Постанова № 43227145, 11.03.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2015 року Справа № 876/937/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Гуляка В.В.,

Судової-Хомюк Н.М.

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

представника відповідача Йосипенка С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (надалі - Коломийська ОДПІ) на постанову Івано-Франківсь-кого окружного адміністративного суду від 10 січня 2014 року в адміністративній справі № 809/3887/13-a за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Коломийської ОДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (надалі - ФОП ОСОБА_3) звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просив визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Коломийської ОДПІ від 21 листопада 2013 року:

- за № 0007371703, в частині визначення йому податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 172 932 грн;

- за № 0007361703, яким йому визначено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 82 866,75 грн;

Також просив визнати протиправним та скасувати рішення Коломийської ОДПІ за № 0000101703 від 21.11.2013 року про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або своєчасне ненарахування платником єдиного внеску.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 січня 2014 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.11.2013 року за № 0007371703, в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 172 932 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.11.2013 року за № 0007361703, в частині визначення податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 82 356,75 грн.

Визнано протиправним та скасовано рішення за № 0000101703 від 21.11.2013 року про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або несвоєчасне нарахування платником єдиного внеску.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із прийнятою постановою, її оскаржила Коломийська ОДПІ, яка вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте внаслідок невірного застосування норм матеріального та процесуального права. Тому, з підстав, викладених в апеляційній скарзі, просила скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, 19.02.2004 року позивач зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності; з цього часу перебуває на податковому обліку в Коломийській ОДПІ; з 27.04.2004 року він зареєстрований платником податку на додану вартість. Основними видами його діяльності є посередництво у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами, надання транспортних послуг.

У період з 21.10.2013 року до 28.10.2013 року Коломийською ОДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року, про що складено акт за № 658/173/НОМЕР_4 від 06.11.2013 року (т.1 а.с.12 - 44).

За висновками перевірки позивачем порушено вимоги пункту 121.1 статті 121 та пункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) - ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю; пункту 138.8 статті 138, пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177 ПК України, в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 65 885, 40 грн; пункту 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого перевіркою встановлено заниження задекларованих податкових зобов'язань із податку на додану вартість на суму 116 130 грн (в тому числі: за квітень 2011 року - 417 грн, за вересень 2011 року - 425 грн, за грудень 2011 року - 81 035 грн, за лютий 2012 року - 34 253 грн); пункту 2 частини першої статті 7, пункту 1 частини другої статті 6 та пункту 2 частини першої статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого донараховано єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 152 414,90 грн.

На підставі вказаного акта та відповідно до встановлених порушень 21.11.2013 року Коломийська ОДПІ прийняла: податкове повідомлення-рішення за № 0007371703, яким визначила позивачу грошове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 174 195 грн, в тому числі: 116 130 грн - за основним платежем та 58 065 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями; податкове повідомлення-рішення за № 0007361703, яким визначила позивачу грошове зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб в розмірі 82 866,75 грн, в тому числі: 65 885,40 грн - за основним платежем та 16 981,35 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями; рішенням за № 0000101703 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або несвоєчасне нарахування платником єдиного внеску, яким донарахувала позивачу зобов'язання зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 152 414,90 грн та застосувала штрафні санкції в розмірі 15 241,49 грн; рішенням за № 0000091703, відповідно якого до позивача застосовано штрафні санкції за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, в розмірі 255 грн (т.1 а.с.45 - 48).

Висновки відповідача про допущення позивачем зазначених порушень ґрунтуються, зокрема, й на тому, що позивачем не підтверджено первинними документами витрат на придбання товарів у ТзОВ «Дидактика» на суму 573 086 грн, та у ТзОВ «Кремавтобуд» - на суму 191 458 грн.

За приписами підпунктів 14.1.27 та 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником); а податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із абзацом першим пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Склад витрат та порядок їх визнання передбачений статтею 138 ПК України, відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податків витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

За приписами пункту 138.8 статті 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'яза-них з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

При цьому, згідно із підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 177.4 статті 177 ПК України визначено, що витрати повинні бути безпосередньо пов'язані з отриманням доходів і веденням господарської діяльності.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі - Закон № 996-XIV) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно із пунктом 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Поняття господарської операції визначено у статті 1 Закону № 996-XIV, згідно якої це - дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, по-в'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, платник податку-покупець має право збільшити валові витрати на оплату товару (виконаних робіт) після оприбуткування товару (фактичного отримання результатів цих робіт) або перерахування коштів продавцю (виконавцю робіт) за обов'язко-вої умови, що зазначені витрати сплачені (нараховані) у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці.

