вищенаведених приписів є їх обов'язком.

Доводи скаржників щодо неналежності актів державних виконавців від 19.09.2007р. та від 01.10.2009р. в якості доказів неможливості виконання рішення суду шляхом вилучення майна в натурі на сьогоднішній день, оскільки останні мають значний термін давності, з урахуванням наявності актів державних виконавців від 24.09.2014р., від 24.10.2014р. (оригінали яких містяться в матеріалах справи, яка направлена до Вищого господарського суду України 27.02.2015р.) не приймаються до уваги колегії суддів, а навпаки свідчать про те, що в період з 2007 по 2014 рр. (7 років) відповідачі ухиляються від виконання наказів господарського суду Одеської області від 22.06.2007р. саме шляхом вилученням майна в натурі, у зв'язку з чим, судова колегія вважає висновок суду першої інстанції щодо задоволення заяви «Украгротехсервіс» про зміну способу виконання рішення суду першої інстанції від 22.06.2007р. та постанови суду апеляційної інстанції від 04.09.2007р. цілком правомірним, обґрунтованим та відповідаючим чинному законодавству.

Інші доводи скаржників не спростовують вищенаведене, а тому судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг ТОВ «Дукла» та ТОВ «Агрофірма ім. М.О. Посмітного».

Керуючись ст. ст. 99, 105, 106 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Одеської області від 25.02.2015р. у справі №11-29/176-07-4002 залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови складено 24.03.2015р.

Головуючий суддя В.Б. Туренко

Суддя Л.В. Поліщук

Суддя С.В. Таран