Рішення № 43226933, 18.03.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2015 р.Справа № 922/167/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Сумської філії ПАТ "Укртелеком", м.Суми до Товариства з обмеженою відповідальністю "Велтон.Телеком", м.Харків про стягнення 72604,48 гривень за участю представників:

позивача - Джалілової Г.А. (довіреність №3640 від 03 листопада 2014 року)

відповідача - Бочарової Н.В. (довіреність №62 від 26 січня 2015 року)

ВСТАНОВИВ:

06 січня 2015 року позивач, публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Сумської філії ПАТ "Укртелеком", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Велтон.Телеком" (відповідача) суми заборгованості у розмірі 72604,48 гривень, у тому числі, 68973,61 гривень суми основної заборгованості, 1849,02 гривень суми нарахованої пені, 212,53 гривень суми 3% річних та 1569,32 гривень суми інфляційних втрат. Заявлену вимогу обґрунтував неналежним виконанням відповідачем умов договорів оренди нерухомого майна №145-598107 та №819-598107, укладених між сторонами 31 березня 2013 року та 01 травня 2011 року відповідно. Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 1827,00 гривень судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 січня 2015 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у судовому засіданні на 03 лютого 2015 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 лютого 2015 року було відкладено розгляд справи на 05 березня 2015 року.

05 березня 2015 року представник відповідача надав через канцелярію суду відзив (вх.№8632) на позовну заяву, в якому викладена правова позиція останнього полягає у тому, що він дійсно укладав спірний договір з позивачем, але просив суд задовольнити позов частково. Судом було досліджено наданий відзив та долучено до матеріалів справи.

Також, 05 березня 2015 року представник відповідача надав через канцелярію суду клопотання (вх.№8732) про розстрочку виконання рішення, в якому просив суд розстрочити виконання рішення по даній справі на 12 місяців, згідно заявленого графіку.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05 березня 2015 року було відкладено розгляд справи на 18 березня 2015 року. Також, відповідною ухвалою було продовжено строк розгляду спору на календарних 15 днів в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

18 березня 2015 року представник позивача надав через канцелярію суду клопотання (вх.№10708), в якому просив суд припинити провадження у справі в частині стягнення 465,99 гривень пені за договором №145-598107, 1199,35 гривень основної заборгованості та 30,39 пені за договором №819-598107, у зв'язку із добровільною сплатою відповідачем вказаних сум. З урахуванням цього, просив суд стягнути з відповідача 70908,75 гривень, у тому числі, 67774,26 гривень основної заборгованості, 1352,64 гривень пені, 212,53 гривень суми 3% річних та 1569,32 гривень інфляційних втрат. Судом було досліджено надане клопотання та прийнято до розгляду.

Відповідач, в свою чергу, 18 березня 2015 року надав через канцелярію суду доповнення до відзиву (вх.№10628), в яких визнав позов в частині стягнення 70908,75 гривень, з урахуванням часткових платежів. Крім того, повторно просив суд розстрочити виконання рішення згідно заявленого графіку. Судом було досліджено надані доповнення та долучено до матеріалів справи.

Представник відповідача у відкритому судовому засіданні проти клопотання позивача про часткове припинення провадження у справі не заперечував.

Суд, розглянувши вищевказане клопотання позивача про припинення провадження у справі, зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем під час розгляду справи було частково сплачено 465,99 гривень пені за договором №145-598107, 1199,35 гривень основної заборгованості та 30,39 пені за договором №819-598107, що підтверджується платіжними дорученнями №№9524, 10540, 10538 від 29 грудня 2014 року. До того ж, відповідний факт сплати та зарахування заборгованості підтвердив і сам позивач, а тому суд вважає, що предмет спору в даній справі відсутній.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення відповідного клопотання позивача, а тому припиняє провадження у даній справі в частині стягнення з відповідача 465,99 гривень пені за договором №145-598107, 1199,35 гривень основної заборгованості та 30,39 пені за договором №819-598107, на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у відкритому судовому засіданні 18 березня 2015 року підтримав позовні вимоги, з урахуванням клопотання про припинення провадження у справі, та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. Проти клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення заперечував.

