Рішення № 43227185, 17.03.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" березня 2015 р.Справа № 916/65/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "С-ІНЖИНІРИНГ"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЬТА ВІЛМАР СНД"

про стягнення 348432,52грн.

Суддя Гут С.Ф.

В судовому засіданні приймали участь:

Від позивача: Новак Т.О., довіреність від 28.07.2014р.;

Від відповідача: Локаш Д.Є., довіреність від 06.10.2014р.

В судовому засіданні 03.02.15р. по справі було оголошено перерву до 26.02.15р. о 11:45хв., та в судовому засіданні 26.02.15р. по справі було оголошено перерву до 05.03.15р. о 11:45хв., а також в судовому засіданні 12.03.15р. по справі було оголошено перерву до 17.03.15р. о 09:45хв., в порядку ст. 77 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "С-ІНЖИНІРИНГ", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЬТА ВІЛМАР СНД" про стягнення заборгованості у розмірі 388064грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.01.15р. порушено провадження у справі №916/65/15-г.

Поряд з цим, позивачем заявлена заява про забезпечення позову в порядку ст.ст. 66,67 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої останній просив вжити заходів щодо забезпечення позову, шляхом накладення арешту на кошти, які містяться на рахунках відповідача в межах заявлених позовних вимог.

Розглянувши зазначену заяву суд встановив, що відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Отже, заява про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення.

Господарський суд повинен оцінити, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, співрозмірний позовній вимозі і яким чином цей захід забезпечуватиме фактичну реалізацію мети його вжиття.

Тому відповідна ухвала господарського суду в обов'язковому порядку повинна містити дані, на підставі яких можна зробити висновок про те, що невжиття того чи іншого заходу до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду.

Однак, позивачем не надано до суду жодного доказу в підтвердження обставин, викладених у заяві про забезпечення позову, що є підставою для відхилення зазначеної заяви.

За клопотанням відповідача, ухвалою господарського суду Одеської області від 05.03.2015р. строк вирішення спору по справі було продовжено до 21.03.2015р., в порядку ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач проти позову заперечує, та просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, з підстав викладених у відзиві на позов(вх.№3024/15 від 03.02.15р.). Так в обґрунтування відзиву зазначає про те, що намагаючись обґрунтувати свої вимоги в межах Договору підряду №918/698 від 25.06.2013р. («Договір 2» - за текстом позову) позивач посилається на рахунок №494 від 26.12.2013. на загальну суму 678831,8грн., який насправді було виставлено самим позивачем за надані ним послуги в рамках іншого правочину - договору підряду №853/236 від 28.02.2013р. («Договір №3» - за текстом позову). За змістом усіх угодами, на які посилається позивач передбачено що перерахунку у визначеному порядку підлягає лише сума платежу, що стосується вартості обладнання і матеріалів. В свою чергу вищезазначений було виставлено позивачем виключно за виконані ним роботі, зокрема за «монтаж:, пусконалагодження і розробка програмного забезпечення для електропостачання підготовчого цеху» - у складі вартості відсутні будь-які обладнання та/чи матеріали. Враховуючи вищенаведене позивачем цілком безпідставно заявлені вимоги в межах зобов'язань за договором 2. Також позивач безпідставно включив до своїх вимог, суму у розмірі 678831,8грн., оскільки вона містить у собі складі «імпортної складової», тобто не включає вартість обладнання і матеріалів.

25.02.15р. від позивача надійшли заперечення на відзив(вх.№518/15 від 25.02.15р.), згідно яких відзив відповідача не визнає у повному обсязі, та зазначає про те, що доводи відповідача не відповідають дійсності, оскільки як вбачається з позовної заяви в таблиці-розрахунку №2 вказано номер і дату рахунку та номер договору, де чітко зазначено, що зазначений рахунок №494 від 26.12.2013р. до Договору №853/236 віл 28.02.2013р. Отже посилання відповідача щодо безпідставності вимог позивача жодними доказами не підтверджуються та спростовуються матеріалами справи.

05.03.2015р. від відповідача надійшли письмові пояснення(вх.№5970/15 від 05.03.15р.), згідно яких вважає заперечення на відзив позивача необґрунтованими, та окремо звертає увагу суду на те, що навіть частина наданих позивачем рахунків підтверджує той факт, що сума визначена у таких рахунках платежем не стосується вартості обладнання та матеріалів, як то передбачено у відповідних Договорах, зокрема: рахунок №407 від 05.11.2013р. на загальну суму 142897,41грн., рахунок №406 від 23.10.2013р. - 35481,24грн., рахунок №401 від 23.10.2013р. - 103501,66грн., рахунок №296 від 20.08.2013р. - 92724,31грн., рахунок №393 від 17.10.2013р. - 1089 88438грн., рахунок №399 від 17.10.2013р. - 714718,45грн. Загалом рахунків на суму 2179 207,45грн.