Також, платник податку-покупець має право зарахувати до податкового кредиту суму податку на додану вартість, підтверджену належним чином оформленою податковою накладною, яку він отримав.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судом встановлено, що позивачем та ТзОВ «Дидактика» укладено договір купівлі-продажу № 0112 від 01.12.2011 року, за яким продавець (ТзОВ «Дидактика») зобов'язу-ється продати та передати у власність покупця (ОСОБА_3) товар (пічне паливо, бітум, мазут паливний), а покупець - прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору (т.1 а.с.49, 50).

На підтвердження виконання цього договору позивачем надано податкові та видаткові накладні, квитанції про отримання коштів по розрахунку за придбаний товар, товарно-транспортні накладні, банківські виписки по рахунку позивача (т.1 а.с.51 - 75).

Також, позивачем та ТзОВ «Кремавтобуд» укладено договір поставки нафтопродуктів № 1110-1 від 03.10.2011 року, за яким постачальник (ТзОВ «Кремавтобуд») зобов'язу-ється продати та передати у власність покупця (ОСОБА_3) нафтопродукти (мазут М-100), а покупець - прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору (т.1 а.с.121 - 124).

На підтвердження виконання цього договору позивачем надано податкові та видаткові накладні, рахунки та квитанції про отримання коштів по розрахунку за придбаний товар, товарно-транспортні накладні, банківські виписки по його рахунку (т.1 а.с.76 - 90).

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що позивачем надано всі відповідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які вказують на товарність господарських операцій, їх відповідність основній меті господарської діяльності позивача.

Також, судом встановлено, що отримані згідно зазначених вище договорів товари та послуги використовувались позивачем у власній господарській діяльності.

Крім того, встановлено, що позивач використовував у своїй діяльності спецтехніку для придбання у контрагентів відповідної продукції і встановлено факт використання позивачем спеціального складу для зберігання придбаної продукції.

Проте, колегія суддів апеляційного суду вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими, виходячи з того, що документальне оформлення господарських операцій позивача із його контрагентами не є достатнім доказом реальності даних господарських операцій, з огляду на висновки актів перевірок про проведення аналізу діяльності контрагентів позивача.

Так, згідно із актом ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська про наслідки перевірки ТзОВ «Дидактика», встановлено формування податкового кредиту від підприємств «податкових ям», відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання, відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей, внаслідок відсутності підприємства за своїм зареєстрованим місцезнаходження.

Згідно із актом Кременчуцької ОДПІ про наслідки перевірки ТзОВ «Кремавтобуд», встановлено невідповідність підпису керівника ТзОВ «Кремавтобуд», відсутність трудових ресурсів, відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності, власних виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, внаслідок відсутності підприємства за своїм зареєстрованим місцезнаходження.

Так, згідно із висновком спеціаліста МНДЕКЦ «Експод», первинні документи, в т.ч. податкові накладні від імені ТзОВ «Кремавтобуд» були підписані не керівником товариства ОСОБА_4, а невідомими особами.

Відповідно до абзацу першого пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 р. № 969 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.

За приписами речення першого пункту 16 цього Порядку всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Тобто, первинні документи та податкові накладні, виписані від імені ТзОВ «Кремавтобуд», не можна вважати належно оформленими та такими, що посвідчують факти придбання товарів, робіт чи послуг, в віднесення відображених у податкових накладних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є безпідставним.

Також встановлено, що позивачем за операціями з ТзОВ «Дидактика» та ТзОВ «Кремавтобуд» не було надано до перевірки договорів на постачання товарно-матеріаль-них цінностей (купівлю-продаж), товарно-транспортних накладних, дорожніх листів, технічного паспорта на автомобіль, договорів із водієм про перевезення (отримання товару, його матеріальну відповідальність), рахунків-фактур, документів про оприбуткування товарно-матеріальних цінностей на складі з метою подальшої реалізації.

Оцінюючи зазначені докази в сукупності, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про непідтвердження позивачем реальності цих господарських операцій, і як наслідок цього, неправомірне формування витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу, та податкового кредиту за цими операціями.

Відповідно до статті 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно зі статтею 202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні заявленого позову.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198 ч.1 п.3, 202, 205 ч.2, 207, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області задовольнити.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 січня 2014 року в адміністративній справі № 809/3887/13-a скасувати.

У задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення постанови у повному обсязі.

Головуючий суддя Р.Й.Коваль

Судді В.В.Гуляк

Н.М.Судова-Хомюк

Постанова складена у повному обсязі 16 березня 2015 року.