Представник відповідача у відкритому судовому засіданні 18 березня 2015 року проти позовних вимог не заперечував. Наполягав на задоволенні клопотання про розстрочку виконання рішення.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Отже, суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

01 травня 2011 року між публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Сумської філії ПАТ "Укртелеком" (позивачем) та товариством з обмеженою відповідальністю "Велтон.Телеком" (відповідачем) було укладено договір оренди нерухомого майна №819-598107. Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.

Крім того, 31 березня 2013 року між сторонами було укладено аналогічний за змістом договір оренди нерухомого майна №145-598107, який було також підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.

На виконання вимог пунктів 1.1 договорів позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення за адресою: м.Суми, вул. Воскресенська, 16 та за адресою: м.Суми. вул.Іллінська,2. Даний факт підтверджується підписаними з обох сторін та скріпленими печатками підприємств актами приймання-передачі нерухомого майна (а.с.16, 35).

Відповідно до пунктів 3.1.,3.3. договорів, орендна плата встановлюється орендодавцем за домовленістю сторін (за договірною ціною) на підставі його внутрішніх нормативних актів і відповідно до фіксованого розміру місячної орендної плати становить 678,00 гривень за 1 кв.м. технологічних приміщень. Орендна плата за перший місяць оренди за 13,5 кв.м. всієї орендованої площі становить 9153,00 гривень з ПДВ (20%) та не підлягає коригуванню на індекс інфляції протягом всього строку дії договору оренди. Витрати на утримання майна, плату за комунальні послуги та інші включено до розміру фіксованої орендної плати. Крім того, згідно із п.п.3.4. договорів, орендар відшкодовує витрати за електроенергію на підставі окремого розрахунку орендодавця у термін, зазначений у п.п.3.6. договорів.

Згідно із п.п.З.6.,3.7 договорів, орендна плата перераховуються в безготівковому порядку на поточний банківський рахунок орендодавця не пізніше 27 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються орендодавцем не пізніше 17 числа місяця, наступного за розрахунковим. Щомісячна сума, яка підлягає сплаті, визначається у розмірі 100% орендної плати за попередній місяць та збільшується (зменшується) на суму заборгованості (переплати) за фактично надані послуги попереднього місяця, яка утворилась на 1 числа розрахункового місяця.

Згідно із п.1 додаткової угоди від 01 жовтня 2013 року №1/182-598107, внесені зміни до п.3.1. договору №145-598107, визначено, що орендна плата встановлюється орендарем у розмірі 15560,10 гривень (з ПДВ 20%) за 13,5 кв.м., не підлягає індексації протягом всього строку дії договору оренди. Пунктом 2 додаткової угоди №1/182-598107 змінено додаток №3 до вказаного договору - розрахунок плати за оренду нерухомого майна по договору №145-598107. Додатковими угодами №2/83-598107, №3/118-598107 та №4/211-598107 продовжено термін дії договору №145-598107 до 31 грудня 2014 року включно.

Згідно із п.1 додаткової угоди від 01 жовтня 2013 року №1/183-598107, внесені зміни до п.3.1. договору №819-598107, зазначено що орендна плата встановлюється орендарем у розмірі 1152,60 гривень (з ПДВ 20%) за 1 кв.м., не підлягає індексації протягом всього строку дії договору оренди та зазначається у додатку №3 до цього договору. Згідно із п.2 додаткової угоди №1/183-598107 змінено додаток №3 до вказаного договору - розрахунок плати за оренду нерухомого майна по договору №819-598107. Додатковими угодами №2/82-598107, №3/119-598107 та №4/210-598107 продовжено термін дії договору №819-598107 до 31 грудня 2014 р. включно.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з серпня 2014 року по жовтень 2014 року, позивач надав договірні послуги відповідачу на загальну суму 68973,61 гривень, що підтверджується відповідними рахунками (а.с.45, 47-51) та підписаними з обох сторін актами (а.с.52-58).

