Ухвала суду № 43227119, 11.03.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2015 р. № 876/1637/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Гуляка В.В.,

Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

представника відповідача Рацина Р.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 січня 2014 року в адміністративній справі № 819/3475/13-a за позовом приватного підприємства «Аскольдія» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2013 року приватне підприємство «Аскольдія» (надалі - ПП «Аскольдія») звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду із цим позовом та просило скасувати податкове повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області (надалі - Тернопільська ОДПІ) за № 0007762204 від 06 грудня 2013 року, посилаючись на те, що вказане рішення прийняте внаслідок неправильного застосування податковим органом норм матеріального права.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 січня 2014 року позов задоволено.

Не погодившись із прийнятою постановою, її оскаржила Тернопільська ОДПІ, яка вважає, що судом при винесенні постанови неповністю з'ясовані обставини справи та не надано належної оцінки наданим податковим органом доказам, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, в результаті чого дійшов хибного висновку.

Тому, з підстав, викладених у апеляційній скарзі, просила скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга не належить до задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, 25.11.2013 року Тернопільською ОДПІ проведено камеральну (електронну) перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ПП «Аскольдія», про що було складено акт № 181/22-04/36829694.

Перевіркою встановлено порушення підприємством вимог пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) а саме: завищено суму залишку ві-д'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, рядок 24 Декларації, на суму 3306 грн.

На підставі акта перевірки та відповідно до встановлених порушень Тернопільська ОДПІ 06.12.2013 р. прийняла податкове повідомлення-рішення за № 0007762204, яким зменшила ПП «Аскольдія» розмір від'ємного значення суми ПДВ на 3306 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позову, з чим погоджується колегія суддів апеляційного суду, суд першої інстанції виходив із того, що висновок податкового органу про те, що ПП «Аскольдія» неправомірно включено до податкової декларації з ПДВ від 16.11.2013 року № 9065072202 від'ємне значення за серпень 2010 року в сумі 3306 грн, що призвело до завищення залишку від'ємного значення, є помилковим, оскільки підприємство не подавало заяв про здійснення бюджетного відшкодування чи повернення переплати з ПДВ за серпень 2010 року у жовтні 2013 року.

Вказана сума від'ємного значення задекларована позивачем у вересні 2010 року, згідно із декларацією з ПДВ від 17.09.2010 року. У період з вересня 2010 року по жовтень 2013 року ця сума переносилася позивачем у наступні податкові періоди як така, що залишається непогашеною після бюджетного відшкодування у відповідності до положень пункту 200.4 статті 200 ПК України.

При цьому, чинним податковим законодавством України не передбачено будь-яких обмежень щодо строків перенесення від'ємного значення попередніх податкових періодів у майбутні періоди, тому позивач вірно переносив суму 3306 грн податкового кредиту з ПДВ в наступні звітні періоди.

Податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України).

Вiдповiдно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звiтного перiоду визначається виходячи з договiрної (контрактної) вартостi товарiв/послуг, але не вище рiвня звичайних цiн, визначених вiдповiдно до статті. 39 цього Кодексу, та складається з сум податкiв, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звiтного перiоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарiв (у тому числi при їх iмпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операцiях у межах господарської дiяльностi платника податку;

- придбанням (будiвництвом, спорудженням) основних фондiв (основних засобiв, у тому числi iнших необоротних матерiальних активiв та незавершених капiтальних iнвестицiй у необоротнi капiтальнi активи), у тому числi при їх iмпортi, з метою подальшого використання в оподатковуваних операцiях у межах господарської дiяльностi платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно вiд того, чи такi товари/послуги та основнi фонди почали використовуватися в оподатковуваних операцiях у межах господарської дiяльностi платника податку протягом звiтного податкового перiоду, а також вiд того, чи здiйснював платник податку оподатковуванi операцiї протягом такого звiтного податкового перiоду.

За приписами пунктів 200.1, 200.2, 200.3 та 200.4 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відтак, формування бюджетного відшкодування залежить від розрахунку податкового кредиту. При цьому, будь-яких обмежень щодо строків відображення податкового кредиту та перенесення залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду, ПК України не містить.

Згідно із пунктом 102.5 статті 102 ПК України заява про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених ПК України, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 січня 2014 року в адміністративній справі № 819/3475/13-a, - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Р.Й.Коваль

Судді В.В.Гуляк

Н.М.Судова-Хомюк

Ухвала в повному обсязі складена 16 березня 2015 року.