12.03.15р. від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог(вх.№2-1322/15 від 12.03.2015р.), згідно з якою у зв'язку з допущенням орфографічними та технічними помилками під час здійснення розрахунку, просить суд стягнути з відповідача суму курсової різниці у розмірі 348432,52грн., а саме 255218,20грн. + 15458,27грн. + 77756,05грн. Також в обґрунтування посилається на постанову ВГСУ по справі №8/5005/11964/2011 від 24.04.2012р. та Постанову ВГСУ по справі №39/176 від 02.03.2011р.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "С-ІНЖИНІРИНГ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЬТА ВІЛМАР СНД" було укладено ряд правочинів, а саме:

1)Договір підряду №789/1416 від 05.11.2012р., вартість Договору на момент укладення складає: 10501400,00грн. з ПДВ (далі -Договір 1);

2) Договір підряду №918/698 від 25.06.2013р., вартість Договору на момент укладення складає: 2276000,00грн. з ПДВ (далі - Договір 2);

3) Договір підряду №853/236 від 28.02.2013р., вартість Договору на момент укладення складає: 11999894,29грн. з ПДВ (далі - Договір 3).

Відповідно до умов Договору 1, в частині вартості обладнання і матеріалів, що передаються Підрядником у складі виконання робіт по цьому Договору розраховується у гривнях по курсу продажу Євро за гривню, встановленому на міжбанківському валютному ринку в робочий день, який передує даті оплати (Сторони встановили дані ресурсу http://www.сurrenсу.іn.uа) як джерело інформації про курс міжбанківського валютного ринку), до еквіваленту в іноземній валюті, вказаної у Протоколі узгодження договірної ціни на матеріали і обладнання по цьому Договору, пропорційно сумі платежу, при умові зміни курсу продажу Євро до гривні більш ніж на 3% як в більшу, так і в меншу сторону.

Таким чином, згідно з оплаченими рахунками, в яких вказано вартість матеріалів та обладнання, нижче здійснено визначення курсової різниці між платежем, що фактично був здійснений та платежем, який мав бути здійснений на підставі зазначеної умови Договору.

Відповідно до розрахунку щодо Договору 1 по рахунках, які мають в складі матеріали та обладнання та поріг курсової різниці більш ніж 3%, заборгованість відповідача складає 255218,20грн.

Відповідно до умов Договору 2, зокрема, п. 2.2.5., сума платежів в частині вартості обладнання і матеріалів, що передаються Підрядником в складі виконаних робіт за цим договором, розраховується в гривнях по курсу, що визначений на підставі п. 2.2.4. цього договору до еквіваленту в іноземній валюті, вказаному у п. 2.2.3. цього Договору, при умові зміні курсу продажу Євро у гривні більш ніж на 5% як в більшу, так і в меншу сторону.

Відповідно, п. 2.2.4. договору встановлено, що курс Євро до гривні при здійсненні платежів в частині вартості обладнання і матеріалів за цим Договором узгоджується сторонами як середній курс продажу Євро за гривню, що встановився на міжбанківському валютному ринку в робочий день, що передує даті оплат. Для розрахунку суми оплати в частині вартості обладнання і матеріалів по цьому Договору на конкретну дату, Сторони використовують наступний курс Євро до гривні: середній курс продажу Євро за гривню, що встановився на міжбанківському валютному ринку і вказаний в наступному інформаційному джерелі: інтернет ресурс - сайт - http://index.minfin.com.ua/exch/.

У відповідності до п. 2.2.3.договору, встановлено еквівалент загальної вартості обладнання за договором по курсу 10,768 грн. за 1 Євро (на дату Договору).

З огляду на те, що еквівалент вартості обладнання, вказаний у п. 2.2.3 цього Договору, включає все обладнання і матеріали, тому за нижченаведеним розрахунком (таблиця), відбувається розрахунок курсової різниці як частини загальної вартості обладнання і матеріалів еквіваленту їх вартості у Євро, встановленому п. 2.2.3.

Відповідно до розрахунку щодо Договору 2 сума курсової різниці складає: 15458,27грн.

Згідно з умовами Договору 3, п. 2.2.5., сума платежів в частині вартості обладнання матеріалів, що передаються Підрядником в складі виконаних робіт за цим Договором, розраховується в гривнях по курсу, що визначений на підставі п. 2.2.4. цього Договору до еквіваленту в іноземній валюті, вказаному у п. 2.2.3. цього Договору, при умові зміні курсу продажу Євро у гривні більш ніж на 5% як в більшу, так і в меншу сторону.