Відповідач, в свою чергу, в порушення умов п.п.1.1., 3.1., 3.3.,3.4., 3.6., 6.1.3., 8.1., 12.3 договорів, своєчасно та у повному обсязі не сплачував орендну плату та інші платежі, передбачені умовами договорів.

Станом на момент розгляду спору, відповідачем було частково погашено суму основної заборгованості у розмірі 1199,35 гривень.

Суд, проаналізувавши обставини, вказані у позовній заяві, дійшов висновку про те, що позивач виконав свої зобов'язання за спірними договорами належним чином та у повному обсязі. Проте, відповідач, в свою чергу, зобов'язання за спірними договорами не виконав повністю, у зв'язку з чим, враховуючи часткові платежі під час розгляду спору, у нього утворилась основна заборгованість перед позивачем у розмірі 67774,26 гривень, яка до цього часу залишається непогашеною.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно із ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі, у матеріалах справи відсутні будь-які докази повного погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу позивача щодо стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 67774,26 гривень нормативно та документально обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача 1352,64 гривень пені, суд зазначає наступне.

Згідно із ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст.546 ЦКУ).

Згідно із п.п.8.2. договорів, у разі наявності заборгованості по орендній платі чи іншим витратам за договором за попередній місця станом на 27 число поточного місяця, орендарю нараховується пеня від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 28 числа поточного місяця до дати погашення заборгованості.

Позивач нарахував суму пені, з урахуванням Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" №543/96-ВР від 22 листопада 1996 року, та в порядку ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

З урахуванням викладеного, суд, перевіривши розрахунок пені, нарахованої позивачем, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та таким, що відповідає нормам чинного законодавства, однак враховуючи часткові платежі щодо погашення пені на момент розгляду спору, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 1352,64 гривень пені.

Щодо заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача 1569,32 гривень суми інфляційних втрат та 212,53 гривень суми 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунки позивача щодо кожної із нарахованих санкцій, перевіривши періоди нарахування останнім вказаних сум інфляційних втрат та 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідні розрахунки є вірними, та відповідають нормам чинного законодавства, а тому нараховані суми підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Щодо клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення, суд відмовляє в його задоволенні, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідач, обґрунтовуючи заявлене клопотання, посилається на скрутний фінансовий стан його підприємства, на великі дебіторську та кредиторську заборгованості та на загальний спад економіки. На підтвердження викладених обставин надав до суду звіт про фінансовий стан станом на 01 січня 2015 року та довідки про дебіторську та кредиторську заборгованості (а.с.118-121).

Відповідно до п.7.2. постанови №9 Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Обставини, на які посилається відповідач в обґрунтування розстрочки виконання рішення по даній справі, такі як необхідність сплати обов'язкових платежів (податків та зборів) до державного бюджету, дебіторську та кредиторську заборгованості не є виключними та мають негативний вплив на господарську діяльність не лише відповідача, але і інших суб'єктів підприємницької діяльності, а допущена відповідачем заборгованість має негативний вплив на фінансовий стан позивача та здійснювану останнім господарську діяльність.

Відповідно до ст.42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладання на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Незадовільний фінансовий стан не є підставою для розстрочення або відстрочення виконання рішення. Зазначеної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові №10/1994 від 24 березня 2009 року.

Враховуючи викладене, суд не вбачає правових підстав для задоволення вищевказаного клопотання, а тому відмовляє в його задоволенні.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, суд керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на відповідача.

На підставі вищевикладеного, та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Велтон.Телеком" (61002, м.Харків, вул.Сумська, 50, код ЄДРПОУ 35074228) на користь публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Сумської філії ПАТ "Укртелеком" (40030, м.Суми, вул.Іллінська, 2, код ЄДРПОУ 23825401, р/р №26006440899 у ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805) 67774,26 гривень основної заборгованості, 1352,64 гривень пені, 212,53 гривень суми 3% річних, 1569,32 гривень інфляційних втрат та 1827,00 гривень судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині позову щодо стягнення 1199,35 гривень суми основної заборгованості та 496,38 гривень пені провадження у справі №922/167/15 припинити, на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 23 березня 2015 року.

Суддя К.В. Аріт

Справа №922/167/15