Відповідно до п. 2.2.4. договору встановлено, що курс Євро до гривні при здійсненні платежів в частині вартості обладнання і матеріалів за цим Договором узгоджується сторонами як середній курс продажу Євро за гривню, що встановився на міжбанківському валютному ринку в робочий день, що передує даті оплат. Для розрахунку суми оплати в частині вартості обладнання і матеріалів по цьому Договору на конкретну дату, Сторони використовують наступний курс Євро до гривні: середній курс продажу Євро за гривню, що встановився на міжбанківському валютному ринку і вказаний в наступному інформаційному джерелі: інтернет ресурс - сайт http://index.minfin.com.ua/exch/.

Відповідно до п. 2.2.3. встановлено еквівалент загальної вартості обладнання за договором по курсу 10,70грн. за 1 Євро (на дату Договору).

З огляду на те, що еквівалент вартості обладнання, вказаний у п. 2.2.3 цього Договору, включає все обладнання і матеріали, тому відповідно до розрахунку щодо Договору 3 сума курсової різниці складає: 77756,05грн.

Отже, загальна сума курсової різниці за трьома договорами складає: 255218,20грн.+ 15458,27грн. + 77756,05грн.=348432,52грн.

17.11.2014р. на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЬТА ВІЛМАР СНД" було направлено лист, яким повідомлялось про необхідність сплати курсової різниці, згідно розрахунку, що підтверджується відповідною кур'єрською накладною.

Зазначений лист залишений без відповіді та задоволення.

Тому, Товариством з обмеженою відповідальністю "С-ІНЖИНІРИНГ" було 10.12.2014р. направлено на адресу відповідача претензію, яку було отримано 11.12.2014р., про що свідчить підпис, наявний на відповідній кур'єрській накладній.

Враховуючи те, що відповідач не виконує обов'язку щодо здійснення компенсації, передбаченої договорами по оплаті курсової різниці, позивач звернувся до господарського суду Одеської області з даною позовною заявою, та уточненням до неї, згідно яких просить суд стягнути з відповідача суму курсової різниці у розмірі 348432,52грн., а саме за договором підряду №789/1416 від 05.11.2012р. у розмірі 255218,20грн., за договором підряду №853/236 від 28.03.2013р. у розмірі 15458,27грн., та за договором підряду №918/698 від 25.06.2013р. у розмірі 77756,05грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно п.п. 1, 3 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Укладений договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України (ст.ст.11, 202, 509 Цивільного кодексу України), і згідно ст.629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст.629 цього ж Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ст.632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Так, судом встановлено що сторонами договору у належній формі досягнуто згоди щодо можливості проведення платежів в частині вартості обладнання і матеріалів, що передаються Підрядником в складі виконаних робіт за цим Договором, розраховується в гривнях по курсу, до еквіваленту в іноземній валюті, при умові зміні курсу продажу Євро, а відповідач не виконує обов'язку щодо здійснення компенсації, передбаченої договорами по оплаті курсової різниці, у зв'язку з чим уточнені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 348432,52грн., а саме суми курсової різниці за договором підряду №789/1416 від 05.11.2012р. у розмірі 255218,20грн., суми курсової різниці за договором підряду №853/236 від 28.03.2013р. у розмірі 15458,27грн., та суми курсової різниці за договором підряду №918/698 від 25.06.2013р. у розмірі 77756,05грн., є обґрунтованими та підлягають судом задоволенню.

Доводи відповідача, що викладені у відзиві до уваги судом не приймаються, оскільки спростовуються наявними матеріалами справи.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи та перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку, уточнені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "С-ІНЖИНІРИНГ" про стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЬТА ВІЛМАР СНД" заборгованості у розмірі 348432,52грн., а саме суми курсової різниці за договором підряду №789/1416 від 05.11.2012р. у розмірі 255218,20грн., суми курсової різниці за договором підряду №853/236 від 28.03.2013р. у розмірі 15458,27грн., та суми курсової різниці за договором підряду №918/698 від 25.06.2013р. у розмірі 77756,05грн., є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.

Згідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 6968,65грн.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЬТА ВІЛМАР СНД" (65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Індустріальна, 6, код ЄДРПОУ 33268860) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "С-ІНЖИНІРИНГ" (68000, м. Іллічівськ, вул.1 Травня, буд.1А, кімната 26, поточний рахунок №26003420931 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Київ, МФО 380805, код ЄДРПОУ 34944005) суму курсової різниці за договором підряду №789/1416 від 05.11.2012р. у розмірі 255218(двісті п'ятдесят п'ять тисяч двісті вісімнадцять)грн.20коп., суму курсової різниці за договором підряду №853/236 від 28.03.2013р. у розмірі 15458(п'ятнадцять тисяч чотириста п'ятдесят вісім)грн.27коп., суму курсової різниці за договором підряду №918/698 від 25.06.2013р. у розмірі 77756(сімдесят сім тисяч сімсот п'ятдесят шість)грн.05коп., та витрати по сплаті судового збору у розмірі 6968 (шість тисяч дев'ятсот шістдесят вісім)грн.65коп.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 23.03.2015р.

Суддя С.Ф. Гут